M’Cheyne Bible Reading Plan
Самсон і Даліла
16 Якось пішов Самсон до міста Ґази, там побачив розпусницю й зайшов до неї. 2 Мешканцям Ґази сказали: «Самсон сюди прийшов». Вони оточили те місце й чекали на нього в засідці всю ніч біля міської брами. Вони тихо просиділи всю ніч, міркуючи: «Почекаємо, доки розвидниться, а потім уб’ємо його».
3 Самсон спав собі до півночі, а опівночі встав, узявся за міську браму ще й два одвірки, вирвав браму разом із одвірками, поклав собі на плечі й відніс на вершину гори, що над Хевроном.
4 Після того він закохався в жінку з долини Сорек. Її звали Даліла. 5 Филистимські вожді прийшли й звернулися до неї: «Обдури його якось і довідайся, в чому таємниця його сили і як ми могли б подолати його. А тоді ми зв’яжемо й закатуємо його. А за це кожен із нас дасть тобі тисячу сто шекелів срібла[a]».
6 Отож Даліла сказала Самсону: «Будь ласка, розкажи мені, звідки сила твоя велика, і як можна зв’язати тебе або приборкати?» 7 Самсон відповів їй: «Якби зв’язати мене сімома свіжими жилами, ще сирими, то став би я слабким, як і інші люди».
8 Отож филистимські вожді принесли їй сім свіжих сирих жил, і вона зв’язала його. 9 У внутрішній кімнаті її оселі влаштували засідку й чекали. І вона сказала йому: «Филистимляни йдуть на тебе, Самсоне». Але він розірвав ті жили, мов нитки над вогнем. І секрет його сили залишився невідомий.
10 Тоді Даліла сказала Самсону: «Ти насміявся з мене, ти збрехав мені. А тепер скажи, як можна тебе зв’язати». 11 Він сказав їй: «Якщо зв’язати мене новими мотузками, які ще не використовувалися, то стану я таким слабким, як і інші».
12 Отож узяла Даліла нові мотузки й зв’язала його. І сказала йому: «Филистимляни йдуть на тебе, Самсоне». Бо вони таки чатували у внутрішній кімнаті. Але він зірвав із рук ті мотузки, немов нитки. 13 Тоді сказала Даліла Самсону: «Скільки ж ти будеш із мене кепкувати, брехати мені? Скажи, як можна тебе зв’язати». Він відповів: «Якщо ти сплетеш сім кіс із мого волосся на ткацькому верстаті й припнеш до стіни, то стану я таким же слабким, як і інші».
14 Після того, як Самсон пішов спати, Даліла так і зробила[b]: вона сплела сім косиць із його волосся, припнула його й сказала: «Филистимляни йдуть на тебе, Самсоне». Як прокинувся він, то висмикнув і цвях, і ткацьку рамку, і сам верстат.
15 Тоді вона знову почала до нього приставати: «Як ти можеш говорити: „Я люблю тебе”,—коли ти мені не довіряєш? Ти тричі насміявся із мене. 16 І так вона докучала йому день у день і набридала йому до смерті. 17 І він відкрив їй таємницю. Він сказав: „Ніколи лезо не торкалося голови моєї. Бо був я назореєм Божим іще в материному лоні. І якщо мене поголити, то сила залишить мене, і стану я слабким, як усі”».
18 Даліла зрозуміла, що він їй відкрив нарешті свою таємницю. Отож вона послала по вождів филистимлян і сказала: «На цей раз він сказав мені всю правду». Прийшли вожді филистимські й срібло з собою принесли. 19 Вона приспала його на своїх колінах, гукнула перукаря, й вони зрізали сім його кіс. Сила почала залишати Самсона, і так вона зробила його слабким. 20 Вона сказала: «Филистимляни йдуть на тебе, Самсоне». Він прокинувся й подумав: «Я з цим справлюся, як і раніше, й звільнюсь». Але не знав він, що Господь залишив його.
