Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
126 Пісня прочан. Як вертався Господь із полоном Сіону, то були ми немов би у сні...
2 Наші уста тоді були повні веселощів, а язик наш співання! Казали тоді між народами: Велике вчинив Господь з ними!
3 Велике вчинив Господь з нами, були радісні ми!
4 Вернися ж із нашим полоном, о Господи, немов ті джерела, на південь!
5 Хто сіє з слізьми, зо співом той жне:
6 все ходить та плаче, хто носить торбину насіння на посів, та вернеться з співом, хто носить снопи свої!
40 Утішайте, втішайте народа Мого, говорить ваш Бог!
2 Промовляйте до серця Єрусалиму, і закличте до нього, що виповнилась його доля тяжка, що вина йому вибачена, що він за свої всі гріхи вдвоє взяв з руки Господа!
3 Голос кличе: На пустині вготуйте дорогу Господню, в степу вирівняйте битий шлях Богу нашому!
4 Хай підійметься всяка долина, і хай знизиться всяка гора та підгірок, і хай стане круте за рівнину, а пасма гірські за долину!
5 І з'явиться слава Господня, і разом побачить її кожне тіло, бо уста Господні оце прорекли!
6 Голос кличе: Звіщай! Я ж спитав: Про що буду звіщати? Всяке тіло трава, всяка ж слава як цвіт польовий:
7 трава засихає, а квітка зів'яне, як подих Господній повіє на неї!... Справді, народ то трава:
8 Трава засихає, а квітка зів'яне, Слово ж нашого Бога повіки стоятиме!
9 На гору високу зберися собі, благовіснику Сіону, свого голоса сильно підвищ, благовіснику Єрусалиму! Підвищ, не лякайся, скажи містам Юди: Ось Бог ваш!
10 Ось прийде Господь, Бог, як сильний, і буде рамено Його панувати для Нього! Ось із Ним нагорода Його, а перед обличчям Його відплата Його.
11 Він отару Свою буде пасти, як Пастир, раменом Своїм позбирає ягнята, і на лоні Своєму носитиме їх, дійняків же провадити буде!
22 Бо знаємо, що все створіння разом зідхає й разом мучиться аж досі.
23 Але не тільки воно, але й ми самі, маючи зачаток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла.
24 Надією бо ми спаслися. Надія ж, коли бачить, не є надія, бо хто що бачить, чому б того й надіявся?
25 А коли сподіваємось, чого не бачимо, то очікуємо того з терпеливістю.