Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
8 І став над Єгиптом новий цар, що не знав Йосипа.
9 І сказав він до народу свого: Ось народ Ізраїлевих синів численніший і сильніший від нас!
10 Станьмо ж мудріші за нього, щоб він не множився! Бо буде, коли нам трапиться війна, то прилучиться й він до ворогів наших, і буде воювати проти нас, і вийде з цього краю.
11 І настановили над ним начальників податків, щоб його гнобити своїми тягарами. І він будував міста на запаси фараонові: Пітом і Рамесес.
12 Але що більше його гнобили, то більше він множився та більше ширився. І жахалися єгиптяни через Ізраїлевих синів.
13 І Єгипет змушував синів Ізраїля тяжко працювати.
14 І вони огірчували їхнє життя тяжкою працею коло глини та коло цегли, і коло всякої праці на полі, кожну їхню працю, яку змушували тяжко робити.
15 І звелів був єгипетський цар єврейським бабам-сповитухам, що одній ім'я Шіфра, а ім'я другій Пуа,
16 і говорив: Як будете бабувати єврейок, то дивіться на порід: коли буде син, то вбийте його, а коли це дочка, то нехай живе.
17 Але баби-сповитухи боялися Бога, і не робили того, як казав їм єгипетський цар. І вони лишали хлопчиків при житті.
18 І покликав єгипетський цар баб-сповитух, та й сказав їм: Нащо ви робите цю річ, та лишаєте дітей при житті?
19 І сказали баби-сповитухи до фараона: Бо єврейки не такі, як єгипетські жінки, бо вони самі баби-сповитухи: поки прийде до них баба-сповитуха, то вони вже й народять.
20 І Бог чинив добро бабам-сповитухам, а народ розмножувався, і сильно міцнів.
21 І сталося, тому, що ті баби-сповитухи боялися Бога, то Він будував їм доми.
22 І наказав фараон усьому народові своєму, говорячи: Кожного народженого єврейського сина кидайте його до Річки, а кожну дочку зоставляйте при житті!
2 І пішов один муж з дому Левія, і взяв собі за жінку дочку Левієву.
2 І завагітніла та жінка, та й сина вродила. І побачили його, що він гарний, та й ховала його три місяці.
3 Та не могла його більше ховати. І взяла йому папірусову скриньку, і виасфальтувала її асфальтом та смолою, і положила до неї дитину, та й поклала в очереті на березі Річки.
4 А сестра його стояла здалека, щоб довідатися, що йому станеться.
5 І зійшла фараонова дочка купатися на Річку, а служниці її ходили понад Річкою. І побачила вона ту скриньку серед очерету, і послала невільницю свою, щоб узяла її.
6 І відчинила, та й побачила дитину, ось хлопчик плаче. І вона змилосердилася над ним, та й сказала: Це з єврейських дітей!
7 І сказала сестра його до фараонової дочки: Чи не піти й не покликати тобі жінку-мамку з єврейок, і вона годуватиме тобі дитину?
8 І сказала їй дочка фараонова: Іди. І пішла та дівчина, і покликала матір дитини.
9 А дочка фараонова сказала до неї: На тобі цю дитину, та й годуй її для мене. А я дам тобі заплату. І взяла та жінка дитину, і годувала її.
10 І підросло те дитя, і вона привела його до фараонової дочки, і він став їй за сина. І вона назвала йому ймення Мойсей, і сказала: бо з води я витягла його.
124 Пісня прочан. Давидова. Коли б не Господь, що був з нами нехай но ізраїль повість!
2 коли б не Господь, що був з нами, як повстала була на нас людина,
3 то нас поковтали б живцем, коли розпалився на нас їхній гнів,
4 то нас позаливала б вода, душу нашу потік перейшов би,
5 душу нашу тоді перейшла б та бурхлива вода!
6 Благословенний Господь, що не дав нас на здобич для їхніх зубів!
7 Душа наша, як птах, урятувалась із сільця птахоловів, сільце розірвалось, а ми врятувались!
8 Наша поміч ув імені Господа, що вчинив небо й землю!
12 Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу,
2 і не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа, добро, приємність та досконалість.
3 Через дану мені благодать кажу кожному з вас не думати про себе більш, ніж належить думати, але думати скромно, у міру віри, як кожному Бог наділив.
4 Бо як в однім тілі маємо багато членів, а всі члени мають не однакове діяння,
5 так багато нас є одне тіло в Христі, а зосібна ми один одному члени.
6 І ми маємо різні дари, згідно з благодаттю, даною нам: коли пророцтво то виконуй його в міру віри,
7 а коли служіння будь на служіння, коли вчитель на навчання,
8 коли втішитель на потішання, хто подає у простоті, хто головує то з пильністю, хто милосердствує то з привітністю!
13 Прийшовши ж Ісус до землі Кесарії Пилипової, питав Своїх учнів і казав: За кого народ уважає Мене, Сина Людського?
14 Вони ж відповіли: Одні за Івана Христителя, одні за Іллю, інші ж за Єремію або за одного з пророків.
15 Він каже до них: А ви за кого Мене маєте?
16 А Симон Петро відповів і сказав: Ти Христос, Син Бога Живого!
17 А Ісус відповів і до нього промовив: Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець.
18 І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її.
19 І ключі тобі дам від Царства Небесного, і що на землі ти зв'яжеш, те зв'язане буде на небі, а що на землі ти розв'яжеш, те розв'язане буде на небі!
20 Тоді наказав Своїм учням, щоб нікому не казали, що Він Христос.