Book of Common Prayer
147 Славімо Господа, бо щедрий Він!
Пісень співаймо Богу,
бо вславлять Його—приємно!
2 Господь побудував Єрусалим,
народ Ізраїлю поверне Він з полону.
3 Зціляє Він людей, серця яких розбиті,
і перев’язує їм рани.
4 Він знає лік зіркам на небі,
усім їм імена дає.
5 Володар наш—величний, всемогутній,
безмежна Його мудрість.
6 Господь підтримує душею скромних,
пихатих—пригинає до землі.
7 До Господа звертайтеся із жертвами подяки,
співайте Господу пісень, на лірі грайте!
8 Це Він по небу хмари розкидає,
дощами напуває землю,
в горах травою проростає.
9 Це Він худобі корм дає
й крукам, які кричать до Нього.
10 Могутність коней не вража Його,
Йому не до вподоби дужі людські воїни.
11 А тішать Господа всі Його вірні,
хто покладається на Його щиру ласку.
12 Єрусалиме, Господа хвали!
Сіоне, свого Бога прославляй!
13 Бо міцність Він дає засувам брам твоїх,
аби сини твої молитися могли у місті вільно.
14 Це Він дав мир твоїм кордонам,
комори збіжжям найдобірнішим наповнив.
15 Це Він накази віддає землі,
й вона спішить виконувати Його веління.
16 Це Він, мов вовною, встилає землю снігом
і розсіває паморозь, мов попіл, у морозному повітрі.
17 Це Він на землю сипле град, мов камінь.
Хто витримає холод, посланий від Нього?
18 А потім за Його наказом починає танути усе,
з Його наказу вітер дме й вода тече.
19 Він заповіти Якову віддав,
Ізраїлю закони дав і настанови.
20 Бог не робив цього для жодного народу,
Його повчань народ ніякий більш не має.
Славімо Господа!
Перші жнива
26 Коли ввійдеш у землю, що її Господь Бог твій дає тобі у власність, і заволодієш нею, й оселишся на ній, 2 візьми дещо з найперших плодів того, що виростиш на землі, яку дає тобі Господь Бог твій, склади їх у кошик і принеси до Його храму. 3 Піди до священика, який правитиме службу на той час і скажи йому: «Сьогодні я проголошую Господу Богу твоєму, що я прийшов на землю, яку Господь пообіцяв віддати нашим батькам».
4 Тоді священик візьме кошик із руки твоєї і поставить його перед вівтарем Господа Бога твого. 5 Тоді ти скажеш перед Господом Богом своїм: «Мій предок був арамійцем-кочівником[a], він пішов до Єгипту[b] й жив там як чужинець із малим числом людей. Але там став він великим народом, могутнім і численним. 6 Та єгиптяни були жорстокі до нас, утискали нас, і примушували тяжко працювати. 7 Тоді звернулися ми з благаннями до Господа Бога предків наших, і Він почув наш голос, і побачив наші страждання, тяжку працю й пригнобленість. 8 Тож Господь вивів нас із Єгипту виявами Своєї сили великої, що супроводжувалися великим страхом, знаками й чудесами. 9 Він привів нас сюди. Він дав нам цю землю, що тече молоком і медом. 10 Тож зараз я приніс перші плоди землі, що ти, Господи, дав мені».
Поклади їх перед Господом Богом своїм і вклонися низько перед Господом Богом своїм. 11 Радій з усього того добра, яке Господь Бог твій дав тобі й родині твоїй: ти й левит, і чужинець, що живе між тебе.
26 Ісус мовив у відповідь: «Істинно кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що побачили чудесні знамення, а через те, що їли хліб і наїлися досхочу. 27 Працюйте не заради їжі земної, що гине, а заради їжі, що ніколи не псується і дає вічне життя, їжі, яку дасть вам Син Людський. Адже прихильністю Своєю відзначив Його Бог-Отець».
28 Тоді вони знову запитали Його: «З чого ми маємо почати, аби зробити те, що Бог бажає?» 29 І відповів Ісус: «Це Бог бажає: „Вірте Тому, Кого Він послав”». 30 Люди сказали: «Яке чудо здійсниш, щоб ми побачили й повірили Тобі? Що Ти зробиш? 31 Наші пращури їли манну Небесну в пустелі, як про це написано у Святому Писанні: „Він послав їм хліб з небес, щоб вони їли”»(A).
