M’Cheyne Bible Reading Plan
12 А оце царі того Краю, яких побили Ізраїлеві сини, і посіли їхній Край по тім боці Йордану на схід сонця, від арнонського потоку аж до гори Гермон, та ввесь степ на схід:
2 Сигон, цар аморейський, що сидів у Хешбоні, що панував від Ароеру, що над берегом арнонського потоку, і середина потоку, і половина Ґілеаду, і аж до потоку Яббоку, границі синів Аммонових,
3 і степ аж до озера Кінроту на схід, і аж до степового моря, моря Солоного на схід, дорогою на Бет-Гаєшімот, і від Теману під узбіччями Пісґі.
4 І границя Оґа, царя башанського, із остатку рефаїв, що сидів в Аштароті, і в Едреї,
5 і що панував на горі Гермон, і на Салха, і на всім Башані аж до границі ґешурейської та маахатейської, і половина Ґілеаду, границя Сигона, царя хешбонського.
6 Мойсей, раб Господній, та Ізраїлеві сини повбивали їх. І дав його Мойсей раб Господній, на спадок Рувимовому та Ґадовому та половині племени Манасіїного.
7 А оце царі того Краю, що повбивав Ісус та Ізраїлеві сини по той бік Йордану на захід від Баал-Ґаду в ливанській долині аж до гори Халак, що підіймається до Сеїру, і Ісус віддав її Ізраїлевим племенам на спадок за їхнім поділом,
8 на горі, і в Шефілі, і в Араві, і на узбіччі, і в пустині, і на півдні, хіттеянина, амореянина, і ханаанеянина, періззеянина, хіввеянина й євусеянина:
9 цар єрихонський один, цар гайський, що з боку Бет-Елу, один,
10 цар єрусалимський один, цар хевронський один,
11 цар ярмутський один, цар лахіський один,
12 цар єґлонський один, цар ґезерський один,
13 цар девірський один, цар ґедерський один,
14 цар хоремський один, цар арадський один,
15 цар лівенський один, цар адулламський один,
16 цар маккедський один, цар бет-елський один,
17 цар таппуахський один, цар хеферський один,
18 цар афекський один, цар шаронський один,
19 цар мадонський один, цар хацорський один,
20 цар шімронський один, цар ахшафський один,
21 цар таанахський один, цар меґіддівський один,
22 цар кедеський один, цар йокнеамський при Кармелі один,
23 цар дорський при Нафат-Дорі один, цар ґоїмський при Ґілґалі один,
24 цар тірцький один. Усіх царів тридцять і один.
13 А Ісус постарівся й увійшов у дні. І сказав Господь до нього: Ти постарівся та ввійшов у дні, а Краю позостається ще дуже багато, щоб посісти його.
2 Оце позосталий Край: усі округи филистимські, і ввесь Ґешурей,
3 від Шіхору, що навпроти Єгипту, і аж до границі Екрону на північ, що до ханаанеянина залічений, п'ять филистимських князів: аззатський, ашдодський, ашкелонський, ґаттійський і екронський, та аввеї.
4 Від півдня вся ханаанська земля та Меара, що сидонська, аж до Афеки, аж до аморейської границі,
5 і ґівлейська земля, і ввесь Ливан на схід сонця від Баал-Ґаду під горою Гермон аж до входу до Хамату.
6 Усіх мешканців гір від Ливану аж до Місрефот-Маїму, усіх сидонян, Я повиганяю їх перед Ізраїлевими синами. Тільки поділи її жеребком на спадок Ізраїлеві, як Я наказав був тобі.
7 А тепер поділи цей Край на спадок дев'яти племенам та половині племени Манасіїному.
8 Разом із ним Рувимові та Ґадові взяли свій спадок що дав їм Мойсей по той бік Йордану на схід, як дав їм Мойсей, раб Господній,
9 від Ароеру, що на березі арнонського потоку, і місто, що серед тієї долини, і вся медевська рівнина аж до Дівону,
10 і всі міста Сигона, царя аморейського, що царював у Хешбоні, аж до границі Аммонових синів,
11 і Ґілеад, і границя ґешурейська та маахейська, і вся гора Гермон, і ввесь Башан аж до Салхи,
12 усе царство Оґа в Башані, що царював в Аштароті та в Едреї, він позостався з останку рефаїв, а Мойсей повбивав їх та повиганяв їх.
