M’Cheyne Bible Reading Plan

Прощання Ісуса в Сихемі

24 Тоді зібрав Ісус усі коліна Ізраїля біля Сихема і скликав Він старійшин, голів колін, суддів та начальників Ізраїлю і постали вони перед Богом.

² Тоді Ісус сказав усім у зібранні: «Ось що Господь, Бог Ізраїлю, каже: „Багато років тому ваші предки, в тому числі Тера, батько Авраама і Нагора, жили на іншому боці ріки Євфрат, і поклонялися вони іншим богам. ³ Тоді Я взяв предка вашого Авраама з того іншого берега річки Євфрат, і провів його через усю землю Ханаанську й дав йому багато нащадків. Я дав йому сина Ісаака. ⁴ Ісааку Я дав Якова та Ісава. Я віддав Ісаву гори Сеїру, а Яків та діти його пішли в Єгипет.

⁵ Потім послав Я Мойсея та Аарона і велике лихо накликав на людей Єгипту, а після того Я вивів вас. ⁶ Коли Я вивів ваших праотців із Єгипту, а єгиптяни кинулися навздогін за ними на колісницях та верхи до Червоного моря. ⁷ Коли ж предки ваші воззвали до Господа, Я поставив темряву між ними та єгиптянами, і море накрило їх. І ви на власні очі бачили, що Я зробив з Єгиптом. Потім ви багато днів жили в пустелі.

⁸ Тоді Я повів вас у землю аморійців, які жили на східному боці ріки Йордан. Вони воювали проти вас, але Я віддав їх у ваші руки, давши вам силу знищити цей народ, і ви захопили їхню землю.

⁹ Потім цар Валак, син Зиппора, царя моавського, пішов війною проти Ізраїля. Він послав за Валаамом сином Беора щоб проклясти вас. ¹⁰ Але Я б не став слухати Валаама. То він благословив вас, і так Я врятував вас від Валакової руки.

¹¹ Коли ж ви перейшли ріку Йордан і підійшли до Єрихона, а єрихонці почали воювати проти вас, як і аморійці, перизійці, ханаанці, хиттити, ґірґашити, хивійці та євусити. Я віддав їх у ваші руки. ¹² Я послав шершнів^[a] перед вас, і вони прогнали тих двох аморійських царів не вашим мечем і не вашим луком.

¹³ Я дав вам землю, на якій ви не працювали, і міста, яких ви не будували, і ви оселилися там. Ви їсте плоди виноградників та оливкових дібров, яких не садили.

¹⁴ Тож тепер шануйте Господа й служіть Йому вірою та правдою. Зречіться богів, яким служили предки ваші, коли жили на іншому боці ріки Євфрат та в Єгипті, і служіть Господу.

¹⁵ Якщо ж ви не хочете служити Господу, то сьогодні зробіть вибір, кому ви служитимете: богам, яким ваші предки служили, коли жили на іншому боці ріки Євфрат, чи богам аморійців, на землі яких ви живете зараз. А що до мене і моєї родини, ми будемо служити Господу”».

¹⁶ Тоді люди відповіли: «Ми ніколи не полишимо Господа заради інших богів. ¹⁷ Бо сам Господь Бог вивів нас і наших предків із землі Єгипетської, де ми були рабами, і саме Він зробив на очах наших оті чудеса великі. І Він охороняв нас усюди в путі, й між усіма народами, чиїми землями ми мандрували. ¹⁸ Господь також прогнав з нашої шляху всі племена й допоміг перемогти аморійців, які жили на цій землі. Ми теж будемо служити Господу, бо він є наш Бог».

¹⁹ Тоді Ісус сказав людям: «Ви не можете служити Господу бо Він є святий Бог. Він—Бог ревнивий. Господь не простить вам ні вашої непокори, ані ваших гріхів. ²⁰ Якщо ви полишите Всевишнього й служитимете чужим богам, тоді Він накличе на вас лихо й винищить вас, навіть після усього того доброго, що Він зробив для вас».

