Font Size
Єремія 40-42
Ukrainian Bible
Єремія 40-42
Ukrainian Bible
40 Слово, що було до Єремії від Господа по тому, як Невузар'адан, начальник царської сторожі, відпустив його з Рами, коли його він узяв, а він був закутий кайданами серед усього вигнання Єрусалиму та Юди, вигнаних до Вавилону.
2 І взяв начальник царської сторожі Єремію, та й сказав до нього: Господь, Бог твій, говорив оце зло на це місце.
3 І навів, і зробив Господь, як говорив був, бо ви згрішили Господеві, і не слухалися Його голосу, і сталася вам ця річ.
4 А тепер ось я сьогодні розковую тебе з кайданів, що на твоїх руках. Якщо в очах твоїх добре піти зо мною до Вавилону, іди, і зверну я своє око на тебе. А якщо зле в твоїх очах піти зо мною до Вавилону, то залишись. Дивися, увесь Край перед тобою: куди тобі видається за добре й за справедливе піти, туди йди!
5 І коли той не навертався на це, сказав далі: То вернися до Ґедалії, сина Ахікама, сина Шафанового, якого вчинив начальником вавилонський цар над Юдиними містами, і живи з ним серед народу; або куди тобі подобається, туди йди. І дав йому начальник царської сторожі їжі на дорогу та дарунка, і відпустив його.
6 І прийшов Єремія до Ґедалії, сина Ахікамового, до Міцпи, й осівся з ним серед народу, позосталого в Краю.
7 А коли всі військові зверхники, що були в полі, вони та їхні люди, прочули, що цар вавилонський учинив начальником над краєм Ґедалію, сина Ахікамового, і доручив йому мужчин і жінок та дітей, і тих з бідних Краю, що не були вигнані до Вавилону,
8 то поприходили до Ґедалії до Міцпи: і Ізмаїл, син Нетаніїн, і Йоханан, та Йонатан, сини Кареахові, і Серая, син Танхуметів, і сини нетофеянина Ефая, і Єзанія, син маахеянина, вони та їхні люди.
9 І Ґедалія, син Ахікама, сина Шафанового, заприсягнувся їм та їхнім людям, говорячи: Не бійтеся служити халдеям! Сидіть у Краї й служіть вавилонському цареві, і буде вам добре!
10 А я ось сидітиму в Міцпі, щоб заступатися за вас перед халдеями, що прийдуть до нас. А ви збирайте вино й літні плоди та оливу, і складайте в ваш посуд, і сидіть у ваших містах, які ви зайняли!
11 І також усі юдеї, що в Моаві й серед Аммонових синів, і в Едомі, і що в усіх краях, чули, що цар вавилонський полишив частину в Юді, і що вчинив над ними начальником Ґедалію, сина Ахікама, сина Шафанового.
12 І вернулися всі юдеї зо всіх тих місць, куди були порозігнані, і прийшли до Юдиного краю, до Ґедалії до Міцпи, і зібрали вина та літніх плодів дуже багато.
13 А Йоханан, син Кареахів, та всі військові зверхники, що були на полі, прийшли до Ґедалії до Міцпи,
14 та й сказали до нього: Чи справді ти знаєш, що Бааліс, цар Аммонових синів, послав Ізмаїла, сина Нетаніїного, щоб убити тебе? Та не повірив їм Ґедалія, син Ахікамів.
15 А Йоханан, син Кареахів, сказав таємно до Ґедалії в Міцпі, говорячи: Нехай я піду й уб'ю Ізмаїла, сина Нетаніїного, і ніхто про це не довідається. Нащо мають забити тебе, і буде розпорошений увесь Юда, зібраний до тебе, і погине останок Юди?
16 І сказав Ґедалія, син Ахікамів, до Йоханана, сина Кареахового: Не роби цієї речі, бо лжу ти говориш на Ізмаїла!
41 І сталося сьомого місяця, прийшов Ізмаїл, син Нетанії, сина Елішамового, з насіння царського, і вельможі царя, та десять люда з ним, до Ґедалії, Ахікамового сина, до Міцпи, і їли там разом хліб у Міцпі.
2 І встав Ізмаїл, син Нетаніїн, і десять люда, що були з ним, та й ударили Ґедалію, сина Ахікама, сина Шафанового, мечем! І вбив він того, кого вавилонський цар настановив був начальником над Краєм...
3 І повбивав Ізмаїл усіх юдеїв, що були з ним, з Ґедалією, у Міцпі, і халдеїв вояків, що знаходилися там.
4 І сталося другого дня по вбивстві Ґедалії, а ніхто про це не знав,
5 і поприходили люди з Сихему, з Шіло та з Самарії, вісімдесят люда оголенобородих, і в подертій одежі та з нарізаними знаками на тілі, а в їхній руці хлібна жертва та ладан, як принесення для Господнього дому.
6 І вийшов Ізмаїл, син Нетаніїн, навпроти них з Міцпи, ідучи та плачучи. І сталося, коли він спіткав їх, то промовив до них: Прийдіть до Ґедалії, Ахікамового сина!
