Old/New Testament

Ізраїльтяни повернуться на свою землю

30 Коли всі ці благословення і прокляття, що Я виголосив перед тобою стануться з тобою, і ти приймеш їх до серця поміж усіх тих народів, до яких Господь Бог твій розсіє тебе, ² і коли ти або твої діти повернетеся до Господа Бога твого і слухатимешся Його у всьому, всім своїм серцем і єством, як я наказую тобі сьогодні, ³ тоді Господь Бог твій поверне тобі талан, змилосердиться над тобою і знову збере тебе з-поміж усіх народів, куди Він розкидав тебе. ⁴ Навіть коли тебе вигнали б на край землі, Господь Бог твій позбирає тебе звідти й поверне назад. ⁵ І більше того: Господь Бог твій приведе тебе на землю, якою володіли предки твої, і ти заволодієш нею. І зробить Він тебе багатшим і численнішим, ніж вони були. ⁶ Тоді Господь Бог твій очистить^[a] твоє і нащадків твоїх серця, щоб ви могли любити Його всім серцем і всією душею, тож ти житимеш.

⁷ І Господь Бог твій наведе всі ці прокляття на ворогів твоїх і на тих, хто ненавидить і переслідує тебе. ⁸ Тоді ти знову слухатимешся Господа і виконуватимеш усі Його заповіді, які я даю тобі сьогодні. ⁹ Він зробить тебе успішним у кожному ділі рук твоїх. Діти твої, плід худоби, та землі твоєї процвітатимуть. Бо Господь знову радо дасть тобі достаток—так само, як Він радів предкам твоїм. ¹⁰ Так буде, якщо ти слухатимешся Господа Бога свого, виконуючи заповіді Його, Його настанови, записані в цій книзі законів, якщо повернувся до Господа Бога свого всім серцем і всією душею.

Життя або смерть

¹¹ Справді, ця заповідь, що я даю тобі сьогодні, не така вже складна для тебе. Вона не недосяжна. ¹² Вона не на небесах, щоб сказати: «Хто для нас підніметься на небеса й поверне її нам, щоб ми могли зрозуміти її й виконувати?» ¹³ Вона не за морем, щоб казати: «Хто перепливе через море й поверне її нам, щоб ми могли почути її й виконувати?» ¹⁴ Ні, те, що тобі треба почути—поруч з тобою, на устах твоїх і в серці твоєму. Можеш виконувати її.

¹⁵ Дивися, сьогодні я даю тобі вибір між життям і смертю, між добром і лихом. ¹⁶ Якщо слухатимешся заповідей Господа Бога твого, що я їх тобі даю сьогодні, якщо любитимеш Господа Бога твого й ходитимеш Його шляхами й виконуватимеш заповіді Його, Його настанови й закони, щоб ти жив і множився, Господь Бог твій благословить тебе в землі в яку ти входиш, щоб посісти.

¹⁷ Якщо ж серце твоє відвернеться, й ти не слухатимеш Його, зіб’єшся з дороги й поклонятимешся і служитимеш іншим богам, ¹⁸ тоді я застерігаю вас сьогодні, що ви загинете. Напевне, ви не житимете довго в землі, до якої, перейшовши Йордан, ви увійдете і якою заволодієте.

¹⁹ Я закликаю небеса й землю у свідки сьогодні. Я даю вам вибір між життям і смертю, благословенням і прокляттям. Вибирай життя, щоб жити й дітям твоїм. ²⁰ Люби Господа Бога свого, слухайся Його, тримайся Його. Бо Він—життя твоє, і Він продовжить дні твої в землі, яку Він пообіцяв дати твоїм предкам: Аврааму, Ісааку та Якову.

Ісус буде новим провідником

31 Коли Мойсей закінчив промовляти ці слова всьому народу ізраїльському, ² він сказав їм: «Мені зараз сто двадцять років, я більше не спроможний ходити. Господь сказав мені: „Ти не перейдеш Йордан”. ³ Господь Бог твій переведе тебе. Він знищить ці народи перед тобою, і ти займеш їхню землю. Ісус перейде перед тобою, як Господь пообіцяв.