21 Филистимляни схопили його, викололи йому очі й привели до Ґази. Вони закували його в бронзові кайдани й поставили молотити пшеницю у в’язниці.
Смерть Самсона
22 Та волосся на його голові стало відростати після того, як він був поголений. 23 Вожді филистимлян збиралися принести велику жертву своєму богові Даґону[c] й веселитися. Вони сказали: «Наш бог віддав нам у руки ворога нашого Самсона». 24 Як побачили його люди, то прославили бога свого. Й казали вони так:
«Наш бог віддав нам у руки ворога нашого,
який плюндрував нашу землю,
який убив багато наших людей».
25 Коли серця їхні були втішені, вони сказали: «Покличмо Самсона, хай розважить нас». Отож привели вони Самсона з в’язниці, і він постав перед їхніми очима. Його поставили між двома колонами. 26 Самсон сказав слузі, що водив його за руку: «Постав мене так, щоб я міг триматися за колони, що несуть на собі стелю, щоб я міг опертися на них».
27 У будинку було багато чоловіків та жінок, і всі вожді филистимлян були там. І на даху було понад три тисячі чоловік та жінок, які спостерігали, як Самсон усіх розважає. 28 Тоді Самсон звернувся, плачучи, до Господа. Він сказав: «О Господи, мій Володарю, згадай мене й дай сили мені ще один єдиний раз, о Боже, щоб я міг помститися за очі мої».
29 Тоді вхопився Самсон за дві центральні колони, на яких трималася будівля, оперся на них: на одну—правою, на другу—лівою. 30 І сказав тоді Самсон: «Хай помру я разом із филистимлянами». Він з усієї сили натиснув на ті колони, й будинок обрушився на вождів і усіх, хто там був. Тих, хто разом із ним загинув, було більше, ніж усіх, кого він убив за все своє життя.
31 Тоді брати і вся родина Самсонова, віднесли й поховали його в могилі батька Маноа між Зорою та Ештаолом. Він був суддею Ізраїлю протягом двадцяти років.
Павло вирушає до Македонії та Греції
20 Коли припинилися заворушення, Павло покликав учнів Ісусових і, звернувшись до них із втішним словом, попрощався з ними, й подався до Македонії. 2 Мандруючи тими краями, він знаходив багато слів, які підбадьорювали людей. 3 Потім Павло дістався до Греції, де пробув три місяці. А як зібрався відплисти до Сирії, юдеї змовилися проти нього, і тому він вирішив повертатися до Сирії через Македонію. 4 Супроводжували Павла Сопатер, син Пирра з Верії, Аристарх та Секунд із Солуні, Ґай з Дервії, Тимофій та Тихик і Трохим з Малої Азії. 5 Вони вийшли раніше й чекали нас у Троаді. 6 Ми ж відпливли з Филипії після свята Опрісноків і через п’ять днів приєдналися до них у Троаді, де й пробули сім днів.
Павло повертає до життя мертвого
7 У неділю[a], коли учні зібралися всі разом для вечері Господньої[b], Павло розмовляв з ними. Маючи намір відбути наступного дня, він говорив до півночі. 8 У верхній кімнаті, де ми зібралися, горіло багато світильників. 9 Поки Павло говорив, молодик, на ім’я Евтих, який сидів на підвіконні, став потихеньку засинати. Нарешті, сон зовсім здолав його і він упав з третього поверху. Коли люди підняли його, він був мертвий.
10 Павло, зійшовши униз, припав до юнака, обняв його й промовив: «Не хвилюйтеся, він іще живий». 11 Потім Павло піднявся нагору, переломив хліб і поїв. І він довго говорив, аж до світанку, а потім пішов. 12 А юнака живого повели додому, і всі були дуже втішені.
Павло проповідує в Мілеті
13 Ми ж вирушили далі й попливли до Асси, де збиралися зустріти Павла. Це він сам так усе спланував, бо мав намір йти до того міста пішки. 14 Коли він зустрів нас в Ассі, ми взяли його на корабель і попливли до Мітилена. 15 Звідти ми вийшли наступного дня й пристали до берега неподалік від Хіоса. Наступного дня перетнули затоку й пристали до Самоса, а ще через день дісталися до Мілета.