7 І сталося, як прийшли вони до середини міста, то їх порізав Ізмаїл, син Нетаніїн, і повкидав їх до середини ями, він та ті люди, що були з ним...
8 Та знайшлося між ними десять люда, і вони сказали до Ізмаїла: Не вбивай нас, бо ми маємо заховані в полі скарби: пшеницю, і ячмінь, і оливу, і мед. І той спинився, і не повбивав їх серед їхніх братів.
9 А та яма, куди повкидав Ізмаїл усі трупи тих людей, була яма велика, яку зробив був цар Аса проти Баеші, Ізраїльського царя, її наповнив Ізмаїл, син Нетаніїн, трупами.
10 І Ізмаїл узяв у полон усю решту народу, що був у Міцпі, царських дочок та ввесь народ, що зостався в Міцпі, якого Невузар'адан, начальник царської сторожі, доручив був Ґедалії, синові Ахікамовому. І забрав їх у полон Ізмаїл, син Нетаніїн, і пішов, щоб перейти до Аммонових синів.
11 І почув Йоханан, син Кареахів, та всі військові зверхники, що були з ним, про все те зло, що зробив Ізмаїл, син Нетаніїн.
12 І взяли вони всіх тих людей, і пішли воювати з Ізмаїлом, сином Нетаніїним, і знайшли його при великій воді, що в Ґів'оні.
13 І сталося, як увесь народ, що був з Ізмаїлом, побачив Йоханана, сина Кареахового, та всіх військових зверхників, що були з ним, то зрадів.
14 І відвернувся ввесь народ, якого взяв був до полону Ізмаїл з Міцпи, і вернулися, і пішли до Йоханана, сина Кареахового.
15 А Ізмаїл, син Нетаніїн, утік з вісьмома людьми від Йоханана, і пішов до Аммонових синів.
16 І взяв Йоханан, син Кареахів, та всі військові зверхники, що були з ним, усю решту народу, яку він вернув від Ізмаїла, сина Нетаніїного, з Міцпи, по тому, як той убив Ґедалію, сина Ахікамового, мужів вояків, і жінок, і дітей, і евнухів, що вернув з Ґів'ону.
17 І пішли вони й стали на нічліг в Ґерут-Кімгамі, що при Віфлеємі, щоб піти й утікти до Єгипту
18 від халдеїв, бо вони боялися їх, бо Ізмаїл, син Нетаніїв, убив Ґедалію, сина Ахікамового, якого вавилонський цар настановив був начальником над Краєм.
42 І підійшли всі військові зверхники та Йоаханан, син Кареахів, і Єзанія, син Гошаїн, та ввесь народ від малого й аж до великого,
2 та й сказали до пророка Єремії: Нехай упаде наше благання перед обличчя твоє, і молися за нас до Господа, Бога твого, за всю оцю решту, бо залишилося нас мало з багатьох, як бачать твої очі нас...
3 І нехай виявить нам Господь, Бог твій, ту дорогу, якою ми підемо, та те діло, яке ми зробимо.
4 І промовив до них пророк Єремія: Чую я! Ось я помолюся до Господа, вашого Бога, за вашими словами. І станеться, кожне слово, що Господь відповість вам, звіщу вам, нічого не затаю від вас.
5 А вони сказали до Єремії: Нехай буде Господь проти нас за свідка правдивого та вірного, якщо ми не зробимо так, як усе те, з чим пошле тебе до нас Господь, Бог твій.
6 Чи добре й чи зле, ми послухаємося голосу Господа, Бога нашого, що до Нього ми посилаємо тебе, щоб було нам добре, коли будемо слухатися голосу Господа, Бога нашого.
7 І сталося з кінцем десятьох днів, і було Господнє слово до Єремії.
8 І він покликав Йоханана, сина Кареахового, і всіх військових зверхників, що були з ним, та ввесь народ від малого й аж до великого,
9 та й сказав до них: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів, що ви послали мене до Нього скласти ваше благання перед Його лице:
10 Якщо ви будете сидіти в цьому Краї, то збудую вас, а не розіб'ю, і засаджу вас, а не вирву, бо пожалував Я щодо того зла, що зробив був вам.
11 Не бійтеся вавилонського царя, якого ви боїтеся, не бійтеся його, говорить Господь, бо з вами Я, щоб вас спасати, і щоб вас рятувати від його руки!
12 І дам Я вам милість, і змилуюся над вами, і він верне вас до вашої землі.
13 А якщо ви скажете: Не будемо сидіти в цьому Краї, щоб не слухатися голосу Господа, Бога вашого,
14 кажучи: Ні, ми підемо до єгипетського краю, де не побачимо війни, і не почуємо звуку сурми, і на хліб не будемо голодні, і там будемо сидіти,
15 то тому послухайте тепер Господнього слова, решто Юдина! Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Якщо ви справді скеруєте своє обличчя, щоб іти до Єгипту, і ввійдете, щоб чужинцями замешкати там,
16 то станеться: той меч, що ви боїтеся його, досягне вас там, ув єгипетськім краї, а голод, якого ви лякаєтесь, пристане до вас в Єгипті, і там ви повмираєте...
