Book of Common Prayer
148 Славімо Господа!
Славімо Господа Небесного!
Ви, Ангели, хваліть Його на небесах!
2 Всі Ангели, оспівуйте Його,
Небесне військо,[a] величальної співай!
3 Його вславляйте, Сонце й Місяць,
всі мерехтливі зорі, й ви хваліть Його!
4 Небо і води над ним, Господа вихваляйте!
5 Нехай усі вони вславляють Господа ім’я,
бо створене усе Його велінням.
6 Усе це Він навіки встановив.
Він встановив закони, їм кінця не буде.
7 Хваліть Господа, усі чудовиська морські й земні!
8 Вогонь і град, і сніг, і дим, і вітер штормовий—
усі Господа хваліть.
9 Славте Його усі пагорби, гори, кедри і сади фруктові.
10 Ви, тварини дрібні і звіри велетенські,
невеликі плазуни й крилате птаство—
усі хваліть Його.
11 Співайте хвалу Йому ви, царі землі й народів різних,
усі вельможі і судді на землі,
12 і юнаки, і підлітки і сиві старці.
13 Хай вихваляють всі ім’я Господнє,
бо лиш Його ім’я підносити належить!
Про Нього слава лине над землею й небесами.
14 Він переможцем зробить Свій народ.
Нехай Його вславляють шанувальники смиренні.
Нехай ізраїльтяни, Його улюблений народ,
Господу хвалу співає!
149 Славімо Господа!
Співайте Господу нових пісень!
Його звеличуйте піснями,
коли збираються всі шанувальники Його разом.
2 Возрадуйся Творцеві Ізраїлю!
Сіона жителі, радійте вашому Царю!
3 Вони, танцюючи, хвалитимуть Його,
співаючи у супроводі тамбурина й ліри.
4 Господь втішається Своїм народом,
Він чудеса творить, рятуючи смиренних.
5 Радіють Його славі послідовники Його,
лише прокинувшись—уже щасливі.
6 Хай Богу виголошують хвалу,
двосічними мечами потрясають,
7 готові мститися народам іншим,
караючи безродних ворогів своїх.
8 Нехай заковують царів в кайдани,
вельмож—в наручники залізні,
9 виконуючи вирок, із Законом згідний,
заради слави Його вірних.
Славімо Господа!
150 Славімо Господа!
Вславляйте Бога у Його храмі,
вславляйте ті, хто на могутніх Небесах живе!
2 Його оспівуйте за велич,
вславляйте так, як Його велич вимагає.
3 Суремним голосом Йому співайте!
Оспівуйте під звуки арфи й ліри!
4 Звеличуйте Його під тамбурин в швидкому танці,
оспівуйте під перегуки струн і флейти!
5 Дзвінкоголосими цимбалами хваліть Його,
цимбалів звуками гучними Господа вславляйте!
6 Нехай усе, що дихає, співає Господу осанну!
Славімо Господа!
114 Коли Ізраїль, Якова родина, пішов з Єгипту,
полишивши край чужинський.
2 Юдея стала святим Божим місцем,
Ізраїль став землею, де керує Бог.
3 Як сталося таке, те море бачило,
Йордану води зупинились й потекли назад.
4 У танку закружляли гори, наче козенята дикі,
брикались пагорби, немов малі ягнята.
5 Що думало про все це Червоне море,
коли Йордан спинився і назад побіг,
6 коли у танку закружляли гори, наче козенята дикі,
а пагорби, мов ті ягнята, веселились,
7 і затрусилася земля перед володарем,
Господом Богом Якова?
8 То ж Він був тим, Хто скелю розколов,
Хто джерело зробив зі скелі, озеро розливши.
115 Не віддавай нам, Господи, пошани,
вона лише Тобі належить.
І Твоя лиш слава за вірність і за щирую любов.
2 Як можуть сумніватися погани
й питати: «Де ваш Бог?»