16 Павло вирішив не заходити в Ефес, щоб не витрачати час в Малій Азії. Він дуже поспішав, аби дістатися в Єрусалим до дня П’ятидесятниці.
Павлова промова до старійшин
17 З Мілета він послав гінця до Ефеса, щоб той запросив старійшин церкви. 18 Коли вони прибули, Павло сказав їм: «Ви знаєте, як я жив увесь цей час, коли був із вами, з першого дня, як прибув до Малої Азії. 19 Я покірно і з сльозами служив Господу, незважаючи на всі випробування, що випали на мою долю через змови юдеїв. 20 Ви знаєте, що я завжди проголошував усе те, що було б корисне для вас. Я навчав вас Благовісті про Христа без вагань, привселюдно, а також ідучи з дому в дім. 21 Юдеям, як і грекам, свідчив я про покаяння та навернення до Бога, про віру в Господа нашого Ісуса Христа.
22 І тепер, за велінням Святого Духа, йду я в Єрусалим, не знаючи, що там зі мною станеться. 23 Знаю тільки, що в кожному місті Дух Святий застерігає мене про те, що ув’язнення й випробування чекають на мене в Єрусалимі. 24 Я не вважаю життя своє цінним для себе. Найважливіше—закінчити справу та служіння, яке дав мені Господь Ісус—розповідати людям Благовість про Божу милість.
25 І тепер я знаю, що ніхто з вас, з ким я ходив, проповідуючи про Царство Боже, більше ніколи не побачить мене. 26-27 Ось чому сьогодні я й проголошую вам, що Господь не судитиме мене, якщо хтось не буде врятований, бо без вагань проповідував я вам волю Божу.
28 Пильнуйте себе і всіх тих, кого Господь ввірив вам[c]. Дух Святий обрав вас, аби ви стали пастирями церкви Божої[d], яку Він викупив кров’ю Свого власного Сина[e]. 29 Знаю я, що після того, як я піду, деякі люди, немов люті вовки з’являться поміж вас. І не помилують вони стада. 30 Навіть серед вас заведуться такі люди, які перекрутять правду, щоб потягнулися за ними учні. 31 Тож будьте обережні! Пам’ятайте, як я невпинно закликав зі сльозами кожного з вас день і ніч, протягом трьох років, триматися істинного життя. 32 А тепер доручаю вас Богу і Слову Його милості. Слово Господнє може укріпити вас і дати вам спадщину милості Божій серед усіх людей святих.
33 Ніколи я не зазіхав на чиєсь срібло, золото або гарне вбрання. 34 Ви самі знаєте, що мої руки служили потребам моїм і тих людей, які були зі мною. 35 Кожним своїм вчинком я показував, що тяжкою працею ми мусимо допомагати немічним. Необхідно пам’ятати слова Господа Ісуса, які Він сказав: „Справжнє щастя в тому, щоб віддавати, а не в тому, щоб брати”».
36 Як промовив це Павло, всі стали на коліна молитися. 37 Віруючі дуже тужили й ридали, кидалися Павлові на шию, обіймали й цілували його. 38 Найбільше всіх засмутили його слова про те, що вони більше його не побачать. Потім вони провели Павла до корабля.
