Book of Common Prayer
105 Дякуйте Господу, кличте ім'я Його, серед народів звіщайте про чини Його!
2 Співайте Йому, грайте Йому, говоріть про всі чуда Його!
3 Хваліться святим Його Йменням, хай тішиться серце шукаючих Господа!
4 Пошукуйте Господа й силу Його, лице Його завжди шукайте!
5 Пам'ятайте про чуда Його, які Він учинив, про ознаки Його та про присуди уст Його,
6 ви, насіння Авраама, раба Його, сини Яковові, вибранці Його!
7 Він Господь, Бог наш, по цілій землі Його присуди!
8 Він пам'ятає навіки Свого заповіта, те слово, яке наказав був на тисячу родів,
9 що склав Він його з Авраамом, і присягу Свою для ісака.
10 Він поставив її за Закона для Якова, ізраїлеві заповітом навіки,
11 говорячи: Я дам тобі Край ханаанський, частину спадщини для вас!
12 Тоді їх було невелике число, нечисленні були та приходьки на ній,
13 і ходили вони від народу до народу, від царства до іншого люду.
14 Не дозволив нікому Він кривдити їх, і за них Він царям докоряв:
15 Не доторкуйтеся до Моїх помазанців, а пророкам Моїм не робіте лихого!
16 і покликав Він голод на землю, всяке хлібне стебло поламав.
17 Перед їхнім обличчям Він мужа послав, за раба Йосип проданий був.
18 Кайданами мучили ноги його, залізо пройшло в його тіло,
19 аж до часу виповнення слова Його, слово Господнє його було виявило.
20 Цар послав і його розв'язав, володар народів і його був звільнив.
21 Він настановив його паном над домом своїм, і володарем над усім маєтком своїм,
22 щоб в'язнив він його можновладців по волі своїй, а старших його умудряв.
23 і ізраїль прибув до Єгипту, і Яків замешкав у Хамовім краї.
24 А народ Свій Він сильно розмножив, і зробив був ряснішим його від його ворогів.
25 Він перемінив їхнє серце, щоб народа Його ненавиділи, щоб брались на хитрощі проти рабів Його.
26 Він послав був Мойсея, Свого раба, Аарона, що вибрав його,
27 вони положили були серед них Його речі знаменні, та чуда у Хамовім краї.
28 Він темноту наслав і потемніло, і вони не противились слову Його.
29 Він перемінив їхню воду на кров, і вморив їхню рибу.
30 Їхній край зароївся був жабами, навіть в покоях царів їхніх.
31 Він сказав й прибули рої мух, воші в цілому обширі їхньому.
32 Він градом зробив їхній дощ, палючий огонь на їхню землю.
33 і Він повибивав виноград їхній та фіґове дерево їхнє, і деревину на обширі їхньому повиломлював.
34 Він сказав і найшла сарана та гусінь без ліку,
35 усю ярину в їхнім краї пожерла, і плід землі їхньої з'їла.
36 і Він повбивав усіх первістків в їхньому краї, початок усякої їхньої сили.
37 і Він випровадив їх у сріблі та в золоті, і серед їхніх племен не було, хто б спіткнувся.
38 Єгипет радів, коли вийшли вони, бо страх перед ними напав був на них.
39 Він хмару простяг на заслону, а огонь на освітлення ночі.
40 Зажадав був ізраїль і Він перепелиці наслав, і хлібом небесним Він їх годував.
41 Відчинив був Він скелю й линула вода, потекли були ріки в пустинях,
42 бо Він пам'ятав за святе Своє слово, за Авраама, Свого раба.
43 і Він з радістю вивів народ Свій, зо співом вибранців Своїх,
44 і їм землю народів роздав, і посіли вони працю людів,
45 щоб виконували Його заповіді, та закони Його берегли! Алілуя!
6 (6-2) Сподобалося Дарієві, і він поставив над царством сто й двадцять сатрапів, щоб були над усім царством.
2 (6-3) А вище від них три найвищі урядники, що одним із них був Даниїл, яким ці сатрапи здавали звіт, а цар щоб не був пошкодований.
3 (6-4) Тоді цей Даниїл блищав над найвищими урядниками та сатрапами, бо в ньому був високий дух, і цар задумував поставити його над усім царством.
4 (6-5) Тоді найвищі урядники та сатрапи стали шукати причини оскаржити Даниїла в справі царства, але жодної причини чи вади знайти не могли, бо той був вірний, і жодна помилка чи вада не була знайдена на нього.
5 (6-6) Тоді ці люди сказали: Ми не знайдемо на цього Даниїла жодної причини, якщо не знайдемо проти нього в законі його Бога.
6 (6-7) Тоді найвищі урядники та ті сатрапи поспішили до царя, і так йому говорили: Царю Даріє, живи навіки!
7 (6-8) Нарадилися всі найвищі урядники царства, заступники та сатрапи, радники та підсатрапи встановити царську постанову та видати заборону, щоб аж до тридцяти день кожен, хто буде просити яке прохання від якогобудь бога чи людини, крім від тебе, о царю, був укинений до лев'ячої ями.