3 Наш Бог—на Небесах,
Він робить те, що забажає.
4 А їхні «боги»—це ніщо, шмат золота чи срібла,
оброблений людей руками.
5 Хоч рота мають, але не говорять,
хоч очі мають, все одно не бачать,
6 хоч вуха мають, та чути не спроможні,
хоч мають носа, але запаху не чують.
7 Не можуть дотик їхні руки відчувати,
ходити не спроможні їхні ноги,
не здатне їхнє горло застогнати.
8 А той, хто робить їх, хоч покладається на них,
сам незабаром їм подібним стане.
9 Ізраїлю, на Господа лиш покладайся,
бо Він—твій прихисток, твій щит.
10 Лиш Господу довірся, Ааронів роде,
Він допоможе вам, Він захистить.
11 Усі, хто перед Господом схилився,
на Господа свої надії покладайте.
Він—захисник, Він—ваша поміч.
12 Нас не забув Господь, благословення дасть нам,
благословення дасть Він Ізраїлю,
благословення дасть Він дому Аарона.
13 Господь пошле благословення всім
своїм прихильникам: малим й великим.
14 Господь благословляти буде й далі
і вас самих, і ваших діточок.
15 Благословенні ви у Господа,[a]
Який створив і небеса, і землю.
16 У владі Господа небесна височінь,
а землю Він віддав людським створінням.
17 Померлі, ті, хто йде у світ мовчання,
вже не співають Господу осанну.
18 Лиш ми, живі,
благословляєм Господа віднині і навіки.
Славімо Господа!
Бог звертається до Ісуса Навина
1 Після смерті Мойсея, слуги Господнього, Господь звернувся до Ісуса, сина Навинового, який був Мойсеєвим помічником:
2 «Слуга Мій Мойсей помер. Тож вставайте, ти і весь цей люд, рушайте через ріку Йордан в ту землю, що Я даю народу Ізраїлю. 3 Кожен клаптик землі, де ступить нога ваша, Я віддаю вам, бо обіцяв так Мойсеєві. 4 Від пустелі і Ливану й аж до великої ріки, ріки Євфрат, уся земля хиттитів і аж до Середземного моря на заході—всі ці землі будуть ваші. 5 Ніхто не зможе протистояти тобі, допоки ти живий. Я буду з поряд з тобою, як і з Мойсеєм, й не кину тебе, не полишу.
6 Будь мужнім і хоробрим! Бо тобі вести цей народ, щоб він здобув землю, яку Я обіцяв віддати вашим праотцям. 7 Будь лиш мужнім і вельми хоробрим, щоб діяти конче згідно з Законом, даним тобі Моїм слугою Мойсеєм. Не відхиляйся ні праворуч, ні ліворуч, щоб успішні були всі твої діяння. 8 Хай не сходить з уст твоїх ця книга Закону, день і ніч вивчай її, аби міг ти пильно виконувати все, що написано в ній. Тоді матимеш успіх у своїх справах, тоді тобі буде таланити.
9 Чи не звелів Я тобі бути мужнім і хоробрим? Тож не бійся й не занепадай духом, бо Господь твій Бог завжди з тобою хоч куди б ти пішов».
Ісусів наказ провідникам
10 Тоді Ісус наказав провідникам народу: 11 «Пройдіть табором і накажіть людям: „Готуйте харчі в дорогу, бо за три дні ви перейдете ріку Йордан, щоб увійти в цю землю й захопити її, землю, що її Бог ваш Господь передає у ваше володіння”».
