Font Size
Буття 22-24
Ukrainian Bible
Буття 22-24
Ukrainian Bible
22 І сталось після цих випадків, що Бог випробовував Авраама. І сказав Він до нього: Аврааме! А той відказав: Ось я!
2 І промовив Господь: Візьми свого сина, свого одинака, що його полюбив ти, Ісака, та й піди собі до краю Морія, і принеси там його в цілопалення на одній із тих гір, що про неї скажу тобі.
3 І встав Авраам рано вранці, і свого осла осідлав; і взяв із собою двох слуг та Ісака, сина свого, і для цілопалення дров нарубав. І встав, і пішов він до місця, що про нього сказав йому Бог.
4 А третього дня Авраам звів очі свої, та й побачив те місце здалека.
5 І сказав Авраам своїм слугам: Сідайте собі тут з ослом, а я й хлопець підем аж туди, і поклонимося, і повернемося до вас.
6 І взяв Авраам дрова для цілопалення, і поклав на Ісака, сина свого, і взяв в свою руку огонь та ножа, і пішли вони разом обоє.
7 І сказав Ісак до Авраама, свого батька, говорячи: Батьку мій! А той відказав: Ось я, сину мій! І промовив Ісак: Ось огонь та дрова, а де ж ягня на цілопалення?
8 І відказав Авраам: Бог нагледить ягня Собі на цілопалення, сину мій! І пішли вони разом обоє.
9 І вони прийшли до місця, що про нього сказав йому Бог. І збудував там Авраам жертівника, і дрова розклав, і зв'язав Ісака, сина свого, і поклав його на жертівника над дровами.
10 І простяг Авраам свою руку, і взяв ножа, щоб зарізати сина свого...
11 Та озвався до нього Ангол Господній із неба й сказав: Аврааме, Аврааме! А той відізвався: Ось я!
12 І Ангол промовив: Не витягай своєї руки до хлопця, і нічого йому не чини, бо тепер Я довідався, що ти богобійний, і не пожалів для Мене сина свого, одинака свого.
13 А Авраам звів очі свої та й побачив, аж ось один баран зав'яз у гущавині своїми рогами. І пішов Авраам, і взяв барана, і приніс його на цілопалення замість сина свого.
14 І назвав Авраам ім'я місця того: Господь нагледить, що й сьогодні говориться: На горі Господь з'явиться.
15 А Ангол Господній із неба озвався до Авраама подруге,
16 і сказав: Клянуся Собою, це слово Господнє, тому, що вчинив ти цю річ, і не пожалів був сина свого, одинака свого,
17 то благословляючи, Я поблагословлю тебе, і розмножуючи, розмножу потомство твоє, немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря. І потомство твоє внаслідує брами твоїх ворогів.
18 І всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе через те, що послухався ти Мого голосу.
19 І вернувсь Авраам до слуг своїх.
20 І сталося по тих випадках, і сказано Авраамові так: Ось також Мілка вродила синів Нахорові, братові твоєму:
21 Уца, перворідного його, і Буза, брата його, і Кемуїла, батька Арамового,
22 І Кеседа, і Хазо, і Пілдаша, і Їдлафа, і Бетуїла.
23 А Бетуїл породив Ревеку. Цих восьмерох породила Мілка Нахорові, братові Авраамовому.
24 А наложниця його а їй на ймення Реума вродила й вона Теваха й Ґахама, і Тахаша й Мааху.
23 І було життя Сарриного сто літ і двадцять літ і сім літ, літа життя Сарриного.
2 І вмерла Сарра в Кіріят-Арбі, це Хеврон у Краї ханаанському. І прибув Авраам голосити над Саррою та плакати за нею.
3 І встав Авраам від обличчя небіжки своєї, та й сказав синам Хетовим, говорячи:
4 Я приходько й захожий між вами. Дайте в себе мені власність для гробу, і нехай я поховаю свою небіжку з-перед обличчя свого.
5 І відповіли сини Хетові Авраамові, та й сказали йому:
6 Послухай нас, пане мій, ти Божий князь серед нас! У добірнім із наших гробів поховай небіжку свою. Ніхто з нас не затримає гробу свого від тебе, щоб поховати небіжку твою.
