Revised Common Lectionary (Complementary)
38 Пам’ятний псалом[a] Давида.
2 Господь, не дорікай мені у гніві,
і не карай мене, коли лютуєш Ти.
3 Мене Ти вразив стрілами своїми,
пригнітив моє життя.
4 Так боляче мені. Твій гнів розбив, поранив тіло,
немов увесь в синцях, з розбитими кістьми,—
то за мій гріх.
5 Мій гріх звалився тягарем на душу,
аж не підвести голови мені.
6 То через мою власну дурість
обсипали мене гнійні, смердючі рани.
7 Зігнувся я від болю, простираюсь,
ходжу і плачу так, немов жалобу маю.
8 Палають в лихоманці мої стегна,
живого місця я на тілі не знаходжу.
9 Від болю неймовірного німію,
а серце стугонить, аж криком сходжу!
10 Володарю! Ти знаєш, що я хочу.
Мої зітхання—не секрет для Тебе.
11 Пульсує серце в мене, сил немає,
згасає світло у моїх очах[b].
12 Вже не прийдуть до мене друзі і близькі
немов налякані хворобою моєю.
Вже й родичі мої тримаються подалі.
13 Розкинули тенета ті, хто мені смерті зичить,
хто хоче вразити мене,
говорять про швидкий кінець,
замислюючи зле щодень.
14 Та я мовчу, я не зважаю,
немов глухий, який не чує,
немов німий, що не говорить.
15 Як та людина, що не чує нарікань,
як та людина, що не може відповісти.
16 Чому? Від Тебе, Господи, я слова жду.
Мій Боже, мій Володарю, о відгукнись!
17 Молю, не допусти, щоб ворог зловтішався
з мого падіння! Познущатись їм не дай!
18 Вже відчуваю я: от-от впаду,
адже мій біль завжди зі мною.
19 Я визнаю свої провини і гріхи,
які терзають, не дають спокою.
20 А щодо ворогів моїх,
вони міцні й здорові, наклепи плетуть,
21 відповідають злом на добре
і виступають проти мене, бо добро творити прагну.
22 О Господи, не залишай мене!
Не будь від мене, Боже, так далеко.
23 Прийди на поміч!
Мій Володарю, спаси!
Молитва до Господа
5 Згадай, о Господи, що сталося із нами.
Глянь, подивися на наругу нашу.
2 Наш спадок, землю, віддано чужинцям,
оселі наші—зайдам.
3 Осиротіли ми, безбатченками стали,
і наші матері, немов вдовиці.
4 Ми маємо платить за воду, що п’ємо.
Ми платимо за дрова, щоб палити.
5 Нас переслідують аж до самої смерті,
ми вже знесилені, немає нам спочинку.
6 Домовилися ми з Єгиптом й Ассирією,
щоб мати вдосталь хліба.
7 Батьки грішили наші, та мертві вже вони,
а ми спокутуємо провини їхні.
8 Раби керують нами,
з-під влади їхньої ніхто нас не звільнить.
9 Ми ризикуємо життям,
щоб хліб собі добути,
бо загрожує нам меч в пустелі.
10 Аж шкіра розпалилася, мов піч,
бо голод нас пече палючий.
11 Жінок знечещено в Сіоні,
дівчат зґвалтовано в містах Юдеї.
12 Князів підвішено за руки,
ніхто старійшин наших не шанує.
13 Найкращі з юнаків тягають жорна,
юнь спотикається від непосильного труда.
14 Старі при брамі більше не сидять,
а молодь більше музики не грає.
15 Скінчилось наше щастя,
перетворились наші танці на жалобу.
16 Корона наша впала,
горе нам, бо грішні ми.
17 Тому заслабли наші серця,
та очі наші морок вкрив.
18 Лисиці нишпорять по пустці,
що була Сіоном.
19 О Господи, повіки правиш Ти,
престол Твій житиме із покоління в покоління!
20 Чому ж Ти нас постійно забуваєш?
Чому Ти кинув так надовго нас?
21 Візьми нас, Господи, назад до Себе,
щоб повернутися змогли ми,
нам віднови колишні дні.
22 Невже Ти зовсім нас відринув,
невже Ти завжди будеш гніватись на нас?
Ісус—Син Божий
19 І мовив Ісус: «Істинно кажу вам: Син нічого не може вчинити зі Своєї волі. Він мусить побачити, що Отець Його робить. Отже, що робить Отець, те й Син Його робить. 20 Отець любить Сина Свого і не приховує від Нього нічого з того, що робить, і покаже Він ще більші справи, ніж ті, що ви бачили, тож ви дивуватиметеся. 21 Так само, як Отець воскрешає померлих і дає їм життя, так і Син повертає життя тим, кому забажає.
22-23 Отець нікого не судить. Він віддав право судити Сину Своєму, щоб усі люди шанували Сина, як вони шанують Отця. Людина, яка не шанує Сина, не шанує й Отця, Котрий послав Його. 24 Істинно кажу вам: хто чує слово Моє і вірує в Того, Хто послав Мене, має вічне життя. Його не буде засуджено, бо він від смерті перейшов у життя.
25 Істинно кажу вам: близький той час, він уже настав, коли померлі почують голос Сина Божого, і всі, хто почує, матимуть життя. 26 Отець є джерелом життя, і Синові Своєму також дарував таку силу. 27 Він дав Синові владу бути суддею над людьми, бо Він—Син Людський.
28 Не треба дивуватися з того. Надходить час, коли всі, хто у могилах лежать, почують голос Сина Людського. 29 Вони повстануть із могил. Всі ті, хто добро робили, воскреснуть для життя вічного, котрі ж чинили зло, встануть, щоб бути засудженими.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International