Revised Common Lectionary (Complementary)

13 Для диригента. Псалом Давида.

Баран та козел у Даниїловій з’яві

8 ^[a] У третій рік царювання Велшазара^[b] я, Даниїл, мав з’яву, вже після того, яке мав раніше. ² У моєму видінні я бачив себе у фортеці Сузі, в краю Еламському. У видінні я був поблизу ріки Улай.

³ Я підвів очі, і там, переді мною, стояв біля ріки баран з двома рогами і роги його були довгі. Один з рогів був довший ніж другий й ріс позаду першого. ⁴ Я спостерігав, як той баран бив рогами на захід, і північ і південь. Жодна тварина не могла встояти проти нього і ніхто не міг звільнитися з-під його влади. Він робив, що хотів, і став великим.

⁵ Поки я розмірковував про це, раптом з заходу з’явився козел з рогом між очима. Він нісся над землею, не торкаючись її. ⁶ Козел наблизився до дворогого барана, якого я бачив, як він стояв біля води, і вдарив його з великою люттю. ⁷ Я бачив, як він шалено кинувся на барана, вдарив його і зламав обидва його роги. Баран був безсилий протистояти йому; козел повалив його на землю і розтоптав, і ніхто не міг врятувати барана від тієї сили.

⁸ Козел став дуже великим, але в розквіті його влади, великий ріг зламався, і на його місці виросли чотири вигнуті роги, звернені в напрямках чотирьох небесних вітрів. ⁹ З одного з них вийшов іще один ріг, спочатку маленький, але він зростав у силі на південь і на схід і до Прекрасного Краю. ¹⁰ Він ріс, аж поки не досягнув Небесного війська^[c] й не скинув частину зоряного війська на землю й не розтоптав її. ¹¹ Він піднявся аж до Князя того війська, і забрав у Нього щоденну пожертву, і місце Його святині було принижене. ¹² Через гріхи воїнство святих і щоденна пожертва дісталися йому. Йому таланило у всьому, що він робив, і правду було пожбурено на землю.

¹³ Тоді я почув, як один святий^[d] говорив і другий святий сказав йому: «Скільки мине часу, коли виповнилася та з’ява про щоденну пожертву, гріх, що спричиняє спустошення, відступництво від святині та народ, що буде потоптаний?» ¹⁴ Той відповів: «На це потрібно дві тисячі триста вечорів та ранків, тоді святиня буде знов освячена».

Не відвертайтеся від Христа

²⁶ Бо якщо ми й далі свідомо грішитимемо після того, як пізнали істину, тоді вже ніякими пожертвами за гріхи нам не очиститися. ²⁷ А буде лише жахливе очікування суду й лютого вогню, що зжере всіх, хто протистоїть Богу. ²⁸ Кожен, хто відмовлявся від Закону Мойсея, був безжалісно відданий на смерть за свідченнями двох або трьох свідків. ²⁹ Уявіть же, наскільки гіршу кару заслуговує той, хто ногами топтав Сина Божого^[a], хто нечестивою вважає кров Заповіту, що освятила його, хто зневажав Дух милості! ³⁰ Адже нам відомий Той, Хто сказав: «Мені належить помста, Я відомщу»^(A). І ще Він сказав: «Господь судитиме народ Свій»^(B). ³¹ То жахлива річ—отримати покарання від рук живого Бога.