7 І встав Авраам, і вклонився народу тієї землі, синам Хетовим,
8 та й промовив до них і сказав: Коли ви згідні поховати небіжку мою з-перед обличчя мого, то послухайте мене, і настирливо просіть для мене Ефрона, сина Цохарового,
9 і нехай мені дасть він печеру Махпелу, що його, що в кінці його поля, за гроші повної ваги, хай мені її дасть поміж вами на власність для гробу.
10 А Ефрон пробував серед Хетових синів. І відповів хіттеянин Ефрон Авраамові, так що чули сини Хетові й усі, хто входив у браму його міста, говорячи:
11 Ні, пане мій, послухай мене! Поле віддав я тобі, і печеру, що на нім, віддав я тобі, на очах синів народу мого я віддав її тобі. Поховай небіжку свою.
12 І вклонивсь Авраам перед народом тієї землі,
13 та й сказав до Ефрона, так що чув був народ тієї землі, говорячи: Коли б тільки мене ти послухав! Я дам срібло за поле, візьми ти від мене, і хай поховаю небіжку свою.
14 А Ефрон відповів Авраамові, говорячи йому:
15 Пане мій, послухай мене! Земля чотирьох сотень шеклів срібла, що вона поміж мною та поміж тобою? А небіжку свою поховай!
16 І послухав Авраам Ефрона. І відважив Авраам Ефронові срібло, про яке той був сказав, так що чули сини Хетові, чотири сотні шеклів срібла купецької ваги.
17 І стало поле Ефронове, що в Махпелі воно, що перед Мамре, поле й печера, що на ньому, і кожне дерево, що в полі, що в усій границі його навколо,
18 купном Авраамові в присутності синів Хетових, усіх, хто входив до брами міста його.
19 І по цьому Авраам поховав Сарру, жінку свою, в печері поля Махпели, перед Мамре, це Хеврон у землі ханаанській.
20 І стало поле й печера, що на нім, Авраамові на власність для гробу від синів Хетових.
24 А Авраам був старий, у літа ввійшов. І Господь Авраама поблагословив був усім.
2 І сказав Авраам до свого раба, найстаршого дому свого, що рядив над усім, що він мав: Поклади свою руку під стегно моє,
3 і я заприсягну тебе Господом, Богом неба й Богом землі, що ти не візьмеш жінки для сина мого з-посеред дочок ханаанеянина, серед якого я пробуваю.
4 Бо ти підеш до краю мого, і до місця мого народження, і візьмеш жінку для сина мого, для Ісака.
5 І сказав раб до нього: Може та жінка не схоче за мною піти до цієї землі, то чи справді поверну я твого сина до краю, звідки ти вийшов?
6 І промовив до нього Авраам: Стережися, щоб ти не вернув мого сина туди!
7 Господь, що взяв мене з дому батька мого й з краю мого народження, і що промовляв був до мене, і що присягнув мені, кажучи: Твоїм нащадкам Я дам оцю землю, Він пошле Свого Ангола перед обличчям твоїм, і ти візьмеш звідти жінку для сина мого!
8 А коли ота жінка не схоче піти за тобою, то ти будеш очищений з цієї присяги своєї. Тільки сина мого ти туди не вертай.
9 І раб поклав свою руку під стегно Авраама, пана свого, і йому присягнув на цю справу.
10 І взяв той раб десять верблюдів із верблюдів пана свого, та й пішов. І взяв різне добро свого пана в руку свою. І він устав, і пішов в Месопотамію до міста Нахора.
11 І поставив верблюди навколішки за містом при водній криниці надвечір, на час, як виходять жінки воду брати,
12 та й промовив: Господи, Боже пана мого Авраама, подай же сьогодні мені це, і милість вчини з паном моїм Авраамом!
13 Ось я стою над водним джерелом, а дочки мешканців міста виходять воду брати.
14 І станеться, що дівчина, до якої скажу: Нахили но глека свого, я нап'юся, а вона відповість: Пий, і так само верблюди твої я понапуваю, її Ти призначив для раба Свого, для Ісака. І з цього пізнаю, що Ти милість учинив з моїм паном.
15 І сталося, поки він закінчив говорити, аж ось виходить Ревека, що була народжена Бетуїлові, синові Мілки, жінки Нахора, Авраамового брата. А її глек на плечі в неї.
16 А дівчина та вельми вродлива з обличчя; була дівиця, і чоловік не пізнав ще її. І зійшла вона до джерела, і наповнила глека свого, та й вийшла.
