Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
4 І прийшло мені слово Господнє, говорячи:
5 Ще поки тебе вформував в утробі матерній, Я пізнав був тебе, і ще поки ти вийшов із нутра, тебе посвятив, дав тебе за пророка народам!
6 А я відповів: О, Господи, Боже, таж я промовляти не вмію, бо я ще юнак!...
7 Господь же мені відказав: Не кажи: Я юнак, бо ти підеш до всіх, куди тільки пошлю Я тебе, і скажеш усе, що тобі накажу.
8 Не лякайсь перед ними, бо Я буду з тобою, щоб тебе рятувати, говорить Господь!
9 І простяг Господь руку Свою, і доторкнувсь моїх уст та й до мене сказав: Ось Я дав в твої уста слова Мої!
10 Дивись, Я сьогодні призначив тебе над народами й царствами, щоб виривати та бурити, і щоб губити та руйнувати, щоб будувати й насаджувати!
71 До Тебе вдаюся я, Господи, хай же не буду повік засоромлений!
2 визволь мене через правду Свою, і звільни мене, нахили Своє ухо до мене, й спаси мене,
3 стань для мене за скелю мешкальну, куди міг би я завжди ховатись! Ти наказав рятувати мене, бо Ти скеля моя та твердиня моя!
4 Боже мій, визволь мене від руки беззаконного, від руки того, хто кривдить та гнобить мене,
5 Ти бо, Владико, надія моя, Господи, Ти охорона моя від юнацького віку мого!
6 На Тебе оперся я був від народження, від утроби моєї матері Ти охорона моя, в Тобі моя слава постійно!
18 Бо ви не приступили до гори дотикальної та до палючого огню, і до хмари, і до темряви, та до бурі,
19 і до сурмового звуку, і до голосу слів, що його ті, хто чув, просили, щоб більше не мовилось слово до них.
20 Не могли бо вони того витримати, що наказано: Коли й звірина до гори доторкнеться, то буде камінням побита.
21 І таке страшне те видіння було, що Мойсей проказав: Я боюся й тремчу!...
22 Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч Анголів,
23 і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх до Бога, і до духів удосконалених праведників,
24 і до Посередника Нового Заповіту до Ісуса, і до покроплення крови, що краще промовляє, як Авелева.
25 Глядіть, не відвертайтеся від того, хто промовляє. Бо як не повтікали вони, що зреклися того, хто звіщав на землі, то тим більше ми, якщо зрікаємся Того, Хто з неба звіщає,
26 що голос Його захитав тоді землю, а тепер обіцяв та каже: Ще раз захитаю не тільки землею, але й небом.
27 А ще раз визначає заміну захитаного, як створеного, щоб зосталися ті, хто непохитний.
28 Отож ми, що приймаємо царство непохитне, нехай маємо благодать, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо страхом.
29 Бо наш Бог то палючий огонь!
10 І навчав Він в одній з синагог у суботу.
11 І ось там була одна жінка, що вісімнадцять років мала духа немочі, і була скорчена, і не могла ніяк випростатись.
12 А Ісус, як побачив її, то покликав до Себе. І сказав їй: Жінко, звільнена ти від недуги своєї.
13 І Він руки на неї поклав, і вона зараз випросталась, і стала славити Бога!
14 Озвався ж старший синагоги, обурений, що Ісус уздоровив у суботу, і сказав до народу: Є шість день, коли працювати належить, приходьте тоді та вздоровлюйтеся, а не дня суботнього.
15 А Господь відповів і промовив до нього: Лицеміре, хіба ж не відв'язує кожен із вас у суботу свого вола чи осла від ясел, і не веде напоїти?
16 Чи ж цю дочку Авраамову, яку сатана був зв'язав вісімнадцять ось років, не належить звільнити її суботнього дня від цих пут?
17 А як Він говорив це, засоромилися всі Його супротивники. І тішився ввесь народ всіма славними вчинками, які Він чинив!