Tamaño de la fuente
Ісус Навин 4-6
Ukrainian Bible
Ісус Навин 4-6
Ukrainian Bible
4 І сталося, як увесь народ закінчив переходити Йордан, то сказав Господь до Ісуса, говорячи:
2 Візьміть собі з народу дванадцять мужів, по одному мужеві з племени.
3 І накажете їм, говорячи: Винесіть звідси, із середини Йордану, із місця, де міцно стояли ноги священиків, дванадцять каменів, і перенесете їх із собою, і покладете їх на нічлігу, що в ньому будете ночувати цієї ночі.
4 І покликав Ісус тих дванадцятьох мужів, що настановив з Ізраїлевих синів, по одному мужеві з племени,
5 та й сказав їм Ісус: Підіть перед ковчегом Господа, Бога вашого, до середини Йордану, і підійміть собі кожен на плече своє одного каменя за числом племен Ізраїлевих синів,
6 щоб то було знаком між вами, коли взавтра запитають ваші сини, говорячи: Що це в вас за каміння?
7 то скажете їм, що була відділена йорданська вода перед ковчегом Господнього заповіту, коли він переходив в Йордані, була відділена йорданська вода. І будуть ті каміння за пам'ятку для Ізраїлевих синів аж навіки.
8 І зробили Ізраїлеві сини так, як наказав Ісус, і понесли вони дванадцять каменів із середини Йордану, як говорив Господь до Ісуса, за числом племен Ізраїлевих синів. І перенесли їх із собою до нічлігу, та й поклали їх там.
9 А інших дванадцять каменів поставив Ісус в середині Йордану на місці, де стояли ноги священиків, що несли ковчега заповіту, і вони там аж до дня цього.
10 А священики, що несли ковчега, стояли в середині Йордану аж до закінчення всього, що Господь наказав був Ісусові сказати народові, згідно з усім тим, що наказав був Мойсей Ісусові. А народ квапився і переходив.
11 І сталося, як увесь народ скінчив переходити, то перейшов Господній ковчег та священики перед народом.
12 І перейшли Рувимові сини й сини Ґадові та половина племени Манасіїного, озброєні до бою, перед Ізраїлевими синами, як Мойсей говорив був до них.
13 Коло сорока тисяч озброєних вояків перейшли перед Господнім лицем на війну до єрихонських степів.
14 Того дня звеличив Господь Ісуса на очах усього Ізраїля, і стали боятися його, як боялися Мойсея по всі дні його життя.
15 І сказав Господь до Ісуса, говорячи:
16 Накажи священикам, що носять ковчега заповіту, і нехай вони вийдуть з Йордану.
17 І наказав Ісус священикам, говорячи: Вийдіть з Йордану!
18 І сталося, коли священики, що несли ковчега Господнього заповіту, вийшли з середини Йордану, а стопи ніг священиків відірвалися від нього, щоб стати на сухому, то вода Йордану вернулася на своє місце, і пішла, як учора-позавчора, по всіх його берегах.
19 А народ вийшов із Йордану десятого дня першого місяця, та й таборував у Ґілґалі, на східньому боці Єрихону.
20 А дванадцять тих каменів, що взяли з Йордану, Ісус поставив у Ґілґалі.
21 І сказав він до Ізраїлевих синів, говорячи: Коли взавтра запитають вас ваші сини своїх батьків, говорячи: Що це за каміння?
22 то познайомте ваших синів, говорячи: По сухому перейшов був Ізраїль цей Йордан,
23 бо Господь, Бог ваш, висушив воду Йордану перед вами, аж поки ви не перейшли, як зробив був Господь, Бог ваш, морю Червоному, яке Він висушив перед нами, аж поки ми не перейшли,
24 щоб усі народи землі пізнали руку Господню, що сильна вона, щоб боялися ви Господа, Бога вашого, по всі дні.
5 І сталося, як усі аморейські царі, що по той бік Йордану на захід, і всі ханаанські царі, що над морем, почули, що Господь висушив був воду Йордану перед Ізраїлевими синами, аж поки вони перейшли, то зомліло їхнє серце, і не було вже в них духу зо страху перед Ізраїлевими синами.
2 Того часу сказав Господь до Ісуса: Нароби собі камінних ножів, і пообрізуй Ізраїлевих синів знову, другий раз.
3 І наробив собі Ісус камінних ножів, та й пообрізував Ізраїлевих синів при Ґів'ат-Гааралоті.
4 А оце та причина, чому Ісус пообрізував: увесь народ, що вийшов був із Єгипту, чоловічої статі, усі вояки, повмирали в пустині в дорозі, коли вийшли з Єгипту.
5 Бо був обрізаний увесь народ, що виходив, а всього народу, що народився в пустині в дорозі по виході з Єгипту, не обрізували.
6 Бо сорок літ ходили Ізраїлеві сини в пустині, аж поки не вигинув увесь той народ, ті вояки, що вийшли були з Єгипту, що не слухалися Господнього голосу, що Господь заприсягнув був їм не показати їм того Краю, що Господь заприсягнув був їхнім батькам дати їм Край, який тече молоком та медом.