Послання до полонених у Вавилоні
29 Ось слова з сувою, що пророк Єремія послав з Єрусалима до старійшин, що лишилися у вигнанні, до священиків та пророків і до всіх людей, кого Навуходоносор вигнав з Єрусалима у заслання до Вавилона. 2 Це було після того, як цар Єгояхин вийшов з Єрусалима разом із царицею-матір’ю й царедворцями, й вельможами Юдеї та Єрусалима, з ремісниками й золотих справ майстрами. 3 Єремія послав цей сувій через Еласа, сина Шафана, та Ґемарію, сина Гилкії, яких Седекія, цар юдейський послав у Вавилон до Навуходоносора, царя вавилонського. Там мовилося:
4 Ось що Господь Всемогутній Бог Ізраїлю каже до всіх тих, кого виведено було з Єрусалима до Вавилона: 5 «Будуйте оселі й живіть у них, саджайте сади, споживайте плоди їхні. 6 Беріть собі дружин і народіть синів і дочок. Беріть дружин для синів ваших і віддавайте заміж дочок ваших, і нехай вони теж родять дітей. Множтеся там, а не зменшуйтеся. 7 Дбайте про благо міста того, куди Я вас вислав, і моліться Господу за нього, бо якщо в ньому пануватиме мир, то мир буде й вашій оселі. 8 Бо ось що Господь Всемогутній Бог Ізраїлю каже: „Не давайте обдурити себе вашим пророкам, що між вами, і вашим віщунам. Не слухайте тих снів, що сняться їм. 9 Вони ім’ям Моїм пророкують вам неправду. Я їх не посилав!”» Так каже Господь.
10 Кажу так, бо ось що Господь мовить: «Коли могутності Вавилона виповниться сімдесят років, Я прийду до вас і виконаю обіцянку, що дав вам повернути вас до Єрусалима. 11 Бо знаю Я всі задуми Свої щодо вас, задуми щодо процвітання вашого, а не лиха, щоб дати вам майбутнє і надію. 12 Ви звертатиметеся до Мене, ви прийдете й молитиметеся Мені, та Я вас слухатиму. 13 Ви будете шукати Мене і знайдете, якщо будете шукати від усього серця. 14 Я дозволю вам знайти Мене. Я відпущу вас із полону, зберу з усіх місць, куди повиганяв вас. Я поверну вас туди, звідки вигнав». Так каже Господь.
15 Ви можете сказати: «Господь для нас у Вавилоні підніс пророків». 16 Але ось що Господь каже царю, що сидить на престолі Давидовім, і усім людям, що мешкають у місті цьому,—братам вашим, що не пішли з вами у полон. 17 Ось що Господь Всемогутній каже: «Ось я нашлю на них меч, голод і чуму, я їх зроблю подібними до тих бридких фіґ, що їх не можна їсти, бо такі вони препогані. 18 Я переслідуватиму їх мечем, голодом і чумою й зроблю їх жахом для всіх царств на землі, прокляттям і руїною, тим, що зневажають і ганьблять серед усіх народів, куди Я їх повиганяв. 19 Бо вони не слухають слів Моїх, які Я постійно шлю їм через Моїх слуг-пророків. 20 Почуйте слово Господа, ви, вигнанці з Єрусалима до Вавилона».
21 Ось що Господь Всемогутній Бог Ізраїлю каже про Агава, сина Колаї, та про Седекію, сина Маасії, що пророкують вам брехню від Мого імені: «Ось Я віддам їх у руки Навуходоносора, царя вавилонського. І він повбиває їх на очах у вас. 22 І для всіх вигнанців з Юдеї, які зараз у Вавилоні, приживеться прокльон: „Хай Господь зробить те ж саме, що й Седекії та Агаву, яких цар Вавилона у вогні спалив”. 23 Кажу це, тому що ті два пророки грішили поміж людей Ізраїля: вони перелюб чинили з жінками сусідів своїх і Моїм іменем промовляли слова брехливі, яких Я їм не велів казати. Мені відомо це, бо Сам є свідком цього». Так каже Господь.
Лжепророк Шемая
24 Скажіть Шемаї з Негелама: 25 «Ось що Господь Всемогутній Бог Ізраїлю каже: „Ти послав листи від свого імені до всіх людей у Єрусалимі й до священика Софонії, сина Маасії, та до інших священиків зі словами: 26 Господь зробив тебе священиком замість священика Єгояди, щоб став ти наглядачем у храмі Господнім. Кожного, хто поводиться як божевільний і пророкує, ти маєш забити в колодки. 27 То чому ж ти не заарештував Єремію з Анатота, що за пророка видає себе? 28 Бо він послав нам у Вавилон таке послання: „Ви житимете там довго. Будуйте оселі й живіть, саджайте сади й споживайте їхні плоди”».
