Old/New Testament
Слово Зофара
11 Зофар із Наамата відповів:
2 «Невже залишиться без відповіді ця багатослівність?
Чи може язикатий бути правим?
3 Чи балачки твої затулять рота всім,
чи не знайдеться хтось, щоб гідно відповісти,
коли блазнюєш перед ним?
4 Ти твердиш: „Маю вірну думку
і чистий в Божих я очах”.
5 Але хотів би я, щоб Бог заговорив,
довівши, що хибні скарження твої.
6 Тоді б тобі Він тайну мудрості відкрив,
адже двобічною тямущість може бути.
Знай, що карає Бог не так жорстоко,
як Він міг би.
7 Чи можеш Бога таємницю ти збагнути?
А чи дано тобі Його величність, Всемогутність осягнуть.
8 Що можеш вдіяти,
коли ідеться про недосяжну висоту небес?
І що намислиш ти про те, що нижче, ніж Шеол?
9 Мудрість Божа—не для вимірів земних,
і широчінь думок Його не порівняти з морем.
10 Хто може зупинить Його,
якщо Він явиться і поведе за ґрати
або на суд людину призове?
11 Бог справді знає ціну брехунам.
А вже коли насилля зустрічає,
то як же може Він того не пам’ятати?
12 Скоріше ослиця розродиться дитям людським,
ніж тугий на розум мудрість Божу збагне.
13 Спочатку серцем приготуйся,
тоді до Бога руки простягни.
14 Якщо відмиєш зло із рук своїх
і не дозволиш беззаконню оселитись в домі,
15 тоді обличчя безневинне підведеш до неба,
безпеку й спокій ти тоді спізнаєш.
16 В минуле всі турботи відійдуть,
їх пам’ятатимеш, як воду, що зникає за мить.
17 Життя твоє зійде ясніш, ніж сонце пополудні,
а чорні дні, немов ранкові зорі, збліднуть.
18 Ти будеш впевнений, бо житиме в тобі надія,
захищеним себе відчуєш, ляжеш спати спокійно.
19 Ніхто тебе не потривожить, коли спочить захочеш,
лише потягнуться до тебе інші, щоб допоміг їм.
20 І згаснуть очі у злостивих,
вони ніде не зможуть притулитись,
надії їхні всі переростуть у відчай».
Відповідь Йова
12 Йов відповів на те:
2 «Ну що ж, не стане вас, і зникне мудрість,
бо ви—останні мудреці.
3 Але ж і в мене є такий же розум,
не гірше вас я здатен бачить й осягати світ.
Хіба цього хоч хто не знає?
4 Для друзів і знайомих посміховиськом я стану:
„Це той, хто з Богом спілкувався
і від Нього відповіді чув”.
Праведника невинного здіймуть на глум.
5 Хто горя не знає, той бідака зневажає,
він зіб’є з ніг того, хто раз спіткнутись встиг.
6 Але намет розбійника—в безпеці.
Кому Бог Свою силу дарував
і хто кидає виклик Богу, ті в безпеці.
7 Ви кажете: „Звернись до звірів,
в них знайдеш пораду.
Птахів небесних потурбуй, ті скажуть.
8 Чи нахилися до землі, вона підкаже,
та й риби в морі, ті також навчать.
9 Хто з-поміж всіх живих не знає,
що все йде від Господньої руки?
10 І подих кожної живої плоті—все в Його руках.
11 Хіба не вухо розрізняє слова,
хіба не піднебіння відчуває їжі смак?
12 Мудрість приходить з роками,
розуміння дають дні прожити.
13 І сила, й мудрість—все Йому належить.
Порада й розуміння—це Його.
14 Все, що зруйнує Він, того не відновити,
в кого свободу відбере,—не матиме той волі.
15 Як дощ затримає—струмки всі пересохнуть,
коли ж звелить їм бігти—то заллють всю землю.
16 У Нього сила і знання премудрість,
Йому підвладні й скривджений, і кривдник.
17 Він з радників вбрання зриває,
Він суддів змушує відчути божевільними себе.
18 Він розриває пута, якими цар скував людей,
натомість оперезує цареві міцно стегна[a].
19 Священиків Він позбавляє ряси
скидає тих, хто думав вічно править.
20 Він слова позбавляє тих, хто завжди радить
і відбирає розважливість у сивих.
21 Правителів вельможних Він зневажить,
у сильних владу відбере.
22 Таємне зробить явним,
і виведе на світло те, що темрявою вкрите.
23 Народам славу й велич Він дарує,
а потім розганяє їх.
Розширює Він їм кордони,
а потім споглядає, як гибіють народи.
24 Затьмарює Він голови правителів земних
і змушує бродити без дороги і мети.
25 Вони збиваються в юрбу в пітьмі, без світла,
хитаючись, збиваючись на манівці, мов п’яні”».
13 «Усе це бачило насправді моє око
і вухо чуло й осягнуло до кінця.
2 І знаю достеменно я те саме, що й вам відоме,
бо я не нижчий, аніж ви.
3 Але хотів би я до Всемогутнього звернутись
посперечатися у своїй справі з Ним.
4 Нікчемність вашу ви брехнею готові покривати;
ви, як лжелікарі, що к лікуванню не придатні,
всі ви—цілителі й лікарі нікчемні.
5 А хто вас змусив мовчати,
тоді б на мудреців були ви трохи схожі.
6 Послухайте, які переконання маю,
прислухайтесь до доказів моїх.