²¹ Тоді люди відповіли Ісусу: «Ні! Ми служитимемо Господу!»

²² А Ісус сказав людям: «Ви самі собі свідки, що вибрали Господа, щоб Йому служити». Й вони відповіли: «Так. Ми—свідки!»

²³ «Тепер зречіться чужих богів, що є у вас, і зверніть серця ваші до Господа, Бога Ізраїля»,—сказав Ісус.

²⁴ Тоді люди сказали Ісусу: «Ми будемо служити Господу Богу нашому і слухатися його».

²⁵ Отак Ісус того дня уклав Угоду з народом. Він дав людям права й закони у Сихемі. ²⁶ Ісус написав усі ті слова у Божій книзі законів. І взяв Він великий камінь і поставив під дубом біля святого намету Господнього.

²⁷ Потім Ісус звернувся до всіх людей: «Дивіться, цей камінь теж буде вашим свідком, бо він чув усі слова Господа, звернені до вас. Отож він буде свідчити проти вас, щоб ви не зрікалися вашого Бога».

²⁸ І відіслав Ісус людей, кожного на свою землю.

²⁹ Після подій цих Ісус син Навина, слуга Господа, помер. Йому було сто десять років.

³⁰ Його було поховано на успадкованій ним землі у Тимнат Сері, що в Ефраїмових горах, на північ від гори Ґааш.

³¹ Ізраїль служив Господу протягом усього життя Ісуса й старійшин, які пережили Ісуса, і які знали про діяння Господа для Ізраїлю.

³² Останки Йосипа, що їх ізраїльтяни принесли з Єгипту, було поховано в Сихемі на тій землі, яку Яків купив за сто срібних монет у синів Гамора, батька Сихема. Ця земля стала спадщиною Йосипових нащадків.

³³ Елеазар, син Аарона, помер, і його поховали в Ґівеа, у місті його сина Фінегаса, що дісталося йому в Ефраїмових горах.

Ув’язнення Петра й Іоана

4 Поки Петро та Іоан промовляли до людей, до них підійшли священики, начальник храмової варти й кілька саддукеїв. ² Вони були стурбовані тим, що апостоли навчають людей, проповідуючи воскресіння мертвих через Ісуса. ³ Вони заарештували Петра та Іоана й посадили їх під сторожу до ранку, бо вже був вечір.

⁴ Але багато людей, які чули Слово, повірили. Число їх сягало п’яти тисяч.

Петро та Іоан перед Синедріоном

⁵ Наступного дня юдейські вожді, старійшини та книжники зібралися в Єрусалимі. ⁶ Також були там первосвященики Анна, Каяфа, Іоан, Олександр і всі інші з роду первосвященика. ⁷ Перед ними поставили Петра та Іоана, і почали розпитувати апостолів: «Чиєю владою і чиїм іменем ви це зробили?»

⁸ Тоді Петро, сповнений Духа Святого, відповів: «Вожді народу і старійшини! ⁹ Якщо ви питаєте нас про ту добру справу, що була зроблена для хворого, ¹⁰ тоді ви і всі люди Ізраїлю мусять знати таке: це було зроблено владою Ісуса Христа з Назарета, Якого ви розіп’яли. Бог воскресив Його з мертвих. Завдяки Йому цей чоловік, який був калікою, стоїть сьогодні перед вами цілком здоровий. ¹¹ Ісус—

¹² Ніхто інший не дасть нам спасіння, бо немає іншого такого імені в світі. Бог послав Його людям, щоби принести їм спасіння».

¹³ Коли члени Синедріону побачили сміливість Петра та Іоана і зрозуміли, що це були прості й неосвічені люди, вони були вражені. Вони також збагнули, що ці двоє були з Ісусом. ¹⁴ Юдейські вожді не знайшли, що сказати, тим більше, що зцілений чоловік стояв поруч.