7 А їхніх синів поставив замість них. Їх пообрізував Ісус, бо вони були необрізані, бо їх не обрізували в дорозі.
8 І сталося, як увесь народ закінчив обрізуватися, то вони осіли в таборі на своїх місцях аж до видужання.
9 І сказав Господь до Ісуса: Сьогодні Я зняв з вас єгипетську ганьбу. І назвав те місце ім'ям: Ґілґал, і так є аж до цього дня.
10 І таборували Ізраїлеві сини в Ґілґалі, і справили Пасху ввечорі чотирнадцятого дня місяця на єрихонських степах.
11 А назавтра по Пасці їли вони того самого дня з урожаю того Краю, опрісноки та пражене.
12 І перестала падати манна з другого дня, як вони їли з урожаю того Краю, і вже більш не було Ізраїлевим синам манни, і їли вони того року з урожаю ханаанського Краю.
13 І сталося, коли Ісус був при Єрихоні, то звів очі свої та й побачив, аж ось стоїть навпроти нього чоловік, а витягнений його меч у руці його. І підійшов Ісус до нього, та й сказав йому: Чи ти наш, чи наших ворогів?
14 А той відказав: Ні, бо я вождь Господнього війська, тепер я прийшов. І впав Ісус на обличчя своє до землі, і вклонився, та й сказав йому: Що говорить мій пан своєму рабові?
15 І сказав вождь Господнього війська до Ісуса: Скинь взуття своє з своїх ніг, бо це місце, на якому стоїш ти, святе воно! І зробив Ісус так.
6 А Єрихон замкнувся, і був замкнений зо страху перед Ізраїлевими синами, ніхто не виходив і не входив.
2 І сказав Господь до Ісуса: Ось, Я дав у твою руку Єрихон та царя його, сильних вояків.
3 І обійдете навколо це місто, всі вояки, обхід навколо міста один раз. Так зробиш шість день.
4 А сім священиків будуть нести сім сурем із баранячих рогів перед ковчегом. А сьомого дня обійдете навколо те місто сім раз, а священики засурмлять у роги.
5 І станеться, коли засурмить баранячий ріг, коли ви почуєте голос тієї сурми, а ввесь народ крикне гучним криком, то мур цього міста впаде на своєму місці, а народ увійде кожен перед себе.
6 І покликав Ісус, син Навинів, священиків, та й сказав до них: Несіть ковчега заповіту, а сім священиків будуть нести сім сурем із баранячих рогів перед Господнім ковчегом.
7 А до народу сказав: Підіть, обійдіть навколо це місто, а озброєний піде перед Господнім ковчегом.
8 І сталося, як Ісус сказав це народові, то сім священиків, що несли сім сурем із баранячих рогів, ішли та сурмили в ці сурми, а ковчег Господнього заповіту йшов за ними.
9 А озброєні йшли перед священиками, що сурмили в роги, а військо заднє йшло за ковчегом. І все сурмили в сурми.
10 А народові Ісус наказав, говорячи: Не будете кричати, і не дасте почути вашого голосу, і не вийде слово з ваших уст аж до дня, коли я скажу вам: Закричіть! І ви закричите.
11 І Господній ковчег пішов навколо міста, обійшов один раз. І ввійшли до табору, та й ночували в таборі.
12 І встав Ісус рано вранці, і понесли священики Господнього ковчега.
13 А сім священиків, що несли сім сурем із баранячих рогів перед Господнім ковчегом, ішли та все сурмили в сурми, а озброєні йшли перед ними, а військо заднє йшло за Господнім ковчегом. І все сурмили в сурми.
14 І обійшли навколо міста другого дня один раз, та й вернулися до табору. Так зробили шість день.
15 І сталося сьомого дня, і повставали вони рано вранці, як сходила рання зоря, і обійшли навколо міста за тим приписом сім раз. Тільки того дня обійшли місто навколо сім раз.
16 І сталося, коли сьомого разу засурмили священики в сурми, то Ісус сказав до народу: Закричіть, бо Господь віддав вам це місто!
17 І станеться це місто закляттям, воно та все, що в ньому, для Господа. Тільки блудниця Рахав буде жити, вона та всі, хто з нею в домі, бо вона сховала була послів, яких ми посилали.
18 Та тільки стережіться заклятого, щоб ви самі не стали закляттям, і не взяли з заклятого, і щоб тим не завели Ізраїлевого табору під закляття, і не довели його до нещастя.
19 А все срібло та золото, і речі мідяні та залізні, це святість для Господа, воно ввійде до Господньої скарбниці.
20 І закричав народ, і засурмили в сурми. І сталося, як народ почув голос сурми, і закричав народ гучним криком, то впав мур на своєму місці, а народ увійшов до міста, кожен перед себе. І здобули вони те місто.
21 І зробили вони закляттям усе, що в місті, від чоловіка й аж до жінки, від юнака й аж до старого, і аж до вола, і штуки дрібної худоби, і осла, усе знищили вістрям меча.
22 А до двох тих людей, що вивідували Край, Ісус сказав: Увійдіть до дому тієї жінки блудниці, і виведіть звідти ту жінку та все, що її, як ви заприсягли були їй.
