Book of Common Prayer
Алеф[a]
119 Благословенні ті, хто помислами чистими живе,
всі, хто додержує Господніх настанов!
2 Господніх заповітів хто додержує—благий,
до Господа всім серцем прагне—той щасливий.
3 Є ті, що зла не чинять, йдуть Його шляхами,
життя проводить в послуху Йому.
4 Закони дав Ти нам, щоб ми корились пильно.
5 І як я прагну бути їм іще вірнішим!
6 Коли б я настанови ті в життя своє впровадив,
легке було б життя без докорів сумління.
7 Моя подяка—щиросердна, Боже,
бо навчив мене Ти справедливого Свого Закону.
8 О не кидай мене надовго,
поради Господа—життя мого закони!
Бет
9 А де той шлях, що юнака до чистоти веде?
Дотримання Твоїх наказів!
10 Всім серцем я Тебе шукаю.
Господнім настановам прагну вірним бути.
11 Довіку серцем пам’ятатиму слова Господні,
єдине прагнення—не погрішити проти Тебе.
12 Жагуче Господа благословляю!
Законів слухатись Твоїх навчи!
13 Із уст моїх всі мудрі правила Твої злітають,
14 й Твій Заповіт мені дарує насолоду
більш, ніж багатства мира.
15 Лечу думками я, за мислями Твоїми,
могутні Твої дії осягнути прагну.
16 Радію я Твоєму мудрому Закону,
і ні на мить не забуваю я Твої слова!
Ґімел
17 Винагороду дай рабу Своєму,
аби дотримувався я повчань Твоїх в житті.
18 Відкрий очі мої,
щоб я на дивовижний Твій Закон поглянув.
19 Чужинець я у цих краях,
тож не ховай від мене заповітів.
20 Душею палко прагну я весь час пізнати Твої накази.
21 Пихатих свариш Ти, коли порушують Твої накази,
тому на них прокляття хай паде.
22 Я ж вірний Заповітові Твоєму,
отож звільни мене від сорому й приниження.
23 Хоча б намагалися старійшини обмовити мене,
я, Твій слуга, додержуюсь Твоїх наказів.
24 Твій Заповіт для мене—справжня втіха,
знаходжу в ньому я поради мудрі.
12 Для диригента. На октаву[a]. Псалом Давида.
2 Спаси нас, Господи!
Не стало вже на світі
богослухняних, набожних людей!
3 Базікають усі лиш про дрібниці,
в їх думах тільки лестощі й олжа.
І це усе, що одне одному говорять!
4 Як би хотілося, щоб Господь
звелів устам брехливим оніміти,
й тим язикам, що розносять балачки брехливі,
і теревенять про неважливе.
5 Ті люди просторікують:
«Ми знаєм, що і як казати,
аби було собі на користь.
То хто ж у світі може нами керувати?»
6 Господь говорить:
«Я повстану на ваш захист,
бо зболені й нужденні,
бо гноблені плачуть від болю.
Я дам вам порятунок той,
якого прагнете!»
7 Слова Господні чисті та правдиві,
немов те срібло, що очищене в горнилі[b],
і переплавлене сім разів.
8 Оберігай їх[c], Господи! Пильнуй їх.
Завжди їх захищай від цього покоління.
9 Довкола ж бо безбожники кружляють,
важливо виступають, а насправді, як мішура:
виблискує дорогоцінно, та нічого не варта.
13 Для диригента. Псалом Давида.
2 Чи ти надовго, Господи, забув мене? Навіки?
Чи довго відвертатимеш Лице?
3 Як довго ще мені боротися з сум’яттям,
носити тугу в серці день-у-день?
І скільки ворогу ще панувати наді мною?
4 О Господи, мій Боже, зглянься, озовися!
Очам моїм дай світло,
бо інакше порину я в довічний сон.
5 Збуди мене, а то промовить ворог[d]:
«Я з ним покінчив!»
І ворогів моїх охопить радість,
коли спіткнуся раптом і впаду.
6 Та вповні довіряюсь я Тобі!
І моє серце радістю налите,
тим, що мені Ти порятунок дав!
7 Співатиму Я Господу хвалу,
адже Він так подбав про мене!
14 Для диригента. Псалом Давида.
Пустоголові думають що немає Бога!
Вони—руйнівники,
які чинять зло і не творять добра.
2 Господь на всіх нас дивиться з Небес,
шукає мудрих, хто Його поради прагне.
3 Вони ж бо відвернулися від Бога,
усі зіпсовані, жоден не творить добра!
4 Чи ті лиходії, що нищать мій народ,
знають про існування Бога? Ні.
Безбожники лиш накопичують скарби
не вшановуючи Його.
5 Коли ж карає Бог, вони тремтять від страху.
Чому? Бо захищає праведників Бог.
6 Ви смієтеся, кривдники, з поради,
яку шукають вбогі. А чому?
Бо бідним тим Господь дає притулок.
7 Я хочу, щоб Господь з Сіону
приніс Ізраїлю спасіння!
Коли Господь поверне із полону ізраїльтян,
що ворог захопив,
зрадіє Яків й Ізраїль[e] щасливий буде.
14 Під час обідньої перерви Воаз сказав Рут: «Іди сюди й поїж трохи нашої їжі. Вмочуй хліб в оцтовий соус отут!» То сіла вона поруч з женцями, і дали вони їй печене зерно. Вона поїла досхочу і ще й лишилося. 15 Тоді підвелася вона збирати колоски. Воаз наказав своїм слугам: «Хай збирає вона і між скиртами. Не ображайте її. 16 Залишайте після себе й повні колоски, щоб вона могла їх підбирати. І не докучайте їй».