29 Тоді священик Софонія прочитав цей лист пророку Єремії. 30 І слово Господа дійшло до Єремії. Всевишній сказав: 31 «Пошли цей лист усім вигнанцям: „Ось що Господь каже про Шемаю з Негелама: „Шемая пророкував вам, хоч Я його й не посилав, і призвів вас до того, що ви повірили у брехню”». 32 Тож ось що Господь каже: «Я покараю Шемаю з Негелама й нащадків його. Не матиме він нікого, хто лишився б жити серед народу цього, не побачить він добра, що зроблю Я народу Своєму, бо він людей повчав усупереч Всевишньому іти». Так каже Господь.
Суд у Понтія Пилата
(Мт. 27:1-2, 11-14; Лк. 23:1-5; Ін. 18:28-38)
15 Вранці наступного дня головні священики разом зі старійшинами, книжниками й з усім Синедріоном надумали, що робити з Ісусом. Вони зв’язали Його й повели до прокуратора, щоб передати Ісуса до рук Пилата. 2 І запитав Пилат Ісуса: «Ти—Цар Юдейський?» На що Ісус відповів: «Так, це Я. Але ж ти сам це сказав». 3 А головні священики почали звинувачувати Ісуса в багатьох злочинах. 4 І знову Пилат запитав Його: «Хіба ж Ти не чуєш усі ці звинувачення проти Себе? Чому ж Ти не відповідаєш?» 5 Але Ісус і слова не відповів на жодне із звинувачень. І це дуже здивувало Пилата.
Пилат намагається звільнити Ісуса
(Мт. 27:15-31; Лк. 23:13-25; Ін. 18:39—19:16)
6 Кожного року, під час Пасхи, Пилат за звичаєм відпускав на волю одного з приречених злочинців, за якого просив народ. 7 У той час, серед ув’язнених злочинців був чоловік на ім’я Варавва, який, разом з іншими бунтівниками, був винний у вбивствах. 8 Як завжди, прийшли люди до Пилата й просили звільнити одного з в’язнів, як він, зазвичай, робив для них.
9 І запитав їх Пилат: «Чи хочете ви, щоб я відпустив для вас Царя Юдейського?» 10 Пилат знав, що головні священики віддали Ісуса прокуратору, тільки тому, що заздрили Йому. 11 Але головні священики умовили натовп просити Пилата відпустити Варавву замість Ісуса.
12 Та Пилат знову звернувся до них: «Що ж мені робити з тим Чоловіком, Якого ви називаєте Царем Юдейським?» 13 У відповідь натовп загукав: «Розіп’яти Його!» 14 «За що?—Запитав Пилат.—Який на Ньому злочин?» Тоді всі ще дужче загорлали: «Нехай Його розіпнуть на хресті!» 15 Пилат хотів догодити юрбі то й відпустив Варавву, а Ісуса наказав побити батогами, та опісля віддав Його на розп’яття.
16 Пилатові воїни відвели Ісуса до палацу, де був правитель (преторії), і там зібрався цілий відділ[a] солдат. 17 Вони наділи на Ісуса багряницю, а на голову Йому сплели терновий вінок. 18 І почали вони вітати Ісуса: «Вітаємо Тебе, Царю Юдейський!» 19 І били Його ціпком по голові, й плювали на Нього. При тому солдати падали на коліна, глузливо вклоняючись Ісусові як цареві. 20 А як скінчили вони знущатися й насміхатися з Ісуса, то зняли з Нього багряницю й, вбравши Ісуса у Його власний одяг, повели на розп’яття.