23 І ввійшли юнаки, вивідувачі, і вивели Рахав, і батька її, і матір її, і братів її, і все, що її, і всі роди її вивели й умістили поза Ізраїлевим табором.
24 А місто та все, що в ньому, спалили огнем. Тільки срібло та золото, і речі мідяні та залізні дали до скарбниці Господнього дому.
25 А блудницю Рахав, і дім її батька, і все, що її, Ісус позоставив при житті. І осіла вона серед Ізраїля, і так є аж до цього дня, бо сховала була послів, яких послав був Ісус вивідати Єрихон.
26 І того часу заприсягнув Ісус, говорячи: Проклятий перед Господнім лицем кожен, хто встане й відбудує це місто Єрихон, на перворіднім своїм він заложить його, і на наймолодшім своїм поставить брами його.
27 І був Господь з Ісусом, а слава його розійшлася по всім Краї.
Иисус Навин 4-6
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Иисус Навин 4-6
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Кам’яні пам’ятники
4 Коли весь люд перейшов через річку Йордан, Господь сказав Ісусу: 2 «Вибери дванадцять чоловік—по одному з кожного коліна. 3 Накажи їм підняти дванадцять каменів з того місця посеред Йордану, де стояли священики. Хай візьмуть ці камені з собою і покладуть там, де ви сьогодні заночуєте».
4 І покликав Ісус дванадцять чоловік, яких він призначив з-поміж синів ізраїлевих—по одному з кожного коліна. 5 Ісус сказав їм: «Ідіть на середину ріки Йордан, де зараз ковчег Заповіту Господа Бога вашого. І хай кожен знайде камінь і винесе його на плечах—по одному каменю на кожне коліно ізраїльське. 6 І то буде знак поміж вас. Колись у майбутньому діти ваші запитають вас: „Що означають ті камені?” 7 І тоді ви розкажете їм, як води Йордану зупинилися перед ковчегом Заповіту Господа, коли його несли через Йордан. Отож ці камені будуть вічною пам’яттю про це для людей Ізраїля».
8 Ізраїльтяни зробили саме так, як наказав Ісус. Вони взяли дванадцять каменів з середини ріки Йордан—по одному на кожне ізраїльське коліно, як Господь звелів Ісусу, віднесли й поклали на те місце, де зупинилися на ніч табором. 9 (А інші дванадцять каменів Ісус поклав посеред річки Йордан на тому самому місці, де стояли священики, що несли ковчег Заповіту. Ці камені й понині там). 10 Священики, які несли ковчег Заповіту, лишалися стояти посередині річки Йордан, доки не було виконане все, про що Господь наказував Ісусу розповісти людям і як Мойсей заповів Ісусу. А люди тим часом швидко перейшли ріку. 11 Коли весь люд закінчив переправу, перейшли й священики з ковчегом Заповіту Господа і знову очолили хід.
12 Люди Рувима, Ґада й половини коліна Манассії перейшли озброєні й готові до бою, як наказав їм Мойсей, попереду ізраїльтян. 13 Близько сорока тисяч озброєних воїнів перейшли річку перед Господом в поля Єрихона до бою. 14 І в той день Господь звеличив Ісуса в очах усіх ізраїльтян, і вони поважали його все життя, як поважали Мойсея.
15 Господь звелів Ісусу: 16 «Накажи священикам, які несуть ковчег Заповіту, вийти з ріки Йордан». 17 Отож Ісус і звелів священикам: «Вийдіть із Йордану». 18 І коли священики, що несли ковчег Заповіту, вийшли з ріки Йордан, і ноги їхні торкнулися суходолу, тоді води Йордану повернулися в русло своє і знову потекли, наповнюючи береги, як і раніше.
19 Отож народ вийшов з Йордану на десятий день першого місяця і став табором у Ґілґалі, що на схід від Єрихона. 20 Дванадцять каменів, що вони взяли з Йордану, Ісус установив у Ґілґалі. 21 Потім звернувся до народу Ізраїля зі словами: «У майбутньому діти ваші запитають батьків своїх: „Що означають ці камені?” 22 Тоді ви скажете дітям своїм: „Народ Ізраїлю перейшов тут через ріку Йордан по сухій землі”. 23 Бо Господь Бог ваш осушив води Йордану для вас, поки ми переправимося по сухому. Так само Господь Бог ваш вчинив колись із Червоним морем, яке висушив для нас, поки ми переправимося. 24 Господь зробив це, щоб усі народи землі знали, наскільки могутня влада Господня. І тоді ви будете завжди боятися й шанувати Господа Бога нашого».
Обрізання ізраїльтян
5 Як почули всі царі аморійські, що мешкали на захід від Йордану, і всі царі ханаанські, що жили понад морем, про те, що Господь осушив води Йордану перед народом Ізраїлю, охопив їх жах великий. І не стало їм волі й мужності протистояти ізраїльтянам.
2 Тим часом Господь сказав Ісусу: «Зроби собі кам’яні ножі і пообрізай синів Ізраїля вдруге[a]». 3 І зробив Ісус кам’яні ножі й пообрізав ізраїльтян на Ґівеат-Аралоті[b].