17 І станеться, всі люди, що звернули своє обличчя на мандрівку до Єгипту, щоб чужинцями замешкати там, повмирають від меча, від голоду та від моровиці, і жоден з них не позостанеться й не втече через те зло, що Я спроваджу на них...
18 Бо так каже Господь, Саваот, Бог Ізраїлів: Як вилився гнів Мій та лютість Моя на мешканців Єрусалиму, так виллється лютість Моя на вас, коли ви прийдете до Єгипту, і будете там на клятьбу, і на застрашення, і на прокляття, і на ганьбу, і ви вже не побачите цього місця...
19 Господь говорить до вас, Юдина решто: Не ходіть до Єгипту! Добре знайте, що сьогодні Я вас остеріг!
20 Бо ви зблудилися в душах своїх, що послали мене до Господа, вашого Бога, говорячи: Молися за нас до Господа, Бога нашого, і все, що скаже Господь, Бог наш, так перекажи нам, і ми зробимо.
21 І переказав я вам сьогодні, та не послухалися ви голосу Господа, Бога вашого, та всього того, з чим послав Він мене до вас.
22 А тепер знайте напевно, що повмираєте від меча, голоду та від зарази в тому місці, куди хочете йти, щоб жити там чужинцями...
Иеремия 40-42
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Иеремия 40-42
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Єремію звільнено
40 Це слово, що було Єремії від Господа після того, як Невузарадан, начальник охорони, відпустив його з Рами. Він знайшов Єремію закутого в кайдани серед невільників, яких вислали з Єрусалима та Юдеї до Вавилона. 2 Начальник охорони взяв Єремію і сказав йому: «Господь, твій Бог, прорік страшне лихо на місце це. 3 Та Всевишній наслав його і вчинив саме так, як Він сказав, бо ви згрішили перед Господом, не слухали Його й тому спіткало воно вас. 4 Тепер звільняю я тебе від кайданів, що на руках твоїх. Це вибір твій: якщо вважаєш, що тобі краще піти зі мною до Вавилона, ходім, і я про тебе піклуватимуся; коли ж гадаєш, що нерозумно зі мною йти до Вавилона, не йди. Подивись, уся земля перед тобою. Мандруй туди, куди вважаєш за потрібне й правильне, 5 або повернися до Ґедалії[a], сина Агікама, сина Шафана, якого цар вавилонський призначив наглядати за містами Юдеї. Лишайся з ним й мешкай з його народом або йди куди завгодно, як ти забажаєш». Тож начальник охорони дав йому харчів і подарунок, і відпустив його.
6 І пішов Єремія до Ґедалії, сина Агікама, у Міцпу і жив там серед людей, що залишились у краї.
Попередження Ґедалії
7 Коли всі командири тих військ, що були у вільній країні, і люди їхні почули, що цар Вавилону призначив Ґедалію, сина Агікама, намісником, наглядачем за всіма чоловіками й жінками, й дітьми малими, над нужденними цієї землі, яких не було вислано до Вавилона, 8 вони прийшли до Ґедалії в Міцпу: Ізмаїл, син Нетанії, Йоханан і Йонатан, сини Кареа, Серая, син Тангумета, сини Ефаї нетофатійського та Яазанія, син маакатійця, та їхні люди. 9 І Ґедалія, син Агікама, сина Шафана, присягнувся їм і їхнім людям: «Не бійтеся служити вавилонянам. Живіть на цій землі і служіть цареві Вавилона, тоді для вас все буде гаразд. 10 Я сам лишуся в Міцпі, щоб представляти вас перед вавилонянами, що до нас прийшли. А ви збирайте сік винограду і літні плоди, й олію і складайте все це в свої посудини. І лишайтеся в містах своїх, що ви посіли».
11 Коли всі євреї, що були у Моаві й серед аммонійців та в Едомі, і в інших землях почули, що цар вавилонський залишив рештки юдеїв і зробив Ґедалію, сина Агікама, сина Шафана, намісником, 12 всі вони повернулися з міст, куди їх було порозкидано в землю юдейську, до Ґедалії в Міцпу. І зібрали вони багато вина і плодів.
13 Йоханан, син Кареа, й усі начальники військ у краї прийшли до Ґедалії в Міцпу. 14 І вони сказали: «Чи знаєш ти, що Вааліс, цар аммонійський, послав Ізмаїла, сина Нетанії, щоб тебе вбити?» Але Ґедалія, син Агікама, їм не повірив.
15 Тоді Йоханан, син Кареа, потай сказав Ґедалії в Міцпі: «Давай я піду і вб’ю Ізмаїла, сина Нетанії, і ніхто про це не знатиме. Навіщо допускати, що він убив тебе, адже тоді всі євреї, що позбиралися навколо тебе, порозкидані будуть, а решту євреїв винищать».
16 Але Ґедалія, син Агікама, сказав Йоханану, сину Кареа: «Не роби цього, бо ти кажеш неправду про Ізмаїла».
