Revised Common Lectionary (Complementary)
[a]111 Славімо Господа!
Я Господа вславлятиму усім єством своїм
в вузькому колі щирих на майдані велелюднім.
2 Господь величні справи робить.
Народ жадає добрих справ, що йдуть від Бога.
3 Є пречудовими й преславними Його діла,
живе віки Господнє милосердя.
4 Забути не зможемо ніколи чудеса Його,
і доброта, і ласка Господа у них.
5 Свою Угоду з нами пам’ятає Він завжди,
дає поживу послідовникам Своїм.
6 Сказав Своєму Він народу про діла Свої величні,
як Він народів інших землі їм віддав.
7 Усе, що діє Бог, то правильно й шляхетно,
ми можемо на всі Його накази покладатись.
8 Його накази діятимуть вічно,
створив Він чесними і праведними їх.
9 Послав рятівника народу Він Своєму,
Угоду з ними склав навіки;
ім’я Його святе й жахливе.
10 Пошана й страх Господній—мудрості початок,
хто слідує Його наказам, розумнішає.
Оспівування Господа—довічне!
Троє чоловіків
18 І Господь знову явився Авраамові. Це сталося біля діброви Мамре, коли той сидів біля входу до свого намету в найжаркішу пору дня. 2 Авраам підвів очі й побачив трьох чоловіків, що стояли поруч із ним. Побачивши їх, він вибіг із намету їм назустріч і шанобливо вклонився. 3 Він сказав: «Володарі мої![a] Якщо я гідний вашої ласки, то не минайте мене, слуги вашого. 4 Я принесу води обмити ваші ноги, а тоді відпочинете в тіні під деревами. 5 Я принесу вам трохи хліба, щоб ви підкріпились, а тоді продовжите свою путь. Дозвольте це зробити мені, слузі вашому». І ті відповіли: «Роби, як сказав».
6 Авраам поспішив тоді до намету, до Сарри та й каже їй: «Мерщій візьми три мірки доброго борошна, заміси тісто і спечи хліба». 7 Тоді Авраам побіг до загону, вибрав молоде ніжне теля й віддав юнакові, який кинувся забити й готувати його. 8 Тоді взяв кислого, молока і м’яса, що слуга приготував, та й поставив усе це перед чоловіками, що прийшли до нього. Сам же стояв коло них під деревом, поки ті їли.
9 Тоді вони спитали Авраама: «А де твоя дружина Сарра?» Він відповів: «Вона там, у наметі». 10 Тоді один із чоловіків (Господь) сказав: «Я неодмінно повернуся сюди навесні, і Сарра, дружина твоя, матиме сина». Сарра в цей час стояла позаду біля входу до намету і слухала.
11 І Авраам, і Сарра були вже дуже старими. У Сарри вже давно минув той час, коли вона могла б мати дітей. 12 Тож вона засміялася про себе та й промовила: «Чи зможу я народити дитину? Я ж стара, і чоловік уже старий».
13 Тоді Господь і каже Авраамові: «Чому Сарра сміється й сумнівається: „Чи зможу я народити дитину у такому похилому віці?” 14 Чи є щось неможливе для Господа? Я повернуся навесні наступного року, і Сарра матиме сина».
15 Та Сарра заперечила: «Я не сміялася», бо вона була налякана. Але Він сказав: «Ні. Ти таки сміялася».
Павлова подяка
10 Я вельми зрадів у Господі, бо ви знову почали піклуватися про мене. Звісно ж, ви й раніше піклувалися, але не мали можливості показати це.
11 Кажу так не тому, що маю потребу в цьому. Бо я навчився бути задоволений в будь-яких умовах. 12 Я знаю, що то значить жити в нестатках і в достатку. За будь-яких обставин я навчився бути задоволений: ситий я, чи голодний, в статках чи в бідності. 13 Я все можу витерпіти завдяки Христу, Який зміцнює мене.
14 Та ви добре зробили, що розділили турботи мої. 15 Ви, филип’яни, самі знаєте, що на початку проповідування Доброї Звістки, коли я покинув Македонію, жодна церква не стала моїм спільником і не підтримала мене у той час, коли мені була потрібна допомога, окрім вас. 16 Бо навіть коли я перебував у Солуні, неодноразово ви надсилали допомогу мені у скруті. 17 І це не тому, що я прагну дарунків, а тому, що хочу, щоб ви мали добро, що приходить, коли віддаєш. 18 Я маю сповна і навіть більше. Я маю більше, ніж потребую, відтоді, як одержав від Епафродита дарунок, надісланий вами. Ваш дарунок запашний, пожертва бажана і приємна Богові. 19 І Бог мій задовольнить усі ваші потреби через славне багатство Своє в Ісусі Христі. 20 Слава Богові нашому й Отцю на віки вічні! Амінь.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International