Розп’яття
(Мт. 27:32-44; Лк. 23:26-39; Ін. 19:17-19)
21 Саме у той час, по дорозі до міста, повертаючись з поля, йшов Симон киринеянин (він був батьком Олександра і Руфа). Тож воїни примусили його нести хрест, що призначався для Ісуса. 22 Коли ж вони прийшли до місця, що називалося Ґолґофа (це означає «Лобне місце»), 23 то дали Ісусові випити вина, змішаного з миррою, та Він не став його пити. 24 Розіп’явши Ісуса, воїни, кидаючи жереб, поділили між собою Його вбрання, кому що дістанеться.
25 Була дев’ята година ранку, коли розіп’яли Ісуса. 26 На хресті, над головою Ісуса, солдати прибили дощечку, на якій було написане офіційне звинувачення: «ЦАР ЮДЕЙСЬКИЙ». 27 Разом із Ісусом були розіп’яті ще двоє злочинців: один праворуч, а другий ліворуч від Нього. 28 [І збулося сказане у Святому Писанні: «Його тримали між злочинців»][b].
29 Проходячи повз, люди ображали Ісуса й, хитаючи головами, промовляли: «Ти ж нахвалявся геть зруйнувати храм і відбудувати знов його за три дні. 30 Тож зійди з хреста і врятуй хоча б Себе Самого!» 31 Головні священики й книжники також насміхалися з Ісуса, кажучи: «Він рятував інших, а Себе Самого врятувати не може! 32 Якщо Він насправді є Христос, Цар ізраїльський, то нехай Він зараз зійде з хреста. Побачивши це, ми пересвідчимося й повіримо в Нього». І навіть двоє злочинців, що були розіп’яті разом з Ісусом, і ті також лихословили проти Нього.
Смерть Ісуса
(Мт. 27:45-56; Лк. 23:44-49; Ін. 19:28-30)
33 Опівдні темрява настала на всій землі, і було так аж до третьої години. 34 А о третій Ісус голосно закричав: «Елої, Елої, лама савахтані?» Що в перекладі означає: «Боже Мій, Боже Мій, навіщо Ти Мене покинув?(A)» 35 Деякі з людей, які стояли поруч, почули це й заговорили між собою: «Послухайте, Він кличе Іллю»[c]. 36 Один чоловік побіг, намочив губку оцтом і, настромивши її на тростину, дав Ісусові напитися. А потім і каже: «Заждіть! Зараз побачимо, чи прийде Ілля та зніме Його з хреста». 37 Після того Ісус голосно скрикнув і помер.
38 Тієї ж миті завіса в храмі розірвалася навпіл: від верху й до самого низу. 39 Коли центуріон, який стояв поблизу, побачив, що трапилося коли Ісус помер, то промовив: «Цей Чоловік справді був Сином Божим!»
40 Кілька жінок спостерігали здалеку за всім, що трапилося. Серед них були Марія Маґдалена, Марія, мати Якова молодшого та Йосипа, і Саломія. 41 Вони супроводжували Ісуса в Ґалилеї й піклувалися про Нього. Було там також і багато інших жінок, які прийшли за Ним до Єрусалиму.
Поховання Ісуса
(Мт. 27:57-61; Лк. 23:50-56; Ін. 19:38-42)
42-43 Настав вечір. І оскільки це був день приготувань (день перед суботою), то Йосип з Ариматеї, сповнений хоробрості, пішов до Пилата й попросив віддати йому тіло Ісусове. Він був поважним членом ради юдейської, який також чекав на прихід Царства Господнього. 44 Коли Пилат дізнався про смерть Ісуса, він був дуже здивований, що це трапилося так скоро, тож він покликав центуріона й запитав його, чи це було дійсно правдою. 45 Вислухавши доповідь центуріона, він звелів віддати тіло Ісусове Йосипові.
46 Йосип придбав лляне полотно й, знявши тіло Ісусове з хреста, загорнув Його в полотно й поклав до гробниці, що була висічена у скелі. Потім він прикотив величезний камінь і затулив ним вхід до склепу. 47 Марія Маґдалена та Марія, Йосипова мати, бачили, де було поховано Ісуса.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International