New Testament in a Year

Притча про робітників

20 «Царство Боже подібне до господаря, який рано-вранці вийшов, щоб найняти робітників на свій виноградник. ² Домовившись про платню (по динару за день), він відіслав робітників до винограднику. ³ Годині о дев’ятій ранку господар вийшов з дому і, проходячи повз ринок, помітив кількох чоловіків, які стояли без діла. ⁴ Хазяїн сказав їм: „Ви також ідіть працювати до мого винограднику, і платня буде по справедливості”. ⁵ І ті пішли. Він ще й ще раз виходив з дому—десь опівдні, а потім о третій годині дня,—і робив так само.

⁶ О п’ятій пополудні господар знову вийшов і пішов туди. Побачивши кількох чоловіків, спитав їх: „Чому ви стоїте тут цілий день без діла?” ⁷ Вони йому відповіли: „Бо ніхто нас не найняв”. Він їм каже: „Ви також ідіть працювати до мого винограднику”. ⁸ Ввечері господар мовив до свого управителя: „Поклич робітників і заплати їм, спочатку останнім і так до перших”. ⁹ Отже, всі найняті о п’ятій прийшли і одержали по динару. ¹⁰ Коли ж перші підійшли, то думали, що одержать більше, але теж одержали по динару кожний. ^11-12 Одержавши платню, вони почали дорікати, кажучи: „Ці останні працювали лише годину, а ти зрівняв їх з нами. Ми ж працювали весь день і весь день зносили втому і спеку”.

¹³ І відповів одному з них власник виноградника: „Друже, я не ображаю тебе. Хіба ти не погодився працювати за один динар? ¹⁴ Візьми своє і йди додому. Я ж хочу дати цьому останньому стільки, скільки й тобі. ¹⁵ Чи я не можу робити так, як вважаю за потрібне, з тим, що належить мені? Може, ти заздриш, що я щедрий?” ¹⁶ Отак і в Царстві Небесному—останні будуть першими, а перші—останніми».