⁴ Господь учинить з ними те ж саме, що Він зробив з Сихоном та Оґом, царями аморійців, з краєм їхнім, коли знищив їх. ⁵ Господь допоможе тобі здолати ті народи, зроби з ними те, що я наказав тобі. ⁶ Будьте сильні й відважні. Не бійтеся й не лякайтеся їх, бо Господь Бог твій іде з тобою. Він не покине тебе, не залишить».

⁷ Тоді Мойсей надхнув Ісуса, сказавши йому перед усім Ізраїлем: «Будь сильним і хоробрим. Бо ти приведеш цей народ у землю, що її Господь поклявся предкам їхнім дати їм. І ти допоможеш їм узяти її у власність. ⁸ Сам Господь поведе тебе. Він буде з тобою. Він не покине тебе, не залишить. Не бійся й не тривожся!»

Мойсей записує вчення

⁹ Тоді Мойсей записав це зведення правил і дав священикам-левитам, що несли скриню Угоди Господньої, і всім старійшинам Ізраїлю. ¹⁰ І заповів їм Мойсей: «Кожного сьомого року, року, коли відпускаються борги, у призначений час на свято Кущів, ¹¹ коли весь Ізраїль приходить зустрітися з Господом Богом своїм у храмі, читай цей Закон перед усім Ізраїлем, щоб вони могли зрозуміти його. ¹² Збери людей разом: чоловіків і жінок, малих дітей і чужинців, що живуть по містах своїх,—щоб вони слухали, навчалися й шанували Господа Бога вашого, щоб пильно слухалися всіх слів цього зведення правил. ¹³ Навіть твої діти, які раніше не знали Закону, можуть слухати й навчатися шанувати Господа Бога вашого все твоє життя на землі, що перейшовши Йордан, ти займеш».

Господь призиває Мойсея та Ісуса

¹⁴ Тоді Господь сказав Мойсею: «Вже близько час смерті твоєї. Поклич Ісуса й підіть і станьте в наметі зібрання, щоб Я дав йому накази». Тож Мойсей та Ісус прийшли й стали в наметі зібрання.

¹⁵ Тоді Господь з’явився в наметі у стовпі хмари, що стояв над входом.

¹⁶ Він сказав Мойсею: «Незабаром ти помреш, і цей народ швидко стане невірним Мені, почне вклонятися чужим богам у землі, в яку вони входять. Вони покинуть Мене і зламають Угоду, що Я уклав з ними. ¹⁷ Тоді Я розгніваюся на них. Я відштовхну їх, і сховаюся від них. Багато лиха їх спіткає. І тоді вони скажуть: „Ці нещастя сталися з нами через те, що не було з нами Господа”. ¹⁸ І Я відмовлюся допомагати їм за все те лихо, яке вони скоїли, повернувшись до інших богів.

¹⁹ Тож запишіть цю пісню для себе й навчіть її ізраїльтян, і вкладіть її в уста їхні, щоб ця пісня була Мені свідченням проти ізраїльтян. ²⁰ Коли Я приведу їх у землю, яку Я обіцяв предкам їхнім, у землю, що тече молоком і медом, і вони понаїдаються й погладшають, тоді вже почнуть поклонятися іншим богам, і відмовляться від Мене і зламають Мою Угоду. ²¹ Коли вже багато лиха й нещасть станеться з ними, їхні діти цю пісню пам’ятатимуть, і вона свідчитиме проти них. Адже Я знаю думки їхні, що вони замислюють навіть зараз, перед тим, як Я привів їх у цю землю, що Я пообіцяв».

²² Тож Мойсей того дня записав цю пісню й навчив її синів Ізраїлю.

²³ Тоді Господь дав накази Ісусу Навину: «Будь сильним і мужнім, бо ти поведеш ізраїльтян у землю, яку Я пообіцяв їм, і Я буду з тобою».

Мойсей застерігає Ізраїль

²⁴ Коли Мойсей закінчив записувати всі слова цієї пісні в книгу, ²⁵ він наказав левитам, що носили скриню Угоди Господньої: ²⁶ «Візьміть цю книгу правил і покладіть її поруч зі скринею Угоди Господа Бога вашого. Вона лишатиметься там як свідчення проти тебе. ²⁷ Бо я знаю, що ти бунтівний і затятий. Ви бунтуєте проти Господа й зараз, поки я ще живий із вами. І ви бунтуватимете ще більше по моїй смерті. ²⁸ Приведіть до мене всіх старійшин колін ваших і начальників ваших, і я скажу їм усе це, і я прикличу небеса й землю у свідки проти вас. ²⁹ Бо я знаю, що після того, як я помру, ви геть переведетесь і не житимете, як я заповідав вам. У майбутньому нещастя обсядуть вас за те, що ви чинити будете таке, що Господь вважає хибним, і ви розлютите Його своїми ділами».