17 І вибіг той раб назустріч їй, та й сказав: Дай но напитись води з твого глека!
18 А та відказала: Напийся, мій пане! І вона поспішила, і зняла свого глека на руку свою, і напоїла його.
19 А коли закінчила поїти його, то сказала: Також для верблюдів твоїх наберу я води, аж поки вони не нап'ються.
20 І метнулась вона, і глека свого спорожнила до пійла. І ще до криниці побігла набрати, і набрала води всім верблюдам його.
21 А чоловік той дивувався їй та мовчав, щоб пізнати, чи Господь пощастив дорогу йому, чи ні?
22 І сталося, як перестали верблюди пити, то взяв той чоловік золоту сережку, пів шекля вага їй, і два наручні на руки її, на десять шеклів золота вага їм,
23 та й сказав: Чия ти дочка? Скажи ж мені, чи в домі батька твойого є місце для нас ночувати?
24 Вона відказала йому: Я дочка Бетуїла, сина Мілки, що його породила вона для Нахора.
25 І сказала до нього: І соломи, і паші багато є в нас, також місце ночувати.
26 І той чоловік нахилився, і вклонився Богові аж до землі,
27 та й сказав: Благословенний Господь, Бог пана мого Авраама, що не опустив милости Своєї й вірности Своєї від пана мого! Я був у дорозі, Господь припровадив мене до дому братів мого пана.
28 І побігла дівчина, і розповіла в домі своєї матері про цю пригоду.
29 А в Ревеки був брат, на ймення йому Лаван. І побіг Лаван до того чоловіка надвір, до джерела.
30 І сталося, як він побачив сережку та наручні на руках сестри своєї, і коли почув слова Ревеки, сестри своєї, що говорила: Отак говорив мені той чоловік, то прибув він до того чоловіка, а той ось стоїть при верблюдах біля джерела,
31 і сказав: Увійди, благословенний Господа! Чого стоятимеш надворі? А я опорожнив дім і місце для верблюдів.
32 І ввійшов той чоловік до дому. А Лаван порозсідлував верблюди, і дав соломи й паші для верблюдів, і води, щоб умити ноги йому й ноги людям, що були з ним.
33 І поставлено перед ним, щоб він їв. А той відказав: Не буду їсти, аж поки не розкажу своєї справи. А Лаван відказав: Говори!
34 І той став говорити: Я раб Авраамів.
35 А Господь щедро поблагословив мого пана, і він став великий. І дав Він йому худобу дрібну та велику, і срібло, і золото, і рабів, і невільниць, і верблюди, й осли.
36 А Сарра, жінка пана мого, бувши старою, уродила панові моєму сина. А він йому все дав, що мав.
37 І заприсяг мене пан мій, говорячи: Не візьмеш жінки для сина мого з-посеред дочок ханаанеянина, що я пробуваю в його краю.
38 Але підеш до дому батька мого, і до мого роду, і візьмеш жінку для сина мого.
39 І сказав я до пана свого: Може та жінка не піде за мною?
40 І сказав він до мене: Господь, що ходив перед обличчям моїм, пошле Свого Ангола з тобою, і дорогу твою пощастить, і ти візьмеш жінку для сина мого з роду мого й з дому батька мого.
41 Тоді будеш очищений ти від закляття мого, як прийдеш до роду мого, а коли вони не дадуть тобі, то будеш ти чистий від закляття мого.
42 І прибув я сьогодні до джерела, та й сказав: Господи, Боже пана мого Авраама, коли б же Ти вчинив щасливою дорогу мою, що нею ходжу я!
43 Ось я стою над джерелом води, і станеться, що дівчина, яка вийде води брати, а я їй скажу: Дай но мені напитися трохи води з свого глека,
44 вона ж відкаже мені: Пий і ти, і для верблюдів твоїх наберу я води, то вона та жінка, яку призначив Господь для сина пана мого.
45 І поки скінчив я говорити в своїм серці, аж ось виходить Ревека, а її глек на плечі в неї. І зійшла вона до джерела, та й набрала води. І сказав я до неї: Напій же мене!
46 І метнулась вона, і свого глека з себе зняла та й сказала: Пий, а я понапуваю й верблюди твої. І я пив, а вона понапувала й ті верблюди.