Вбивство Ґедалії
41 На сьомий місяць Ізмаїл, син Нетанії, сина Елішама, прийшов до Ґедалії, сина Агікама, в Міцпу. Він був царського роду й один з вельмож царя, а з ним ще десять чоловік. І їли вони разом у Міцпі. 2 Тоді Ізмаїл, син Нетанії, і десять чоловік, що були з ним, підвелися і вбили Ґедалію, сина Агікама, сина Шафана, мечами, тому що цар вавилонський призначив його намісником у краї. 3 Ізмаїл також убив усіх євреїв, що були з Ґедалією в Міцпі, а також воїнів вавилонських, яких він там знайшов.
4-5 На другий день після вбивства Ґедалії, прийшли люди з Сихему, Шило й Самарії, їх було вісімдесят. Усі вони поголили бороди свої, подрали одяг і порізали себе ножами[b]. Усі чоловіки несли пожертви й запашне куріння, щоб принести жертву у храмі Господнім, та ніхто з них не знав, про смерть Ґедалії.
6 Тоді Ізмаїл, син Нетанії, вийшов із Міцпи зустріти їх і плакав[c], ідучи. І коли він їх зустрів, він їм сказав: «Йдемо до Ґедалії, сина Агікама». 7 А коли вони ввійшли до міста, Ізмаїл, син Нетанії, і люди, що були з ним, позабивали їх і кинули у водозбірню. 8 Та серед них було десятеро, які сказали Ізмаїлу: «Не вбивай нас, бо маємо ми пшеницю, ячмінь, оливу й мед, що сховані в полі». Тож він стримався й не повбивав їх разом із іншими.
9 Водозбірня, в яку він поскидав тіла всіх людей, яких убив, була тією самою, яку цар Аса зробив, коли на нього напав Вааша, цар Ізраїлю. Ізмаїл заповнив водозбірню тілами.
10 Ізмаїл забрав у полон решту всіх людей, що були в Міцпі, а також і дочок царя разом з усіма іншими, що лишилися, над ким Невузарадан, начальник охорони, поставив намісником Ґедалію, сина Агікама. Ізмаїл, син Нетанії, взяв їх у полон і відіслав через Йордан до аммонійців.
11 Коли Йоханан, син Кареа, і всі воєначальники, що були з ним, почули про злочин, що скоїв Ізмаїл, син Нетанії, 12 вони взяли всіх своїх людей і пішли воювати проти Ізмаїла, сина Нетанії. Вони зійшлися біля великого ставу в Ґівеоні. 13 Коли всі люди, що були з Ізмаїлом, побачили Йоханана, сина Кареа, і всіх воєначальників, що були з ним, вони зраділи. 14 І всі люди, що їх Ізмаїл захопив у полон у Міцпі, пішли до Йоханана, сина Кареа. 15 Але Ізмаїл, син Нетанії, з вісьмома людьми втік від Йоханана до аммонійців.
Втеча в Єгипет
16 Тоді Йоханан, син Кареа, і всі воєначальники, що були з ним, забрали решту людей, яких Ізмаїл, син Нетанії, вивів із Міцпи, коли вбив Ґедалію, сина Агікама: воїнів, жінок, дітей, та судових приставів (скопців), яких він привів із Ґівеона. 17 Вони пішли й залишилися в Ґерут-Кімгамі, що біля Віфлеєма, на шляху до Єгипту, 18 щоб уникнути вавилонян. Вони боялися їх, бо Ізмаїл, син Нетанії, вбив Ґедалію, сина Агікама, якого цар вавилонський призначив намісником у краї.
42 Усі воєначальники, разом з Йохананом, сином Кареа, й Єзанією, сином Гошаї, та усіма людьми від малого до великого, прийшли 2 і сказали пророку Єремії: «Хай прохання наше дійде до тебе. Молись Господу Богу нашому за нас всіх, хто лишився, бо колись нас було багато, а стало мало, як сам ти бачиш. 3 Хай Господь Бог твій вкаже, куди нам іти і що робити».
4 Пророк Єремія відповів їм: «Я вас почув, я помолюся Господу вашому Богу, як ви бажаєте. І все, що Господь скаже, я розповім вам, не приховавши нічого».
5 Тоді вони сказали Єремії: «Нехай Господь буде надійним і правдивим свідком проти нас, якщо не зробимо ми все, що Господь твій Бог через тебе накаже робити. 6 Чи до вподоби, чи не до вподоби буде це, ми слухатимемо Господа, до Якого тебе посилаємо, що добре нам було, коли ми Господа нашого Бога слухатимемося».