³⁰ Тоді Мойсей проспівав цю пісню до кінця. А вся громада Ізраїлю слухала.

Суд у Понтія Пилата

(Мт. 27:1-2, 11-14; Лк. 23:1-5; Ін. 18:28-38)

15 Вранці наступного дня головні священики разом зі старійшинами, книжниками й з усім Синедріоном надумали, що робити з Ісусом. Вони зв’язали Його й повели до прокуратора, щоб передати Ісуса до рук Пилата. ² І запитав Пилат Ісуса: «Ти—Цар Юдейський?» На що Ісус відповів: «Так, це Я. Але ж ти сам це сказав». ³ А головні священики почали звинувачувати Ісуса в багатьох злочинах. ⁴ І знову Пилат запитав Його: «Хіба ж Ти не чуєш усі ці звинувачення проти Себе? Чому ж Ти не відповідаєш?» ⁵ Але Ісус і слова не відповів на жодне із звинувачень. І це дуже здивувало Пилата.

Пилат намагається звільнити Ісуса

(Мт. 27:15-31; Лк. 23:13-25; Ін. 18:39—19:16)

⁶ Кожного року, під час Пасхи, Пилат за звичаєм відпускав на волю одного з приречених злочинців, за якого просив народ. ⁷ У той час, серед ув’язнених злочинців був чоловік на ім’я Варавва, який, разом з іншими бунтівниками, був винний у вбивствах. ⁸ Як завжди, прийшли люди до Пилата й просили звільнити одного з в’язнів, як він, зазвичай, робив для них.

⁹ І запитав їх Пилат: «Чи хочете ви, щоб я відпустив для вас Царя Юдейського?» ¹⁰ Пилат знав, що головні священики віддали Ісуса прокуратору, тільки тому, що заздрили Йому. ¹¹ Але головні священики умовили натовп просити Пилата відпустити Варавву замість Ісуса.

¹² Та Пилат знову звернувся до них: «Що ж мені робити з тим Чоловіком, Якого ви називаєте Царем Юдейським?» ¹³ У відповідь натовп загукав: «Розіп’яти Його!» ¹⁴ «За що?—Запитав Пилат.—Який на Ньому злочин?» Тоді всі ще дужче загорлали: «Нехай Його розіпнуть на хресті!» ¹⁵ Пилат хотів догодити юрбі то й відпустив Варавву, а Ісуса наказав побити батогами, та опісля віддав Його на розп’яття.

¹⁶ Пилатові воїни відвели Ісуса до палацу, де був правитель (преторії), і там зібрався цілий відділ^[a] солдат. ¹⁷ Вони наділи на Ісуса багряницю, а на голову Йому сплели терновий вінок. ¹⁸ І почали вони вітати Ісуса: «Вітаємо Тебе, Царю Юдейський!» ¹⁹ І били Його ціпком по голові, й плювали на Нього. При тому солдати падали на коліна, глузливо вклоняючись Ісусові як цареві. ²⁰ А як скінчили вони знущатися й насміхатися з Ісуса, то зняли з Нього багряницю й, вбравши Ісуса у Його власний одяг, повели на розп’яття.

Розп’яття

(Мт. 27:32-44; Лк. 23:26-39; Ін. 19:17-19)

²¹ Саме у той час, по дорозі до міста, повертаючись з поля, йшов Симон киринеянин (він був батьком Олександра і Руфа). Тож воїни примусили його нести хрест, що призначався для Ісуса. ²² Коли ж вони прийшли до місця, що називалося Ґолґофа (це означає «Лобне місце»), ²³ то дали Ісусові випити вина, змішаного з миррою, та Він не став його пити. ²⁴ Розіп’явши Ісуса, воїни, кидаючи жереб, поділили між собою Його вбрання, кому що дістанеться.

²⁵ Була дев’ята година ранку, коли розіп’яли Ісуса.