7 Чи будете неправду говорити Богу,
чи будете в оману вводити Його?
8 Покажете, що ви Його служаки ревні,
чи почнете скаржитися Богу?
9 Якщо пошле випробування, то чи будете ви раді?
Чи будете брехати Йому, як смертному якомусь?
10 Звичайно, Бог поправить вас,
якщо ви віддані Йому в душі.
11 Коли Він постає велично перед вами,
чи то не лячно, чи не огортає жах нараз?
12 Вся ваша мудрість непотрібна, як той попіл,
всі відповіді ваші марні[b].
13 Замовкніть, дайте говорить мені,
а далі вже як буде.
14 Чому терзаю я зубами тіло,
чому рукам своє життя ввіряю?
15 Він, звісно, може вбити мене. Надії марні[c].
І все ж я захищатимусь перед Його лицем.
16 У цьому мені бачиться рятунок,
адже безбожники не сміють віч-на-віч стати перед Богом.
17 Послухайте уважно, що кажу,
що хочу я донести в ваші вуха.
18 Я впевнений, я гідний виправдання,
ось гляньте, які докази зібрав.
19 Якщо знайдеться той, хто вину мою докаже,
тоді замовкну я навік.
20 Однак Тебе благаю, Боже:
лиш два послаблення мені зроби.
Погодишся, тоді не буду я ховатися від Тебе.
21 Прийми Свою правицю з мене,
і перестань наводить жах.
22 Тоді поклич, у мене відповідь готова,
або дозволь мені сказати,
а потім будеш говорити Сам.
23 Які гріхи і злочини я маю?
Скажи, де я згрішив, коли закон порушив?
24 Чому від мене лик ховаєш Свій?
Чом мене ворогом Своїм вважаєш?
25 Хіба листок, що вітер котить, станеш доганяти?
Чи переслідувати суху соломинку почнеш?
26 Ти ж гострі звинувачення мені кидаєш
і змушуєш страждати за юнацькі помилки.
27 В кайдани ноги Ти мені скував
поставив варту на моїх дорогах.
Де слід мій, там чатуєш Ти.
28 А чоловік цей гасне, мов гнила колода,
як те вбрання, що сточене на порох міллю».
Навернення Савла
9 1-2 Тим часом Савл продовжував погрожувати послідовникам Господа, намагаючись налякати і знищити їх. Він пішов до первосвященика й попросив у того листи до синагог міста Дамаска. Він хотів, щоб у цих листах йому було дано повноваження: якщо він знайде там послідовників «Дороги Господньої», все одно чоловіків чи жінок, міг схопити їх і доставити до Єрусалиму.
3 Коли він уже наближався до Дамаска, несподівано світло з небес спалахнуло навколо нього. 4 Савл упав на землю і почув голос, який говорив до нього: «Савле, Савле, навіщо ти переслідуєш Мене?» 5 Савл запитав: «Хто ти, Господи?» І голос відповів: «Я Ісус, Якого ти переслідуєш. 6 Але встань і йди до міста, й там тобі буде сказано, що робити».
7 Люди, які подорожували разом із Савлом, стояли мовчки. Вони чули голос, але не бачили нікого. 8 Підвівшись з землі, Савл розплющив очі, але нічого не побачив. Супутники взяли його за руку й повели в Дамаск. 9 Три дні він нічого не бачив, нічого не їв і не пив.
Савл і Ананій
10 У Дамаску мешкав учень Ісуса на ймення Ананія. Господь сказав йому у видінні: «Ананіє!» Він відповів: «Я тут, Господи!» 11 Господь сказав йому: «Збирайся й рушай на вулицю, що зветься Прямою. Там у домі Юди[a] запитай чоловіка з міста Тарс на ймення Савл. Він зараз молиться. 12 Йому було видіння, й він бачив, що до нього прийшов чоловік на ймення Ананія і поклав на нього руки, щоб він знову прозрів».
13 Та Ананія відповів: «Господи, я від багатьох чув про цього чоловіка, про все те лихо, що він заподіяв Твоїм святим людям у Єрусалимі. 14 І сюди він з’явився, наділений владою від головних первосвящеників схопити всіх, хто вірить у Тебе»[b].
15 Але Господь сказав йому: «Іди! Бо Я обрав цього чоловіка, щоб донести ім’я Моє до поган, їхніх царів, та й до людей ізраїльських. 16 Я Сам маю показати йому все, що він мусить вистраждати за ім’я Моє».
17 Тож Ананія вирушив і прийшов у той дім. Він поклав руки на Савла, промовивши: «Брате Савле, Господь Ісус, Який з’явився тобі по дорозі сюди, послав мене щоб ти знову побачив і сповнився Духа Святого». 18 І тієї ж миті неначе луска впала з Савлових очей, і він знову прозрів. Він підвівся на ноги й охрестився. 19 Потім, попоївши, Савл відновив сили. І ще декілька днів він перебував у Дамаску з Ісусовими учнями.
Савл проповідує в Дамаску
20 Невдовзі Савл пішов по синагогам й почав проповідувати про Ісуса. Він казав: «Ісус—Син Божий!» 21 Всі, хто чули його, дуже дивувалися й перепитували: «Чи це не той самий чоловік, який намагався знищити в Єрусалимі всіх, хто вірить в Христа?[c] Чи не для того він прибув сюди, щоб схопити віруючих і привести до головних священиків?»
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International