7 Через десять днів слово Господа було Єремії. 8 І покликав він Йоханана, сина Кареа, і всіх воєначальників, що з ним були, і всіх людей від мала до велика. 9 Він сказав: «Ось що Господь, Бог Ізраїлю, каже, до Якого ви мене послали, щоб передати прохання ваше: 10 „Якщо й справді ви лишитесь жити на цій землі, то Я вас відбудую, а не повалю, Я насаджу вас, а не повириваю, бо Я буду добрішим через усі нещастя, що накликав на вас. 11 Не бійтеся царя вавилонського, якого зараз боїтеся”». «Не бійтеся його,—Господь каже,—бо Я з вами, щоб рятувати вас, щоб визволити з рук його. 12 Я буду милосердним і він змилосердиться над вами і поверне вас на землю вашу. 13 Однак якщо ви скажете: „Не житимемо ми на цій землі”,—і не послухаєте Господа Бога вашого, 14 а також скажете: „Ні, ми підемо жити в землю єгипетську, де не побачимо війни, й не почуємо голосу бойової сурми, й не голодуватимемо, дозволь нам жити там”. 15 Якщо таке бажання ваше, то почуй слово Господа, народе Юдеї, що лишився». Ось що Господь каже: «Якщо й справді вирішили ви йти до Єгипту й підете туди жити чужинцями, 16 тоді той меч, якого ви так боїтеся, там, у землі Єгипетській, вас наздожене. І голод, що вас так лякає, піде за вами слідом у Єгипет. І там ви помрете. 17 Всі люди, що вирішили піти в Єгипет і жити там чужинцями, від меча поляжуть або від голоду, або від чуми. Жоден не врятується й не втече від страшного лиха, яке нашлю Я на них». 18 Бо ось що Господь Всемогутній Бог Ізраїлю каже: «Так само, як Мій гнів і лють Моя вилилися на мешканців Єрусалима, так гнів Мій виллється на вас, коли ви підете до Єгипту. Ви станете прокляттям і жахом, наругою і посміховиськом, і ніколи більше не побачите Юдеї».
19 Господь каже вам, решткам Юдеї: «Не ходіть до Єгипту. Запам’ятайте добре, що нині Я вас застеріг». 20 Ви тяжко помилилися, коли послали мене до Господа, Бога вашого, зі словами: «Помолися за нас Господу нашому Богу. Скажи нам усе, що Господь наш Бог каже, і ми це зробимо». 21 Сьогодні ж я сказав вам, але ви не послухалися Господа вашого Бога, і нічого того, що Він послав мене вам переповісти. 22 Тож тепер знайте, що загините ви чи від меча, чи від голоду, чи від чуми в місці тому, куди надумали йти, щоб жити чужинцями.
Jeremiah 40-42
New International Version
Jeremiah 40-42
New International Version
Jeremiah Freed
40 The word came to Jeremiah from the Lord after Nebuzaradan commander of the imperial guard had released him at Ramah.(A) He had found Jeremiah bound in chains among all the captives(B) from Jerusalem and Judah who were being carried into exile to Babylon. 2 When the commander(C) of the guard found Jeremiah, he said to him, “The Lord your God decreed(D) this disaster(E) for this place.(F) 3 And now the Lord has brought it about; he has done just as he said he would. All this happened because you people sinned(G) against the Lord and did not obey(H) him. 4 But today I am freeing(I) you from the chains(J) on your wrists. Come with me to Babylon, if you like, and I will look after you; but if you do not want to, then don’t come. Look, the whole country lies before you; go wherever you please.”(K) 5 However, before Jeremiah turned to go,[a] Nebuzaradan added, “Go back to Gedaliah(L) son of Ahikam,(M) the son of Shaphan, whom the king of Babylon has appointed(N) over the towns(O) of Judah, and live with him among the people, or go anywhere else you please.”(P)
Then the commander gave him provisions and a present(Q) and let him go. 6 So Jeremiah went to Gedaliah son of Ahikam at Mizpah(R) and stayed with him among the people who were left behind in the land.
Gedaliah Assassinated(S)
7 When all the army officers and their men who were still in the open country heard that the king of Babylon had appointed Gedaliah son of Ahikam as governor(T) over the land and had put him in charge of the men, women and children who were the poorest(U) in the land and who had not been carried into exile to Babylon, 8 they came to Gedaliah at Mizpah(V)—Ishmael(W) son of Nethaniah, Johanan(X) and Jonathan the sons of Kareah, Seraiah son of Tanhumeth, the sons of Ephai the Netophathite,(Y) and Jaazaniah[b] the son of the Maakathite,(Z) and their men. 9 Gedaliah son of Ahikam, the son of Shaphan, took an oath to reassure them and their men. “Do not be afraid to serve(AA) the Babylonians,[c](AB)” he said. “Settle down in the land and serve the king of Babylon, and it will go well with you.(AC) 10 I myself will stay at Mizpah(AD) to represent you before the Babylonians who come to us, but you are to harvest the wine,(AE) summer fruit and olive oil, and put them in your storage jars,(AF) and live in the towns you have taken over.”(AG)
11 When all the Jews in Moab,(AH) Ammon, Edom(AI) and all the other countries(AJ) heard that the king of Babylon had left a remnant in Judah and had appointed Gedaliah son of Ahikam, the son of Shaphan, as governor over them, 12 they all came back to the land of Judah, to Gedaliah at Mizpah, from all the countries where they had been scattered.(AK) And they harvested an abundance of wine and summer fruit.
13 Johanan(AL) son of Kareah and all the army officers still in the open country came to Gedaliah at Mizpah(AM) 14 and said to him, “Don’t you know that Baalis king of the Ammonites(AN) has sent Ishmael(AO) son of Nethaniah to take your life?” But Gedaliah son of Ahikam did not believe them.