Синедріон безсилий проти апостолів

¹⁵ Вони наказали апостолам залишити Синедріон, та почали радитися між собою: ¹⁶ «Що ми можемо зробити з цими людьми? Адже це очевидно для всіх, хто мешкає в Єрусалимі, що завдяки їм сталося нечуване диво. Ми не можемо цього заперечити. ¹⁷ Але ми мусимо подбати про те, щоб ці чутки не поширювалися більше серед людей. Давайте застережемо їх нікому більше не говорити про Ісуса»^[b]. ¹⁸ Вони знову покликали апостолів і наказали їм більше зовсім нічого не говорити, ані навчати в ім’я Христове.

¹⁹ Але Петро з Іоаном відповіли їм: «Розсудіть, чи справедливо це було б перед Господом, якби ми більше слухали вас, ніж Бога. ²⁰ Ми не можемо припинити говорити про те, що чули й бачили».

²¹ Члени Синедріону ще погрозили апостолам, а потім відпустили їх, бо не змогли знайти способу, як покарати Петра й Іоана, адже люди славили Бога за те, що сталося. ²² Тому чоловіку, з яким відбулося це чудо зцілення, було більше сорока років.

Петро та Іоан повертаються до віруючих

²³ Коли Петра й Іоана звільнили, вони повернулися до свого товариства, і розповіли про все, що казали їм первосвященики та старійшини. ²⁴ Вислухавши Петра та Іоана, віруючі одностайно піднесли голоси свої до Бога зі словами: «Господи, Ти створив небо, землю, море і все, що є в них. ²⁵ Ти промовив Духом Святим через уста слуги Твого, нашого праотця Давида:

²⁷ Так, Ірод та Понтій Пилат справді зібралися в Єрусалимі разом з поганами й людьми ізраїльськими проти Твого Святого Слуги Ісуса, Якого Ти зробив Христом. ²⁸ Вони зробили все так, як Ти раніше вирішив, що мусить збутися владою і волею Твоєю. ²⁹ А тепер, Господи, послухай, що вони кажуть: вони намагаються нас залякати. Тож дай нам, Твоїм слугам, відвагу говорити Слово Твоє. ³⁰ Простягни руку Свою, щоби зцілити немічних. Яви нам знамення й чуда в ім’я^[c] Святого Слуги Твого Ісуса».

³¹ Коли закінчили вони молитися, то те місце, де вони зібралися, затряслося. Дух Святий зійшов на них, і вони сповнилися відвагою промовляти Слово Боже.

Життя перших християн

³² Усе товариство віруючих жило душа в душу. Ніхто не сказав, що його майно належить тільки йому. Вони завжди всім ділилися. ³³ З великою силою апостоли і далі свідчили про воскресіння Господа Ісуса. І велике Боже благословення було на них усіх. ^34-35 Ніхто з них ніколи не був у нужді. Ті, хто мали землю або будинки, продавали їх, а гроші приносили і клали до ніг апостолів, та ті гроші давалися кожному, хто мав у них потребу. ³⁶ Так зробив і Йосип, якого апостоли називали Варнавою (що означає «Син утіхи»). ³⁷ Він був левитом, родом з Кіпру. Продавши своє власне поле, Варнава приніс гроші і поклав їх апостолам до ніг.

