Old/New Testament
Мойсей звертається до ізраїльського народу
1 Це слова, що Мойсей промовив до всього Ізраїлю по той бік Йордану, в пустелі, в долині Йордану навпроти Суфа, між Параном і Тофелом, Лаваном, Газеротом і Ді-Загавом, 2 одинадцятиденною дорогою по горах Сеїру від Хореву до Кадеш-Барнеа.
3 На сороковий рік, перший день одинадцятого місяця Мойсей сповістив ізраїльтян про все, що Господь велів йому сказати їм. 4 Це було сталося після того, як він розбив Сихона, царя аморійців, що жив у Хешбоні, та Оґа, царя башанського, що жив у Аштароті біля Едреї. 5 По той бік Йордану, в землі Моавській, Мойсей почав роз’яснювати цей Закон[a]. Він сказав:
6 «Господь Бог наш сказав нам на горі Хорев: „Довго вже ви біля цієї гори залишаєтеся. 7 Оберніться й рушайте, ідіть до гір аморійців, до всіх їхніх сусідів у долині Йордану, в гори, на західні схили Шефели, і в Неґев, і на берег Моря[b], в землю Ханаанську і в Ливан, аж до великої ріки Євфрату. 8 Отже, Я дав вам цю землю. Ідіть і володійте краєм, який Господь присягнувся віддати батькам вашим Аврааму, Ісааку та Якову і нащадкам їхнім”»[c].
Мойсей вибирає вождів
9 Тоді я сказав вам: «Сам я не можу впоратися з усіма вашими скаргами. 10 Господь Бог ваш зробив вас численними, як зірки на небі. 11 Нехай Господь, Бог батьків ваших, примножить кількість вашу в тисячу разів, і нехай Він вас благословить, як обіцяв. 12 Але чи можу я один долати тягарі ваші й труднощі, й чвари? 13 Виберіть з родів своїх мужів мудрих і розсудливих, і досвідчених, і я призначу їх головувати над вами».
14 А ви відповіли мені: «Те, що ти сказав зробити, добре».
15 Так я призначив голів племен ваших—усі вони мудрі й досвідчені люди, щоб керувати вами: тисяцькими, сотниками, п’ятидесятниками, десятниками, як і вождів над усіма племенами.
16 Тоді ж я також навчив ваших суддів: «Вислуховуйте справи своїх братів-ізраїльтян і не дозволяйте собі мати серед них улюбленців. 17 Не підтримуйте ні бідного, ні багатого в присуді. Вислухайте обидві сторони. Нікого не бійтеся, бо останнім суддею буде Бог. А справу, що занадто складна для вас, приносьте до мене, і я вислухаю її». 18 Тоді ж я наказав вам усе, що маєте робити.
Вивідники йдуть до Ханаану
19 І вирушили ми від Хореву через широку й жахливу пустелю, яку бачили ви по дорозі до гір аморійців, саме так, як Господь Бог наш звелів нам. І нарешті прийшли ми до Кадеш-Барнеа. 20 І сказав я вам: «Тож прийшли ви до гір аморійських, які Господь Бог наш дає нам. 21 Дивись, Господь Бог твій дав тобі землю цю. Іди й володій нею так, як Господь твоїх батьків пообіцяв тобі. Не бійся і не зневірюйся».
22 І всі ви мені сказали: «Давайте пошлемо вивідників, які можуть принести нам відомості про те, якою дорогою маємо йти і до яких міст прийдемо».
23 Мені це здалося доречним, тож вибрав я з-поміж вас дванадцять мужів, по одному з кожного коліна. 24 І вирушили вони, й пішли в гори, і прийшли в долину Ешкол, і розвідали все довкола. 25 Вони принесли плодів тієї землі нам на поживу. Доповідаючи, вони сказали: «Земля, що Господь Бог наш дає нам, є добра!»
