Book of Common Prayer
31 Для диригента. Псалом Давида.
2 Господи, шукав притулку в Тебе,
не дозволяй мені розчаруватись,
завжди будь добрим і спаси мене.
3 Увагою не обійди мене, будь ласка,
прийди мерщій мені допомогти.
Стань нездоланною для ворогів горою,
твердинею моєю, захисти.
4 Ти—моя Скеля, Ти—моя Твердиня,
отож в ім’я Своє спрямовуй і веди.
5 Врятуй з тенет, розкинутих для мене,
адже я передаю життя[a] своє у твої руки[b].
6 О Господи, Ти—Бог, Якому люди вірять,
Твоїм рукам ввіряюсь. Порятуй!
7 Я зневажаю тих, хто довіряє
бовванам немічним.
Господь—мій оберіг.
8 Щасливий, веселюся і танцюю,
бо милість Ти мені подарував,
помітивши, як тяжко я страждаю,
душі моєї біль Ти зрозумів.
9 Ти на поталу ворогу не кинув, звільнив мене.
10 О Господи, я в небезпеці, зглянься!
Я згорювався, виплакав всі очі,
здавила туга душу й тіло.
11 Життя моє згасає у печалі,
і роки відлітають у журбі.
З’їдає сили почуття провини,
воно вгризається в мої кістки.
12 Від ворогів своїх терплю зневагу,
зневагу від сусідів я терплю,
вже родичі, і ті мене бояться,
на вулиці сахаються мене.
13 Забутий я людьми, неначе вмер я,
так ніби в домі непотрібна річ.
14 Про себе я почув плітки жахливі,
люди їх довкруги плетуть,
коли змовляються, зібравшись, проти мене,
про те, як відібрати моє життя.
15 Але я, Господи, надіюся на Тебе,
і через те кажу я: «Ти—мій Бог».
16 Моє майбутнє Ти в руках тримаєш.
Врятуй мене від ворогів моїх!
17 Осяй Своїм лицем слугу Свого, благаю,
і в милості Своїй врятуй мене.
18 До Тебе, Господи, звернувсь по допомогу,
й не бути присоромленим мені.
Ганьба впаде на тих людців зловмисних,
вони зійдуть в могилу в німоті.
19 Нехай брехливі язики замовкнуть.
Пихаті й злісні казна що верзуть,
плетуть чутки про праведну людину.
20 Та Ти зберіг для тих, хто в Тебе вірить,
благословення щедрі.
Як багато добра даруєш людям,
що Тебе шанують,
щоб захистить їх від лихих людей!
21 У потайних місцях даєш притулок їм,
в Своїй оселі[c] від всіх тих, хто замишляє зло на них,
від ненависників у схованці Ти прихищаєш їх.
22 Славімо Господа за доброту Його,
що Він явив, коли я був в облозі.
23 Колись, настрашений, я говорив:
«Я там, де Він мені не допоможе».
І все ж мої молитви Ти почув,
як я Тебе благав про допомогу.
24 Хто вірний Господу, любіть Його!
Він захищає тих, хто в Нього вірить.
Пихатим Він відплатить так,
як заслуговують вони!
25 Тож будьте сильними і мужніми усі,
хто покладається на поміч на Господню!
35 Псалом Давида.
Повстань на того, хто повстав на мене,
збори їх, тих що борються зі мною.
2 Візьми щити, великий і малий,
прийди мені на допомогу.
3 Спрямуй сокиру й спис нападникам навстріч;
скажи мені: «Я—твій рятівник».
4 А ті, що хочуть відібрати моє життя,
нехай розбиті будуть і ганьбою вкриті.
Нехай відступиться і кинеться тікати,
хто замишляє лихо проти мене.
5 Половою хай Ангел Божий їх розвіє.
6 Слизька і темна хай лежить
дорога втечі перед ними,
як гнатиме їх Ангел Божий.
7 Бо без причин наготували
вони на мене пастки потайні.
8 Щоб їм страждати від лих нежданих,
щоб їм потрапить в пастки ті самим!
9 І втішиться у Господі душа моя,
щасливий буду я з Його звитяги.
10 Тоді усе моє єство промовить:
«Немає Бога іншого, як Ти,
Хто всіх слабких людей рятує від тих,
Хто дужчий, ніж вони,
від злодіїв—нужденних бідаків».
11 Лихі людці на мене повстають
і звинуватять в тім, про що не знаю.
12 Злом платять за моє добро,
спустошують душу мою.
13 Коли вони хворіли, я сумував, постився.
Та що ж взамін отримав я?
14 Своїх сусідів я вважав братами.
Оплакував я їх, мов матір син оплакує,
схилившись в чорних шатах.
15 Але ж коли я помилявся,
то нападники зухвало збиткувалися із мене,
мене оточували навіть ті, хто мене не знав.
16 І зуби шкірили, й зубами скреготали,
і збиткувалися із мене.
17 Допоки, Господи, дивитимешся Ти?
Врятуй мене від їхніх зазіхань,
врятуй життя моє від левів.
18 Й подякую Тобі у храмі на велелюднім зібранні!
19 Не дай позловтішатись ворогам,
не дай зухвалим ненависникам плести
підступні наміри свої.
20 Про мир вони говорять, а самі
злі задуми плетуть проти народу[a].
21 Плітки про мене розпускають, пащекують:
«Ага, ми бачили, що він зробив!»
22 Але ж Ти, Господи, усе те бачив!
Тож не мовчи!
Володарю, не будь далеко так від мене!
23 О Боже мій, прокинься, пробудися,
на захист стань, Володарю, мій Боже, розсуди.
24 Суди мене за справедливістю Твоєю,
о Господи, мій Боже,
щоб з мене насміятись не могли вони!