13 І не вигнали Ізраїлеві сини ґешуреянина, і маахатеянина, і сидів Ґешур та Маахат серед Ізраїля, і так є аж до цього дня.
14 Тільки Левієвому племені не дав він спадку, огняні жертви Господа, Бога Ізраїля, то спадок його, як Я говорив був йому.
15 І дав Мойсей племені Рувимових синів спадок за їхніми родами.
16 І була їм границя від Ароеру, що на березі арнонського потоку, і місто, що серед тієї долини, і вся рівнина при Медеві,
17 Хешбон і всі міста його, що на рівнині, Дівон, і Бамот-Баал, і Бет-Баал-Меон,
18 і Ягца, і Кедемот, і Мефаат,
19 і Кір'ятаїм, і Сівма, і Церет-Гашшахар на горі Емеку,
20 і Бет-Пеор, і узбіччя Пісґі, і Бет-Гаєшімот,
21 і всі міста рівнини, і все царство Сигона, царя аморейського, що царював у Хешбоні, що Мойсей убив його та мідіянських начальників: Евія, і Рекема, і Цура, і Хура, і Реву, сигонових князів, мешканців того краю.
22 А Валаама, Беорового сина, чарівника, Ізраїлеві сини забили мечем серед інших, яких вони побили.
23 І була границя Рувимових синів: Йордан і границя. Це спадок Рувимових синів за їхніми родами, їхні міста та їхні оселі.
24 І дав Мойсей Ґадовому племені, синам Ґада за їхніми родами,
25 і була їм границя: Язер, і всі ґілеадські міста, і половина краю аммонових синів аж до Ароеру, що навпроти Рабби,
26 А з Хешбону аж до Рамат Гамміцпі й Бетоніму, а від Маханаїму аж до границі Девіру,
27 і в долині Бет-Гараму, і Бет-Німра, і Суккот, і Цафон, останок царства Сигона, царя хешбонського, Йордан і границя аж до кінця озера Кіннерет по тім боці Йордану на схід.
28 Це спадок Ґадових синів за їхніми родами, міста та їхні оселі.
29 І дав Мойсей половині племени Манасіїного, і воно було половині племени Манасіїних синів за їхніми родами.
30 І була їхня границя від Манахаїму, увесь Башан, усе царство Оґа, царя башанського, і всі села Яіру, що в Башані, шістдесят міст.
31 А половина Ґілеаду, і Аштарот, і Едрея, міста Оґового царства в Башані, синам Махіра, Манасіїного сина, половині синів Махіра за їхніми родами.
32 Оце те, що Мойсей дав на спадок в моавських степах по тім боці Йордану на схід.
33 А Левієвому племені Мойсей не дав спадку, Господь, Бог Ізраїлів, Він їхній спадок, як говорив їм.
145 Хвала Давидова. Я буду Тебе величати, о Боже мій, Царю, і благословлятиму Ймення Твоє повік-віку!
2 Я кожного дня Тебе благословлятиму, і хвалитиму Ймення Твоє повік-віку!
3 Великий Господь і прославлений вельми, і недослідиме величчя Його!
4 Рід родові буде хвалити діла Твої, і будуть могутність Твою виявляти!
5 Про пишну славу величчя Твого, про справи чудовні Твої розповім!
6 Будуть казати про силу грізних Твоїх чинів, а про велич Твою розповім я про неї.
7 Пам'ять про добрість велику Твою сповіщатимуть, і будуть співати про правду Твою!
8 Щедрий і милосердний Господь, довготерпеливий й многомилостивий,
9 Господь добрий до всіх, а Його милосердя на всі Його творива!
10 Тебе, Господи, славити будуть усі Твої творива, а святі Твої Тебе благословлятимуть,
11 про славу Царства Твого звіщатимуть, про могутність Твою говоритимуть,
12 щоб людським синам об'явити про могутність Його та про славу величчя Царства Його!
13 Царство Твоє царство всіх віків, а влада Твоя по всі роди!
14 Господь підпирає всіх падаючих, усіх зігнутих Він випростовує!