8 (6-9) Тепер, царю, затверди цю заборону, і напиши це писання, яке не могло б бути змінене за законом мідян та персів, що не міг би бути відмінений.
9 (6-10) Тому цар Дарій написав це писання та заборону.
10 (6-11) А Даниїл, коли довідався, що було написане те писання, пішов до свого дому, а вікна його в його горниці були відчинені навпроти Єрусалиму, і в три усталені порі на день він падав на свої коліна, і молився та славив свого Бога, бо робив так і перед тим.
11 (6-12) Тоді ці мужі поспішили до нього, і знайшли Даниїла, що він просив та благав свого Бога.
12 (6-13) Тоді вони підійшли й розповіли перед царем про царську заборону: Чи ж не написав ти заборони, що кожна людина, яка буде просити аж до тридцяти день від якогобудь бога чи людини, окрім від тебе, царю, буде вкинена до лев'ячої ями? Цар відповів та й сказав: Це слово певне, як право мідян та персів, що не може бути відмінене.
13 (6-14) Тоді вони відповіли та й сказали перед царем: Даниїл, що з вигнання Юдиних синів, не звернув уваги на тебе, о царю, та на заборону, яку написав ти, і в три усталені порі на день приносить свою молитву.
14 (6-15) Тоді цар, як почув це слово, сильно засмутився, і звернув свою думку на Даниїла, щоб його врятувати, і аж до заходу сонця силувався визволити його.
15 (6-16) Того часу ці мужі поспішили до царя, і говорили цареві: Знай, царю, що за правом мідян та персів усяка заборона та постанова, яку цар установить, не може буде змінена.
1 Старець вибраній пані та дітям її, яких я поправді люблю, і не тільки я, але й усі, хто правду пізнав,
2 за правду, що в нас пробуває й повік буде з нами:
3 нехай буде з вами благодать, милість, мир від Бога Отця та Ісуса Христа, Сина Отцевого, у правді та в любові!
4 Я дуже зрадів, що між дітьми твоїми знайшов таких, що ходять у правді, як заповідь ми прийняли від Отця.
5 І тепер я благаю тебе, пані, не так, ніби пишу тобі нову заповідь, але ту, яку маємо від початку, щоб ми любили один одного!
6 А любов ця щоб ми жили згідно з Його заповідями. Це та заповідь, яку ви чули від початку, щоб ви згідно з нею жили.
7 Бо в світ увійшло багато обманців, які не визнають Ісуса Христа, що прийшов був у тілі. Такий то обманець та антихрист!
8 Пильнуйте себе, щоб ви не згубили того, над чим працювали, але щоб прийняли повну нагороду.
9 Кожен, хто робить переступ та не пробуває в науці Христовій, той Бога не має. А хто пробуває в науці Його, той має і Отця, і Сина.
10 Коли хто приходить до вас, але не приносить науки цієї, не приймайте до дому його, і не вітайте його!
11 Хто бо вітає його, той участь бере в лихих учинках його.
12 Багато я мав написати до вас, але не схотів на папері й чорнилом. Та маю надію прибути до вас, і говорити устами до уст, щоб повна була ваша радість!
13 Вітають тебе діти вибраної сестри твоєї. Амінь.
12 А як Він перебував в одному з міст, ось один чоловік, увесь укритий проказою, Ісуса побачивши, упав ницьма, та й благав Його, кажучи: Господи, коли хочеш, Ти можеш очистити мене!
13 А Він руку простяг, доторкнувся до нього й сказав: Хочу, будь чистий! І зараз із нього проказа зійшла...
14 І звелів Він йому не казати нікому про це. Але йди, покажися священикові, і принеси за своє очищення, як Мойсей наказав, на свідчення їм.
15 А чутка про Нього ще більше пішла, і багато народу приходило слухати та вздоровлятись від Нього з недугів своїх.
16 Він же відходив на місце самотнє й молився.
17 І сталось одного із днів, коли Він навчав, і сиділи фарисеї й законовчителі, що посходилися зо всіх сіл Галілеї й Юдеї та з Єрусалиму, а сила Господня готова була вздоровляти їх,
18 і ось люди на ложі принесли чоловіка, що розслаблений був, і намагалися внести його, і перед Ним покласти.
19 Не знайшовши ж кудою пронести його з-за народу, злізли на дім, і крізь стелю спустили із ложем його на середину перед Ісуса.
20 І, побачивши їхню віру, сказав Він йому: Чоловіче, прощаються тобі гріхи твої!
21 А книжники та фарисеї почали міркувати й казати: Хто ж Оцей, що богозневагу говорить? Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого?...
22 Відчувши ж Ісус думки їхні, промовив у відповідь їм: Що міркуєте ви в серцях ваших?
23 Що легше: сказати: Прощаються тобі гріхи твої, чи сказати: Уставай та й ходи?
24 Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи, тож каже Він розслабленому: Кажу Я тобі: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!
25 І той зараз устав перед ними, узявши те, на чому лежав, і пішов у свій дім, прославляючи Бога.
26 І всіх жах обгорнув, і славили Бога вони. І переповнились страхом, говорячи: Дивні речі сьогодні ми бачили!...