15 Then Johanan(AP) son of Kareah said privately to Gedaliah in Mizpah, “Let me go and kill(AQ) Ishmael son of Nethaniah, and no one will know it. Why should he take your life and cause all the Jews who are gathered around you to be scattered(AR) and the remnant(AS) of Judah to perish?”
16 But Gedaliah son of Ahikam said to Johanan(AT) son of Kareah, “Don’t do such a thing! What you are saying about Ishmael is not true.”
41 In the seventh month Ishmael(AU) son of Nethaniah, the son of Elishama, who was of royal blood and had been one of the king’s officers, came with ten men to Gedaliah son of Ahikam at Mizpah. While they were eating together there, 2 Ishmael(AV) son of Nethaniah and the ten men who were with him got up and struck down Gedaliah son of Ahikam, the son of Shaphan, with the sword,(AW) killing the one whom the king of Babylon had appointed(AX) as governor over the land.(AY) 3 Ishmael also killed all the men of Judah who were with Gedaliah at Mizpah, as well as the Babylonian[d] soldiers who were there.
4 The day after Gedaliah’s assassination, before anyone knew about it, 5 eighty men who had shaved off their beards,(AZ) torn their clothes(BA) and cut(BB) themselves came from Shechem,(BC) Shiloh(BD) and Samaria,(BE) bringing grain offerings and incense(BF) with them to the house of the Lord.(BG) 6 Ishmael son of Nethaniah went out from Mizpah to meet them, weeping(BH) as he went. When he met them, he said, “Come to Gedaliah son of Ahikam.”(BI) 7 When they went into the city, Ishmael son of Nethaniah and the men who were with him slaughtered them and threw them into a cistern.(BJ) 8 But ten of them said to Ishmael, “Don’t kill us! We have wheat and barley, olive oil and honey, hidden in a field.”(BK) So he let them alone and did not kill them with the others. 9 Now the cistern where he threw all the bodies of the men he had killed along with Gedaliah was the one King Asa(BL) had made as part of his defense(BM) against Baasha(BN) king of Israel. Ishmael son of Nethaniah filled it with the dead.
10 Ishmael made captives of all the rest of the people(BO) who were in Mizpah—the king’s daughters(BP) along with all the others who were left there, over whom Nebuzaradan commander of the imperial guard had appointed Gedaliah son of Ahikam. Ishmael son of Nethaniah took them captive and set out to cross over to the Ammonites.(BQ)
11 When Johanan(BR) son of Kareah and all the army officers who were with him heard about all the crimes Ishmael son of Nethaniah had committed, 12 they took all their men and went to fight(BS) Ishmael son of Nethaniah. They caught up with him near the great pool(BT) in Gibeon. 13 When all the people(BU) Ishmael had with him saw Johanan son of Kareah and the army officers who were with him, they were glad. 14 All the people Ishmael had taken captive at Mizpah(BV) turned and went over to Johanan son of Kareah. 15 But Ishmael son of Nethaniah and eight of his men escaped(BW) from Johanan and fled to the Ammonites.
Flight to Egypt
16 Then Johanan son of Kareah and all the army officers(BX) who were with him led away all the people of Mizpah who had survived,(BY) whom Johanan had recovered from Ishmael son of Nethaniah after Ishmael had assassinated Gedaliah son of Ahikam—the soldiers, women, children and court officials he had recovered from Gibeon. 17 And they went on, stopping at Geruth Kimham(BZ) near Bethlehem(CA) on their way to Egypt(CB) 18 to escape the Babylonians.[e] They were afraid(CC) of them because Ishmael son of Nethaniah had killed Gedaliah(CD) son of Ahikam, whom the king of Babylon had appointed as governor over the land.
42 Then all the army officers, including Johanan(CE) son of Kareah and Jezaniah[f] son of Hoshaiah,(CF) and all the people from the least to the greatest(CG) approached 2 Jeremiah the prophet and said to him, “Please hear our petition and pray(CH) to the Lord your God for this entire remnant.(CI) For as you now see, though we were once many, now only a few(CJ) are left. 3 Pray that the Lord your God will tell us where we should go and what we should do.”(CK)
4 “I have heard you,” replied Jeremiah the prophet. “I will certainly pray(CL) to the Lord your God as you have requested; I will tell(CM) you everything the Lord says and will keep nothing back from you.”(CN)
5 Then they said to Jeremiah, “May the Lord be a true(CO) and faithful(CP) witness(CQ) against us if we do not act in accordance with everything the Lord your God sends you to tell us. 6 Whether it is favorable or unfavorable, we will obey the Lord our God, to whom we are sending you, so that it will go well(CR) with us, for we will obey(CS) the Lord our God.”