15 Очі всіх уповають на Тебе, і Ти їм поживу даєш своєчасно,
16 Ти руку Свою відкриваєш, і все, що живе, Ти зичливо годуєш!
17 Господь справедливий на кожній дорозі Своїй, і милостивий у всіх Своїх учинках,
18 Господь близький всім, хто взиває до Нього, хто правдою кличе Його!
19 Волю тих, хто боїться Його, Він сповняє, і благання їх чує та їм помагає,
20 Господь береже тих усіх, хто любить Його, а безбожних усіх Він понищить!
21 Славу Господню уста мої будуть звіщати, і благословлятиме кожне тіло святе Його Ймення на віки віків!
6 Утікайте, сини Веніямина, з середини Єрусалиму, і засурміте в сурму у Текої, і знак підійміть на Бет-Гаккерем, бо з півночі грізно підноситься зло та велике нещастя!
2 І викореню Я Сіонську дочку, вродливу та випещену.
3 Пастухи поприходять до неї з своїми стадами, понапинають намети навколо при ній, кожен місце своє випасатиме.
4 Приготуйте війну проти неї, вставайте та вдармо опівдні! Горе нам, бо минає вже день, бо вже тягнуться тіні вечірні!
5 Уставайте та підемо вночі і понищмо палати її!
6 Бо так промовляє Господь Саваот: Постинайте дерева та вала насипте при Єрусалимі! Він те місто, що має зруйноване бути, в ньому повно насильства:
7 як виприскує воду свою джерело, так виприскує він своє зло... Насилля й грабіж чуті в ньому, перед обличчям Моїм безперестань хвороба та рана...
8 Будь навчений, Єрусалиме, щоб душа Моя не відвернулась від тебе, щоб тебе не вчинив Я спустошенням, незаселеним краєм!
9 Так говорить Господь Саваот: Позбирають дорешти останки Ізраїля, мов виноградові рештки, простягни свою руку, немов виноградар по грона!
10 До кого я буду казати та свідчити буду, і слухатимуть? Необрізане ось їхнє вухо і слухати уважно не можуть вони, ось слово Господнє для них стало посміхом вони не жадають його!
11 І гніву Господнього повен я став, змучився я, його стримуючи, на вулиці виллю його на дітей та на збір юнаків одночасно, бо схоплені будуть чоловік із жінкою, старий із віджилим літа,
12 і дістануться іншим доми їхні, теж поля та жінки... Бо Я руку Свою простягну на мешканців цієї землі, говорить Господь.
13 Бо вони від малого свого й до великого, усі пожадливі на зиски, і від пророка та аж до священика роблять неправду...
14 І рани народу Мого легковажно лікують, говорячи: Мир, мир, а миру нема!
15 Чи вони засоромилися, що гидоту робили? не засоромилися ані трохи вони й застидатись не вміють... Тому то впадуть між упалими в часі, коли їх навіщу Я, спіткнуться, говорить Господь.
16 Так говорить Господь: На дорогах спиніться та гляньте, і спитайте про давні стежки, де то добра дорога, то нею ідіть, і знайдете мир для своєї душі! Та вони відказали: Не підемо!
17 І Я сторожів був поставив над вами, говорячи: Прислухайтесь до голосу сурми! Та вони відказали: Не будем прислухуватись!
18 Тому слухайте, люди, і пізнай, ти громадо, що станеться з ними.
19 Послухай, ти земле: Ось Я веду на народ цей лихе, плід їхніх думок, бо до слів Моїх не прислухались вони, а Законом Моїм погордили!
20 Навіщо Мені те кадило, що з Шеви приходить, запашний очерет із далекого краю? Цілопалення ваші не любі Мені, ваші ж жертви Мені не приємні!
21 Тому то Господь каже так: Ось Я дам спотикання оцьому народові, і спіткнуться об них разом ваші батьки та сини, сусід та приятель його, і загинуть!
22 Так говорить Господь: Ось приходить народ із північного краю, і збуджується люд великий із кінців землі.
23 Лука та ратище міцно тримають, жорстокі вони й милосердя не мають, їхній голос, як море реве, і гарцюють на конях вони... Ушикований, мов чоловік той до бою, на тебе, о дочко Сіону!
24 Як почули ми звістку про нього, омліли нам руки, обняла нас тривога та біль, немов в породіллі...