4 І ось яка була причина того, що Ісус пообрізав їх. Усі люди чоловічої статі, які вийшли з Єгипту, всі воїни повмирали в пустелі по дорозі з Єгипту. 5 Всі воїни були обрізані. Але всі ті, хто народився в пустелі після того, як люди лишили Єгипет, не були обрізані. 6 Бо ж ізраїльтяни блукали по пустелі сорок років, аж доки весь народ, усі воїни, що вийшли з Єгипту, не повмирали, бо не підкорилися слову Господа. Господь же поклявся, що не побачать вони землі, де течуть ріки молока й меду, яку Господь пообіцяв їхнім предкам віддати їм. 7 Так на їхнє місце волею Господа прийшли їхні сини, й Ісус пообрізав їх. В дорозі їх не обрізали, тож не були вони обрізані. 8 Коли ж усі чоловіки були обрізані, то залишалися вони в таборі, аж доки всі не одужали.
Святкування Пасхи
9 Тоді Господь сказав Ісусу: «Сьогодні я зняв з вас єгипетську ганьбу»[c]. Отож це місце й досі називається Ґілґал[d].
10 Тим часом ізраїльтяни розбили табір у Гілґалі й святкували Пасху на чотирнадцятий день місяця, ввечері, у степах єрихонських. 11 А на другий день після Пасхи їли вони те, що давала ця земля: опрісноки[e] та пражене зерно.
12 Того самого дня, як почали вони їсти плоди цієї землі, манна небесна зникла. І відтоді не мав народ Ізраїлю манни небесної. Того року харчувалися вони плодами Ханаанської землі.
13 А якось, коли Ісус був біля Єрихона, підвів він очі й побачив, що перед ним стоїть чоловік, а в руці у нього шабля наголо. Ісус підійшов до нього й запитав: «Ти з нами чи проти нас?» 14 Той відповів: «Ні. Бо прийшов я тепер як начальник над військом Господнім». Впав тоді Ісус долілиць на знак поклоніння йому і запитав: «Що наказує рабу Своєму мій Володар?» 15 Тоді вождь війська Господнього сказав Ісусу: «Зніми взуття з ніг своїх, бо місце, на якому стоїш ти,—святе». Так Ісус і зробив.
Підкорення Єрихона
6 Брама Єрихона була зачинена. Місто було замкнене перед ізраїльтянами. Ніхто не входив і не виходив.: 2 Господь сказав Ісусу: «Я віддаю тобі Єрихон і царя його, і мужніх воїнів його. 3 Ти маєш обійти місто ходом з усіма своїми воїнами раз на день. І робити так треба шість днів підряд. 4 Хай семеро священиків несуть сурми, зроблені з баранячих рогів, перед ковчегом Заповіту. На сьомий день ви пройдете ходом навколо міста сім разів, а священики тим часом мають сурмити в сурми. 5 Потім хай священики засурмлять у баранячі роги на одній ноті. І як почуєте ви звуки сурм, тоді хай люди голосно закричать, і стіни міста впадуть, і люди зможуть ввійти просто в місто».
6 Ісус, син Навина, скликав священиків і промовив до них: «Візьміть ковчег Заповіту й нехай семеро священиків несуть поперед священного ковчегу Заповіту Господнього сім сурм, зроблених із баранячих рогів». 7 А до люду мовив таке: «Рушайте й обійдіть навколо це місто, та нехай озброєні воїни ідуть попереду, перед Господнім ковчегом».
8 І як віддав Ісус наказ народу, сім священиків, що несли сурми, зроблені з баранячих рогів, рушили поперед Господнього ковчегу й засурмили в сурми. А слідом за ними понесли ковчег Заповіту. 9 Перед священиками йшли озброєні воїни, а священики сурмили в сурми. Варта йшла за ковчегом Господнім. І весь час сурмили сурми.
10 Ісус наказав народу: «Не кричіть і голосу вашого не повинно бути чутно, і слово нехай не злетить з уст ваших, аж до того дня, коли Я скажу вам: „Кричіть!” Отоді ви маєте закричати».
11 Отож Ісус звелів обнести навколо міста ковчег Заповіту Господнього один раз. А потім вони повернулися в табір, де й заночували. 12 Ісус підвівся рано-вранці, а священики взяли знову ковчег Заповіту Господнього. 13 Сім священиків, що несли сім сурм, зроблених із баранячих рогів, ішли поперед ковчегу Заповіту Господнього. І сурмили вони в сурми свої без упину. Озброєні воїни йшли поперед них, варта йшла за ковчегом Заповіту Господнього, а священики сурмили в сурми без упину. 14 І на другий день обійшли вони місто один раз, а потім повернулися у табір. І так робили шість днів.
15 На сьомий день вони підвелися на світанні й обійшли місто, точнісінько як раніше. Тільки цього дня обійшли вони місто сім разів. 16 На сьомий раз, коли священики засурмили в сурми свої, Ісус наказав людям: «Кричіть! Бо Господь віддав вам це місто. 17 Місто і все, що у ньому, повинно бути повністю знищено в жертву Господу[f]. Тільки розпусниця Рааб і всі, хто в її оселі, мають лишитися в живих, бо вона сховала вивідників, яких ми посилали. 18 Та пильнуйте, щоб знищено було все, і щоб не трапилося такого, що почнете руйнувати, а тоді візьмете собі щось із того, що має бути знищене. Якщо ви зробите так, то накличете біду й руїну на ізраїльський табір. 19 А все срібло, золото та вироби з бронзи й заліза—святі для Господа. І мають вони ввійти в скарбницю Господню».
