Revised Common Lectionary (Complementary)
94 Господь—то Бог караючий,
явися нам, караючий Боже!
2 Верши Свій суд земний, вставай,
скарай пихатих по заслугах!
3 Як довго, Господи, ще тішитися їм? Допоки?
4 Як довго й далі лихі людці
дбатимуть лише про себе?
5 Вони народ Твій, Господи, розбили,
збиткуються з тих, хто Тобі належить.
6 Вони вбивають вдів, чужинців і сиріт.
7 Вони говорять:
«Та ж Господь не бачить, що ми коїм!
Бог Якова не знає геть нічого».
8 Отямтеся, ви, телепні!
Коли ви, дурні, розуму дійдете?
9 Бог дав вам вуха, то ж і Він все чує,
Бог дав вам очі, то ж і Він все бачить!
10 Народи Бог карає, тож і вас провчить!
Людей навчає Він всього, що вони знають.
11 Бог знає, що в людей на думці,
Бог відає, що ті думки—лиш подих вітру.
12 Благословенний той, кого навчає Бог,
навчи нас, Господи, Свого закону,
13 щоб заспокоїть нас до того часу,
коли для злодіїв вже буде вирито могилу.
14 Господь ніколи не залишить Свій народ,
не відштовхне всіх, хто Йому належить.
15 І справедливість, правду нам поверне,
і потім прийдуть добрі, чесні люди.
16 Хто встане проти кривдників підтримати мене?
Хто допоможе із злочинцями боротись?
17 Якщо Господь мені не допоможе зараз,
то дуже скоро я замовкну назавжди.
18 Хоч то був я, хто спотикався й падав,
то щира Господа любов, яка підтримала мене.
19 Я жив, печалі сповнений і туги,
Ти ж, Господи, утішив, дав блаженство!
20 Чи може бути із Тобою той лихий престол,
який законом крутить, щоб творити лихо?
21 Вони на добрих нападають,
невинних звинувачують, вбивають.
22 Але Господь—то мій притулок в горах,
Бог—моя Скеля, порятунок мій.
23 За злочини Він їх скарає,
Він знищить їх за їхні темні справи.
Господь наш Бог погубить їх!
7 У ті часи в Ізраїлі був такий звичай: при обміні або купівлі земельних наділів на підтвердження справи чоловік мав зняти з однієї ноги взуття й віддати іншій стороні. 8 Отож, коли покровитель сказав Воазу: «Ти купуй цю землю»,—він зняв взуття з однієї ноги і віддав її Воазу[a].
9 Тоді Воаз звернувся до старійшин та всіх присутніх мешканців міста: «Сьогодні ви свідки того, що я купую в Наомі все, що належало Елімелеху й синам його Кильйону та Малону. 10 Я також купую Малонову дружину Рут, моавську жінку. І беру її за себе, щоб відновити ім’я покійного для нащадків, щоб не зникло ім’я його з-поміж людей його та рідного міста його. Сьогодні ви свідки цього».
11 І старійшини та мешканці міста, що зібралися біля міської брами, на місці народного зібрання, сказали: «Ми тому свідки! Хай Господь зробить жінку цю, яка входить у дім твій, подібною до тих жінок Рахилі та Леї, що збудували дім Ізраїлю. І могутньою хай стане родина твоя в Ефраті. І хай стане ім’я твоє славним у Віфлеємі. 12 Хай дім твій буде таким, як дім Переза[b], якого Тамар народила Юді, через нащадків, яких Господь дасть тобі завдяки цій молодиці».
13 Отож узяв Воаз Рут собі за дружину. Він увійшов у неї, і Господь дав їй понести, і народила вона сина. 14 Жінки казали Наомі: «Благословен Господь, Який дав тобі сьогодні захисника[c]. Хай ім’я його славиться в Ізраїлі. 15 Він буде втіхою і опорою тобі на старості років, бо невістка, яка любить тебе, народила його. І краща вона за сімох синів».
16 То взяла Наомі хлопчика, посадила його на коліна і стала йому ненькою. 17 Сусідки дали йому ім’я. Вони казали: «Хлопчик народився для Наомі»[d]. Тож назвали його Овед[e]. Овед був батьком Єссея, який став батьком Давида.
Рут та родина Воаза
18 Ось літопис родини Переза:
Перез був батьком Хезрона.
19 Хезрон був батьком Арама.
Арам був батьком Аммінадава.
20 Аммінадав був батьком Нашона.
Нашон був батьком Салми.
21 А Салма був батьком Воаза.
Воаз був батьком Оведа.
22 Овед був батьком Єссея.
Єссей був батьком Давида.
Ісус повертається до Свого рідного міста
(Мт. 13:53-58; Мк. 6:1-6)
16-17 Потім Ісус подався до Свого рідного міста—Назарета. І в суботу, за Своїм звичаєм, Ісус пішов до синагоги. Коли Він підвівся, щоб читати, Йому подали книгу пророка Ісаї. Ісус розкрив книгу і знайшов місце, де було написано:
18-19 «Дух Господа зі Мною, бо Він обрав Мене,
аби Я бідному люду приніс Благовість.
Він послав Мене проголосити звільнення
в’язням й прозріння сліпим, дати волю пригніченим,
та проголосити час Милості Господньої».(A)
20 Згорнувши книгу, Він віддав її служці й сів. Очі всіх присутніх у синагозі були звернені на Нього. 21 Тож Він почав говорити: «Сьогодні збулися ці слова зі Святого Писання, поки ви слухали Мене». 22 І всі добре говорили про Христа, і були вражені чудовими словами, що мовив Він. Вони казали: «Чи ж Він не син Йосипа?»
23 Ісус сказав їм: «Зрозуміло, ви повторите Мені відомий вислів: „Лікарю, зцілися сам”. Ми чули, що Ти робив у Капернаумі, зроби те саме тут, у Своєму рідному місті». 24 І Він додав: «Правду кажу вам: пророка не приймають тільки в його рідному місті. 25 Правду кажу вам: багато вдів було в Ізраїлі в часи Іллі, коли небо зімкнулося на три роки й шість місяців, і великий голод напав на всю землю. 26 Та Бог не послав Іллю до жодної з них, окрім тієї, яка мешкала в Сарепті Сидонській.
27 Багато було прокажених в Ізраїлі в часи пророка Єлисея, та жоден з них не був очищений, крім Наамана сиріянина»[a].
28 І всі присутні в синагозі були розгнівані, почувши ті слова. 29 Вони підхопилися й вигнали Ісуса з міста, й відвели Його аж на край гори, на якій стояло їхнє місто, щоби скинути зі скелі. 30 Але Він пройшов крізь натовп і подався геть.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International