17 Отож вона збирала колоски аж до вечора. Тоді вибила зерно з тих колосків, що позбирала. Назбирала вона майже ефу ячменю. 18 Тоді взяла вона те зерно й повернулася в місто. І Рут показала своїй свекрусі, що вона назбирала. А ще вона принесла їжу, що залишилася в обід, і віддала Наомі.
19 Свекруха спитала її: «Де ти сьогодні збирала колоски? Де працювала? Благословенна людина, яка помітила тебе!» І тоді Рут розповіла своїй свекрусі, як усе те сталося з Воазом. Вона сказала: «Чоловіка, в якого я сьогодні працювала, звуть Воазом».
20 Наомі сказала невістці: «Бог благословить того, хто лишається добрим і справедливим як до мертвих, так і до живих». І додала: «Воаз—один із наших родичів. Він один з наших покровителів[a]».
21 Моавитянка Рут розповіла далі: «Він навіть сказав мені, щоб я працювала разом з його робітниками до кінця жнив». 22 Тоді Наомі сказала своїй невістці Рут: «Дочко, це добре, що ти лишаєшся з його робітниками. Там тебе не образять».
23 Отак Рут і далі збирала колоски з робітниками Воазовими до кінця збирання ячменю, а потім і до кінця житніх жнив, живучи із своєю свекрухою.
Старійшини
3 Істину кажу вам: якщо хтось бажає стати старійшиной в церкві[a], то він прагне виконувати добру справу. 2 Старійшина[b] мусить жити таким життям, щоб люди не могли йому дорікнути. Він повинен мати лише одну жінку; мусить бути стриманим, розсудливим, мати самовладання, бути порядним і гостинним. Йому слід бути доладним учителем. 3 Опікуну також не можна зловживати вином або бути надто гарячковим; він повинен бути лагідним, миролюбним і не пожадливим до грошей. 4 Він має добре керувати своєю родиною, мусить дбати, щоб його діти були слухняними й поважали його. 5 Якщо хтось не знає, як керувати своєю родиною, то як же він зможе піклуватися про Божу церкву?
6 Він не може бути новонаверненим, щоб не запишатися. Інакше він зазнає такого ж осуду, як і диявол за свою пиху.
7 Він також повинен користуватися повагою чужинців, щоб не зганьбитися, не впасти в немилість і не потрапити до пастки дияволової.
Особливі слуги
8 Так само й особливі слуги повинні бути шанованими людьми, слову яких можна було б вірити. Вони не повинні бути охочі до вина або такі, хто прагне наживи нечесним шляхом. 9 Вони повинні дотримуватися глибоких істин нашої віри, які Бог виявив нам. Сумління їхнє має бути чисте. 10 Ці люди, передусім мають бути випробувані. І якщо нічого не буде проти них, лише тоді вони зможуть стати особливими слугами.
11 Так само і жінки[c] мають бути гідними поваги. Вони не повинні говорити зле про інших, але мають бути стримані й вірні у всьому.
12 Чоловікам, які є особливими слугами, слід мати лише одну жінку[d]. Вони мусять керувати добре своїми дітьми і своїм господарством. 13 Бо той, хто добре служить, здобуде почесне місце для себе й досягне великої впевненості у вірі в Ісуса Христа.
Таємниця нашої віри
14 Пишу я вам про це, хоча маю надію незабаром прийти до вас, 15 щоб, якщо затримаюсь, ви знали, як слід поводитися в Божому домі[e], який є церквою Бога живого, стовпом і основою правди. 16 Безперечно, великою є таємна істина нашої віри:
Притча про гірчичне зерно
(Мт. 13:31-33; Мк. 4:30-32)
18 Він говорив: «До чого подібне Царство Боже? З чим його порівняти? 19 Царство Боже подібне до гірчичного зернятка, яке чоловік садить у своїй городині. Та коли воно пускає паросток і виростає, то стає найбільшою рослиною серед усієї городини, неначе дерево—з такими розлогими гілками, що навіть птахи можуть гніздитися в її вітті».
20 І далі вів Ісус: «З чим іще порівняти Царство Боже? 21 Воно подібне до дрібки дріжджів, які жінка змішує з трьома мірками борошна, і залишає так, поки все тісто зійде».
Брама, що веде до Царства Божого
(Мт. 7:13-14, 21-23)
22 Ісус ходив містами й селами й навчав людей. Шлях Його лежав до Єрусалиму. 23 Один чоловік запитав Його: «Господи, чи врятовані будуть лише кілька чоловік?» Ісус відповів: 24 «Докладайте всіх зусиль, щоб увійти в вузькі ворота, які ведуть до Раю Господнього, бо чимало буде тих, хто намагатиметься ввійти, але не зможе.
25 Колись станеться так, що Господар встане й зачинить браму, а ви тоді стоятимете знадвору й почнете стукати й казати: „Господи, відчини нам двері!” Але Він відповість: „Я вас не знаю”. 26 Ви скажете: „Разом з Тобою ми їли й пили, Ти навчав нас на вулицях наших міст”. 27 А Він скаже вам: „Я не знаю, звідки ви прийшли. Йдіть геть від Мене, ви, хто живе неправедно”.
28 Ви будете ридати й скреготіти зубами від болю, коли побачите Авраама, Ісаака та Якова і всіх пророків Царства Божого, але самі ви будете викинуті геть. 29 І прийдуть люди зі сходу й заходу, з півдня й півночі й сядуть на свої місця за столом у Царстві Божому. 30 І затямте: хто нині перший, буде тоді останній, а хто зараз останній, буде тоді перший».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International