Book of Common Prayer
55 Для дириґетна хору. На неґінах. Псалом навчальний Давидів. (55-2) Вислухай, Боже, молитву мою й від благання мого не ховайся!
2 (55-3) Прислухайсь до мене й подай мені відповідь, я блукаю у смутку своїм і стогну,
3 (55-4) від крику ворожого, від утисків грішного, бо гріх накидають на мене вони, і в гніві мене переслідують...
4 (55-5) Тремтить моє серце в мені, і страхи смертельні напали на мене,
5 (55-6) страх та тремтіння на мене найшли, і тривога мене обгорнула...
6 (55-7) казав я: Коли б я мав крила, немов та голубка, то я полетів би й спочив!
7 (55-8) Отож, помандрую далеко, пробуватиму я на пустині. Села.
8 (55-9) Поспішу собі, щоб утекти перед вітром бурхливим та бурею...
9 (55-10) Вигуби, Господи, та погуби язика їхнього, бо в місті я бачив насильство та сварку,
10 (55-11) вони ходять удень та вночі коло нього на мурах його, а гріх та неправда всередині в ньому,
11 (55-12) нещастя всередині в ньому, а з вулиць його не виходять насилля й обмана,
12 (55-13) бож не ворог злорічить на мене, це я переніс би, і не ненависник мій побільшивсь надо мною, я сховався б від нього,
13 (55-14) але ти, чоловік мені рівня, мій приятель близький і знайомий мені,
14 (55-15) з яким солодко щиру розмову провадимо, і ходимо до Божого дому серед бурхливого натовпу...
15 (55-16) Нехай же впаде на них смерть, нехай зійдуть вони до шеолу живими, бо зло в їхнім мешканні, у їхній середині!
16 (55-17) Я кличу до Бога, і Господь урятує мене:
17 (55-18) увечорі, вранці й опівдні я скаржусь й зідхаю, і Він вислухає мого голосу!
18 (55-19) У мирі Він викупить душу мою, щоб до мене вони не зближались, бо багато було їх на мене!
19 (55-20) Бог вислухає, і їм Той відповість, Хто відвіку сидить на престолі, Села, бо немає у них перемін, і Бога вони не бояться,
20 (55-21) ворог витягнув руки свої проти тих, що в спокої жили з ним, він зганьбив заповіта свого,
21 (55-22) його уста гладенькі, як масло, та сварка у серці його, від оливи м'якіші слова його, та вони як мечі ті оголені!...
22 (55-23) Свого тягара поклади ти на Господа, і тебе Він підтримає, Він ніколи не дасть захитатися праведному!
23 (55-24) А Ти їх, Боже мій, поскидаєш до ями погибелі! Люди чинів кривавих й обмани, бодай своїх днів вони не дожили навіть до половини, а я покладаю надію на Тебе!
138 Давидів. Прославляю Тебе цілим серцем своїм, перед богами співаю Тобі!
2 Вклоняюсь до храму святого Твого, і славлю імення Твоє за Твоє милосердя й за правду Твою, бо звеличив Ти був над усе Своє Ймення та слово Своє!
3 Удень, як взиваю, почуєш мене, підбадьорюєш силою душу мою!
4 Усі земні царі прославлять Тебе, Господи, будуть, бо почують вони слово уст Твоїх,
5 і будуть співати про Господні дороги, бо слава Господня велика,
6 бо високий Господь, але бачить низького, а гордого Він пізнає іздалека!
7 Якщо серед тісноти піду, Ти оживиш мене, на лютість моїх ворогів пошлеш руку Свою, і правиця Твоя допоможе мені,
8 для мене Господь оце виконає! Твоя милість, о Господи, вічна, чинів Своєї руки не полиш!
139 Для дириґетна хору. Псалом Давидів. Господи, випробував Ти мене та й пізнав,
2 Ти знаєш сидіння моє та вставання моє, думку мою розумієш здалека.
3 Дорогу мою та лежання моє виміряєш, і Ти всі путі мої знаєш,
4 бо ще слова нема на моїм язиці, а вже, Господи, знаєш те все!
5 Оточив Ти мене ззаду й спереду, і руку Свою надо мною поклав.
6 Дивне знання над моє розуміння, високе воно, я його не подолаю!
7 Куди я від Духа Твого піду, і куди я втечу від Твого лиця?
8 Якщо я на небо зійду, то Ти там, або постелюся в шеолі ось Ти!
9 Понесуся на крилах зірниці, спочину я на кінці моря,
10 то рука Твоя й там попровадить мене, і мене буде тримати правиця Твоя!
11 Коли б я сказав: Тільки темрява вкриє мене, і ніч світло для мене,
12 то мене не закриє від Тебе і темрява, і ніч буде світити, як день, і темнота як світло!
13 Бо Ти вчинив нирки мої, Ти виткав мене в утробі матері моєї,
14 Прославляю Тебе, що я дивно утворений! Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це!