47 А я запитався її та й сказав: Чия ти дочка? А вона відказала: Я дочка Бетуїла, сина Нахорового, якого породила йому Мілка. І сережку надів я до носа її, і наручні на руки її.
48 І я нахилився, і вклонився до землі Господеві, і поблагословив Господа, Бога пана мого Авраама, що Він провадив мене дорогою визначеною, щоб узяти дочку брата пана мого для сина його.
49 А тепер, якщо милосердя та правду ви чините з паном моїм, то скажіть мені; коли ж ні, то скажіть мені, і я звернуся праворуч або ліворуч.
50 І відповіли Лаван і Бетуїл та й сказали: Від Господа вийшла та річ, ми не можем сказати тобі нічого злого чи доброго.
51 Ось перед тобою Ревека, візьми та й іди, і нехай вона стане за жінку синові пана твого, як Господь говорив був.
52 І сталося, коли їхні слова почув раб Авраамів, то вклонивсь до землі Господеві.
53 І вийняв той раб срібний посуд, і посуд золотий та шати, і дав Ревеці, і дав цінні речі братові її та матері її.
54 І їли й пили він та люди, що з ним, і ночували. А коли рано встали, то він сказав: Відішліть мене до пана мого.
55 І сказав її брат та мати її: Нехай посидить дівчина з нами хоч днів з десять, потім підеш.
56 І сказав він до них: Не спізняйте мене, бо Господь пощастив мою путь. Відішліть мене, і нехай я піду до пана свого.
57 А вони відказали: Покличмо дівчину, і запитаймо її саму.
58 І покликали Ревеку, і сказали до неї: Чи ти підеш з оцим чоловіком? А вона відказала: Піду.
59 І послали вони Ревеку, сестру свою, і няньку її, і раба Авраамового, і людей його.
60 І вони поблагословили Ревеку й сказали до неї: Ти наша сестра, будь матір'ю для тисячі десятків тисяч, і нехай нащадки твої внаслідують брами твоїх ворогів.
61 І встала Ревека й служниці її, і посідали на верблюдів, і поїхала за тим чоловіком. І взяв раб Ревеку й відійшов.
62 А Ісак був вернувся з подорожі до криниці Лахай-Рої, і сидів у краї південному.
63 І вийшов Ісак на прогулянку в поле, як вечір наставав. І він звів свої очі, і побачив, ось верблюди йдуть.
64 І Ревека звела свої очі, та й Ісака побачила, і злізла з верблюда.
65 І сказала вона до раба: Хто отой чоловік, що полем іде нам назустріч? А раб відповів: То мій пан. І вона покривало взяла, та й накрилась.
66 І раб розповів Ісакові про всі речі, які він учинив.
67 І впровадив її Ісак до намету Сарри, матері своєї. І взяв він Ревеку, і за жінку йому вона стала, і він її покохав. І Ісак був утішений по смерті матері своєї.
Бытие 22-24
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Бытие 22-24
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Бог випробовує Авраама
22 Після цього Бог випробував Авраама. От Він і каже: «Аврааме!» Той озвався: «Я тут». 2 Бог мовив: «Візьми свого єдиного сина, якого ти любиш, Ісаака, і йди з ним до землі Морії. Там принесеш його в жертву спаленням на горі, яку Я назву тобі».
3 Рано вранці Авраам устав, осідлав свого віслюка, взяв з собою двох своїх слуг і сина Ісаака. Авраам наколов дров для спалення і рушив до того місця, куди Бог звелів. 4 На третій день Авраам підвів очі й побачив звіддалік те місце, куди вони йшли. 5 Він сказав своїм слугам: «Лишайтеся тут із віслюком, а ми з хлопцем підемо он туди. Ми там поклонимося Господу й вернемося до вас». 6 Авраам узяв дрова для жертвопринесення й поклав їх на плечі синові. Іще він узяв із собою вогонь, ніж, і вони вдвох пішли.
7 І звернувся тоді Ісаак до батька: «Тату!» Авраам озвався: «Чого тобі, синку?» Ісаак запитав: «Вогонь і дрова ми маємо, а де ж ягня, що принесемо в жертву спаленням?» 8 Авраам відповів: «Бог сам подбає про ягня для жертви». І вони вдвох пішли далі.
