Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Пісня прочан.
Ізраїлю, повідай нам історію свою:
«Багато утисків я з юності зазнав.
2 Багато утисків я з юності зазнав,
та переможений не був ні разу!
3 На спині борозни проорано мені,
то мої рани невигойні.
4 Та праведний Господь
мене від кривдників звільнив.
5 Нехай на ворогів Сіону всіх,
ганьба впаде, щоб їм вже більше не підвестись.
6 Нехай вони зів’януть, мов билина,
що виткнулась із даху, та зів’яла так завчасно.
7 Хай будуть як женці, що й жмені збіжжя не зберуть,
а вже про лантухи, то годі й говорити.
8 Хай жоден перехожий вас не привітає:
„Благословляємо ім’ям Господнім вас!”»
Послання про Вавилон
50 Це слово, що Господь через пророка Єремію сказав про Вавилон і про землі вавилонян.
2 «Оголосіть народам, повідомте всім,
стяг підійміть, проголосіть, нічого не приховуйте,
скажіть, що Вавилон здобуто буде,
Бел ганьби зазнає.
Мардука[a] охопив жах,
лжебоги Вавилона посоромлені,
його боввани налякані.
3 Із півночі на нього вирушить народ.
Він землю цю оберне на пустелю.
Ніхто не буде жити там,
люди й тварини повтікають.
4 В ті дні й у ті часи,—Господь каже,—
народ Ізраїлю разом з народом Юди прийде.
Вони прийдуть і плакатимуть, ідучи,
й шукатимуть Господа Бога свого.
5 Питатимуть дороги на Сіон,
та йдучи вірним шляхом скажуть:
„Із Господом з’єднаємося завітом вічним,
який забути неможливо”.
6 Народ Мій був заблудлою вівцею,
його з путі збивали пастирі його,
вони по горах розганяли їх.
Від пагорба ходили до узвишшя
й позабували пасовиська власні.
7 Хоч хто знаходив їх, той пожирав,
і їхні вороги сказали: „Ми невинні.
Вони грішили перед Господом,
вони полишили Його,
праведне місце спочинку їхнє,
Бога, Який був надією їхніх батьків”.
17 Ізраїль—отара, що розбрелася,
її переслідували леви.
Перший, хто їх пожер, був цар Ассирії,
а останній, хто зламав їм кістки—
Навуходоносор, цар вавилонський».
18 Тож ось що Господь Всемогутній Бог Ізраїлю каже:
«Ось Я покараю царя Вавилону і край його так само,
як покарав Я царя Ассирії.
19 Я зберу Ізраїль на його пасовисько,
пастися він буде у Кармелі і Башані[a],
й на горах Ефраїма, і у Ґілеаді,
він їжі матиме удосталь».
20 «В ті дні і в ті часи,—Господь каже,—
шукатимуть провину Ізраїлю й не знайдуть її.
Вони шукатимуть гріхи Юдеї і не знайдуть їх,
бо Я врятую тих, чиї гріхи простив».
Ісус молиться на самоті
(Мт. 26:36-46; Мк. 14:32-42)
39 Потім, за звичаєм, Ісус вирушив на Оливну гору, та учні Його пішли за Ним. 40 Прийшовши на місце, Ісус сказав їм: «Моліться, щоб не піддатися спокусам». 41 Відійшовши від учнів на відстань приблизно в 50 кроків, Ісус став на коліна й почав молитися: 42 «Отче, якщо на те воля Твоя, нехай обмине Мене ця чаша[a] страждань. Але хай збудеться не те, чого Я хочу, а те, чого Ти бажаєш». 43 І з’явився перед Ним Ангел з небес і зміцнив Його сили. 44 Долаючи біль, Ісус молився ще більш ревно. І піт Його падав на землю, мов краплі крові[b].
45 Закінчивши молитися, Ісус повернувся до Своїх учнів, та побачив, що вони сплять, виснажені горем. 46 Ісус розбудив їх, кажучи: «Чому ви спите? Вставайте й моліться, щоб не піддатися спокусам».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International