32 Ісус їм відповів: «Істинно кажу вам: не Мойсей послав вам хліб з небес. Це Отець Мій дає вам справжній хліб з небес. 33 Адже хліб Божий—це Той, Хто сходить з небес і дарує життя світові». 34 «Господи, дай же нам того хліба зараз і завжди давай надалі»,—сказали вони.
35 Ісус відповів: «Я і є той хліб, що дарує життя. Хто до Мене приходить, ніколи не буде голодний, хто вірить у Мене, той ніколи не буде спраглий.
145 Давидова молитва.
Мій Боже й Царю, возвеличую Твоє ім’я,
благословлятиму Твоє ім’я навіки.
2 Щодня вславлятиму Тебе,
Твоє ім’я хвалити буду вічно.
3 Господь—величний, гідний слави!
Не осягнуть нікому величі Його.
4 Із роду в рід Твої діяння будуть прославляти,
із покоління в покоління визнавати Твою велич.
5 Прекрасна Твоя слава неповторна,
тож оповім я про Твої діла чудесні.
6 Про грізну Твою силу говорити будуть люди,
а я їм розповім про Твою велич.
7 Твою безмежну щедрість пам’ятати будуть люди,
вславлятимуть в піснях Твої діяння добрі.
8 Господь і милостивий, і ласкавий, і терплячий,
і повен милосердя.
9 Дарує кожному Господь Свої щедроти,
до всіх творінь Своїх Він виявляє милість.
10 Тож, Господи, нехай Тебе звеличують усі,
кому Ти дав життя.
Нехай Тебе благословляють всі, хто вірить в Тебе!
11 Нехай розкажуть про Твоє величне царство й силу,
12 аби всі знали про неперевершеність Його
й прекрасну славу Його царства.
13 Воно завжди було і є, і буде вічно.
Твоє правління переживе віки і покоління.
Господу можна вірити, коли Він обіцяє,
вірність Його—в усьому що Він робить.[a]
14 Господь підтримає усіх, хто впав,
зведе на ноги всіх, хто впав, спіткнувшись.
15 На Тебе кожен дивиться, хто прагне хліба,
до Тебе йдуть по частку свою,
і Ти в належний час даєш їм хліб щоденний.
16 З долонь Твоїх
дай усім Твоїм творінням необхідне.
17 Господь у кожній справі справедливий,
Він праведний у всьому, що Він робить.
18 Господь близький до всіх, хто зве по допомогу,
Він поруч з тими, хто Його жадає.
19 Чого попросять шанувальники Господні, те Він зробить.
Він чує їхній гук по допомогу і рятує їх.
20 Господь піклується про всіх, хто Його любить,
але лихих людців не стерпить й знищить.
21 Тому уста мої співають Господу осанну,
тому Його ім’я на віки-вічні люди славлять!
Останні настанови й вітання
12 Але благаємо вас, брати і сестри, шануйте тих послідовників Господніх, хто тяжко трудиться серед вас, навчаючи і піклуючись про вас. 13 Любіть їх і ставтеся до них з якнайбільшою повагою за їхню працю.
Живіть у мирі між собою. 14 Ми благаємо вас, браття: наставляйте на розум ледарів, втішайте малодушних, допомагайте слабким. Будьте терплячі з усіма.
15 Пильнуйте, щоб ніхто не платив злом за зло, та завжди намагайтеся робити добро одне одному і всім людям.
16 Будьте завжди радісні. 17 Постійно моліться. 18 Дякуйте Богові при всіх обставинах, бо саме так Господь хоче, щоб ви жили в Христі Ісусі.
19 Не давайте згаснути[a] Духові Святому. 20 Не ставтеся з презирством до пророцтва, 21 але ж зробіть звичкою для себе все перевіряти, щоб бути певними у тому, що те чи інше йде від Бога. Тримайтеся добра, 22 та стережіться всілякого зла.
23 І нехай сам Бог, Джерело миру, зробить вас чистими і відданими Йому. Нехай усе єство ваше—дух, душа і тіло будуть збережені непорочними до приходу Господа нашого Ісуса Христа. 24 Бо Той, Хто покликав вас, здійснить це. Йому можна довіритися.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International