15 і кості мої не сховались від Тебе, бо я вчинений був в укритті, я витканий був у глибинах землі!
16 Мого зародка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчинені, коли жодного з них не було...
17 Які дорогі мені стали думки Твої, Боже, як побільшилося їх число,
18 перелічую їх, численніші вони від піску! Як пробуджуюся, то я ще з Тобою.
19 Якби, Боже, вразив Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене!
20 Вони називають підступно Тебе, Твої вороги на марноту пускаються!
21 Отож, ненавиджу Твоїх ненависників, Господи, і Твоїх заколотників бриджусь:
22 повною ненавистю я ненавиджу їх, вони стали мені ворогами!...
23 Випробуй, Боже, мене, і пізнай моє серце, досліди Ти мене, і пізнай мої задуми,
51 Почуйте Мене, хто женеться за правдою, хто пошукує Господа! Погляньте на скелю, з якої ви витесані, і на каменоломню, з якої ви видовбані.
2 Гляньте на Авраама, батька свого, та на Сарру, що вас породила, бо тільки одного його Я покликав, але благословив був його та розмножив його.
3 Бо Сіона Господь потішає, всі руїни його потішає, й обертає пустині його на Еден, його ж степ на Господній садок! Пробуватимуть в ньому утіха та радість, хвала й пісноспіви.
4 Послухай Мене, Мій народе, і візьми до вух, ти племено Моє, бо вийде від Мене Закон, а Своє правосуддя поставлю за світло народам!
5 Близька правда Моя: вийде спасіння Моє, а рамена Мої будуть суд видавати народам. Острови будуть мати надію на Мене і сподівання свої покладуть на рамено Моє.
6 Здійміть свої очі до неба, і погляньте на землю додолу! Бо небо, як дим, продереться, а земля розпадеться, мов одіж, мешканці ж її, як та воша, погинуть, спасіння ж Моє буде вічне, а правда Моя не зламається!
7 Почуйте Мене, знавці правди, народе, що в серці його Мій Закон: Не бійтеся людської ганьби та їхніх образ не лякайтесь,
8 бо поточить їх міль, мов одежу, й як вовну, черва їх зжере, а правда Моя буде вічна, і спасіння моє з роду в рід!
23 Але поки прийшла віра, під Законом стережено нас, замкнених до приходу віри, що мала об'явитись.
24 Тому то Закон виховником був до Христа, щоб нам виправдатися вірою.
25 А як віра прийшла, то вже ми не під виховником.
26 Бо ви всі сини Божі через віру в Христа Ісуса!
27 Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!
28 Нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої, бо всі ви один у Христі Ісусі!
29 А коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обітницею спадкоємці.
7 І зібрались до Нього фарисеї та деякі з книжників, які прибули із Єрусалиму,
2 і побачили, що деякі з учнів Його їли хліб руками нечистими, цебто невмитими.
3 Бо фарисеї й усі юдеї, зберігаючи передання старших, не їдять, як старанно не вимиють рук;
4 а вернувшися з ринку, вони ні їдять, поки не вмиються. Багато є й іншого, що вони прийняли, щоб додержувати: миття чаш, і глеків, і мідяного посуду.
5 І запитали Його фарисеї та книжники: Чому учні Твої не живуть за переданням старших, але хліб споживають руками нечистими?
6 А Він їм відказав: Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене...
7 Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей.
8 Занехаявши заповідь Божу, передань людських ви тримаєтесь: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви.
9 І сказав Він до них: Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє передання.
10 Бо Мойсей наказав: Шануй батька свого та матір свою, та: Хто злорічить на батька чи матір, нехай смертю помре.
11 А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Корван, чи дар Богові те, чим би ти скористатись від мене хотів,
12 то вже вільно йому не робити нічого для батька чи матері,
13 порушуючи Боже Слово вашим переданням, що його ви самі встановили. І багато такого ви іншого робите.
14 І Він знову покликав народ і промовив до нього: Послухайте Мене всі, і зрозумійте!
15 Немає нічого назовні людини, що, увіходячи в неї, могло б опоганити її; що ж із неї виходить, те людину опоганює.
16 Коли має хто вуха, щоб слухати, нехай слухає!
17 А коли від народу ввійшов Він до дому, тоді учні Його запиталися в Нього про притчу.
18 І Він їм відказав: Чи ж і ви розуміння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить іззовні в людину, не може опоганити її?
19 Бо не входить до серця йому, але до живота, і виходить назовні, очищуючи всяку їжу.
20 А далі сказав Він: Що з людини виходить, те людину опоганює.
21 Бо зсередини, із людського серця виходять лихі думки, розпуста, крадіж, душогубства,
22 перелюби, здирства, лукавства, підступ, безстидства, завидющеє око, богозневага, гордощі, безум.
23 Усе зле це виходить зсередини, і людину опоганює!