Лляний пасок

13 Ось що Господь каже: «Піди й купи собі лляну набедрену пов’язку, перев’яжи нею крижі, але у воду її не клади». ² Тож купив я тканину, як звелів мені Господь, обернув нею крижі. ³ Тоді надійшло до мене слово Господа вдруге: ⁴ «Візьми тканину, що ти купив, яка на крижах твоїх, та піди до Перату^[a], й сховай її там у розщілині у скелях». ⁵ Тож я пішов і сховав її на Ператі, так як Господь наказав мені. ⁶ І як спливло багато днів, Господь сказав мені: «Встань і піди до Перату, візьми звідти тканину, що Я наказав сховати там». ⁷ Тож пішов я до Перату, розшукав і підібрав тканину з того місця, де заховав її. Вона була зіпсована, ні на що непридатна. ⁸ Тоді дійшло до мене таке слово Господа. ⁹ Ось що Господь сказав: «Так само я знищу гордість Юди й велику пиху Єрусалима. ¹⁰ Ці нечестиві люди, що відмовилися слухати слово Моє, що вперто чинять опір і ходять за іншими богами, щоб їм служити і поклонятися. Ці люди, мов тканина, непридатна ні на що. ¹¹ Кажу так, бо як тканина прилягає до чоловічого стану, так і весь дім Ізраїля та дім Юди Я примусив пригорнутися до Мене, щоб були вони Моїм народом і славою Моєю, і піснею хвальною і приводом пишатися, але вони Мене не слухали».

Попередження Юдеї

¹² Тож промов до них таке слово: «Ось що Господь Бог Ізраїлю каже: „Кожен міх повний вина повинен бути!” Вони тобі відкажуть: „Хіба ми не знаємо, що кожен міх вина повен повинен бути?” А ти їм відповіси: ¹³ „Ось що Господь мовить: „Я жителів землі цієї, царів усіх, що сидять на троні Давидовім, і священиків, і пророків, і мешканців усіх Єрусалима зроблю безпомічними мов п’янички. ¹⁴ Я підбурю їх один проти одного, батьків і синів разом. Я не подарую і не помилую, не змилосерджуся над ними через те, спустошення, яке настане. Так каже Господь”».

Суд у Понтія Пилата

(Мк. 15:1; Лк. 23:1-2; Ін. 18:28-32)

27 Вранці наступного дня всі головні священики разом зі старійшинами зустрілися й прийняли рішення вбити Ісуса. ² Вони зв’язали Його й повели до прокуратора, щоб передати Його до рук Пилата.

Смерть Юди

(Дії 1:18-19)

³ На той час Юда, який зрадив Ісуса, побачивши, що Ісуса було оголошено винним, розкаявся у вчиненому й повернув тридцять срібняків головним священикам і старійшинам. ⁴ Він сказав: «Я згрішив, видавши Невинного на смерть». «Що нам до того?—Відповіли йому.—Це твоя справа!» ⁵ І він кинув ті срібні гроші у храмі, пішов і повісився.

⁶ Головні священики, піднявши монети, мовили: «По Закону не годиться класти ці гроші до скарбниці, бо це плата за пролиту кров». ⁷ Тоді, порадившись, вони придбали на ті гроші шматок землі, що звався Гончарним полем, щоб ховати на ньому чужинців. ⁸ Ось чому те поле й досі зветься Кривавим Полем. ^9-10 Так збулися слова пророка Єремії:

«І взяли вони тридцять срібняків, ціну, що призначили за Нього сини Ізраїля, й віддали їх за Гончарне поле, як Господь указав мені на те»^[a].

Допит Ісуса

(Мк. 15:2-5; Лк. 23:3-5; Ін. 18:33-38)

¹¹ Коли Ісус представ перед прокуратором, Пилат спитав Його: «Ти—Цар юдейський?» На що Ісус відповів: «Так, це Я. Але ж ти сам це сказав». ¹² А коли головні священики й старійшини почали перед Пилатом звинувачувати Ісуса, Він не вимовив жодного слова. ¹³ Тоді Пилат знову спитав Його: «Хіба ж Ти не чуєш усі ці звинувачення проти Себе?» ¹⁴ Але Ісус і слова не відповів на жодне із звинувачень. І це дуже здивувало Пилата.

Пилат намагається звільнити Ісуса

(Мк. 15:6-15; Лк. 23:13-25; Ін. 18:39–19:16)

¹⁵ Кожного року, під час Пасхи, Пилат, за звичаєм, відпускав на волю одного з приречених злочинців, за якого просив народ. ¹⁶ На той час у в’язниці сидів відомий злочинець на ім’я Варавва^[b].