20 І люди закричали, а священики засурмили в сурми. І як тільки почулися звуки сурм і пролунав голосний крик народу, стіна впала. І люди ввійшли просто в місто і захопили його. 21 І знищили вони мечем усе: чоловіків і жінок, молодих і старих, рогату худобу, овець і ослів. 22 Двом чоловікам, що приходили розвідувати цю землю, Ісус сказав: «Ідіть до оселі розпусниці та виведіть жінку й усю її родину, як ви й обіцяли їй».
23 Отож два молодики-вивідники пішли й вивели Рааб, її батька та матір, братів та всю її родину і розмістили їх у безпечному місці біля ізраїльського табору. 24 Місто і все, що в ньому, вони спалили. Тільки срібло, золото та предмети, зроблені з бронзи й заліза, віддали вони до скарбниці дому Господнього. 25 І ще Ісус у живих залишив розпусницю Рааб і її родину. І досі її нащадки живуть серед ізраїльтян, бо сховала вона посланців Ісуса, яких він послав розвідати Єрихон.
26 І тоді Ісус виголосив закляття:
«Той, хто спробує відновити місто Єрихон,
буде проклятий перед Господом.
Якщо хто закладе фундамент міста,
то втратить свого старшого сина,
а хто спорудить браму,
той втратить молодшого сина»[g].
27 Оскільки Господь був з Ісусом, то слава про нього поширилася по всій землі.
Notas al pie
- 5:2 пообрізай… вдруге Обрізання—юдейський обряд, згідно з яким кожному ізраїльтянину чоловічої статі обрізали крайню плоть. Це робилося на знак Угоди, укладеної Авраамом, патріархом ізраїльським, з Богом. Див.: Бутт. 17:9-14. Обрізати вдруге не означає, що обрізання робилося вже обрізаним людям. Йдеться про обрізання всіх чоловіків ізраїльських, як це було зроблено й з попереднім поколінням.
- 5:3 на Ґівеат-Аралоті Тобто «пагорб Обрізання».
- 5:9 єгипетську ганьбу Тут йдеться про рабство, в якому народ ізраїльський перебував у Єгипті.
- 5:9 Ґілґал Слово «Ґілґал» означає «відкотити» або «усунути».
- 5:11 опрісноки Або «прісний хліб». Це також назва одного з чотирьох найголовніших юдейських свят. Відзначалося воно відразу після Пасхи, на 14-й день весняного місяця нісана (березень—квітень). Протягом семи днів можна було їсти лиш прісний хліб. Заборонялося в ці дні виконувати будь-яку роботу.
- 6:17 в жертву Господу Означає, що всі речі у місті були приховані в храмовій скарбниці або знищені, щоб люди не користувалися ними.
- 6:26 Якщо… сина 1 Цар. 16:34.
Joshua 4-6
New International Version
Joshua 4-6
New International Version
4 When the whole nation had finished crossing the Jordan,(A) the Lord said to Joshua, 2 “Choose twelve men(B) from among the people, one from each tribe, 3 and tell them to take up twelve stones(C) from the middle of the Jordan,(D) from right where the priests are standing, and carry them over with you and put them down at the place where you stay tonight.(E)”
4 So Joshua called together the twelve men(F) he had appointed from the Israelites, one from each tribe, 5 and said to them, “Go over before the ark of the Lord your God into the middle of the Jordan.(G) Each of you is to take up a stone on his shoulder, according to the number of the tribes of the Israelites, 6 to serve as a sign(H) among you. In the future, when your children(I) ask you, ‘What do these stones mean?’(J) 7 tell them that the flow of the Jordan was cut off(K) before the ark of the covenant of the Lord. When it crossed the Jordan, the waters of the Jordan were cut off. These stones are to be a memorial(L) to the people of Israel forever.”
8 So the Israelites did as Joshua commanded them. They took twelve stones(M) from the middle of the Jordan,(N) according to the number of the tribes of the Israelites, as the Lord had told Joshua;(O) and they carried them over with them to their camp, where they put them down. 9 Joshua set up the twelve stones(P) that had been[a] in the middle of the Jordan at the spot where the priests who carried the ark of the covenant had stood. And they are there to this day.(Q)
10 Now the priests who carried the ark remained standing in the middle of the Jordan until everything the Lord had commanded Joshua was done by the people, just as Moses had directed Joshua. The people hurried over, 11 and as soon as all of them had crossed, the ark of the Lord and the priests came to the other side while the people watched. 12 The men of Reuben,(R) Gad(S) and the half-tribe of Manasseh(T) crossed over, ready for battle, in front of the Israelites,(U) as Moses had directed them.(V) 13 About forty thousand armed for battle(W) crossed over(X) before the Lord to the plains of Jericho for war.