26 Та не схотіли ви йти в гори. Ви повстали проти веління Господа Бога вашого. 27 І скаржилися по наметах своїх, і казали: «Господь лихий був на нас, тож через це Він вивів нас із землі Єгипетської, щоб видати нас у руки аморійців і вигубити нас. 28 Куди ж нам іти? Брати наші відбили нам бажання, кажучи: „Народ дужчий і вищий за нас, міста великі й укріплені аж до неба. Бачили ми там також синів Анака”»[d].
29 І сказав я вам: «Не тремтіть і не лякайтесь їх. 30 Господь, Бог ваш, веде ваше військо. Він воюватиме за вас, так само, як робив Він усе на ваших очах у Єгипті 31 і в пустелі, де ви бачили, як Господь Бог ваш ніс вас, неначе чоловік несе сина свого, на всьому шляху, який ви пройшли, доки не прийшли сюди.
32 Але незважаючи на це, ви не покладалися на Господа Бога вашого, 33 Який іде поперед вас дорогою, шукаючи місце, щоб стати вам табором, і вказує вам шлях вогнем уночі й хмарою вдень».
Народу не дозволено ввійти в Ханаан
34 І почув Господь нарікання ваші, й розгнівався Він і поклявся: 35 «Жоден із цих людей, цього лихого покоління не побачить доброї землі, яку Я присягнувся дати батькам вашим. 36 Лише Калев, син Єфунне, її побачить. Лише йому й синам його Я дам землю, якою він мандрував, бо він ішов за Господом».
37 Господь навіть на мене розгнівався через вас і сказав: «Навіть ти туди не ввійдеш. 38 Ісус, син Навина, що стоїть перед тобою, увійде туди. Підтримай його, бо він приведе Ізраїль успадкувати її. 39 А діти ваші і сини ваші, про яких ви думали, що стануть вони здобиччю, не вміють нині відрізнити добро від зла, вони туди ввійдуть і володітимуть нею. 40 А ви поверніться й рушайте в пустелю, в бік до Червоного моря».
41 І ви відповіли мені: «Згрішили ми проти Господа. Ми підемо й воюватимемо, як Господь Бог наш нам звелів». Тож ви до бою підперезалися й сподівалися, що легко йти в гори.
42 І Господь сказав мені: «Скажи їм: „Не йдіть у гори, сподіваючись, що Я буду вам допомагати. Мене не буде серед вас, тож ви станете легкою здобиччю для ворогів”».
43 Я переповів вам, та ви не послухалися. Ви збунтувалися проти Господньої перестороги, ви були зухвалі й пішли в гори. 44 І аморійці, що жили у тих горах, виступили вам назустріч, вони погналися за вами, як рій бджіл. І били вони вас від Сеїру аж до Хорми. 45 І, повернувшись, ви ридали перед Господом, та Господь не звертав уваги на голос ваш, Він вас не слухав. 46 І довго залишалися ви в Кадеші.
Ізраїль іде пустелею
2 Змушені були ми знову рушити до пустелі поблизу Червоного моря, як Господь наказав мені. І ходили ми довкола гір Сеїру багато днів. 2 Тоді Господь сказав мені: 3 «Довго вже ходите ви навкруг цих гір. Поверніть на північ. 4 А тоді накажи людям: „Ось ви перетнете кордон братів ваших, синів Ісавових, що живуть у Сеїрі. Вони боятимуться вас, тож будьте дуже обережні, 5 не бийтеся з ними, бо Я не дав вам їхньої землі ні півстопи, адже віддав Я гори Сеїру Ісаву у власність. 6 Заплатите їм гроші за хліб і воду. 7 Бо Господь Бог твій благословив тебе у всьому, що ти зробив. Він дбав про тебе в цій великій пустелі. Всі ці сорок років Господь Бог твій був з тобою. Тобі нічого не бракувало”».
8 Тож обійшли ми братів наших, нащадків Ісавових, що жили и Сеїрі, пустельним шляхом від Елата до Еціон-Хевера. Потім ми помандрували пустелею Моаву.
