Print Page Options Listen to Reading
Previous Prev Day Next DayNext

The Daily Audio Bible

This reading plan is provided by Brian Hardin from Daily Audio Bible.
Duration: 731 days

Today's audio is from the ESV. Switch to the ESV to read along with the audio.

Ukrainian Bible: Easy-to-Read Version (ERV-UK)
Version
Книга Суддів 7:1-8:17

Ґідеон збирає військо

Єруваал (тобто Ґідеон) і всі його люди виступили рано й розбили табір біля потоку Харод. Табір мидіанців був на північ від них у долині під горою Море.

Господь сказав Ґідеону: «Дуже вже багато у тебе людей, щоб Я допомагав їм перемагати мидіанців. Тоді люди Ізраїлю прославлятимуть себе, а не Мене й казатимуть: „Ми самі врятували себе”. То зараз оголоси своїм людям таке: „Хто боїться і тремтить, той має на світанку залишити гору Ґілеад і повернутися додому”». Двадцять дві тисячі чоловік повернулося додому, а десять тисяч лишилося.

Тоді Господь сказав Ґідеону: «У тебе все ще забагато людей. Веди їх униз до води, а Я відберу їх тобі там. Коли Я казатиму: „Цей піде з тобою”,—він піде з тобою. Але хоч би про кого Я сказав: „Цей не піде з тобою”,—той не піде».

Отож Ґідеон повів їх униз до води. Господь сказав Ґідеону: «Тих, хто хлепче воду язиком, як собака, постав окремо від тих, хто стає на коліна, щоб напитися».

Тих, хто хлептав воду з долоні, підносячи до рота, було триста чоловік. Усі інші ставали на коліна, щоб води напитися. Тоді Господь сказав Ґідеону: «З допомогою тих трьохсот, що воду хлебчуть, Я спасу вас і віддам мидіанців у ваші руки. Усі ж інші мають повернутися додому».

І залишив Ґідеон ті три сотні, і взяли вони всю провізію і сурми з собою, а решту ізраїльтян він відіслав додому. Табір мидіанців був розташований у долині, що лежала під ними. Вночі Господь сказав йому: «Вставай! Іди негайно й напади на табір, бо призначив Я віддати їх у твої руки. 10 Але якщо ти боїшся нападати, то піди вниз зі слугою своїм Пурою. 11 Ти почуєш, про що вони говорять, і після того станеш значно сміливіший, підеш і нападеш на табір». Тож Гідеон та Пура вирушили до мидіанського табору.

Сон вартового

12 Мидіанці, амаликійці та народи Сходу зі своїми незчисленними верблюдами займали всю долину, мов сарана. І було їх, як піску на березі моря. 13 Коли Ґідеон наблизився, то почув, як один чоловік розповідав свій сон товаришеві. Він казав: «Я бачив сон, як круглий буханець хліба котився по табору мидіанців, докотився до намету і вдарив його. І намет завалився. Той буханець перевернув його й розвалив».

14 Товариш його відповів: «Це не інакше, як меч Ґідеона, сина Йоашевого, ізраїльтянина. Бог віддав військо мидіанців у їхні руки». 15 Коли почув Ґідеон про той сон і його тлумачення, то вклонився він Богу, потім повернувся до ізраїльського табору і сказав: «Піднімайтеся! Господь віддав табір мидіанців у ваші руки».

Ґідеонова перемога

16 Він розділив 300 чоловік на три загони і кожному дав сурми й порожній глечик зі смолоскипом усередині. 17 Він сказав їм: «Дивіться, що я роблю, і робіть те саме. Коли я підійду до самого табору, робіть те, що й я. 18 Коли я і всі ті, хто зі мною, сурмитимемо в сурми, то й ви також сурміть у сурми навколо ворожого табору й гукайте: „За Господа і Ґідеона!”»

19 Коли Ґідеон зі своєю сотнею людей підійшов до самого ворожого табору, там якраз змінилася нічна варта. Засурмили вони в сурми і розбили глечики, що були у них в руках. 20 Тоді люди всіх трьох загонів також засурмили у сурми й розбили глечики, що були у них в руках. У лівій руці у них горіли смолоскипи, а в правій вони тримали сурми, в які сурмили. І вигукували вони: «Меч за Господа і Ґідеона». 21 Навколо ворожого табору стояли люди Ґідеона, кожен на своєму місці, а люди в таборі попідскакували, почали репетувати, зчинилася паніка, й вороги кинулися навтіч. 22 Коли ж люди Ґідеона засурмили в триста сурм, Господь повернув мечі мидіанців на братів їхніх. Військо бігло аж до Бет-Шитти, що по дорозі до Зерери, й аж до кордону Авель-Мехоли, що біля Тавата.

23 І скликав тоді Ґівеон усіх воїнів із колін Нафталі, Ашера та Манассії, і кинулися вони переслідувати мидіанців. 24 Ґідеон розіслав посланців по всіх горах Ефраїмових зі словами: «Йдіть і нападайте на мидіанців, захоплюйте й утримуйте переправи аж до Бет-Бари та Йордану». Отож усіх воїнів коліна Ефраїмового було скликано, й вони захопили всі переправи аж до Бет-Бари та Йордану. 25 Вони захопили двох мидіанських воєначальників: Орева і Зеева. Вони вбили Орева біля скелі Орев, і вони вбили Зеева біля винодавильні Зеева. Вони й далі переслідували мидіанців, а голови Орева та Зеева принесли Ґідеону за Йордан.

