Book of Common Prayer
72 Соломонів. Боже, Свої суди цареві подай, а Свою справедливість для сина царевого,
2 хай він правдою судить народа Твого, а вбогих Твоїх справедливістю!
3 Нехай гори приносять народові мир, а пагірки правду.
4 Він судитиме вбогих народу, помагатиме бідним, і тиснути буде гнобителя!
5 Будуть боятися Тебе, поки сонця, і поки місяця, з роду до роду!
6 Він зійде, як дощ на покіс, немов краплі, що зрошують землю!
7 Праведний буде цвісти в його дні, а спокій великий аж поки світитиме місяць,
8 і він запанує від моря до моря, і від Ріки аж до кінців землі!
9 Мешканці пустинь на коліна попадають перед обличчям його, а його вороги будуть порох лизати...
10 Царі Таршішу та островів дадуть дари, принесуть царі Шеви та Севи дарунки!
11 і впадуть перед ним усі царі, і будуть служити йому всі народи,
12 бо визволить він бідаря, що голосить, та вбогого, що немає собі допомоги!
13 Він змилується над убогим та бідним, і спасе душу бідних,
14 від кривди й насилля врятує їхню душу, їхня кров дорога буде в очах його!
15 і буде він жити, і дасть йому з золота Шеви, і завжди молитися буде за нього, буде благословляти його кожен день!
16 На землі буде збіжжя багато, на гірському верху зашумить, як Ливан, його плід, і народ зацвіте по містах, як трава на землі!
17 Хай ім'я його буде навіки, хай росте, поки сонця, наймення його, нехай благословляються ним, будуть хвалити його всі народи!
18 Благословен Господь Бог, Бог ізраїлів, єдиний, що чуда вчиняє,
19 і благословенне навіки ім'я Його слави, і хай Його слава всю землю наповнить! Амінь і амінь!
20 Скінчились молитви Давида, сина Єссея.
73 Руки Твої створили мене й збудували мене, подай мені розуму, й хай я навчусь Твоїх заповідей!
74 Хто боїться Тебе, ті побачать мене та й зрадіють, бо я Твого слова чекаю!
75 Знаю я, Господи, що справедливі були Твої присуди, і справедливо мене понижав Ти.
76 Нехай буде милість Твоя на розраду мені, за словом Твоїм до Свого раба.
77 Нехай зійде на мене Твоє милосердя, й я житиму, бо Закон Твій розрада моя.
78 Нехай гордуни посоромлені будуть, бо робили нечесно, а я буду роздумувати про накази Твої.
79 До мене повернуться ті, хто боїться Тебе, і пізнають свідоцтва Твої.
80 Нехай серце моє буде чисте в Твоїх постановах, щоб я не посоромився!
81 Душа моя слабне від туги за спасінням Твоїм, чекаю я слова Твого!
82 За словом Твоїм гаснуть очі мої та питають: Коли Ти потішиш мене?...
83 Хоч я став, як той міх у диму, та Твоїх постанов не забув.
84 Скільки днів для Твого раба? Коли присуда зробиш моїм переслідникам?
85 Гордуни покопали були мені ями, що не за Законом Твоїм.
86 Усі Твої заповіді справедливі; неправдиво мене переслідують, допоможи Ти мені!
87 Малощо не погубили мене на землі, та я не покинув наказів Твоїх!
88 Оживи Ти мене за Своїм милосердям, і я буду триматися свідчення уст Твоїх!
89 Навіки, о Господи, слово Твоє в небесах пробуває.
90 З роду в рід Твоя правда; Ти землю поставив і стала вона,
91 усі за Твоїми судами сьогодні стоять, бо раби Твої всі.
92 Коли б не Закон Твій, розрада моя, то я був би загинув в недолі своїй!
93 Я повік не забуду наказів Твоїх, бо Ти ними мене оживляєш.
94 Твій я, спаси Ти мене, бо наказів Твоїх я шукаю!
95 Чекають безбожні забити мене, а я про свідоцтва Твої розважаю.
96 Я бачив кінець усього досконалого, але Твоя заповідь вельми широка!
6 І сказав до мене Господь за днів царя Йосії: Чи ти бачив, що зробила невірна дочка Ізраїлева? Вона ходила на кожну високу гору, і під кожне зелене дерево, і блудодіяла там...
7 Я думав: Як зробить вона все оце, то до Мене повернеться; та вона не вернулась, і бачила це сестра її зрадниця, Юдея.
8 І побачила Юдея, що за все те, що перелюб чинила невірна дочка Ізраїлева, відпустив Я її, і дав їй листа розводового. Та зрадлива сестра її, дочка Юдина, не побоялася й пішла, і блудливою стала й вона...
9 І сталось від розголосу про перелюб її, збезчестила вона землю, і перелюб чинила з камінням та з деревом.
10 І також при всьому цьому не вернулась до Мене зрадлива сестра її, дочка Юди, усім своїм серцем, а тільки вдавала, говорить Господь...
11 І промовив до мене Господь: Невірна дочка Ізраїлева всправедливила душу свою більш від зрадливої дочки Юди.
