Book of Common Prayer
120 Пісня прочан. Я кликав до Господа в горі своїм, і Він мене вислухав,
2 Господи, визволь же душу мою від губи неправдивої, від язика зрадливого!
3 Що Тобі дасть, або що для Тебе додасть лукавий язик?
4 Загострені стріли потужного із ялівцевим вугіллям!
5 Горе мені, що замешкую в Мешеху, що живу із шатрами Кедару!
6 Довго душа моя перебувала собі разом з тими, хто ненавидить мир:
7 я за мир, та коли говорю, то вони за війну!
121 Пісня прочан. Свої очі я зводжу на гори, звідки прийде мені допомога,
2 мені допомога від Господа, що вчинив небо й землю!
3 Він не дасть захитатись нозі твоїй, не здрімає твій Сторож:
4 оце не дрімає й не спить Сторож ізраїлів!
5 Господь то твій Сторож, Господь твоя тінь при правиці твоїй,
6 удень сонце не вдарить тебе, ані місяць вночі!
7 Господь стерегтиме тебе від усякого зла, стерегтиме Він душу твою,
8 Господь стерегтиме твій вихід та вхід відтепер аж навіки!
122 Пісня прочан. Давидова. Я радів, як казали мені: Ходімо до дому Господнього!
2 Ноги наші стояли в воротях Твоїх, Єрусалиме.
3 Єрусалиме, збудований ти як те місто, що злучене разом,
4 куди сходять племена, племена Господні, щоб свідчити ізраїлеві, щоб іменню Господньому дякувати!
5 Бо то там на престолах для суду сидять, на престолах дому Давидового.
6 Миру бажайте для Єрусалиму: Нехай будуть безпечні, хто любить тебе!
7 Нехай буде мир у твоїх передмур'ях, безпека в палатах твоїх!
8 Ради братті моєї та друзів моїх я буду казати: Мир тобі!
9 Ради дому Господа, нашого Бога, я буду шукати для тебе добра!
123 Пісня прочан. Свої очі я зводжу до Тебе, що на небесах пробуваєш!
2 Ото бо, як очі рабів до руки їх панів, як очі невільниці до руки її пані, отак наші очі до Господа, нашого Бога, аж поки не змилується Він над нами!
3 Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо погорди ми досить наситились!
4 Душа наша наситилась досить собі: від безпечних наруги, від пишних погорди!...
124 Пісня прочан. Давидова. Коли б не Господь, що був з нами нехай но ізраїль повість!
2 коли б не Господь, що був з нами, як повстала була на нас людина,
3 то нас поковтали б живцем, коли розпалився на нас їхній гнів,
4 то нас позаливала б вода, душу нашу потік перейшов би,
5 душу нашу тоді перейшла б та бурхлива вода!
6 Благословенний Господь, що не дав нас на здобич для їхніх зубів!
7 Душа наша, як птах, урятувалась із сільця птахоловів, сільце розірвалось, а ми врятувались!
8 Наша поміч ув імені Господа, що вчинив небо й землю!
125 Пісня прочан. Ті, хто надію складає на Господа, вони як Сіонська гора, яка не захитається, яка буде стояти повік!
2 Єрусалим, гори круг нього, а Господь круг народу Свого відтепер й аж навіки!
3 Не спочине бо берло нечестя на долі тих праведних, щоб праведні не простягли своїх рук до неправди.
4 Зроби ж, Господи, добре для добрих, та для простосердих!
5 Тих же, що збочують на свої манівці, нехай їх провадить Господь разом із беззаконцями! Мир на ізраїля!
126 Пісня прочан. Як вертався Господь із полоном Сіону, то були ми немов би у сні...
2 Наші уста тоді були повні веселощів, а язик наш співання! Казали тоді між народами: Велике вчинив Господь з ними!
3 Велике вчинив Господь з нами, були радісні ми!
4 Вернися ж із нашим полоном, о Господи, немов ті джерела, на південь!
5 Хто сіє з слізьми, зо співом той жне:
6 все ходить та плаче, хто носить торбину насіння на посів, та вернеться з співом, хто носить снопи свої!
127 Пісня прочан. Соломонова. Коли дому Господь не будує, даремно працюють його будівничі при ньому! Коли міста Господь не пильнує, даремно сторожа чуває!
2 Даремно вам рано вставати, допізна сидіти, їсти хліб загорьований, Він і в спанні подасть другові Своєму!
3 Діти спадщина Господнє, плід утроби нагорода!
4 Як стріли в руках того велетня, так і сини молоді:
5 блаженний той муж, що сагайдака свого ними наповнив, не будуть такі посоромлені, коли в брамі вони говоритимуть із ворогами!
5 А потім прийшли Мойсей й Аарон, та й сказали до фараона: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Відпусти народ Мій, і нехай вони святкують Мені на пустині!
2 А фараон відказав: Хто Господь, що послухаюсь слова Його, щоб відпустити Ізраїля? Не знаю Господа, і також Ізраїля не відпущу!
3 І сказали вони: Бог євреїв стрівся з нами. Нехай же ми підемо триденною дорогою на пустиню, і принесемо жертви Господеві, Богові нашому, щоб не доторкнувся Він до нас мором або мечем.
4 І сказав до них цар Єгипту: Чому ви, Мойсею та Аароне, відриваєте народ від його робіт? Ідіть до своїх діл!