Образа Ефраїмового коліна

Тоді люди коліна Ефраїмового звернулися до Ґідеона: «Що ж ти зробив із нами? Чом ти не покликав нас, коли йшов битися проти мидіанців?» Вони люто сварили його. Ґідеон відповів їм: «Що я зробив порівняно з вами? Навіть ті ґрона, що залишаються після збору врожаю винограду на лозі, їх у коліна Ефраїмового більше і вони кращі, ніж увесь урожай мого коліна. Бог віддав у ваші руки мидіанських воєначальників Орева та Зеева. Що ж міг я зробити порівняно з вами?» Коли ж він сказав їм таке, вони перестали сердитися на нього.

Ґідеон захоплює двох мидіанських царів

Коли Ґідеон перейшов Йордан зі своїми трьомастами воїнами, вони були дуже виснажені й голодні[a]. Він попросив мешканців міста Суккота: «Будь ласка, нагодуйте моїх людей, вони знесилені від голоду. Я переслідую мидіанських царів Зеву та Залмуна».

Але правителі міста Суккота відповіли йому: «Хіба ти вже захопив Зеву чи Залмуна, що ми повинні годувати твоїх воїнів?»

Ґідеон сказав: «Якщо так, то коли Господь віддасть Зеву та Залмуна в мої руки, то заб’ю я в тіла ваші пустельні колючки та шипшину».

Звідти пішов він до міста Пенуел, і звернувся з тим самим проханням, але пенуельці відповіли точнісінько те саме, що й мешканці Суккота. То Ґідеон сказав також і мешканцям Пенуела: «Як повернусь я з перемогою, то зруйную цю башту».

10 Зева та Залмун перебували в місті Каркорі із п’ятнадцятьма тисячами воїнів зі східняків, що лишилися в живих. Сто двадцять тисяч полягли в боях. 11 Тож Ґідеон пішов Кочовим Шляхом на схід від міст Ноби та Йоґвеги й напав на їхнє військо. Вони ж нападу не чекали.

12 Зева та Залмун повтікали, але Ґідеон переслідував їх і схопив цих двох мидіанських царів Зеву та Залмуна, а серед їхнього війська почалася паніка.

13 Ґідеон, син Йоаша, повертався з битви через гірський перевал Херес. 14 Він захопив юнака, одного з мешканців Суккота. Ґідеон допитав його, і той склав для нього список сімдесяти семи старійшин та вождів Суккота. 15 Тоді Ґідеон прийшов до жителів Суккота і сказав: «Ось Зева та Залмун. Ви насміхалися з мене й говорили: „Чому ми маємо годувати твоїх виснажених воїнів, якщо ти не захопив Зеву та Залмуна?”»

16 І він узяв старійшин міста і бив їх пустельними колючками та шипшиною. 17 І зруйнував він башту в Пенуелі й повбивав мешканців міста.

Від Луки 23:13-43

Пилат намагається звільнити Ісуса

(Мт. 27:15-26; Мк. 15:6-15; Ін. 18:39–19:16)

13-14 Пилат, скликавши головних священиків, юдейських вождів та простий народ, звернувся до них: «Ви привели до мене Цього Чоловіка, звинувативши Його в тому, що Він вводив людей в оману. Отут, у вашій присутності, я допитав Його і не знайшов ніяких підстав для ваших звинувачень проти Нього. 15 Так само ніяких підстав не знайшов і Ірод. Тож він відіслав Ісуса знову до нас. Як бачите, Він не зробив нічого такого, за що заслуговував би смерті. 16 Отже, я покараю Його батогами, а потім відпущу».

17 [Щороку, під час святкування Пасхи, правитель, за звичаєм, відпускав на волю одного з в’язнів, за якого просив народ][a]. 18 У відповідь натовп загукав: «Нехай Ісуса розіпнуть на хресті! Відпусти нам Варавву!» 19 (Варавву було кинуто до в’язниці за участь у заколоті в місті й за вбивство).

20 Тоді знову Пилат звернувся до людей, кажучи, що він хотів би відпустити Ісуса. 21 Та вони й далі вигукували: «Розіп’ясти Його! Нехай Його розіпнуть на хресті!»

22 І втретє Пилат звернувся до народу, питаючи: «Який на Ньому злочин? Я не знайшов проти Нього нічого, за що слід було б карати смертю. Тож я покараю Його батогами й відпущу».

23-24 Але й далі народ голосно вимагав стратити Ісуса, і цей крик досяг такої сили, що Пилат вирішив задовольнити їхню вимогу. 25 Він наказав відпустити Варавву, чоловіка, якого було кинуто до в’язниці за участь у заколоті і вбивство, бо натовп просив саме за нього. А Ісуса, за волею народу, Пилат віддав на розп’яття.

