Revised Common Lectionary (Complementary)
38 Псалом Давидів. На пам'ятку. (38-2) Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдавай мені кари в Своїм пересерді,
2 (38-3) бо прошили мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спустилась на мене...
3 (38-4) Від гніву Твого нема цілого місця на тілі моїм, немає спокою в костях моїх через мій гріх,
4 (38-5) бо провини мої переросли мою голову, як великий тягар, вони тяжчі над сили мої,
5 (38-6) смердять та гниють мої рани з глупоти моєї...
6 (38-7) Скорчений я, і над міру похилений, цілий день я тиняюсь сумний,
7 (38-8) бо нутро моє повне запалення, і в тілі моїм нема цілого місця...
8 (38-9) Обезсилений я й перемучений тяжко, ридаю від стогону серця свого...
9 (38-10) Господи, всі бажання мої перед Тобою, зідхання ж моє не сховалось від Тебе.
10 (38-11) Сильно тріпочеться серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність очей моїх і вона не зо мною...
11 (38-12) Друзі мої й мої приятелі поставали здаля від моєї біди, а ближні мої поставали оподаль...
12 (38-13) Тенета розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокляття, і ввесь день вимишляють зрадливе!
13 (38-14) А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває...
14 (38-15) і я став, мов людина, що нічого не чує і в устах своїх оправдання не має,
15 (38-16) бо на Тебе надіюся я, Господи, Ти відповіси, Господи, Боже мій!
16 (38-17) Бо сказав я: Нехай не потішаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизнеться нога моя!
17 (38-18) Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,
18 (38-19) бо провину свою визнаю, журюся гріхом своїм я!
19 (38-20) А мої вороги проживають, міцніють, і без причини помножилися мої недруги...
20 (38-21) Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчорнюють мене, бо женусь за добром...
21 (38-22) Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,
22 (38-23) поспіши мені на допомогу, Господи, Ти спасіння моє!
5 Згадай, Господи, що з нами сталося, зглянься й побач нашу ганьбу,
2 наша спадщина дісталась чужим, доми наші чужинцям!
3 Поставали ми сиротами: нема батька, а матінки наші неначе ті вдови!...
4 Свою воду за срібло ми п'ємо, наші дрова за гроші одержуємо...
5 У потилицю нас поганяють, помучені ми, і спокою не маємо!
6 До Єгипту й Асирії руку витягуємо, щоб насититись хлібом!
7 Батьки наші грішили, але їх нема, а ми двигаємо їхні провини!
8 Раби запанували над нами, і немає нікого, хто б вирятував з їхньої руки...
9 Наражуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб...
10 Шкіра наша, мов піч, попалилась з пекучого голоду...
11 Жінок на Сіоні безчестили, дівчат по Юдейських містах...
12 Князі їхньою рукою повішені, лиця старих не пошановані...
13 Юнаки носять камінь млиновий, а хлопці під ношею дров спотикаються...
14 Перестали сидіти старші в брамі, юнаки свою пісню співати,
15 втіха нашого серця спинилась, наш танець змінивсь на жалобу...
16 Спала корона у нас з голови, о горе, бо ми прогрішились,
17 тому наше серце боляще, тому наші очі потемніли,
18 через гору Сіон, що спустошена, бродять лисиці по ній...
19 Пробуваєш Ти, Господи, вічно, Твій престол з роду в рід:
20 Нащо ж нас забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
21 Приверни нас до Себе, о Господи, і вернемось ми, віднови наші дні, як давніше було!
22 Хіба Ти цілком нас відкинув, прогнівавсь занадто на нас?...
19 Відповів же Ісус і сказав їм: Поправді, поправді кажу вам: Син нічого робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що робить Отець; бо що робить Він, те так само й Син робить.
20 Бо Отець любить Сина, і показує все, що Сам робить, Йому. І покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивувались.
21 Бо як мертвих Отець воскрешає й оживлює, так і Син, кого хоче, оживлює.
22 Бо Отець і не судить нікого, а ввесь суд віддав Синові,
23 щоб усі шанували і Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що послав Його.
24 Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти в життя.
25 Поправді, поправді кажу вам: Наступає година, і тепер уже є, коли голос Божого Сина почують померлі, а ті, що почують, оживуть.
26 Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в Самому Собі.
27 І Він дав Йому силу чинити і суд, бо Він Людський Син.
28 Не дивуйтесь цьому, бо надходить година, коли всі, хто в гробах, Його голос почують,
29 і повиходять ті, що чинили добро, на воскресення життя, а котрі зло чинили, на воскресення Суду.