Порятунок Ісаака
9 І прийшли вони на місце, яке вказав йому Бог. Авраам спорудив там вівтар і розклав дрова. Потім він зв’язав свого сина Ісаака й поклав його на вівтар поверх дров. 10 Тоді Авраам простягнув руку й вийняв ножа, щоб убити свого сина. 11 Але тут Ангел Господній погукав його з небес: «Аврааме! Аврааме!» Авраам озвався: «Я тут». 12 Ангел йому й каже: «Зупинися! Не здіймай руки на хлопчика. Не роби йому нічого, бо Я бачу тепер, що ти шануєш Бога, що заради Мене ладен пожертвувати єдиним сином своїм».
13 Авраам підвів очі й побачив барана, що заплутався рогами в кущах. Він пішов, узяв його, забив і приніс у жертву замість свого сина. 14 І назвав Авраам це місце Ягве-Їре[a]. І досі люди кажуть: «На горі Господь явився».
15 Тоді покликав Ангел Господній Авраама вдруге. 16-17 Він сказав: «Я обіцяю тобі, каже Господь, за те, що ти таке зробив і ладен був пожертвувати єдиним своїм сином, Я воістину благословлю тебе й дам тобі стільки нащадків, як тих зірок у небі, як того піску на березі моря. Вони позаймають міста ворогів своїх. 18 Всі народи землі благословлять тебе іменем нащадків твоїх за те, що ти прислухався до голосу Мого». 19 Авраам повернувся до своїх слуг, і вони всі разом пішли до Беершеби. 20 Після всього цього якось хтось сказав Авраамові: «Милка також народила синів твоєму братові Нагору. 21 Це Уз, первісток їхній, його брат Буц і Кемуел, батько Арама. 22 Це також Кесед, Хазо, Пілдаш, Їдлаф і Бетуїл. 23 Бетуїл став батьком Ревекки». Цих вісьмох народила Нагору, Авраамовому брату, Милка. 24 Нагорова наложниця Ремуель народила йому ще чотирьох синів: Теваха, Ґахама, Тахаша та Мааку.
Смерть Сарри
23 Сарра прожила сто двадцять сім років. 2 Вона померла в Киріат-Арві (тобто Хевроні), в землі Ханаанській. І прийшов Авраам тужити за нею й оплакувати її. 3 Тоді, вставши від померлої, він звернувся до хиттитів: 4 «Я чужинець і живу серед вас. Дайте мені клаптик землі для цвинтаря, щоб я міг поховати свою померлу».
5 Хиттити відповіли Авраамові: 6 «Послухай нас, добродію. Серед нас ти—один з великих князів Божих. Ховай свою померлу в нашому найкращому склепі. Ніхто з нас не завадить тобі поховати там твою померлу». 7 Авраам тоді підвівся й низько вклонився хиттитам, народові землі тієї. 8 Він сказав: «Якщо така ваша ласка і згода, щоб я поховав свою дружину, то послухайте. Поговоріть з Ефроном, Зогаровим сином. 9 Хай би він віддав мені печеру Махпела[b], що належить йому й розташована край його поля. Нехай він продасть її мені за повну ціну, у вашій присутності, як місце поховання».
10 Ефрон сидів серед хиттитів і при них відповів Авраамові. І його слова почули всі, хто в цей час проходив через міську браму. 11 «Ні, добродію. Послухай! Я віддаю тобі те поле і ту печеру при свідках. Ховай там свою небіжчицю».
12 І вклонився тоді Авраам людям тієї землі. 13 Він сказав Ефрону в присутності місцевих людей: «Коли б ти мене лише послухав! Я заплачу тобі за поле. Візьми від мене гроші, і я поховаю там свою дружину».
14 Ефрон відповів Авраамові: 15 «Послухай, добродію. Вартість цієї землі чотириста шекелів срібла[c]. Це для тебе ніщо, і для мене теж. Тепер можеш ховати померлу».
16 І Авраам погодився. Він відважив Ефронові стільки срібла, скільки той назвав у присутності людей, тобто чотириста шекелів, як міряли шекелі купці.
17 Отже, Ефронове поле перейшло у власність Авраама. Воно було в Махпелі, що на схід від Мамре. Поле, печера, що на ньому, всі дерева навколо стали Авраамовими. 18 То було в присутності хиттитів, усіх, хто проходив на той час через міську браму.