Ізраїль в Арі
9 Господь мовив до мене: «Не чіпай народу моавського[e] і не воюй проти нього, бо не дам Я вам нічого з його землі, бо синам Лота[f] віддав Я Ар[g] у власність. 10 Вони були сильні й численні, і високі, мов анакійці. 11 Їх вважали рефаїмами[h] так само, як і анакійців, але моавійців звуть їх емимцями. 12 Раніше в Сеїрі жили хореяни, але діти Ісава вигнали їх геть і винищили. І оселились вони там після них, як Ізраїль оселився на землі, яку Господь їм дав.
13 Вставайте, переправляйтеся через потік Зеред». Тож ми переправилися через потік Зеред.
14 Тридцять вісім років мандрували ми від Кадеш-Барнеа до потоку Зеред. До того ціле покоління воїнів у таборі загинуло, як Господь і обіцяв їм. 15 Рука Господа проти них була, доки Він не вигнав їх геть із військового табору.
16 І коли всі воїни повмирали поміж людьми, 17 Господь сказав мені: 18 «Сьогодні ви перетнете кордон Моаву в Арі. 19 І коли ти наблизишся до аммонійців[i], не чіпай їх, і не воюй з ними, бо Я не дам тобі у власність нічого з землі аммонійців. Бо Я віддав її у власність дітям Лота».
20 (Вона вважалася землею рефаїв, вони жили там раніше, й аммонійці називали їх замзуммійцями. 21 Це був сильний і численний народ, високий, мов анакійці. Хоча Господь і допоміг аммонійцям вигубити їх і оселитися на їхніх землях. 22 Так само Він зробив і з нащадками Ісава, коли дозволив їм оселитися на землях хореян, яких Він вигубив для них. І живуть вони на їхній землі аж досі. 23 І Господь вчинив те саме з аввійцями, що жили в поселеннях довкола Ґази. Кафторії, що вийшли з Кафтора[j], винищили їх і оселилися на їхніх землях).
Війна з аморійцями
24 «Вставайте й рушайте через долину Арнон, бо Я дозволяю тобі розбити Сихона аморійського, царя Хешбона. Тож забирай його землю й воюй з ним. 25 З цього дня буду Я примушувати кожен народ під небесами боятися й справді жахатися тебе. Лиш почувши про тебе, вони злякаються й затремтять перед тобою».
26 Тож я вирядив послів із пустелі Кедемот до Сихона, царя Хешбону, зі словами миру: 27 «Дозволь нам пройти країною твоєю. Ми не звертатимемо з дороги ні праворуч, ні ліворуч. 28 Продай нам харчів за гроші, щоб мали ми що їсти, продай води за гроші, щоб мали ми що пити. Тільки дозволь нам пройти, 29 як дозволили нащадки Ісава, що живуть в Сеїрі, та моавійці, що живуть в Арі. Лиш дозволь переправитися через Йордан у землю, що Господь Бог наш нам надає».
30 Але Сихон, цар Хешбону, відмовився пропустити нас своїми землями, бо Господь Бог твій зробив його впертим, щоб дати тобі завоювати його.
31 Тоді Господь сказав мені: «Дивись, Я віддаю тобі Сихона й землю його. Бери й володій його землею, як власною своєю».
32 І Сихон разом зі всім своїм народом виступив до Ягазу, щоб зустрітися з нами в бою. 33 І Господь Бог наш видав нам його. Тож ми напали на нього й синів його, і всіх його людей. 34 Захопили й знищили ми тоді всі його міста: чоловіків, жінок і дітей. Ми не лишили в живих нікого. 35 Тільки худобу ми взяли як здобич і добро зі здобутих міст. 36 Від Ароера, що в долині Арнон, до міста, що поруч із потоком, аж до Ґілеада—жодного міста не було, яке б ми не змогли здобути. Господь Бог наш віддав нам усе. 37 Не наближалися тільки до землі аммонійців, до жодного з берегів потоку Яввок і міст гірської країни. Так наказав Господь Бог наш.
