Revised Common Lectionary (Complementary)

141 Псалом Давида.

²¹ Сказав Всевишній: «Я славу Мою явлю перед народами, і усі народи відчують повагу до Мене, коли побачать Мою силу. ²² Відтоді й надалі дім Ізраїлю знатиме, що Я—Господь, їхній Бог. ²³ І народи знатимуть, що люди Ізраїлю пішли в полон за гріх свій, за те, що були невірні Мені. Тож сховав Я від них обличчя Своє і видав їх ворогам їхнім, і всі вони полягли від меча. ²⁴ Вони забруднили себе гріхом, тож Я відвернувся від них, повівшись з ними згідно з нечистотою і провиною їхньою».

²⁵ Тож ось що Господь Бог говорить: «Я тепер поверну рід Якова з полону, виявивши милість до народу Ізраїльського. Я ревно постою за ім’я Своє святе. ²⁶ Забудуть вони ганьбу свою і зрадливість, що виявили до Мене, живучи в безпеці на землі своїй, коли ніхто не загрожував їм. ²⁷ Після того, як поверну Я їх із-поміж народів, та заберу із країн ворогів їхніх, тоді побачать інші землі святість Мою. ²⁸ Тоді вони знатимуть, що Я Господь їхній Бог, бо хоч і віддав їх у полон поміж народами, Я зберу їх до власної землі, й не залишу нікого. ²⁹ Проллю я Дух Мій на дім Ізраїлю, та більше не відвертатимусь ніколи Я від них». Так проголошує Господь Бог.

Новий храм

40 На двадцять п’ятий рік нашого полону, на початку року, в десятий день місяця, на чотирнадцятий рік після падіння Єрусалима,^[a] того самого дня сила Господа була на мені, і з’явився Він мені у видінні. ² У з’яві Бог узяв мене в землю Ізраїлю й поставив мене на дуже високу гору, на південному боці якої стояло кілька будівель, що нагадували місто. ³ Він узяв мене туди, і побачив я чоловіка, на сяяв на вигляд ніби бронза; він стояв у воротах із лляною мотузкою, та вимірювальною тичкою в руці. ⁴ Чоловік сказав мені: «Сину людський, подивись очима своїми і почуй вухами своїми і затям усе, що Я ось покажу тобі, бо саме на те тебе сюди й приведено. Розкажи дому Ізраїлю про все, що побачиш!»

Робіть усе на славу Богові

²³ «Усе нам дозволено»,—стверджуєте ви. Та не все на користь. «Усе нам дозволено». Та не все допомагає людям стати сильнішими. ²⁴ Нехай ніхто не шукає вигоди для себе, а лише дбає про ближнього свого. ²⁵ Їжте будь-яке м’ясо, що продається на ринку, не питаючи ні про що і без докорів сумління, ²⁶ бо «земля і все, що є на ній, належить Господу»^(A).

²⁷ Якщо хтось із невіруючих запросить вас на обід і ви вирішите піти, то їжте все, що перед вами на столі. Не питайте ні про що і не турбуйтеся про своє сумління. ²⁸ Але якщо хтось скаже вам: «Це м’ясо, що принесли в пожертву бовванам»,—то не їжте його. Не їжте заради того, хто вам про це сказав і заради його сумління.

²⁹ Коли я так кажу, то маю на увазі не власне сумління, а сумління іншого. Бо навіщо дозволяти, щоб моя воля була засуджена чужим сумлінням. ³⁰ Якщо я їм з подякою, то навіщо мене ганьбити за те, за що я дякую Всевишньому?

³¹ Отже, чи ви їсте, чи п’єте, чи ще щось робите—робіть усе на славу Богу. ³² Не будьте перешкодою ні юдеям, ні поганам, ані церкві Божій. ³³ Так само, як я догоджаю всім і в усьому. Я шукаю користі не для себе, а для інших, щоб вони могли спастися.

Доречність молитви

11 Наслідуйте мене, як я наслідую Христа.