Revised Common Lectionary (Complementary)

141 Псалом Давида.

Господу жити серед Його народу

43 Тоді чоловік привів мене до воріт, звернених на схід. ² І побачив я славу Бога Ізраїлю, що надходила зі сходу. Голос його був, мов рев хвиль, і земля випромінювала славу його. ³ З’ява, що я бачив, була подібна до тієї, що я бачив біля каналу Кевар, коли прийшов Він, щоб зруйнувати місто. Я впав долиць. ⁴ Слава Господа ввійшла в храм крізь браму, звернену на схід.

⁵ Тоді Дух^[a] підняв мене й переніс у внутрішнє подвір’я, і слава Господа сповнила храм. ⁶ Стоячи біля чоловіка, я почув, як хтось промовляє до мене з-середини храму. ⁷ Той голос сказав: «Сину людський, це місце престолу Мого, місце для стіп Моїх ніг. Тут Я житиму серед ізраїльтян повік. Дім Ізраїлю ніколи більше не осквернятиму Моє святе ім’я, ні самі вони, ні царі їхні, своєю розпустою або похованням трупів царів своїх у святому місці. ⁸ Вони поставили свій поріг при Моєму порозі: одвірки свої при Моїх одвірках—лиш стіна була між Мною та ними. Вони ганьбили Моє ім’я святе своїми мерзенними звичками. Тож Я вигубив їх у гніві. ⁹ Тепер же вони заберуть від Мене розпусту свою і неживі подоби царів своїх і Я житиму серед них повік. ¹⁰ Сину людський, змалюй храм, який бачив у з’яві, народу ізраїльському, щоб соромно їм стало гріхів їхніх, хай вони обміркують планування храму. ¹¹ І якщо їм соромно за те, що вони чинили, дай їм знати, як влаштовано храм: його устрій, виходи і входи, всі установи його й закони. Запиши це для них, щоб вони могли йти за цим планом і дотримуватися всіх настанов.

¹² Це закон храму: весь навколишній простір на вершині гори буде пресвятим місцем. Такій закон про храм.

Ісус застерігає Єрусалим

(Лк. 13:34-35)

³⁷ «О, Єрусалиме, Єрусалиме, який вбиває пророків і кидає каміння в посланців Всевишнього! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх разом, мов та квочка курчат своїх під крило, але ти відмовився! ^38-39 От і дім ваш лишиться порожнім. Тож кажу Я вам, що не побачите Мене віднині, аж доки не скажете: „Благословенний той, хто приходить в ім’я Господнє!”^(A)»

Ісус передрікає руйнування Єрусалимського храму

(Мк. 13:1-31; Лк. 21:5-33)

24 Коли Ісус вийшов з подвір’я храму і пішов далі, до Нього підійшли учні, щоб показати Йому храмові будівлі. ² Та Ісус сказав їм: «Чи бачите ви всі ці споруди? Істинно кажу вам: у майбутньому, каменя на камені тут не залишиться: все буде зруйноване»^[a].

³ Згодом, коли Ісус знаходився на Оливній горі, учні Його прийшли і наодинці спитали Ісуса: «Скажи нам, коли це станеться? І яке буде знамення Твого повернення й приходу кінця світу?» ⁴ У відповідь Ісус мовив до них: «Стережіться, щоб ніхто вас не обдурив. ⁵ Бо чимало прийде людей, які користуватимуться іменем Моїм, кажучи: „Я—Христос”,—і багатьох вони обдурять.

⁶ Як почуєте ви відлуння близьких боїв, та дізнаєтеся про віддаленні битви, не лякайтеся; це неодмінно має статися, але це ще не кінець. ⁷ Народ повстане проти народу, а царство—проти царства. Прийде голод, й землетруси траплятимуться в різних кінцях світу. ⁸ Та все це буде лише початком мук і страждань, то лише перші перейми, на зразок тих, що жінка має під час пологів. ⁹ Люди пойдуть проти вас, та віддадуть на страждання і смерть. Вас ненавидітимуть усі народи за те, що ви йшли за Мною.

¹⁰ В той час багато людей зневіриться та відцурається своєї віри. Вони зраджуватимуть і ненавидітимуть одне одного. ¹¹ І з’явиться багато лжепророків, й обдурюватимуть багатьох людей. ¹² Через те, що запанує беззаконня, любов у багатьох віруючих охолоне. ¹³ Але той, хто витерпить усе до кінця, врятується.

¹⁴ І ця Добра Звістка, Євангелія про Царство Боже, проповідуватиметься по всьому світі як свідчення для всіх народів. Отоді настане кінець».