Війна з народом Башану
3 Тоді ми повернули й пішли дорогою на Башан. Оґ, цар Башану, виступив до Едреї з усім військом своїм, щоб зійтися з нами в бою. 2 І сказав мені Господь: «Не бійся нічого, бо Я віддав його і всіх людей його, і землю його до рук твоїх. І вчиниш ти з ним так само, як і з Сихоном, царем аморійців, що царював у Хешбоні».
3 Тож Господь Бог наш віддав у руки наші Оґа, царя башанського, і всіх людей його. І побили ми їх так, щоб живих серед них не лишилося. 4 І захопили ми тоді всі міста його. Жодного містечка не було, щоб ми не захопили: шістдесят міст у всьому краї Арґов, царстві Оґа в Башані. 5 Всі міста були оточені високими мурами, брамами з засувами. Крім того, багато ще було містечок неукріплених. 6 Ми геть їх винищили[k], так само, як міста Сихона, царя хешбонського. Ми зруйнували вщент усі їхні міста, винищили чоловіків, жінок і дітей. 7 І всю худобу й добро з міст забрали для себе як здобич.
8 Тож забрали ми тоді землю від двох царів аморійських, що була по той бік Йордану, від долини Арнон до гори Хермон. 9 (Сидонці називають Хермон Сиріоном, а аморійці звуть його Сеніром). 10 Ми захопили всі міста, що на верховині: увесь Ґілеад, увесь Башан аж до Салхи та Едреї на півночі, які були містами царства Оґа башанського. 11 Оґ, цар башанський,—єдиний, хто лишився з рефаїв. Він мав залізне ліжко[l] завдовжки воно було дев’ять ліктів[m] та завширшки чотири лікті[n]. Чи не в Равві аммонійській воно й досі?
Землі на схід від Йордану
12 Тож зайняли ми тоді цю землю, яка простягалася від Ароера, що в долині Арнон. Я віддав половину гір Ґілеадських і їхніми міста Рувиму та Ґаду, 13 а решту Ґілеаду і все колишнє царство Оґа в Башані (увесь край Арґов зветься землею рефаїв) віддав половині роду Манассієвого.
14 Рід Яїра, сина Манассії, зайняв увесь край Арґов, аж до кордону з ґешурійцями та маакатійцями. І назвав він міста Башану ім’ям своїм. По сьогодні звуться вони містами Яїра.
15 Тож я віддав Ґілеад роду Макіра. 16 Рувиму та Ґаду я дав землю від Ґілеаду аж до долини Арнон (середина долини була кордоном) і до річки Яввок, кордону з аммонійцями. 17 Пустеля в долині Йордана та ріка Йордан—кордон, від Ґалилейського озера[o] до пустелі навколо Мертвого моря й до підніжжя гори Пізґа на схід.
18 Тоді наказав я вам: «Оскільки Господь ваш Бог дав вам землю цю у володіння, всі ви, воїни, споряджені до бою, повинні перейти Йордан разом з товаришами—ізраїльськими воїнами. 19 Лише жінки й діти ваші, і худоба ваша (я знаю, у вас її багато) лишаться а містах, які я вам дав, 20 доки Господь не забезпечить спокій братам вашим, як і вам, доки вони також не заволодіють землею, яку Господь Бог ваш дає їм по той бік Йордану. Тоді кожен із вас зможе повернутись на землі, що дав я вам».
21 І тоді я сказав Ісусу: «Ти бачив усе, що Господь Бог ваш зробив із цими обома царями. Господь так само вчинить з усіма царствами, до яких ти підступаєш. 22 Не бійся їх, бо Господь, Бог ваш, за вас воює».
Мойсею не ввійти в Ханаан
23 І тоді благав я Господа: 24 «О Господи, Владико мій, Ти тільки розпочав показувати слузі твоєму, який Величний і Могутній Ти. Який бог на землі чи на небі міг би творити ті діяння й чудеса, що Ти здійснюєш? 25 Дозволь же мені перейти ріку й побачити цю добру землю, по той бік Йордану, прекрасну цю гірську країну й Ливан».
