Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Хвальний псалом Асафа.
Прийшли народи, Боже, бити спадщину Твою,
Твій храм святий поруйнували,
Єрусалим перетворили на руїну.
2 Тіла твоїх рабів залишили птахам небесним шматувати,
плоть Твоїх вірних дісталась диким звірам.
3 Довкруги Єрусалима все залите кров’ю, мов водою,
і нікому тіла забитих поховати.
4 Над нами збиткувалися сусідні племена,
кругом усі висміювали й ображали.
5 Чи довго, Боже, будеш гніватись на нас? Завжди?
Чи довго ревнощі[a] палатимуть, як ватра?
6 Зверни Свій гнів, о Господи, на ті краї,
які не визнають Тебе,
проймися гнівом до народів тих,
хто шану Богу не складає.
7 Ті царства зруйнували Якова,
спустошили вони Твій край.
8 Не пам’ятай гріхів колишніх наших,
нехай на нас проллється Твоя милість,
бо ми принижені так гірко!
9 Допоможи нам, Боже, рятівник, в ім’я Своєї слави!
Прости гріхи, спаси в ім’я Своє!
10 Чому всі ті народи кажуть: «Де ж ваш Бог?»
Нехай впаде на них відплата за кров Твоїх рабів.
11 Прислухайся, як в’язні стогнуть,
яви Свою могутню силу,
врятуй приречених на смерть.
12 Скарай сусідів наших семикратно
за зло, яке принесли нам вони;
скарай за те, що осквернили Твоє ймення.
13 Ми, Твій народ, в Твоїй отарі вівці,
всім поколінням вихвалятимем Тебе,
на віки вічні шанувати будем, Господи, Тебе!
Закон прийде з Єрусалима
4 Настануть дні,[a] коли гора,
на якій встановлено храм Господній,
стане найвищою з-поміж усіх гір.
І нескінченними потоками сюди
будуть сходитися люди всіх народів.
2 Чимало люду прийде й скаже:
«Ходім, зійдемо на Господню гору,
до дому Бога Якова.
Всевишній нас навчить Свого шляху,
щоб ми ходили тільки-но Його путями[b]».
Бо вчення Боже із Сіону вийде,
а слово Господа—з Єрусалима по всьому світу.
3 Тоді Господь судитиме всі племена,
вирішувати справи могутніх і віддалених народів.
Вони перекують мечі свої на рала,
а списи—на серпи, щоб жати жито.
Народи припинять воювати між собою;
люди ніколи більше не будуть готуватися до війни.
4 Сидіти буде кожен під лозою
своєю і під віттям фіґових дерев.
Ніхто не їх злякає,
бо Господь Бог Всемогутній так сказав!
5 Хоча усі народи можуть жити
і шанувати кожен свого бога,
ми ж житимемо, Бога нашого шануючи повік.
Сім останніх покарань
15 Тоді побачив я інше велике й дивне знамення на небесах: сімох Ангелів, які мали сім останніх покарань, бо на них закінчувався гнів Божий.
2 І побачив я щось схоже на скляне море, змішане з вогнем, й тих, хто одержав перемогу над звіром, над образом[a] його і над числом, що відповідає імені його. Вони стояли біля скляного моря й тримали кіфари, які Бог дав їм. 3 Вони співали пісню Мойсея, слуги Божого і пісню Ягняти:
«Великі й прекрасні діла Твої,
Господи Боже Всемогутній.
Праведні та справедливі дороги Твої,
Царю народів.
4 Всі люди боятимуться Тебе, Господи,
і прославлятимуть ім’я Твоє.
Бо Ти—єдиний святий.
Усі народи прийдуть і вклоняться Тобі,
бо справедливі вироки Твої нам відкрилися».
5 Після цього поглянув я і побачив як відкрився храм Небесний—намет Свідчення[b]. 6 І сім Ангелів, вбрані в чистий блискучий лляний одяг, поверх якого були золоті перев’язі, вийшли з храму. Вони мали сім покарань. 7 Тоді одна з чотирьох живих істот подала семи Ангелам сім золотих чаш, наповнених гнівом Бога, Який живе вічно. 8 І наповнився храм димом Божої слави й могутності, та ніхто не міг зайти туди, доки не виповнилися сім кар, що були принесені сімома Ангелами.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International