Розп’яття

(Мт. 27:32-44; Мк. 15:21-32; Ін. 19:17-27)

26 Саме у той час, коли воїни вели Ісуса на страту, по дорозі до міста, повертаючись з поля, йшов Симон киринеянин. Тож солдати примусили його йти слід за Ісусом, та нести хрест, що призначався для Нього. 27 Та величезний натовп сунув за Ісусом. В натовпі були й жінки, які плакали й голосили за Ним.

28 Він обернувся до них і сказав: «Дочки Єрусалимські, не плачте за Мною. Плачте за собою самими й за дітьми своїми. 29 Бо настануть дні, коли люди казатимуть: „Щасливі ті жінки, в яких не може бути дітей, щасливі ті утроби, що нікому не дали життя, і щасливі ті груди, які нікого не годували”. 30 Люди проситимуть гори: „Впадіть на нас!” Люди проситимуть могили: „Поховайте нас!”(A) 31 Бо якщо таке траплятиметься з добрими людьми, то що ж тоді буде людям злим?»[b]

32 Разом з Ісусом воїни привели на страту ще двох злочинців. 33 Коли ж вони прийшли до місця, що називалося «Лобне місце», воїни розп’яли Ісуса, та ще двох злочинців: одного праворуч, а другого ліворуч від Нього.

34 Тоді Ісус промовив: «Отче, прости цих людей, вони самі не знають, що вони чинять»[c]. Та охоронці, тим часом, поділили між собою Його вбрання, кидаючи жереб.

35 Навколо стояли люди й дивилися за всім, що трапилося. А вожді юдейські насміхалися з Ісуса, кажучи: «Він рятував інших, тож хай тепер Себе Самого врятує, якщо Він справді є Христос, обраний Богом!» 36-37 Навіть воїни, і ті збиткувалися й насміхалися з Ісуса. Вони запропонували Йому кислого вина, кажучи: «Якщо Ти Цар Юдейський, то врятуй Себе!»

38 На хресті, над головою Ісуса, солдати прибили дощечку, на якій було написане: це Цар Юдейський. 39 І один із злочинців, розіп’ятих разом з Ісусом, почав лихословити Його, кажучи: «Хіба ж ти не Христос? Тож врятуй Себе й нас!»

40 Але другий злочинець присоромив його, сказавши: «Чи ти не боїшся Бога? Ти ж маєш такий самий вирок. 41 Але наші з тобою вироки справедливі. Ми отримали те, що заслужили своїми вчинками, а цей Чоловік не зробив нічого лихого». 42 І додав: «Ісусе, згадай про мене, коли прийдеш у Своє Царство».

43 Ісус відповів йому: «Правду кажу тобі: сьогодні ж ти будеш зі Мною в раю».

Псалми 97-98

97 Господь царює! Хай земля й далекі країни
    радіють і втішаються!
Навколо Нього хмари і пітьма густа,
    чесність і справедливість підтримують Його престол.
Вогонь проходить перед Його обличчям
    і спопеляє ворогів навколо Нього.
Ясніє світ від блискавиць Його метких,
    земля те бачить і тремтить від страху.
Перед Володарем землі, могутнім Господом,
    гірські вершини розтають, мов віск.
Про доброчинність Господа говорять небеса,
    народи бачать всі Господню славу.

Нехай усі, хто поклоняється бовванам
    й пишається нікчемними божками, будуть принижені.
    Схиліться перед Ним, усі боввани.
Поселення в Юдеї звеселились, зрадів Сіон,
    коли дізналися про рішення Твої.
Адже Ти, Господи,—Усемогутній,
    над всім земним пануєш Ти,
    піднесений Ти високо над усіма божками.

10 Любов Господня з тими, хто до зла ненависть має,
    Він душі Своїх вірних стереже,
    від кривдників оберігає їх.
11 Хто праведно живе, тих осяває світло,[a]
    і щастя випадає щиросердим.
12 Тож люди добрі, будьте з Господом щасливі,
    вшановуйте Його святе ім’я!

Хвальна пісня.

98 Новою піснею славьте Господа!
    Вславляйте чудеса Його нові!
    Його свята правиця перемагає знов,
Свою звитягу й доброту демонструє Він народам.
Про вірність і любов до Ізраїлю не забув Господь.
    У найвіддаленіших закутках землі
    всі бачать здатність Господа спасати.

Вся земле, криком Господа вітай,
    піснями вибухни і веселись, співай!
На лірі псалми Господу заграйте,
    на лірі й інших інструментах.
У сурми засурміть, в рожки осанну
    Господу-царю співайте.

Хай море, все, що плодиться у ньому,
    земля і все на ній Йому співають величальну!
8-9 Хай плещуть у долоні ріки,
    хай гори радісно ідуть у танок
    перед Господніми очима.
Адже прийде Господь на землю правити[b].
    Він світом буде правити шляхетно,
    людьми Всевишній буде правити правдиво.

Книга Приказок 14:7-8

Уникай нерозумного,
    бо переконливого слова для нього не знайдеш.

Розумний мудрістю керується своєю,
    а дурня власна дурість дурить.

Ukrainian Bible: Easy-to-Read Version (ERV-UK)

Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International