12 Потім Ісус звернувся до колін Рувимового, Ґадового та до половини коліна Манассіїного: 13 «Пам’ятайте, що наказав вам Мойсей, слуга Божий: „Господь ваш Бог дає вам місце для спочинку, і землю цю Він вам віддасть. 14 Ваші жінки, ваші діти й ваша худоба можуть лишитися по цей, східний бік Йордану, на землі, яку Мойсей дав вам. А ви маєте перейти ріку, воїни попереду братів ваших. Ви мусите бути готовими до бою, щоб допомогти їм у завоюванні землі, яка їм належить, 15 аж поки Господь не дасть їм спочинок, як і ви його маєте. Ви допомагатимете їм, аж доки не посядуть вони ту землю, яку Господь Бог наш віддав їм. Тоді ви зможете повернутися до своїх володінь, що їх Мойсей, слуга Господа, віддав вам на схід від Йордану”.
16 Люди відповіли Ісусу: „Ми зробимо все, що ти наказуєш, і підемо хоч куди б ти нас послав. 17 Ми будемо коритися тобі, як ми завжди корилися Мойсею. Аби лиш Господь Бог твій був з тобою, як був Він з Мойсеєм. 18 Кожен, хто піде проти наказу твого й не коритиметься слову твоєму, хоч би що ти наказував, нехай зазнає смерті. Тільки будь дужим і хоробрим!”»
3 Ми залишили по лівому борту Кіпр і попливли до Сирії. Ми пристали в Тирі, тому що там нам треба було розвантажити корабель. 4 У тому місті ми знайшли Ісусових учнів і залишалися з ними протягом семи діб. Вони застерігали Павла, щоб той не ходив до Єрусалиму, бо Дух Святий попередив їх.
5 Як час наш там вийшов, вирушили ми далі. Всі віруючі з жінками своїми й дітьми пішли проводжати нас аж за місто. І там на березі стали ми на коліна й молилися. 6 З усіма попрощавшись, ми сіли на корабель, а вони розійшлися по домівках.
7 З Тира ми продовжили нашу подорож і пристали до берега у Птолемаїді. Привітавши братів, ми пробули з ними цілий день. 8 Наступного дня, вирушивши в путь, дісталися ми до Кесарії. Коли ми прийшли до оселі проповідника Благовісті Пилипа, одного з сімох обраних на особливу службу[a], то в нього й зупинилися. 9 В нього були чотири незаміжні дочки, які мали дар пророкування.
10 Через кілька днів прийшов туди пророк на ім’я Аґав із Юдеї. 11 Підійшовши до нас, він узяв пасок Павла, зв’язав собі руки й ноги і сказав: «Ось що каже Святий Дух: „Отак юдеї у Єрусалимі зв’яжуть чоловіка, якому належить цей пасок. Вони видадуть його поганам”».
12 Почувши це, і ми, і всі люди, які зібралися, почали благати Павла не йти до Єрусалиму. 13 На те Павло відповів: «Що ви робите, навіщо плачете, надриваючи моє серце? Я ж готовий не тільки бути зв’язаним, а й життя віддати в Єрусалимі за Господа Ісуса!»
14 Переконати його було неможливо, то ми й перестали вмовляти, сказавши: «Нехай буде воля Господня».
15 Згодом ми зібралися й подалися до Єрусалиму.
Зцілення біснуватого в Капернаумі
(Лк. 4:31-37)
21 Ісус та Його учні прийшли до Капернаума. Наступної суботи Він вирушив до синагоги і навчав людей, котрі зібралися там. 22 Вони були вражені тією наукою, оскільки Він навчав їх як людина, яка має владу, а не як книжники. 23 У той час, коли Ісус знаходився в синагозі, там був присутній чоловік, одержимий нечистим духом. Раптом він закричав: 24 «Що Тобі треба від нас, Ісусе з Назарета? Ти прийшов, щоб знищити нас? Я знаю, хто Ти! Ти—Божий Святий!»
25 Та Ісус суворо наказав йому: «Вгамуйся й вийди з нього». 26 Тут нечистий почав колотити чоловіка, а потім з криком дух вийшов з нього. 27 Подив охопив усіх присутніх та вони почали питати одне одного: «Що трапилося? Цей Чоловік владно проповідує нове вчення! Він навіть злим духам владно наказує, і ті слухаються Його!»
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International