7 Ten days later the word of the Lord came to Jeremiah. 8 So he called together Johanan son of Kareah and all the army officers(CT) who were with him and all the people from the least to the greatest.(CU) 9 He said to them, “This is what the Lord, the God of Israel, to whom you sent me to present your petition,(CV) says:(CW) 10 ‘If you stay in this land,(CX) I will build(CY) you up and not tear you down; I will plant(CZ) you and not uproot you,(DA) for I have relented concerning the disaster I have inflicted on you.(DB) 11 Do not be afraid of the king of Babylon,(DC) whom you now fear.(DD) Do not be afraid of him, declares the Lord, for I am with you and will save(DE) you and deliver you from his hands.(DF) 12 I will show you compassion(DG) so that he will have compassion on you and restore you to your land.’(DH)
13 “However, if you say, ‘We will not stay in this land,’ and so disobey(DI) the Lord your God, 14 and if you say, ‘No, we will go and live in Egypt,(DJ) where we will not see war or hear the trumpet(DK) or be hungry for bread,’(DL) 15 then hear the word of the Lord,(DM) you remnant of Judah. This is what the Lord Almighty, the God of Israel, says: ‘If you are determined to go to Egypt and you do go to settle there, 16 then the sword(DN) you fear(DO) will overtake you there, and the famine(DP) you dread will follow you into Egypt, and there you will die.(DQ) 17 Indeed, all who are determined to go to Egypt to settle there will die by the sword, famine and plague;(DR) not one of them will survive or escape the disaster I will bring on them.’ 18 This is what the Lord Almighty, the God of Israel, says: ‘As my anger and wrath(DS) have been poured out on those who lived in Jerusalem,(DT) so will my wrath be poured out on you when you go to Egypt. You will be a curse[g](DU) and an object of horror,(DV) a curse[h] and an object of reproach;(DW) you will never see this place again.’(DX)
19 “Remnant(DY) of Judah, the Lord has told you, ‘Do not go to Egypt.’(DZ) Be sure of this: I warn you today 20 that you made a fatal mistake when you sent me to the Lord your God and said, ‘Pray to the Lord our God for us; tell us everything he says and we will do it.’(EA) 21 I have told you today, but you still have not obeyed the Lord your God in all he sent me to tell you.(EB) 22 So now, be sure of this: You will die by the sword, famine(EC) and plague(ED) in the place where you want to go to settle.”(EE)
Footnotes
- Jeremiah 40:5 Or Jeremiah answered
- Jeremiah 40:8 Hebrew Jezaniah, a variant of Jaazaniah
- Jeremiah 40:9 Or Chaldeans; also in verse 10
- Jeremiah 41:3 Or Chaldean
- Jeremiah 41:18 Or Chaldeans
- Jeremiah 42:1 Hebrew; Septuagint (see also 43:2) Azariah
- Jeremiah 42:18 That is, your name will be used in cursing (see 29:22); or, others will see that you are cursed.
- Jeremiah 42:18 That is, your name will be used in cursing (see 29:22); or, others will see that you are cursed.
До євреїв 4
Ukrainian Bible
До євреїв 4
Ukrainian Bible
4 Отже, біймося, коли зостається обітниця входу до Його відпочинку, щоб не виявилось, що хтось із вас опізнився.
2 Бо Євангелія була звіщена нам, як і тим. Але не принесло пожитку їм слово почуте, бо воно не злучилося з вірою слухачів.
3 Бо до Його відпочинку входимо ми, що ввірували, як Він провістив: Я присяг був у гніві Своїм, що до місця Мого відпочинку не ввійдуть вони, хоч діла Його були вчинені від закладин світу.
4 Бо колись про день сьомий сказав Він отак: І Бог відпочив сьомого дня від усієї праці Своєї.
5 А ще тут: До Мого відпочинку не ввійдуть вони!
6 Коли ж залишається ото, що деякі ввійдуть до нього, а ті, кому Євангелія була перше звіщена, не ввійшли за непослух,
7 то ще призначає Він деякий день, сьогодні, бо через Давида говорить по такім довгім часі, як вище вже сказано: Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверділими ваших сердець!
8 Бо коли б Ісус Навин дав їм відпочинок, то про інший день не казав би по цьому.
9 Отож, людові Божому залишається суботство, спочинок.
10 Хто бо ввійшов був у Його відпочинок, то й той відпочив від учинків своїх, як і Бог від Своїх.
11 Отож, попильнуймо ввійти до того відпочинку, щоб ніхто не потрапив у непослух за прикладом тим.
12 Бо Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця.
13 І немає створіння, щоб сховалось перед Ним, але все наге та відкрите перед очима Його, Йому дамо звіт!
14 Отож, мавши великого Первосвященика, що небо перейшов, Ісуса, Сина Божого, тримаймося ісповідання нашого!
15 Бо ми маємо не такого Первосвященика, що не міг би співчувати слабостям нашим, але випробуваного в усьому, подібно до нас, окрім гріха.
16 Отож, приступаймо з відвагою до престолу благодаті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти благодать.
К Евреям 4
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
К Евреям 4
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Будемо прагнути ввійти у світ Його спочинку
4 Оскільки в силі лишається обітниця Божа про вхід до Його спочинку, пильнуймо, аби з жодним із вас не сталося таке, що він не зможе туди ввійти. 2 Бо ж ми так само, як і люди Ізраїлю, одержали Благовість. Та Послання, яке вони почули, не стало їм у пригоді. Почувши його, вони не сприйняли його з вірою. 3 Тільки ті з нас, хто вірує, ввійде в світ Його спочинку. Адже Бог сказав:
«Так Я у гніві присягнув:
Їм не ввійти ніколи у світ Мого спочинку».(A)
Але Його ж справа від створення світу була завершена. 4 Адже є у Святому Писанні такі слова про сьомий день: «А на сьомий день Бог відпочивав від усієї Своєї праці»(B). 5 І також слова, вже згадані: «Їм не ввійти ніколи у світ Мого спочинку».