¹⁷ Тож, коли зібрався натовп, Пилат запитав: «Кого ви хочете, щоб я відпустив для вас: Варавву чи Ісуса, Який зветься Христом?» ¹⁸ Пилат знав, що головні священики і старійшини віддали Ісуса прокуратору, тільки тому, що заздрили Йому. ¹⁹ Коли Пилат засідав у суді, його дружина прислала слугу переказати йому: «Ти не повинен нічого робити Цьому невинному, бо я бачила про Нього сон цієї ночі і була засмучена весь день».

²⁰ Але головні священики й старійшини підбурювали натовп просити Пилата звільнити Варавву і засудити Ісуса до страти. ²¹ І через те, коли правитель запитав усіх: «Кого з цих двох ви хочете звільнити?» Ті відповіли: «Варавву!»

²² Тоді знову Пилат звернувся до них: «Що ж мені робити з Ісусом, Який зветься Христом?» У відповідь натовп загукав: «Розіп’яти Його!» ²³ «За що?—Запитав Пилат.—Який на Ньому злочин?» Тоді всі ще дужче загорлали: «Нехай Його розіпнуть на хресті!»

²⁴ Пилат, побачивши, що він нічого не вдіє, і що натовп може вибухнути невдоволенням, узяв трохи води й умив руки^[c] перед народом, мовивши: «Я не винен у Його смерті. Вирішуйте самі!» ²⁵ У відповідь з натовпу вигукнули: «Нехай кров Його буде на нас і наших дітях!» ²⁶ І тоді він відпустив Варавву, а Ісуса наказав побити батогами, та опісля віддав Його на розп’яття.

Воїни знущаються з Ісуса

(Мк. 15:16-20; Ін. 19:2-3)

²⁷ Пилатові воїни відвели Ісуса до палацу, де був правитель, і там зібрався цілий відділ^[d] солдат навколо Нього. ^28-29 Роздягнувши Його, вони накинули на Нього багряницю, на голову Йому сплели терновий вінок, а в праву руку дали ціпок. Впавши перед Ісусом на коліна, почали глузувати з Нього: «Вітаємо Тебе, Царю Юдейський!» ³⁰ Потім воїни забрали у Ісуса ціпок, та били Його тим ціпком по голові й плювали на Нього. ³¹ А як скінчили вони знущатися й насміхатися з Ісуса, то зняли з Нього багряницю й, вбравши Ісуса у Його власний одяг, повели на розп’яття.

Розп’яття

(Мк. 15:21-32; Лк. 23:26-39; Ін. 19:17-19)

³² Виходячи з міста, солдати зустріли одного киринеянина на ім’я Симон і примусили його нести хрест, що призначався для Ісуса. ³³ Коли ж вони прийшли до місця, що називалося Ґолґофа (це означає «Лобне місце»), ³⁴ то дали Ісусові випити вина, змішаного з жовчю^[e]. Та покуштувавши трохи, Він не став його пити.

^35-36 Розіп’явши Ісуса, воїни, кидаючи жереб, поділили між собою Його вбрання, а потім посідали там стерегти Його. ³⁷ На хресті, над головою Ісуса, солдати прибили дощечку, на якій було написане офіційне звинувачення: це Ісус, Цар Юдейський. ³⁸ Разом із Ісусом були розіп’яті ще двоє розбійників: один праворуч, а другий ліворуч від Нього. ^39-40 Проходячи повз, люди лихословили і збиткувалися з Ісуса й, хитаючи головами, промовляли: «Ти ж нахвалявся геть зруйнувати храм і відбудувати знов його за три дні. Тож врятуй хоча б Себе Самого! Якщо Ти насправді Син Божий, то зійди з хреста!»