19 Після цього Авраам поховав свою дружину Сарру в печері на полі Махпела, що на схід від Мамре (тобто Хеврона) в землі Ханаанській. 20 Авраам купив у хиттитів поле й печеру на ньому, і вони стали його власністю й місцем поховання.
Слуга присягає Авраамові
24 Авраам був уже дуже старий. Господь у всьому благословляв його. 2 Авраам сказав своєму слузі, що найдовше служив йому й доглядав усе Авраамове майно: «Поклади руку під моє стегно[d].
3 Присягни мені перед Господом, Богом неба і землі, що не візьмеш ти жінку для сина мого з дівчат народу ханаанського, серед якого ми живемо. 4 Піди до моєї країни й мого народу і звідти приведи дружину для сина мого Ісаака».
5 Слуга перепитав Авраама: «А якщо вона не схоче прийти зі мною сюди в цю землю? Чи маю я повернутися з твоїм сином до країни, яку ти залишив?» 6 Авраам відповів: «Гляди, не веди туди мого сина. 7 Господь, Бог Неба, привів мене сюди із дому батькового і з землі, де я народився. Господь сказав мені, поклявшись: „Я віддам цю землю твоїм нащадкам”. Він пошле свого Ангела поперед тебе, щоб ти знайшов там дружину моєму синові. 8 Якщо ж вона не схоче йти з тобою, то будеш вільний від цієї присяги. Тільки ні в якому разі не веди туди мого сина». 9 І тоді, поклавши руку під стегно свого господаря Авраама, слуга присягнув йому.
Пошуки
10 Взявши у свого господаря десять верблюдів і різноманітні подарунки від нього, слуга зібрався й рушив до Месопотамії, в місто Нагорове. 11 Надвечір, коли жінки ходять по воду, він зупинив своїх верблюдів поза містом коло криниці. 12 Він промовив: «Господи, Боже господаря мого Авраама, зроби, щоб мені пощастило сьогодні. Змилуйся над господарем моїм Авраамом. 13 Ось глянь, я стою тут коло криниці й дівчата з міста приходять сюди по воду. 14 Нехай буде так: дівчина, яку я попрошу нахилити свого глечика і дати напитися, відповість мені: „Пий. Я й верблюдів твоїх понапуваю”. Нехай же вона буде тією, що Ти призначив слузі своєму Ісааку. Так я взнаю, що Ти змилувався над господарем моїм».
Зустріч із Ревеккою
15 Слуга ще не докінчив говорити, як до криниці прийшла Ревекка. Вона була дочкою Бетуїла, Сина Милки й Нагора, Авраамового брата. Вона тримала глечик на плечі. 16 Дівчина була дуже вродлива, цнотлива, жоден чоловік не пізнав ще її. Зійшовши до криниці, вона набрала води й пішла назад нагору.
17 Підбігши до неї, слуга мовив: «Прошу тебе, дай мені напитися з твого глека». 18 Ревекка йому відповіла: «Пий, добродію». Вона тут же зняла глечик з плеча і, нахиливши, вона дала йому напитися. 19 Напоївши його, вона промовила: «Я понапуваю і верблюдів твоїх». 20 Хутко виливши воду з глечика у верблюже пійло, вона знову пішла до криниці. Тож понапувала вона всіх його верблюдів. 21 Слуга ж стояв мовчки і стежив за нею, розмірковуючи, чи змилостився Господь, чи зробив його подорож вдалою.
22 Коли верблюди напилися, він дав дівчині золоту сережку вагою в півшекеля[e] та два золоті браслети на руки, вагою в п’ять мір[f]. 23 Авраамів слуга сказав їй: «Прошу тебе, скажи, чия ти дочка? Чи знайдеться місце в домі твого батька, щоб переночувати?»
24 Ревекка відповіла йому: «Я дочка Бетуїла, сина Милки й Нагора». 25 Ревекка додала: «У нас багато й соломи, й паші. Є також доста місця для ночівлі».
26 Тоді слуга вклонився й почав молитися. 27 Він промовляв: «Благословен Господь, Бог господаря мого Авраама. Він не відмовив у милості Своїй і вірності моєму господареві. Він привів мене до оселі, де мешкають родичі мого господаря».