14 That day the Lord exalted(Y) Joshua in the sight of all Israel; and they stood in awe of him all the days of his life, just as they had stood in awe of Moses.
15 Then the Lord said to Joshua, 16 “Command the priests carrying the ark of the covenant law(Z) to come up out of the Jordan.”
17 So Joshua commanded the priests, “Come up out of the Jordan.”
18 And the priests came up out of the river carrying the ark of the covenant of the Lord. No sooner had they set their feet on the dry ground than the waters of the Jordan returned to their place(AA) and ran at flood stage(AB) as before.
19 On the tenth day of the first month the people went up from the Jordan and camped at Gilgal(AC) on the eastern border of Jericho. 20 And Joshua set up at Gilgal the twelve stones(AD) they had taken out of the Jordan. 21 He said to the Israelites, “In the future when your descendants ask their parents, ‘What do these stones mean?’(AE) 22 tell them, ‘Israel crossed the Jordan on dry ground.’(AF) 23 For the Lord your God dried up the Jordan before you until you had crossed over. The Lord your God did to the Jordan what he had done to the Red Sea[b] when he dried it up before us until we had crossed over.(AG) 24 He did this so that all the peoples of the earth might know(AH) that the hand of the Lord is powerful(AI) and so that you might always fear the Lord your God.(AJ)”
5 Now when all the Amorite kings west of the Jordan and all the Canaanite kings along the coast(AK) heard how the Lord had dried up the Jordan before the Israelites until they[c] had crossed over, their hearts melted in fear(AL) and they no longer had the courage to face the Israelites.
Circumcision and Passover at Gilgal
2 At that time the Lord said to Joshua, “Make flint knives(AM) and circumcise(AN) the Israelites again.” 3 So Joshua made flint knives and circumcised the Israelites at Gibeath Haaraloth.[d]
4 Now this is why he did so: All those who came out of Egypt—all the men of military age(AO)—died in the wilderness on the way after leaving Egypt.(AP) 5 All the people that came out had been circumcised, but all the people born in the wilderness during the journey from Egypt had not. 6 The Israelites had moved about in the wilderness(AQ) forty years(AR) until all the men who were of military age when they left Egypt had died, since they had not obeyed the Lord. For the Lord had sworn to them that they would not see the land he had solemnly promised their ancestors to give us,(AS) a land flowing with milk and honey.(AT) 7 So he raised up their sons in their place, and these were the ones Joshua circumcised. They were still uncircumcised because they had not been circumcised on the way. 8 And after the whole nation had been circumcised, they remained where they were in camp until they were healed.(AU)
9 Then the Lord said to Joshua, “Today I have rolled away the reproach of Egypt from you.” So the place has been called Gilgal[e](AV) to this day.
10 On the evening of the fourteenth day of the month,(AW) while camped at Gilgal on the plains of Jericho, the Israelites celebrated the Passover.(AX) 11 The day after the Passover, that very day, they ate some of the produce of the land:(AY) unleavened bread(AZ) and roasted grain.(BA) 12 The manna stopped the day after[f] they ate this food from the land; there was no longer any manna for the Israelites, but that year they ate the produce of Canaan.(BB)
The Fall of Jericho
13 Now when Joshua was near Jericho, he looked up and saw a man(BC) standing in front of him with a drawn sword(BD) in his hand. Joshua went up to him and asked, “Are you for us or for our enemies?”
14 “Neither,” he replied, “but as commander of the army of the Lord I have now come.” Then Joshua fell facedown(BE) to the ground(BF) in reverence, and asked him, “What message does my Lord[g] have for his servant?”
15 The commander of the Lord’s army replied, “Take off your sandals, for the place where you are standing is holy.”(BG) And Joshua did so.
6 Now the gates of Jericho(BH) were securely barred because of the Israelites. No one went out and no one came in.
2 Then the Lord said to Joshua, “See, I have delivered(BI) Jericho into your hands, along with its king and its fighting men. 3 March around the city once with all the armed men. Do this for six days. 4 Have seven priests carry trumpets of rams’ horns(BJ) in front of the ark. On the seventh day, march around the city seven times, with the priests blowing the trumpets.(BK) 5 When you hear them sound a long blast(BL) on the trumpets, have the whole army give a loud shout;(BM) then the wall of the city will collapse and the army will go up, everyone straight in.”
6 So Joshua son of Nun called the priests and said to them, “Take up the ark of the covenant of the Lord and have seven priests carry trumpets in front of it.”(BN) 7 And he ordered the army, “Advance(BO)! March around the city, with an armed guard going ahead of the ark(BP) of the Lord.”
8 When Joshua had spoken to the people, the seven priests carrying the seven trumpets before the Lord went forward, blowing their trumpets, and the ark of the Lord’s covenant followed them. 9 The armed guard marched ahead of the priests who blew the trumpets, and the rear guard(BQ) followed the ark. All this time the trumpets were sounding. 10 But Joshua had commanded the army, “Do not give a war cry, do not raise your voices, do not say a word until the day I tell you to shout. Then shout!(BR)” 11 So he had the ark of the Lord carried around the city, circling it once. Then the army returned to camp and spent the night there.