12 Піди, і проголосиш слова ці на північ та й скажеш: Вернися, відступна дочко Ізраїлева! говорить Господь. Не зверну Я Свого обличчя у гніві на вас, бо Я милостивий, говорить Господь, і не буду повік стерегти Свого гніву.
13 Тільки пізнай же провину свою, бо ти проти Господа, Бога свого повстала, і грішила з чужими під деревом кожним зеленим, і Мого голосу ви не почули, говорить Господь.
14 Верніться, діти невірні, говорить Господь, бо Я вам Господар, та візьму вас по одному з міста, а з роду по два, і вас поведу до Сіону!
15 І дам пастирів вам згідно з серцем Своїм, і вони будуть пасти вас умінням та розумом.
16 І буде, коли ви розмножитеся та розплодитеся на землі за цих днів, говорить Господь, не скажуть уже: ковчег заповіту Господнього, і він вже не прийде на серце, і його пам'ятати не будуть, і більше не буде він зроблений...
17 Того часу назвуть Єрусалима: Господній престол, і до нього, до Єрусалиму згромаджені будуть народи усі ради Ймення Господнього, і більше не підуть вони за впертістю серця лихого свого...
18 Тими днями дім Юдин із домом Ізраїля підуть і разом прибудуть з північного краю до краю, що вашим батькам на спадок Я дав.
28 А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізнанні, видав їх Бог на розум перевернений, щоб чинили непристойне.
29 Вони повні всякої неправди, лукавства, зажерливости, злоби, повні заздрости, убивства, суперечки, омани, лихих звичаїв,
30 обмовники, наклепники, богоненавидники, напасники, чваньки, пишні, винахідники зла, неслухняні батькам,
31 нерозумні, зрадники, нелюбовні, немилостиві.
32 Вони знають присуд Божий, що ті, хто чинить таке, варті смерти, а проте не тільки самі чинять, але й хвалять тих, хто робить таке.
2 Ось тому без виправдання ти, кожний чоловіче, що судиш, бо в чому осуджуєш іншого, сам себе осуджуєш, бо чиниш те саме й ти, що судиш.
2 А ми знаємо, що суд Божий поправді на тих, хто чинить таке.
3 Чи ти думаєш, чоловіче, судячи тих, хто чинить таке, а сам робиш таке саме, що ти втечеш від суду Божого?
4 Або погорджуєш багатством Його добрости, лагідности та довготерпіння, не знаючи, що Божа добрість провадить тебе до покаяння?
5 Та через жорстокість свою й нерозкаяність серця збираєш собі гнів на день гніву та об'явлення справедливого суду Бога,
6 що кожному віддасть за його вчинками:
7 тим, хто витривалістю в добрім ділі шукає слави, і чести, і нетління, життя вічне,
8 а сварливим та тим, хто противиться правді, але кориться неправді, лютість та гнів.
9 Недоля та утиск на всяку душу людини, хто чинить зле, юдея ж перше та геллена,
10 а слава, і честь, і мир усякому, хто чинить добре, юдеєві ж перше та гелленові.
11 Бо не дивиться Бог на обличчя!
5 Після того юдейське Свято було, і до Єрусалиму Ісус відійшов.
2 А в Єрусалимі, біля брами Овечої, є купальня, Віфесда по-єврейському зветься, що мала п'ять ґанків.
3 У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду порушено.
4 Бо Ангол Господній часами спускавсь до купальні, і порушував воду, і хто перший улазив, як воду порушено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворобу.
5 А був там один чоловік, що тридцять і вісім років був недужим.
6 Як Ісус його вгледів, що лежить, та, відаючи, що багато він часу слабує, говорить до нього: Хочеш бути здоровим?
7 Відповів Йому хворий: Пане, я не маю людини, щоб вона, як порушено воду, до купальні всадила мене. А коли я приходжу, то передо мною вже інший улазить.
8 Говорить до нього Ісус: Уставай, візьми ложе своє та й ходи!
9 І зараз одужав оцей чоловік, і взяв ложе своє та й ходив. Того ж дня субота була,
10 тому то сказали юдеї вздоровленому: Є субота, і не годиться тобі брати ложа свого.
11 А він відповів їм: Хто мене вздоровив, Той до мене сказав: Візьми ложе своє та й ходи.
12 А вони запитали його: Хто Той Чоловік, що до тебе сказав: Візьми ложе своє та й ходи?
13 Та не знав уздоровлений, Хто то Він, бо Ісус ухиливсь від народу, що був на тім місці.
14 Після того Ісус стрів у храмі його, та й промовив до нього: Ось видужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого!
15 Чоловік же пішов і юдеям звістив, що Той, Хто вздоровив його, то Ісус.
16 І тому зачали юдеї переслідувати Ісуса, що таке Він чинив у суботу.
17 А Ісус відповів їм: Отець Мій працює аж досі, працюю і Я.
18 І тому то юдеї ще більш намагалися вбити Його, що не тільки суботу порушував Він, але й Бога Отцем Своїм звав, тим роблячись Богові рівним.