Revised Common Lectionary (Complementary)
89 Маскіль Етана, езрагіта.
2 Оспівуватиму я вічно Божу милість,
із покоління в покоління прославлятиму я Його вірність!
3 Бо я сказав, що милість—то навіки.
Ти Свою вірність збудував на небесах!
4 Промовив Бог: «Я склав Угоду з обранцем Своїм,
обіцянку слузі Давиду дав Своєму:
19 Щит наш Господу належить,
наш цар—святому Ізраїлю.
20 Сказав Ти в з’яві якось вірному Своєму:
«Я радше оберу помічника, ніж воїна,
Я юнака обрав з-поміж людей.
21 Знайшов Свого раба Давида Я,
помазавши його святим єлеєм.
22 Моя рука підтримає його,
Моя правиця дужим його зробить.
23 Його не обдурити ворогам
і кривдники безсилі проти нього.
24 Я ворогам його завдам поразки,
всіх, хто ненавидить його, здолаю.
25 Мої любов і вірність лишаться із ним,
і буде ріг його піднесений в Моє ім’я[a].
26 Під його владу Я віддам і море, і річки.
12 Царю Давиду сказали: «Господь благословив дім Овед-Едома і все, що в нього є, завдяки ковчегу Божому». Тому Давид пішов до оселі Овед-Едома, забрав ковчег Господній і з великою радістю переніс його в місто Давида. 13 Як тільки ступали люди, що несли ковчег Господній, шість кроків, Давид приносив у жертву вола й відгодоване теля. 14 Давид, підперезаний лляним ефодом, танцював, як тільки вмів, перед Господом, 15 коли він і весь дім Ізраїлю супроводжували Господній ковчег під радісні вигуки, а також звуки сурм.
16 Коли Господній ковчег заносили до міста Давида, Міхал, дочка Саула, визирнула у вікно й, побачивши Давида, який танцював і веселився перед Господом, вона відразу відчула до нього зневагу.
17 Господній ковчег принесли і встановили на відведеному місці в наметі, який Давид спорудив для нього. Давид приніс жертву всеспалення та мирні жертви перед Господом. 18 Коли ж Давид скінчив приносити жертву всеспалення та мирні жертви, благословив він людей в ім’я Господа Всемогутнього. 19 Потім він роздав по буханцю хліба, пирогу з фініками та в’язку родзинок всім ізраїльтянам: чоловікам і жінкам. Згодом усі розійшлися по своїх домівках.
5 Бо до кого з Ангелів Бог звертався коли з такими словами:
«Ти Син Мій,
сьогодні Я став Твоїм Отцем».(A)
Або про кого з Ангелів говорив Він таке:
«Я буду Батьком Йому,
а Він стане Моїм Сином?»(B)
6 Та й знову ж таки: коли Бог приніс Свого Первістка в світ[a], Він сказав:
«Хай усі Ангели Божі вклоняються Йому»[b].
7 А про Ангелів Бог сказав:
8 Разом з тим про Сина сказано так:
«Престол Твій, Боже,
то є Твій престол на віки вічні.
Закони праведності—
то закони Твого царства.
9 Бо праведність Ти цінував завжди
й завжди ненавидів Ти кривду.
Тож Бог, Твій Бог Тебе обдарував
такою великою благодаттю,
як більш нікого з-поміж Твоїх побратимів».(D)
10 І ще:
«Спочатку, Господи,
Ти заклав землі основу,
і небо—також плід Твоїх зусиль.
11 Колись настане їм кінець,
а Ти залишишся навічно;
вони геть зносяться, немов старе вбрання.
12 Ти згорнеш їх, мов плащ,
й тоді заміниш шатами новими.
А Ти—ніколи не міняєшся,
і нема кінця Твоїм рокам».(E)
13 До кого з Ангелів Бог звертався з такими словами:
14 Ангели є духами, які служать Богу. Він посилає їх на допомогу тим, кому призначено здобути спасіння.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International