28 А Ревекка побігла й розповіла про все, що сталося, в домі матері своєї. 29 У неї був брат, якого звали Лаваном. Він вибіг до чоловіка, що стояв біля криниці. 30 Побачивши сережку й браслети на своїй сестрі Ревецці й почувши те, що слуга сказав їй, Лаван побіг до нього. Той стояв зі своїми верблюдами біля криниці. 31 Лаван промовив: «Заходь до хати, благословенний Господом. Чому стоїш надворі? Я приготував місце для тебе й твоїх верблюдів».
32 Авраамів слуга увійшов до оселі. Лаван розсідлав верблюдів, дав їм соломи й паші, а також води, щоб обмити ноги гостю та його людям. 33 Тоді Лаван запропонував їм поїсти, але Авраамів слуга відповів: «Я не буду їсти, доки не скажу того, що маю сказати». Лаван відповів: «Кажи».
Авраамів слуга відкриває мету свого приходу
34 Тоді Авраамів слуга промовив: «Я Авраамів слуга. 35 Господь вельми благословив мого господаря, і той став великою людиною. Господь дав Авраамові багато овець, худоби, срібла, золота, слуг і служниць, верблюдів і віслюків. 36 Дружина мого господаря Сарра народила йому сина, коли вже була старою. Авраам віддав синові все, чим володіє.
37 Мій господар примусив мене поклястися йому. Він сказав: „Не візьми дружину синові моєму з дівчат ханаанських, на чиїй землі я живу. 38 Ти мусиш піти до дому мого батька, до моїх рідних і привести йому дружину звідти”. 39 Я тоді спитав у господаря свого: „А якщо вона не піде зі мною?” 40 На те Авраам відповів: „Господь, перед лицем Якого я живу, пошле тобі на допомогу Свого Ангела, щоб щастило тобі в дорозі і щоб ти знайшов таки жінку синові моєму серед мого народу. 41 Якщо вони відмовляться дати дружину для сина мого, то коли прийдеш до землі мого батька, ти будеш вільний від клятви своєї”. 42-43 І прийшовши сьогодні до криниці, я сказав: „О, Господи, Боже господаря мого, Авраама, Якщо Ти й справді хочеш, щоб мені пощастило у подорожі моїй, то глянь, ось я стою коло криниці з водою. Нехай же молоду дівчину, що прийде по воду, я попрошу: „Дай трохи води напитися з глека твого”. 44 Якщо вона відповість мені: „Пий. Я ще й верблюдів твоїх понапуваю”,—то нехай вона буде тією, кого Господь вибрав для сина господаря мого”.
45 Не встиг я це промовити про себе, як вийшла Ревекка, несучи глечик на плечі. Вона прямувала до криниці. Тоді набрала води і я попросив її: „Прошу тебе, дай напитися”. 46 Вона зразу зняла з плеча глечик і каже: „Пий. Я ще й верблюдів твоїх понапуваю”. Тож я напився, і вона дала також води моїм верблюдам. 47 Я її й питаю: „Чия ти дочка?” А вона відповідає: „Я дочка Бетуїла, сина Нагора і Милки”. Тоді я й дав їй сережку і браслети на обидві руки. 48 Вклонившись, я подякував Господу. Я благословив Господа, Бога господаря мого, Авраама, Який вів мене правильним шляхом, щоб я знайшов дочку брата свого господаря для його сина.
49 А тепер, якщо ви будете милостиві й сповнені довіри до господаря мого, прошу, скажіть мені, щоб я знав, як мені бути».
50 Тоді Лаван з Бетуїлом відповіли: «Це прийшло від Господа. Ми не можемо цього змінити. 51 Ось Ревекка, забирай її та й іди. Нехай вона стане жінкою сина твого господаря, як наказав Господь».
52 Почувши це, Авраамів слуга вклонився Господу до землі. 53 Він віддав Ревецці срібні й золоті прикраси та вбрання. Він також віддав дорогі подарунки її братові й матері.
54 Авраамів слуга і люди, що були з ним, добре поїли й попили, і заночували. Вставши рано вранці, він і каже: «Вирядіть мене до мого господаря». 55 А Ревеччині брат і мати кажуть: «Нехай Ревекка залишиться з нами ще днів з десять, а потім уже піде».
56 Але слуга сказав їм: «Не змушуйте мене чекати. Господь благословив мою подорож на успіх, тож дайте мені повернутися до мого господаря». 57 Тоді вони кажуть: «Покличмо дівчину й спитаймо її, чи захоче вона піти». 58 Вони погукали Ревекку й питають: «Чи підеш ти з цим чоловіком?» Вона відповіла: «Піду».