26 Але Господь дуже лихий був на мене через вас. Він мене навіть не слухав. Тож Господь сказав: «Годі вже! Більше Мене про це не проси. 27 Зійди на вершину Пізґи й подивись на захід, північ, південь і схід, але ти Йордан не перейдеш. 28 Дай настанови Ісусу, допоможи йому бути сильним і мужнім, бо він поведе цей народ, він дасть їм успадкувати землю, яку ти бачиш». 29 Тоді ми лишилися в долині навпроти Бет-Пеора.
Ісус говорить про Свою смерть і воскресіння
(Мт. 20:17-19; Лк. 18:31-34)
32 Сталося це по дорозі до Єрусалиму. Ісус ішов попереду. Його учні були збентежені, а ті, котрі йшли позаду, відчували страх. Знову Ісус відкликав дванадцятьох і почав розповідати їм про те, що має статися з Ним в Єрусалимі: 33-34 «Ми йдемо до Єрусалиму. Там Сина Людського буде віддано до рук головних священиків та книжників. Вони засудять Його на смерть і віддадуть поганам. Ті збиткуватимуться з Нього, плюватимуть на Нього й битимуть Його батогами, а потім вб’ють. Але через три дні Він воскресне з мертвих».
Прохання синів Зеведеєвих
(Мт. 20:20-28)
35 Яків та Іоан, сини Зеведеєві, підійшли до Ісуса й кажуть: «Учителю, ми хочемо, щоб Ти зробив для нас те, про що ми попросимо Тебе». 36 Ісус запитав їх: «Що ж ви бажаєте, щоб Я зробив для вас?» 37 А вони кажуть: «Дозволь нам розділити з Тобою велику славу Твою: дозволь одному з нас сидіти по праву руку від Тебе, а другому—по ліву».
38 Ісус відповів: «Ви не знаєте, про що просите! Чи зможете ви випити чашу[a] страждань, яку Я випити маю, і прийняти таке хрещення[b], яке Я приймаю?» 39-40 Вони відповіли: «Так, ми зможемо». Тоді Ісус сказав їм: «Істинно кажу вам, ви вип’єте з чаші, яку Я питиму, і приймете таке хрещення, яке Я приймаю, але кому сидіти від Мене праворуч чи ліворуч—те не Мені вирішувати. Господь приготував ці місця для обранців Своїх».
41 Почувши це, інші десять учнів розгнівалися на Якова та Іоана. 42 Тоді Ісус покликав їх до Себе і сказав: «Ви знаєте, що погани обирають правителів, які люблять показувати владу свою над людьми, а їхні намісники гноблять народ. 43-44 Але ж не так має бути між вами: хто хоче бути великим, хай стане слугою для вас; хто хоче стати першим серед вас, хай буде рабом для всіх. 45 Бо навіть Син Людський прийшов не для того, щоб Йому служили, а щоб Самому служити іншим й віддати життя Своє як викуп за багатьох».
Зцілення сліпого
(Мт. 20:29-34; Лк. 18:35-43)
46 Опісля прийшли вони до Єрихона, а коли Ісус виходив з того міста в супроводі Своїх учнів та великого натовпу, при дорозі сидів сліпий жебрак Вартимей, син Тимеїв. 47 Почувши, що Ісус із Назарета проходить повз, він загукав: «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся наді мною!» 48 Багато людей почали докоряти йому, щоб він замовк. Але він гукав ще голосніше: «Сину Давидів, змилуйся наді мною!»
49 Тоді Ісус зупинився й сказав: «Підведіть його до Мене!» Люди покликали сліпого, кажучи: «Радій! Підведися, бо Ісус кличе тебе». 50 Сліпий, скинувши верхню одежину, швидко підвівся й підійшов до Ісуса. 51 Христос запитав його: «Що ти хочеш, щоб Я зробив для тебе?» Жебрак сказав: «Учителю, я знову хочу бачити». 52 Тоді Він промовив: «Іди! Твоя віра врятувала[c] тебе». І тієї ж миті жебрак прозрів і подався вслід за Ісусом по дорозі.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International