6 Отак воно і є, що існує ще можливість для віруючих ввійти у світ Господнього спочинку, але ж ті, хто першими почули Благовість, не ввійшли в нього через свій непослух. 7 Бог знову призначає день: «Сьогодні». Через багато років Він сказав про цей день Давидовими устами. Ці слова ми вже згадували:
8 Бо якби Ісус привів їх тоді до спочинку, Бог не мав би потреби пізніше говорити про інший призначений день. 9 Отже, це є свідченням, що спочинок сьомого дня[b] для людей Божих ще не прийшов. 10 Бо кожен, хто ввійде в світ спочинку Божого, відпочине від справ своїх так само, як і Бог відпочиває від Своєї праці. 11 Тож прикладаємо всі зусилля для того, щоб ввійти в той спочинок. І щоб ніхто з нас не загубився, наслідуючи той приклад непослуху.
12 Бо Слово Боже[c]—живе й діяльне, і гостріше, ніж будь-який двосічний меч. Воно здатне відтинати душу від духу, та судити найпотаємніші помисли й наміри. Воно проникає аж до суглобів, аж до мозку кісток. 13 І немає нічого у цьому світі, щоб могло б сховатися від Господа: все на світі явне й відкрите перед Його очима. Йому ми й звітуватимемо про наше життя.
Ісус—наш Первосвященик
14 У нас є великий Первосвященик, Який пішов на небо і тепер живе з Господом. Це Ісус, Син Божий. Тож давайте міцно триматися нашої віри в Нього. 15 Христос, наш Первосвященик, здатний співчувати нашим слабкостям, бо, пройшовши через усі випробування, через які й нам доводиться йти, жодного разу не згрішив. 16 Тож рушаймо впевнено до Божого престолу благодаті, щоб здобути милість і підтримку в тяжкі часи нашої скрути.
Hebrews 4
New International Version
Hebrews 4
New International Version
A Sabbath-Rest for the People of God
4 Therefore, since the promise of entering his rest still stands, let us be careful that none of you be found to have fallen short of it.(A) 2 For we also have had the good news proclaimed to us, just as they did; but the message they heard was of no value to them, because they did not share the faith of those who obeyed.[a](B) 3 Now we who have believed enter that rest, just as God has said,
And yet his works have been finished since the creation of the world. 4 For somewhere he has spoken about the seventh day in these words: “On the seventh day God rested from all his works.”[c](D) 5 And again in the passage above he says, “They shall never enter my rest.”(E)
6 Therefore since it still remains for some to enter that rest, and since those who formerly had the good news proclaimed to them did not go in because of their disobedience,(F) 7 God again set a certain day, calling it “Today.” This he did when a long time later he spoke through David, as in the passage already quoted:
8 For if Joshua had given them rest,(H) God would not have spoken(I) later about another day. 9 There remains, then, a Sabbath-rest for the people of God; 10 for anyone who enters God’s rest also rests from their works,[e](J) just as God did from his.(K) 11 Let us, therefore, make every effort to enter that rest, so that no one will perish by following their example of disobedience.(L)
12 For the word of God(M) is alive(N) and active.(O) Sharper than any double-edged sword,(P) it penetrates even to dividing soul and spirit, joints and marrow; it judges the thoughts and attitudes of the heart.(Q) 13 Nothing in all creation is hidden from God’s sight.(R) Everything is uncovered and laid bare before the eyes of him to whom we must give account.
Jesus the Great High Priest
14 Therefore, since we have a great high priest(S) who has ascended into heaven,[f](T) Jesus the Son of God,(U) let us hold firmly to the faith we profess.(V) 15 For we do not have a high priest(W) who is unable to empathize with our weaknesses, but we have one who has been tempted in every way, just as we are(X)—yet he did not sin.(Y) 16 Let us then approach(Z) God’s throne of grace with confidence,(AA) so that we may receive mercy and find grace to help us in our time of need.
Footnotes
- Hebrews 4:2 Some manuscripts because those who heard did not combine it with faith
- Hebrews 4:3 Psalm 95:11; also in verse 5
- Hebrews 4:4 Gen. 2:2
- Hebrews 4:7 Psalm 95:7,8
- Hebrews 4:10 Or labor
- Hebrews 4:14 Greek has gone through the heavens
Ukrainian Bible (UKR)
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version (ERV-UK)
Copyright © 2007 by Bible League International
New International Version (NIV) 
Holy Bible, New International Version®, NIV® Copyright ©1973, 1978, 1984, 2011 by Biblica, Inc.® Used by permission. All rights reserved worldwide.
NIV Reverse Interlinear Bible: English to Hebrew and English to Greek. Copyright © 2019 by Zondervan.