25 Не дозволяй казати їм:
«Ага, ми маєм те, чого хотіли!»
Не дозволяй казати їм:
«Ми знищили його!»
26 Хай же приниження й ганьби зазнають
всі ті, хто знищити мене хотів.
Нехай впадуть ганьба й немилість,
на тих, хто прагнув наді мною бути.
27 А ті, хто виправдати мене хотіли,
нехай у щасті звеселяться
і хай завжди повторюють вони:
«Яким величним є Господь! Він втішений,
коли живуть у мирі Його слуги!»
28 І я щодня невтомно буду
хвалити доброту Твою!
19 Отож народ вийшов з Йордану на десятий день першого місяця і став табором у Ґілґалі, що на схід від Єрихона. 20 Дванадцять каменів, що вони взяли з Йордану, Ісус установив у Ґілґалі. 21 Потім звернувся до народу Ізраїля зі словами: «У майбутньому діти ваші запитають батьків своїх: „Що означають ці камені?” 22 Тоді ви скажете дітям своїм: „Народ Ізраїлю перейшов тут через ріку Йордан по сухій землі”. 23 Бо Господь Бог ваш осушив води Йордану для вас, поки ми переправимося по сухому. Так само Господь Бог ваш вчинив колись із Червоним морем, яке висушив для нас, поки ми переправимося. 24 Господь зробив це, щоб усі народи землі знали, наскільки могутня влада Господня. І тоді ви будете завжди боятися й шанувати Господа Бога нашого».
Обрізання ізраїльтян
5 Як почули всі царі аморійські, що мешкали на захід від Йордану, і всі царі ханаанські, що жили понад морем, про те, що Господь осушив води Йордану перед народом Ізраїлю, охопив їх жах великий. І не стало їм волі й мужності протистояти ізраїльтянам.
10 Тим часом ізраїльтяни розбили табір у Гілґалі й святкували Пасху на чотирнадцятий день місяця, ввечері, у степах єрихонських. 11 А на другий день після Пасхи їли вони те, що давала ця земля: опрісноки[a] та пражене зерно.
12 Того самого дня, як почали вони їсти плоди цієї землі, манна небесна зникла. І відтоді не мав народ Ізраїлю манни небесної. Того року харчувалися вони плодами Ханаанської землі.
13 А якось, коли Ісус був біля Єрихона, підвів він очі й побачив, що перед ним стоїть чоловік, а в руці у нього шабля наголо. Ісус підійшов до нього й запитав: «Ти з нами чи проти нас?» 14 Той відповів: «Ні. Бо прийшов я тепер як начальник над військом Господнім». Впав тоді Ісус долілиць на знак поклоніння йому і запитав: «Що наказує рабу Своєму мій Володар?» 15 Тоді вождь війська Господнього сказав Ісусу: «Зніми взуття з ніг своїх, бо місце, на якому стоїш ти,—святе». Так Ісус і зробив.
9 Нехай любов ваша буде щирою. Ненавидьте зло й горніться до добра. 10 Будьте відданими братерській любові одне до одного. Шануйте одне одного більше, ніж себе самого. 11 У праці будьте завзятими й не лінуйтеся. Палайте серцем у служінні Господу.
12 Втішайтеся надією. Будьте терплячі в біді й наполегливі в молитвах ваших. 13 Допомагайте святим людям Божим у скруті, гостинними будьте до перехожих. 14 Благословляйте тих, хто переслідують вас; благословляйте, а не проклинайте.
15 Радійте з тими, хто радіє, і плачте з тими, хто плаче. 16 Живіть у злагоді. Не пишайтеся, краще товаришуйте з приниженими. Не вважайте себе мудрими.
17 Нікому не відповідайте злом за зло. Дбайте про те, щоб робити добро на очах у всіх людей. 18 Якщо це можливо і якщо це залежить від вас, живіть у мирі з усіма людьми. 19 Любі друзі, не будьте мстивими, краще залиште місце гніву Божому. Адже сказано у Святому Писанні: «Мені належить помста. Я відплачу,—говорить Господь»(A). 20 Отож:
«Якщо ворог твій голодний, то нагодуй його.
Якщо ж він спраглий, то дай йому напитися.
Таким чином ти примусиш його присоромитися»[a].(B)
21 Не піддавайся злу, а перемагай його добром.
Пасхальна вечеря
(Мк. 14:12-21; Лк. 22:7-14, 21-23; Ін. 13:21-30)
17 Першого дня свята Прісних Хлібів Ісусові учні запитали Його: «Де б Ти хотів, щоб ми приготували Тобі Пасхальну вечерю?» 18 Ісус відповів: «Ідіть у місто до одного чоловіка, якого Я вам назву, й передайте йому, що Вчитель каже так: „Час, призначений Мені, наближається. Я їстиму Пасхальну вечерю зі Своїми учнями у твоїй оселі”». 19 Учні зробили так, як Він наказав, і приготували Пасхальну вечерю.
20 Увечері Ісус сидів за столом з дванадцятьма учнями Своїми. 21 І коли вони їли за столом, Ісус сказав: «Істинно кажу вам: один із вас, хто зараз знаходиться тут зі Мною, зрадить Мене».
22 Всі учні дуже засмутилися й почали питати Його: «Напевне, це не я, Господи?» 23 Ісус відказав їм: «Той, хто опустив руку в чашу разом зі Мною і зрадить Мене. 24 Син Людський прийме страждання, як і було написано про Нього у Святому Писанні. Та горе тому, хто видасть Сина Людського на смерть! Краще б йому було зовсім не народжуватися».
25 Юда, який збирався зрадити Ісуса, також озвався: «Напевне, це не я, Вчителю!» Тоді Ісус відповів йому: «Так, це ти!»
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International