25 Не виходьте на поле й не йдіте дорогою, бо в ворога меч та страхіття навколо!
26 Дочко народу Мого, веретою підпережись та качайся у попелі! Справ жалобу собі, немов над однородженим, голосіння гірке, бо прийде зненацька руїнник на нас!
27 Я дав був тебе випробовувачем у народі Моїм, за твердиню, щоб ти знав і випробовував їхню дорогу.
28 Вони всі відступники над відступниками, чинять наклепи, усі вони мідь та залізо, вони згубники!...
29 Спалилося духало, від огню зникло оливо, надармо старанно розтоплювано, бо злих не відділено...
30 Сріблом відкиненим названо їх, бо Господь їх відкинув.
20 Бо Царство Небесне подібне одному господареві, що вдосвіта вийшов згодити робітників у свій виноградник.
2 Згодившися ж він із робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника.
3 А вийшовши коло години десь третьої, побачив він інших, що стояли без праці на ринку,
4 та й каже до них: Ідіть і ви до мого виноградника, і що буде належати, дам вам.
5 Вони ж відійшли. І вийшов він знов о годині десь шостій й дев'ятій, і те саме зробив.
6 А вийшовши коло години одинадцятої, знайшов інших, що стояли без праці, та й каже до них: Чого тут стоїте цілий день безробітні?
7 Вони кажуть до нього: Бо ніхто не найняв нас. Відказує їм: Ідіть і ви в виноградник.
8 Коли ж вечір настав, то говорить тоді до свого управителя пан виноградника: Поклич робітників, і дай їм заплату, почавши з останніх до перших.
9 І прийшли ті, що з години одинадцятої, і взяли по динарію.
10 Коли ж прийшли перші, то думали, що вони візьмуть більше. Та й вони по динару взяли.
11 А взявши, вони почали нарікати на господаря,
12 кажучи: Ці останні годину одну працювали, а ти прирівняв їх до нас, що витерпіли тягар дня та спекоту...
13 А він відповів і сказав до одного із них: Не кривджу я, друже, тебе, хіба не за динарія згодився зо мною?
14 Візьми ти своє та й іди. Але я хочу дати й цьому ось останньому, як і тобі.
15 Чи ж не вільно мені зо своїм, що я хочу, зробити? Хіба око твоє заздре від того, що я добрий?
16 Отак будуть останні першими, а перші останніми!
17 Побажавши ж піти до Єрусалиму, Ісус взяв осібно Дванадцятьох, і на дорозі їм сповістив:
18 Оце в Єрусалим ми йдемо, і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть Його...
19 І посганам Його вони видадуть на наругу та на катування, і на розп'яття, але третього дня Він воскресне!
20 Тоді приступила до Нього мати синів Зеведеєвих, і вклонилась, і просила від Нього чогось.
21 А Він їй сказав: Чого хочеш? Вона каже Йому: Скажи, щоб обидва сини мої ці сіли в Царстві Твоїм праворуч один, і ліворуч від Тебе один.
22 А Ісус відповів і сказав: Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її питиму або христитися хрищенням, що я ним хрищуся? Вони кажуть Йому: Можемо.
23 Він говорить до них: Ви питимете Мою чашу і будете христитися хрищенням, що Я ним хрищуся. А сидіти праворуч Мене та ліворуч не Моє це давати, а кому від Мого Отця те вготовано.
24 Як почули це десятеро, стали гніватися на обох тих братів.
25 А Ісус їх покликав і промовив: Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі їх тиснуть.
26 Не так буде між вами, але хто великим із вас хоче бути, хай буде слугою він вам.
27 А хто з вас бути першим бажає, нехай буде він вам за раба.
28 Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!
29 Як вони ж з Єрихону виходили, за Ним ішов натовп великий.
30 І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що переходить Ісус, стали кричати, благаючи: Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!
31 Народ же сварився на них, щоб мовчали, вони ж іще більше кричали, благаючи: Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!
32 Ісус же спинився, покликав їх та й сказав: Що хочете, щоб Я вам зробив?
33 Вони Йому кажуть: Господи, нехай нам розкриються очі!
34 І змилосердивсь Ісус, доторкнувся до їхніх очей, і зараз прозріли їм очі, і вони подалися за Ним.