Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
124 Пісня прочан. Давидова. Коли б не Господь, що був з нами нехай но ізраїль повість!
2 коли б не Господь, що був з нами, як повстала була на нас людина,
3 то нас поковтали б живцем, коли розпалився на нас їхній гнів,
4 то нас позаливала б вода, душу нашу потік перейшов би,
5 душу нашу тоді перейшла б та бурхлива вода!
6 Благословенний Господь, що не дав нас на здобич для їхніх зубів!
7 Душа наша, як птах, урятувалась із сільця птахоловів, сільце розірвалось, а ми врятувались!
8 Наша поміч ув імені Господа, що вчинив небо й землю!
15 І побачили Йосипові брати, що вмер їхній батько, та й сказали: А що як зненавидить нас Йосип, і справді верне нам усе зло, що ми йому були заподіяли?
16 І переказали вони Йосипові, говорячи: Батько твій заповів був перед своєю смертю, кажучи:
17 Отак скажіть Йосипові: Прошу, вибач гріх братів твоїх та їхню провину, бо вони тобі зло були заподіяли! А тепер вибач гріх рабам Бога батька твого! І заплакав Йосип, як вони говорили до нього...
18 І пішли також браття його, і впали перед лицем його, та й сказали: Ось ми тобі за рабів!
19 А Йосип промовив до них: Не бійтеся, бо хіба ж я замість Бога?
20 Ви задумували були на мене зло, та Бог задумав те на добре, щоб зробити, як вийшло сьогодні, щоб заховати при житті великий народ!
21 А тепер не лякайтеся, я буду утримувати вас та дітей ваших! І він потішав їх, і промовляв до їхнього серця.
22 І осівся Йосип в Єгипті, він та дім батька його. І жив Йосип сто і десять літ.
23 І побачив Йосип в Єфрема дітей третього покоління. Також сини Махіра, сина Манасіїного, були народилися на Йосипові коліна.
24 І сказав Йосип до братів своїх: Я вмираю, а Бог конче згадає вас, і виведе вас із цієї землі до Краю, якого присягнув був Авраамові, Ісакові та Якову.
25 І Йосип заприсяг Ізраїлевих синів, говорячи: Конче згадає Бог вас, а ви винесете звідси кості мої!
26 І впокоївся Йосип у віці ста й десяти літ. І забальзамували його, і він був покладений у труну в Єгипті.
5 А учні Його, перейшовши на той бік, забули взяти хліба.
6 Ісус же промовив до них: Стережіться уважливо фарисейської та саддукейської розчини!
7 Вони ж міркували собі й говорили: Ми ж хлібів не взяли.
8 А Ісус, знавши те, запитав: Чого між собою міркуєте ви, маловірні, що хлібів не взяли?
9 Чи ж ви ще не розумієте й не пам'ятаєте про п'ять хлібів на п'ять тисяч, і скільки кошів ви зібрали?
10 Ані про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошиків ви назбирали?
11 Як ви не розумієте, що Я не про хліб вам сказав? Стережіться но розчини фарисейської та саддукейської!
12 Тоді зрозуміли вони, що Він не казав стерегтися їм розчини хлібної, але фарисейської та саддукейської науки.