Read the Gospels in 40 Days
15 Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму й сказали:
2 Чого Твої учні ламають передання старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають.
3 А Він відповів і промовив до них: А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради передання вашого?
4 Бо Бог заповів: Шануй батька та матір, та: Хто злорічить на батька чи матір, хай смертю помре.
5 А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові,
6 то може вже й не шанувати той батька свого або матір свою. Так ви ради передання вашого знівечили Боже Слово.
7 Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував був, говорячи:
8 Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене!
9 Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей...
10 І Він покликав народ, і промовив до нього: Послухайте та зрозумійте!
11 Не те, що входить до уст, людину сквернить, але те, що виходить із уст, те людину сквернить.
12 Тоді учні Його приступили й сказали Йому: Чи Ти знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися?
13 А Він відповів і сказав: Усяка рослина, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.
14 Залишіть ви їх: це сліпі поводатарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, обоє до ями впадуть...
15 А Петро відповів і до Нього сказав: Поясни нам цю притчу.
16 А Він відказав: Чи ж і ви розуміння не маєте?
17 Чи ж ви не розумієте, що все те, що входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить?
18 Що ж виходить із уст, те походить із серця, і воно опоганює людину.
19 Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги.
20 Оце те, що людину опоганює. А їсти руками невмитими, не опоганює це людини!
21 І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі тирські й сидонські.
22 І ось жінка одна хананеянка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, демон тяжко дочку мою мучить!
23 А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: Відпусти її, бо кричить услід за нами!
24 А Він відповів і сказав: Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого...
25 А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: Господи, допоможи мені!
26 А Він відповів і сказав: Не годиться взяти хліб у дітей, і кинути щенятам...
27 Вона ж відказала: Так, Господи! Але ж і щенята їдять ті кришки, що спадають зо столу їхніх панів.
28 Тоді відповів і сказав їй Ісус: О жінко, твоя віра велика, нехай буде тобі, як ти хочеш! І тієї години дочка її видужала.
29 І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галілейського моря, і, зійшовши на гору, сів там.
30 І приступило до Нього багато народу, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоровлював їх.
31 А народ не виходив із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стають здорові, криві ходять, і бачать сліпі, і славив він Бога Ізраїлевого!
32 А Ісус Своїх учнів покликав і сказав: Жаль Мені цих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, але їсти не мають чого; відпустити їх без їжі не хочу, щоб вони не ослабли в дорозі.
33 А учні Йому відказали: Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки народу?
34 А Ісус запитав їх: Скільки маєте хліба? Вони ж відказали: Семеро, та трохи рибок.
35 І Він ізвелів на землі посідати народові.
36 І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав учням Своїм, а учні народові.
37 І всі їли й наситилися, а з позосталих кусків назбирали сім кошиків повних...
38 Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей.
39 І, відпустивши народ, усів Він до човна, і прибув до землі Магдалинської.
16 І підійшли фарисеї та саддукеї, і, випробовуючи, просили Його показати ознаку їм із неба.
2 А Він відповів і промовив до них: Ви звечора кажете: Буде погода, червоніє бо небо.
3 А ранком: Сьогодні негода, червоніє бо небо похмуре. Розпізнати небесне обличчя ви вмієте, ознак часу ж не можете!
4 Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йони. І, їх полишивши, Він відійшов.
5 А учні Його, перейшовши на той бік, забули взяти хліба.
6 Ісус же промовив до них: Стережіться уважливо фарисейської та саддукейської розчини!
7 Вони ж міркували собі й говорили: Ми ж хлібів не взяли.
8 А Ісус, знавши те, запитав: Чого між собою міркуєте ви, маловірні, що хлібів не взяли?
9 Чи ж ви ще не розумієте й не пам'ятаєте про п'ять хлібів на п'ять тисяч, і скільки кошів ви зібрали?
10 Ані про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошиків ви назбирали?
11 Як ви не розумієте, що Я не про хліб вам сказав? Стережіться но розчини фарисейської та саддукейської!
12 Тоді зрозуміли вони, що Він не казав стерегтися їм розчини хлібної, але фарисейської та саддукейської науки.
13 Прийшовши ж Ісус до землі Кесарії Пилипової, питав Своїх учнів і казав: За кого народ уважає Мене, Сина Людського?
14 Вони ж відповіли: Одні за Івана Христителя, одні за Іллю, інші ж за Єремію або за одного з пророків.
15 Він каже до них: А ви за кого Мене маєте?
16 А Симон Петро відповів і сказав: Ти Христос, Син Бога Живого!
17 А Ісус відповів і до нього промовив: Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець.
18 І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її.
19 І ключі тобі дам від Царства Небесного, і що на землі ти зв'яжеш, те зв'язане буде на небі, а що на землі ти розв'яжеш, те розв'язане буде на небі!
20 Тоді наказав Своїм учням, щоб нікому не казали, що Він Христос.
21 Із того часу Ісус став виказувати Своїм учням, що Він мусить іти до Єрусалиму, і постраждати багато від старших, і первосвящеників, і книжників, і вбитому бути, і воскреснути третього дня.
22 І, набік відвівши Його, Петро став Йому докоряти й казати: Змилуйся, Господи, такого Тобі хай не буде!
23 А Він обернувся й промовив Петрові: Відступися від Мене, сатано, ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське!
24 Промовив тоді Ісус учням Своїм: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною.
25 Бо хто хоче спасти свою душу, той погубить її, хто ж за Мене свою душу погубить, той знайде її.
26 Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?
27 Бо прийде Син Людський у славі Свого Отця з Анголами Своїми, і тоді віддасть кожному згідно з ділами його.
28 Поправді кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не побачать Сина Людського, що йде в Царстві Своїм.