Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
7 І сказав Господь до Ісуса: Цього дня розпічну Я звеличувати тебе на очах усього Ізраїля, який буде бачити, що як був Я з Мойсеєм, так буду з тобою.
8 А ти накажеш священикам, що носять ковчега заповіту, говорячи: Коли ви ввійдете до краю води Йордану, станете в Йордані.
9 І сказав Ісус до Ізраїлевих синів: Підійдіть сюди, і послухайте слів Господа, Бога вашого.
10 І Ісус сказав: По цьому пізнаєте, що Бог Живий поміж вами, і конче Він вижене перед вами ханаанеянина, і хіттеянина, і хіввеянина, і періззеянина, і ґірґашеянина, і євусеянина.
11 Оце ковчег заповіту Владики всієї землі переходить перед вами через Йордан.
12 А тепер візьміть собі дванадцять мужів з Ізраїлевих племен, по одному мужеві на плем'я.
13 І станеться, коли спиняться стопи ніг священиків, що носять ковчега Господа, Владики всієї землі, у воді Йордану, буде спинена вода, що тече зверху, і стане одним валом.
14 І сталося, коли рушив народ зо своїх наметів, щоб перейти Йордан, а священики, що несли ковчега заповіту перед народом,
15 і коли носії ковчегу прийшли до Йордану, а ноги священиків, що несли ковчега, занурилися в воду скраю, а Йордан був повний по всі береги свої всі дні жнив,
16 то спинилась вода, що зверху текла, стала одним валом, дуже далеко від міста Адама, що збоку Цортану, а та, що текла до степу, до Солоного моря, стекла зовсім, і була відділена, а народ перейшов навпроти Єрихону.
17 А священики, що несли ковчега заповіту Господнього, стали міцно на сухому посередині Йордану, і ввесь Ізраїль переходив по сухому, аж поки не скінчив переходити Йордан увесь народ.
107 Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!
2 хай так скажуть ті всі, що Господь урятував їх, що визволив їх з руки ворога,
3 і з країв їх зібрав, від сходу й заходу, від півночі й моря!
4 Блудили вони по пустині дорогою голою, осілого міста не знаходили,
5 голодні та спрагнені, і в них їхня душа омлівала...
6 і в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх!
7 і Він їх попровадив дорогою простою, щоб до міста осілого йшли.
33 Він обертає річки в пустиню, а водні джерела на суходіл,
34 плодючу землю на солончак через злобу мешканців її.
35 Він пустиню обертає в водне болото, а землю суху в джерело,
36 і голодних садовить Він там, а вони ставлять місто на мешкання,
37 і поля засівають, і виноградники садять, і отримують плід урожаю!
9 Бо ви пам'ятаєте, браття, наше струднення й утому: день і ніч ми робили, щоб жадного з вас не обтяжити, і проповідували вам Божу Євангелію.
10 Ви свідки та Бог, як свято, і праведно, і бездоганно поводилися ми між вами, віруючими!
11 Бож знаєте ви, як кожного з вас, немов батько дітей своїх власних,
12 просили ми вас, і намовлювали та показували, щоб ви гідно поводилися перед Богом, що покликав вас у Своє Царство та в славу.
13 Тому то й ми дякуємо Богові безперестанку, що, прийнявши почуте від нас Слово Боже, прийняли ви не як слово людське, але як правдиво то є Слово Боже, що й діє в вас, віруючих.
23 Тоді промовив Ісус до народу й до учнів Своїх,
2 і сказав: На сидінні Мойсеєвім усілися книжники та фарисеї.
3 Тож усе, що вони скажуть вам, робіть і виконуйте; та за вчинками їхніми не робіть, бо говорять вони та не роблять того!
4 Вони ж в'яжуть тяжкі тягарі, і кладуть їх на людські рамена, самі ж навіть пальцем своїм не хотять їх порушити...
5 Усі ж учинки свої вони роблять, щоб їх бачили люди, і богомілля свої розширяють, і здовжують китиці.
6 І люблять вони передніші місця на бенкетах, і передніші лавки в синагогах,
7 і привіти на ринках, і щоб звали їх люди: Учителю!
8 А ви вчителями не звіться, бо один вам Учитель, а ви всі брати.
9 І не називайте нікого отцем на землі, бо один вам Отець, що на небі.
10 І не звіться наставниками, бо один вам Наставник, Христос.
11 Хто між вами найбільший, хай слугою вам буде!
12 Хто бо підноситься, буде понижений, хто ж понижується, той піднесеться.