⁴¹ Головні священики разом з книжниками та старійшинами також насміхалися з Ісуса, кажучи: ⁴² «Він рятував інших, а Себе Самого врятувати не може! Якщо Він насправді є Царем ізраїльським, то нехай Він зараз зійде з хреста, і ми повіримо в Нього. ⁴³ Він вірить у Господа, тож нехай Всевишній зараз врятує Його, якщо Господь Його вподобав. Бо ж Він Сам сказав: „Я—Син Божий”». ⁴⁴ І навіть двоє злочинців, які були розіп’яті разом з Ісусом, і ті також ображали Його.

Смерть Ісуса

(Мк. 15:33-41; Лк. 23:44-49; Ін. 19:28-30)

⁴⁵ Опівдні темрява настала на всій землі, і було так аж до третьої години. ⁴⁶ Біля третьої Ісус голосно закричав: «Елі, Елі, лема савахтані?» Що означає «Боже Мій, Боже Мій, чому Ти покинув Мене?»^(A)

⁴⁷ Деякі з людей, які стояли поруч, почули це й заговорили між собою: «Він кличе Іллю!»^{[f] 48} Один чоловік швидко побіг, намочив губку оцтом і, настромивши її на тростину, дав Ісусові напитися. ⁴⁹ А інші казали: «Залиш Його! Подивимося, чи прийде Ілля Його рятувати».

⁵⁰ Ісус іще раз голосно скрикнув і помер^[g].

⁵¹ Тієї ж миті завіса в храмі розірвалася навпіл: від верху й до самого низу—й здригнулася земля, і скелі розкололися. ⁵² І склепи відкрилися, й багато померлих людей Божих воскресло. ⁵³ І вийшовши зі своїх гробниць після Ісусового воскресіння, вони пішли до святого міста Єрусалиму і явилися багатьом людям.

⁵⁴ Коли центуріон і всі ті, хто стерегли з ним разом тіло Ісуса, побачили землетрус і все, що сталося, вони дуже перелякалися й мовили: «Цей Чоловік справді був Сином Божим!» ⁵⁵ Багато жінок спостерігали здалеку за всім, що трапилося. Вони супроводжували Ісуса від самої Ґалилеї й піклувалися про Нього. ⁵⁶ Серед них були Марія Маґдалена, Марія, мати Якова і Йосипа, та мати Якова і Іоана^[h].

Поховання Ісуса

(Мк. 15:42-47; Лк. 23:50-56; Ін. 19:38-42)

⁵⁷ Коли настав вечір, прийшов один багач з Ариматеї на ймення Йосип, який теж був учнем Ісуса. ⁵⁸ З’явившись до Пилата, він попросив віддати йому тіло Ісусове. Тож Пилат наказав воїнам віддати Його Йосипові.

^59-60 Йосип узяв тіло й, загорнувши у чисте лляне полотно, поклав Його до нової гробниці, що сам вирубав у скелі. Потім, прикотивши величезного каменя, він затулив ним вхід до склепу і пішов звідти. ⁶¹ Марія Маґдалена та інша Марія залишилися сидіти біля гробниці.

Варта коло гробниці

⁶² Наступного дня після п’ятниці головні священики й фарисеї зустрілися з Пилатом. ⁶³ Вони мовили до прокуратора: «Шановний, ми пригадали, що Той обманщик, ще коли був живий, сказав: „Я воскресну з мертвих через три дні”. ⁶⁴ Віддай наказ, щоб добре стерегли гробницю, поки не настане третій день, щоб Його учні не могли прийти й викрасти тіло, а тоді казати всім: „Він воскрес із мертвих”. Бо цей останній обман буде ще гірший від першого». ⁶⁵ Тоді Пилат відповів: «Ви можете взяти вартових. Ідіть і охороняйте, як знаєте». ⁶⁶ Тож вони пішли стерегти гробницю та запечатали вхід, й залишили коло нього воїнів.