5 І сказав фараон: Таж багато тепер цього простолюду, а ви здержуєте їх від їхніх робіт.
6 І того дня фараон наказав погоничам народу та писарям, говорячи:
7 Не давайте більше народові соломи, щоб робити цеглу, як учора й позавчора. Нехай ідуть самі, та збирають собі соломи.
8 А призначене число цегли, що вони робили вчора й позавчора, накладете на них, не зменшуйте з нього. Вони нероби, тому кричать: Ходім, принесімо жертву нашому Богові!
9 Нехай буде тяжка праця на цих людей, і нехай працюють на ній, і нехай покинуть облудні слова.
10 І вийшли погоничі народу й писарі його, та й сказали до того народу, говорячи: Так сказав фараон: Я не буду давати вам соломи.
11 Самі йдіть, наберіть собі соломи, де знайдете, бо нічого не зменшене з вашої роботи!.
12 І розпорошився народ той по всій єгипетській землі, щоб збирати стерню на солому.
13 А погоничі наставали, говорячи: Скінчіть вашу щоденну працю в час так, як коли б була солома.
14 І були биті писарі синів Ізраїлевих, що їх настановили над ними фараонові погоничі, говорячи: Чому ви не скінчили свого приділу для виробу цегли й учора й сьогодні, як було дотепер?
15 І прибули писарі Ізраїлевих синів, та й кричали до фараона, говорячи: Для чого ти так робиш рабам своїм?
16 Соломи не дають твоїм рабам, а цеглу кажуть нам робіть! І ось раби твої биті, і грішиш ти перед народом своїм!
17 А він відказав: Нероби ви, нероби! Тому ви говорите: Ходім, принесімо жертву Господеві.
18 А тепер ідіть, працюйте, а соломи не дадуть вам! Але призначене число цегли ви дасте!
19 І бачили Ізраїлеві писарі себе в біді, коли говорено: Не зменшуйте з цегли вашої щоденного в його часі!
20 І стріли вони Мойсея та Аарона, що стояли насупроти них, як вони виходили від фараона,
21 та й сказали до них: Нехай побачить вас Господь і нехай вас осудить, бо ви вчинили ненависним дух наш в очах фараона й в очах його рабів, щоб дати меча в їхню руку повбивати нас!
22 І вернувся Мойсей до Господа та й сказав: Господи, чому Ти кривду вчинив цьому народові? Чому Ти послав мені це?
23 Бо відколи прийшов я до фараона, щоб говорити Твоїм Ім'ям, він ще більшу кривду чинить цьому народові, а насправді Ти не визволив народу Свого!
6 І сказав Господь до Мойсея: Тепер побачиш, що вчиню Я фараонові, бо він, змушений рукою сильною, їх відпустить, і, змушений рукою сильною, вижене їх із краю свого.
20 Браття, не будьте дітьми своїм розумом, будьте в лихому дітьми, а в розумі досконалими будьте!
21 У Законі написано: Іншими мовами й іншими устами Я говоритиму людям оцим, та Мене вони й так не послухають, каже Господь.
22 Отож, мови існують на знак не для віруючих, але для невіруючих, а пророцтво для віруючих, а не для невіруючих.
23 А як зійдеться Церква вся разом, і всі говоритимуть чужими мовами, і ввійдуть туди й сторонні чи невіруючі, чи ж не скажуть вони, що біснуєтесь ви?
24 Коли ж усі пророкують, а ввійде якийсь невіруючий чи сторонній, то всі докоряють йому, усі судять його,
25 і так таємниці серця його виявляються, і так він падає ницьма і вклоняється Богові й каже: Бог справді між вами!
26 То що ж, браття? Коли сходитесь ви, то кожен із вас псалом має, має науку, має мову, об'явлення має, має вияснення, нехай буде все це на збудування!
27 Як говорить хто чужою мовою, говоріть по двох, чи найбільше по трьох, і то за чергою, а один нехай перекладає!
28 А коли б не було перекладача, то нехай він у Церкві мовчить, а говорить нехай собі й Богові!
29 А пророки нехай промовляють по двох чи по трьох, а інші нехай розпізнають.
30 Коли ж відкриття буде іншому з тих, хто сидить, нехай перший замовкне!
31 Бо можете пророкувати ви всі по одному, щоб училися всі й усі тішилися!
32 І коряться духи пророчі пророкам,
33 бо Бог не є Богом безладу, але миру. Як по всіх Церквах у святих,
39 Отож, браття мої, майте ревність пророкувати, та не бороніть говорити й мовами!
40 Але все нехай буде добропристойно і статечно!
42 Хто ж спокусить одного з малих цих, що вірять, то краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити, та й кинути в море!
43 І коли рука твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти до життя одноруким, ніж з обома руками ввійти до геєнни, до огню невгасимого,
44 де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь.
45 І коли нога твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти до життя одноногим, ніж з обома ногами бути вкиненому до геєнни, до огню невгасимого,
46 де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь.
47 І коли твоє око тебе спокушає, вибери його: краще тобі однооким ввійти в Царство Боже, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огненної,
48 де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь!
49 Бо посолиться кожен огнем, і кожна жертва посолиться сіллю.
50 Сіль добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим поправити її? Майте сіль у собі, майте й мир між собою!