12 Joshua got up early the next morning and the priests took up the ark of the Lord. 13 The seven priests carrying the seven trumpets went forward, marching before the ark of the Lord and blowing the trumpets. The armed men went ahead of them and the rear guard followed the ark of the Lord, while the trumpets kept sounding. 14 So on the second day they marched around the city once and returned to the camp. They did this for six days.
15 On the seventh day, they got up at daybreak and marched around the city seven times in the same manner, except that on that day they circled the city seven times.(BS) 16 The seventh time around, when the priests sounded the trumpet blast, Joshua commanded the army, “Shout! For the Lord has given you the city!(BT) 17 The city and all that is in it are to be devoted[h](BU) to the Lord. Only Rahab the prostitute(BV) and all who are with her in her house shall be spared, because she hid(BW) the spies we sent. 18 But keep away from the devoted things,(BX) so that you will not bring about your own destruction by taking any of them. Otherwise you will make the camp of Israel liable to destruction(BY) and bring trouble(BZ) on it. 19 All the silver and gold and the articles of bronze and iron(CA) are sacred to the Lord and must go into his treasury.”
20 When the trumpets sounded,(CB) the army shouted, and at the sound of the trumpet, when the men gave a loud shout,(CC) the wall collapsed; so everyone charged straight in, and they took the city.(CD) 21 They devoted(CE) the city to the Lord and destroyed(CF) with the sword every living thing in it—men and women, young and old, cattle, sheep and donkeys.
22 Joshua said to the two men(CG) who had spied out(CH) the land, “Go into the prostitute’s house and bring her out and all who belong to her, in accordance with your oath to her.(CI)” 23 So the young men who had done the spying went in and brought out Rahab, her father and mother, her brothers and sisters and all who belonged to her.(CJ) They brought out her entire family and put them in a place outside the camp of Israel.
24 Then they burned the whole city(CK) and everything in it, but they put the silver and gold and the articles of bronze and iron(CL) into the treasury of the Lord’s house.(CM) 25 But Joshua spared(CN) Rahab the prostitute,(CO) with her family and all who belonged to her, because she hid the men Joshua had sent as spies to Jericho(CP)—and she lives among the Israelites to this day.
26 At that time Joshua pronounced this solemn oath:(CQ) “Cursed(CR) before the Lord is the one who undertakes to rebuild this city, Jericho:
“At the cost of his firstborn son
he will lay its foundations;
at the cost of his youngest
he will set up its gates.”(CS)
27 So the Lord was with Joshua,(CT) and his fame spread(CU) throughout the land.
Notas al pie
- Joshua 4:9 Or Joshua also set up twelve stones
- Joshua 4:23 Or the Sea of Reeds
- Joshua 5:1 Another textual tradition we
- Joshua 5:3 Gibeath Haaraloth means the hill of foreskins.
- Joshua 5:9 Gilgal sounds like the Hebrew for roll.
- Joshua 5:12 Or the day
- Joshua 5:14 Or lord
- Joshua 6:17 The Hebrew term refers to the irrevocable giving over of things or persons to the Lord, often by totally destroying them; also in verses 18 and 21.
Від Луки 1:1-20
Ukrainian Bible
Від Луки 1:1-20
Ukrainian Bible
1 Через те, що багато-хто брались складати оповість про справи, які стались між нами,
2 як нам ті розповіли, хто спочатку були самовидцями й слугами Слова,
3 тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодостойний Теофіле,
4 щоб пізнав ти істоту науки, якої навчився.
5 За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я Захарій, з денної черги Авія, та дружина його із дочок Ааронових, а ім'я їй Єлисавета.
6 І обоє вони були праведні перед Богом, бездоганно сповняючи заповіді й постанови Господні.
7 А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, та й віку старого обоє були.
8 І ось раз, як у порядку своєї черги він служив перед Богом,
9 за звичаєм священства, жеребком йому випало до Господнього храму ввійти й покадити.
10 Під час же кадіння вся безліч народу молилась знадвору.
11 І з'явивсь йому Ангол Господній, ставши праворуч кадильного жертівника.
12 І стривоживсь Захарій, побачивши, і острах на нього напав.
13 А Ангол до нього промовив: Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружина твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому ймення Іван.
14 І він буде на радість та втіху тобі, і з його народження багато-хто втішаться.
15 Бо він буде великий у Господа, ні вина, ні п'янкого напою не питиме, і наповниться Духом Святим ще з утроби своєї матері.
16 І багато синів із Ізраїля він наверне до їхнього Господа Бога.
17 І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, щоб серця батьків привернути до дітей, і неслухняних до мудрости праведних, щоб готових людей спорядити для Господа.
18 І промовив Захарій до Ангола: Із чого пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похилого віку...
19 А Ангол прорік йому в відповідь: Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене послано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Новину.
20 І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться часу свого!
Read full chapter
От Луки 1:1-20
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
От Луки 1:1-20
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Вступ
1 1-4 Через те, що чимало людей бралося складати оповідь про справи, які здійснилися між нами, так само, як нам розповіли їх ті, хто спочатку були очевидцями і хто служив Богу, проголошуючи Його Слово, я також подумав, що це добра справа, оскільки я ретельно вивчив усе від початку, щоб написати для тебе докладну повість, високошановний Теофіле[a], аби ти міг затямити, що все, чого вчили тебе,—то є істинна правда.
