Син Людський—Господь суботи

(Мк. 2:23-28; Лк. 6:1-5)

12 Тоді ж, одного суботнього дня, Ісус проходив пшеничним полем. Його учні зголодніли й почали зривати пшеничні колоски та їсти зерно. ² Побачивши це, фарисеї сказали Йому: «Поглянь, чому вони збирають зерно? Хіба Закон Мойсеїв не забороняє робити це в суботу?» ³ Тоді Ісус запитав їх: «Хіба не читали ви, що зробив Давид, коли він і його супутники зголодніли? ⁴ Вони ввійшли до дому Божого і з’їли священні хліби, що були наготовані Богові, хоч ті підношення, за Законом, ніхто не міг їсти, крім священиків. ⁵ Та хіба не читали ви у Законі Мойсеєвому про те, як у суботу священики в храмі порушують закон про суботу і провини не мають? ⁶ Але кажу Я вам, тут щось величніше, ніж храм.

^7-8 Якби ви розуміли, що означають слова Святого Писання: „Я хочу милосердя, а не пожертв^(A)”,—то не судили б невинних, бо Син Людський—Господь і над суботою».

Зцілення сухорукого в суботу

(Мк. 3:1-6; Лк. 6:6-11)

⁹ Тоді Ісус пішов звідти до синагоги. ¹⁰ Там був чоловік з усохлою рукою. Деякі з євреїв уважно пильнували за Ісусом, аби мати підставу звинуватити Його в тому, що Він порушує Закон. Тож вони спитали Ісуса: «Чи дозволено Законом Мойсеєвим зціляти в суботу?»^[a]

¹¹ Та Він відповів їм: «Кожний з вас витягне вівцю з ями, якщо вона впаде туди в суботу. ¹² А людина—значно важливіша за вівцю. Отже, Закон Мойсеїв дозволяє робити добро в суботу». ¹³ Тоді Ісус сказав сухорукому: «Простягни руку свою!» І той простягнув її, і вона стала знову здоровою, як і друга. ¹⁴ Тоді фарисеї пішли геть й почали змовлятися проти Ісуса, щоб знайти спосіб погубити Його.

Ісус—Обраний Слуга Господній

¹⁵ Довідавшись про наміри фарисеїв, Ісус подався звідти геть. І великий натовп ішов слідом, та Він зцілював усіх недужих. ¹⁶ Але ж Він попередив їх, щоб не розголошували, хто Він такий.

¹⁷ Це сталося, щоб збулося сказане пророком Ісаєю:

Влада Ісусова—від Бога

(Мк. 3:20-30; Лк. 11:14-23; 12:10)

²² Опісля люди привели до Ісуса німого й сліпого чоловіка, одержимого нечистим духом, і Він зцілив його. Той прозрів і почав говорити. ²³ Люди в натовпі здивувалися, мовивши: «Чи Він не Син Давидів?»

²⁴ Почувши це, фарисеї сказали: «Він виганяє нечистих не інакше, як владою Вельзевула^[b], володаря демонів!» ²⁵ Знаючи їхні думки, Ісус мовив: «Кожне царство, поділене міжусобною ворожнечею, гине; ніякі місто чи родина, де немає миру й злагоди, не виживуть. ²⁶ І якщо сатана виганяє сатану^[c], то він виступає супроти самого себе. То яким же чином його царство може встояти? ²⁷ І якщо це правда, що Я виганяю бісів силою Вельзевула, то чиєю силою виганяють їх ваші послідовники? Тому вони й будуть суддями вашими! ²⁸ З іншого боку, якщо Я виганяю нечистих силою Духа Божого, то це є доказом того, що Царство Боже вже прийшло до вас.

²⁹ Ясна річ, ніхто не зможете вдертися до хати дужого чоловіка й пограбувати його майно, якщо спершу не зв’язати господаря. ³⁰ Хто не зі Мною, той проти Мене, хто не допомагає Мені збирати, той розкидає. ³¹ Тому кажу Я вам, чоловік може отримати прощення всіх своїх гріхів та блюзнірств, що він мовить проти Бога, але той, хто поганить ім’я Духа Святого, не матиме прощення. ³² Якщо хтось скаже слово проти Сина Людського, то це можна простити, та якщо хтось поганить ім’я Духа Святого, то цього ніколи простити не можна—ні зараз, ні у майбутньому».

Дерево впізнають по його плодах

(Лк. 6:43-45)

³³ «Треба мати добре дерево, щоб були добрі плоди. Та якщо у вас погане дерево, то й плоди будуть поганими, бо дерево впізнають по його плодах.

³⁴ Ви—виплодки зміїні! Як можете ви говорити добрі речі, самі лишаючись злими? Бо з уст людських злітає те, чим переповнене серце. ³⁵ Добра людина винесе добро зі скарбниць свого серця, а людина зла винесе зло з глибин свого серця. ³⁶ Але кажу Я вам, що в Судний День люди муситимуть відповісти за кожне необачно сказане слово. ³⁷ За словами своїми будете виправдані й за словами своїми будете засуджені».

Деякі люди не вірять владі Ісуса

(Мк. 8:11-12; Лк. 11:29-32)

³⁸ Тоді деякі книжники й фарисеї мовили до Ісуса: «Вчителю, ми хочемо побачити знамення від Тебе». ³⁹ Але Він відповів їм: «Лише лихе та невірне покоління шукає знамення, та ніякого знамення не буде здійснено, аби їм щось довести, крім знамення пророка Йони^[d]. ⁴⁰ Бо так само, як Йона перебував у череві морської потвори три дні й три ночі, так і Син Людський перебуватиме в могилі три дні й три ночі. ⁴¹ В Судний День люди Ниневії^[e] встануть проти людей, які живуть сьогодні, і визнають їх винними, бо вони, ниневійці, розкаялися у відповідь на Йонине повчання. А тут є Хтось величніший за Йону. ⁴² В Судний День цариця Півдня^[f] стане проти людей цього покоління й засудить їх, бо вона сама прийшла здалеку, щоб послухати мудрості Соломонової. А тут є Хтось величніший ніж Соломон!»

Про порожню людину

(Лк. 11:24-26)

⁴³ «Коли нечистий дух виходить із людини, він блукає пустелями, шукаючи спочинку, та не знаходить його. ⁴⁴ І тоді каже: „Я повернуся до своєї домівки, що полишив”. Отже, він повертається і знаходить місце своє порожнім, виметеним і прибраним. ⁴⁵ Тоді він іде й приводить сімох інших духів, іще гірших за себе. Вони всі заходять і живуть там, тож тій людині стає ще гірше, ніж було спершу. Це ж саме станеться з поганими людьми, які живуть тепер».

Ісусові учні—Його родина

(Мк. 3:31-35; Лк. 8:19-21)

⁴⁶ Поки Ісус отак промовляв, Його мати й брати прийшли і зупинилися надворі, бажаючи з Ним говорити. ⁴⁷ Хтось сказав Ісусу: «Поглянь! Он мати й брати Твої чекають зовні і бажають поговорити з Тобою».

⁴⁸ У відповідь Ісус сказав: «Хто є Моєю матір’ю і братами Моїми?» ⁴⁹ Тоді Він простяг руку до Своїх учнів, кажучи: «Ось вони: Моя мати і брати Мої! ⁵⁰ Хто виконує волю Мого Отця Небесного, той і є Моїм істинним братом, сестрою і матір’ю!»