Old/New Testament
10 Чому Ти, Господи, далеко так?
Чому мовчиш у цю тяжку годину?!
2 Пихато кривдники знущаються із бідних,
та зрештою в свої ж потраплять пастки.
3 Лихі людці, ті, ясна річ,
зажерливістю хваляться своєю,
а Господа клянуть захланно й зневажають!
4 В погорді й люті нечестивець
поради в Бога не шукає.
У намірах його немає Богу місця.
5 Його дорога стелиться рівненько.
Твій суд для нього надто вже далекий,
сміється він із ворогів своїх.
6 Про себе думає він так,
що не помилиться ніколи.
Мовляв, ніколи саме з ним
не трапиться нічого злого.
7 Уста їх без упину проклинають,
серця їх чорні наміри снують,
на їхніх язиках брехня й прокльони.
8 При житлі, не захищенім стіною,
у засідці вони і тільки слушної чекають миті
на перехожих кинутися враз,
й життя в нещасних тих людей відняти.
9 Мов лев, у хащах причаївшись,
лиш миті ждуть, аби схопити бідолах
й оплутати своєю сіттю.
10 Нещасні жертви, збиті з ніг,
притиснуті зненацька до землі
потужною безбожника рукою.
11 А ті лиш заспокоюють себе:
«Бог забуває нас, на нас він не зважає,
не бачить Він, що робимо ми тут».
12 Встань, Господи! Скарай лихих людців, о Боже!
Не забувай про бідних і нещасних!
13 Чом відвертається від Бога лютий люд,
чому повторює собі постійно:
«Бог не воздасть мені за те, що я роблю?»
14 Але ж Ти, Боже, бачиш, що твориться!
Всі біди і страждання бачиш Ти!
І подаси Ти руку допомоги,
нещасні сиріти на Твою підтримку ждуть.
15 Здолай безбожника і зло, що він вчинив,
із коренем, щоб й духу не лишилось, вирви!
16 Господь на віки вічні править!
Й безбожників Він вижене з своїх земель!
17 Почув Ти, Господи, що треба бідним людям.
Дай їм відвагу! І прислухайся до них!
18 Зроби, що треба, для пригноблених людей[a].
Не допусти, щоб на Твоїй землі,
лихі людці залякували інших.
11 Для диригента. Псалом Давида.
Притулку в Господа шукаю.
Тож як ви смієте мені казати:
«Лети ховатись, птахо, в гори!»
2 Тікай, бо в темряві чатують,
уже напнувши тятиву, злі люди.
Людині добрій просто в серце
уже спрямовують стрілу.
3 Що людям праведним робить,
коли руйнуються основи[b]?
4 Але Господь—в Своїм святому храмі,
Його престол—на небесах.
Він бачить все, що діють тут сини людські.
5 Господь, Він виправдовує й праведних і злих.
Ненавидить Він тих, хто насильство любить.
6 Господь проллє на них горючу сірку,
й розжареним вугіллям Він засипле їх.
Їм не дістанеться нічого, крім
гарячого, палаючого вітру[c].
7 Господь наш—справедливий,
Він приймає праведних людей у Своє серце.
Тож благочесні зможуть бачити Його обличчя[d].
12 Для диригента. На октаву[e]. Псалом Давида.
2 Спаси нас, Господи!
Не стало вже на світі
богослухняних, набожних людей!
3 Базікають усі лиш про дрібниці,
в їх думах тільки лестощі й олжа.
І це усе, що одне одному говорять!
4 Як би хотілося, щоб Господь
звелів устам брехливим оніміти,
й тим язикам, що розносять балачки брехливі,
і теревенять про неважливе.
5 Ті люди просторікують:
«Ми знаєм, що і як казати,
аби було собі на користь.
То хто ж у світі може нами керувати?»
6 Господь говорить:
«Я повстану на ваш захист,
бо зболені й нужденні,
бо гноблені плачуть від болю.
Я дам вам порятунок той,
якого прагнете!»
7 Слова Господні чисті та правдиві,
немов те срібло, що очищене в горнилі[f],
і переплавлене сім разів.
8 Оберігай їх[g], Господи! Пильнуй їх.
Завжди їх захищай від цього покоління.
9 Довкола ж бо безбожники кружляють,
важливо виступають, а насправді, як мішура:
виблискує дорогоцінно, та нічого не варта.
Павло в Ефесі
19 Сталося так, що поки Аполлос перебував у Коринті, Павло йшов до Ефеса, відвідуючи на своєму шляху різні міста. Зустрівши там деяких послідовників Ісусових, 2 він запитав їх: «Чи одержали ви Дух Святий, коли ви повірили?» Вони відповіли: «Ми навіть не чули про Духа Святого».
3 Тоді Павло запитав: «То яке ж хрещення ви мали?» Вони й кажуть: «Іоанове хрещення». 4 Павло тоді мовив: «Іоанове хрещення ґрунтується на покаянні. Він закликав людей повірити в того, Хто прийде за ним, тобто в Ісуса».
5 Почувши це, вони охрестилися в ім’я Господа Ісуса. 6 І коли Павло поклав на них руки, Дух Святий зійшов на них, і вони почали говорити різними мовами й пророкувати. 7 Всього їх було з дванадцятеро.
8 Павло ходив до синагоги й протягом трьох місяців сміливо говорив про Царство Боже, сперечаючись і переконуючи юдеїв. 9 Але дехто з них були впертими і відмовилися повірити. Вони паплюжили «Дорогу Господню» перед людьми. Тоді Павло залишив їх, узявши з собою учнів Ісусових, і щодня вів бесіди в школі такого собі Тиранна. 10 Це тривало два роки. То ж усі, хто жили в Азії, як юдеї, так і погани, почули Слово Господнє.
Павлові чудеса в Ефесі
11 Руками Павла Бог творив надзвичайні чудеса. 12 Навіть коли носовички та фартухи, до яких Павло лише доторкувався, відносили до недужих, ті зцілювалися від хвороб, і нечисті духи виходили з них.
13 Дехто з юдеїв, які мандрували й виганяли нечистих, намагалися використовувати ім’я Господа Ісуса, щоб виганяти нечистих духів. Вони казали: «Заклинаю тебе ім’ям Ісуса, Якого проповідує Павло, вийди з цієї людини». 14 Робили таке і сім синів юдейського первосвященика Скеви. 15 Але нечистий дух сказав їм: «Я знаю Ісуса, і я знаю Павла. А ви хто такі?» 16 Тоді чоловік, у котрому сидів злий дух, кинувся на них. Він був дужчий і подолав їх усіх, тож мусили вони тікати з хати голі та побиті.
17 Це стало відомо всім юдеям та грекам, які жили в Ефесі, і охопив їх жах. Вони ще більше почали шанувати ім’я Господа Ісуса. 18 Багато з тих, хто повірив, приходили покаятися й відверто визнавали свої гріховні вчинки. 19 Деякі з тих, хто займався чаклунством, позбирали свої книжки й спалили їх на очах у громади. Коли ж підрахували вартість тих книжок, то виявилося, що вони коштують близько п’ятдесяти тисяч срібних монет[a]. 20 Так слово Господнє поширювалося й ставало дедалі могутнішим, і завдяки йому число віруючих постійно зростало.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International