Ангел сповіщає про народження Іоана Хрестителя
5 У дні, коли в Юдеї правив цар Ірод, був собі священик на ймення Захарія. Він належав до денної черги Авія[b]. Дружину Захарієву звали Єлизаветою, і була вона з прямих нащадків Ааронових. 6 Обоє вони були праведні перед Богом, неухильно дотримувалися всіх Божих заповідей і настанов. 7 Але вони не мали дітей, оскільки Єлизавета була неплідна, та й були вони вже старі.
8-9 Якось, коли була черга Авієвого роду і Захарія саме правив службу Божу, випало йому за жеребом (так водилося серед священиків) іти до храму Господнього й покадити там.
10 Дуже багато людей зібралося біля стін храму молитися, коли Захарія почав кадити. 11 І от праворуч від кадильного вівтаря з’явився йому Ангел Господній. 12 Побачивши Ангела, Захарія стривожився і дуже перелякався.
13 Та Ангел заговорив до нього: «Не бійся, Захаріє, бо молитва твоя почута, й дружина твоя Єлизавета, народить тобі сина, якого назвеш ти Іоаном. 14 Він принесе тобі радість і щастя. І багато людей будуть радіти з його народження. 15 Бо він буде великим у Господа. Лише не мусить він пити вина, ані міцніших напоїв, а від самого народження він буде сповнений Духом Святим. 16 І він поверне багатьох дітей Ізраїлевих до Господа Бога їхнього. 17 Він прийде перед Господом, наділений духом і владою пророка Іллі, й знову поверне серця батьків до дітей їхніх, а непокірних настановить на путь мудрості праведних і приготує людей до приходу Господа».
18 І запитав Захарія Ангела: «Звідки мені знати, що це так? Адже я старий, та й дружина моя вже похилого віку».
19 У відповідь Ангел сказав: «Мене звати Ґавриїл. Я стою перед Богом. І я посланий говорити з тобою і повідомити цю добру звістку. 20 Але слухай: ти мовчатимеш і не зможеш говорити, аж доки не настане день, коли це трапиться через те, що не повірив моїм словам. А слова ці неодмінно збудуться в належний час».
Read full chapter
Luke 1:1-20
New International Version
Luke 1:1-20
New International Version
Introduction(A)
1 Many have undertaken to draw up an account of the things that have been fulfilled[a] among us, 2 just as they were handed down to us by those who from the first(B) were eyewitnesses(C) and servants of the word.(D) 3 With this in mind, since I myself have carefully investigated everything from the beginning, I too decided to write an orderly account(E) for you, most excellent(F) Theophilus,(G) 4 so that you may know the certainty of the things you have been taught.(H)
The Birth of John the Baptist Foretold
5 In the time of Herod king of Judea(I) there was a priest named Zechariah, who belonged to the priestly division of Abijah;(J) his wife Elizabeth was also a descendant of Aaron. 6 Both of them were righteous in the sight of God, observing all the Lord’s commands and decrees blamelessly.(K) 7 But they were childless because Elizabeth was not able to conceive, and they were both very old.
8 Once when Zechariah’s division was on duty and he was serving as priest before God,(L) 9 he was chosen by lot,(M) according to the custom of the priesthood, to go into the temple of the Lord and burn incense.(N) 10 And when the time for the burning of incense came, all the assembled worshipers were praying outside.(O)
11 Then an angel(P) of the Lord appeared to him, standing at the right side of the altar of incense.(Q) 12 When Zechariah saw him, he was startled and was gripped with fear.(R) 13 But the angel said to him: “Do not be afraid,(S) Zechariah; your prayer has been heard. Your wife Elizabeth will bear you a son, and you are to call him John.(T) 14 He will be a joy and delight to you, and many will rejoice because of his birth,(U) 15 for he will be great in the sight of the Lord. He is never to take wine or other fermented drink,(V) and he will be filled with the Holy Spirit(W) even before he is born.(X) 16 He will bring back many of the people of Israel to the Lord their God. 17 And he will go on before the Lord,(Y) in the spirit and power of Elijah,(Z) to turn the hearts of the parents to their children(AA) and the disobedient to the wisdom of the righteous—to make ready a people prepared for the Lord.”(AB)
18 Zechariah asked the angel, “How can I be sure of this?(AC) I am an old man and my wife is well along in years.”(AD)
19 The angel said to him, “I am Gabriel.(AE) I stand in the presence of God, and I have been sent to speak to you and to tell you this good news. 20 And now you will be silent and not able to speak(AF) until the day this happens, because you did not believe my words, which will come true at their appointed time.”
Notas al pie
- Luke 1:1 Or been surely believed
Ukrainian Bible (UKR)
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version (ERV-UK)
Copyright © 2007 by Bible League International
New International Version (NIV) 
Holy Bible, New International Version®, NIV® Copyright ©1973, 1978, 1984, 2011 by Biblica, Inc.® Used by permission. All rights reserved worldwide.
NIV Reverse Interlinear Bible: English to Hebrew and English to Greek. Copyright © 2019 by Zondervan.