59 І відпустили тоді вони сестру свою Ревекку та її годувальницю з Авраамовим слугою та його людьми. 60 Вони благословили Ревекку. Сказали їй:
«Сестро наша! Стань же матір’ю мільйонів.
І нехай твої нащадки посядуть міста ворогів своїх!»
61 Ревекка зі своєю служницею зібралися, посідали на верблюдів і поїхали слідом за Авраамовим слугою. Слуга взяв Ревекку й вирушив до дому.
62 Ісаак тоді, прийшовши з Беер-Лахай-Роя, жив у Неґеві. 63 Якось увечері Ісаак вийшов у поле прогулятися[g]. Він підвів очі й побачив верблюдів, що прямували до нього.
64 Ревекка підвела очі й, побачивши Ісаака, зійшла з верблюда. 65 Вона спитала слугу: «Що то за чоловік іде полем нам назустріч?» Слуга відповів: «Це мій господар». Тоді Ревекка покрила своє обличчя серпанком.
66 І розповів слуга Ісаакові про все, що сталося. 67 І повів тоді Ісаак Ревекку до намету своєї матері Сарри. І стала Ревекка його дружиною. Ісаак міцно покохав Ревекку і втішив печаль свою після смерті матері.
Footnotes
- 22:14 Ягве-Їре Ягве-Їре означає «Господь дає» або «Господь бачить».
- 23:9 Махпела Поле і печера поблизу Хеврона.
- 23:15 чотириста шекелів срібла Шекель—міра ваги, що дорівнювала приблизно 11,5 г. Отже, 400 шекелів приблизно дорівнювало 4,6 кг.
- 24:2 Поклади… стегно Це означало, що слуга мусив поклястися. Також див.: Бут. 24:9.
- 24:22 вагою в півшекеля Приблизно 6 гр.
- 24:22 п’ять мір Приблизно 60 гр.
- 24:63 прогулятися Або «подумати».
Genesis 22-24
New International Version
Genesis 22-24
New International Version
Abraham Tested
22 Some time later God tested(A) Abraham. He said to him, “Abraham!”
“Here I am,”(B) he replied.
2 Then God said, “Take your son(C), your only son, whom you love—Isaac—and go to the region of Moriah.(D) Sacrifice him there as a burnt offering(E) on a mountain I will show you.(F)”
3 Early the next morning(G) Abraham got up and loaded his donkey. He took with him two of his servants and his son Isaac. When he had cut enough wood for the burnt offering, he set out for the place God had told him about. 4 On the third day Abraham looked up and saw the place in the distance. 5 He said to his servants, “Stay here with the donkey while I and the boy go over there. We will worship and then we will come back to you.(H)”
6 Abraham took the wood for the burnt offering and placed it on his son Isaac,(I) and he himself carried the fire and the knife.(J) As the two of them went on together, 7 Isaac spoke up and said to his father Abraham, “Father?”
“Yes, my son?” Abraham replied.
“The fire and wood are here,” Isaac said, “but where is the lamb(K) for the burnt offering?”
8 Abraham answered, “God himself will provide(L) the lamb(M) for the burnt offering, my son.” And the two of them went on together.
9 When they reached the place God had told him about,(N) Abraham built an altar(O) there and arranged the wood(P) on it. He bound his son Isaac and laid him on the altar,(Q) on top of the wood. 10 Then he reached out his hand and took the knife(R) to slay his son.(S) 11 But the angel of the Lord(T) called out to him from heaven,(U) “Abraham! Abraham!”(V)
“Here I am,”(W) he replied.
12 “Do not lay a hand on the boy,” he said. “Do not do anything to him. Now I know that you fear God,(X) because you have not withheld from me your son, your only son.(Y)”
13 Abraham looked up and there in a thicket he saw a ram[a] caught by its horns.(Z) He went over and took the ram and sacrificed it as a burnt offering instead of his son.(AA) 14 So Abraham called(AB) that place The Lord(AC) Will Provide. And to this day it is said, “On the mountain of the Lord it will be provided.(AD)”
15 The angel of the Lord(AE) called to Abraham from heaven(AF) a second time 16 and said, “I swear by myself,(AG) declares the Lord, that because you have done this and have not withheld your son, your only son,(AH) 17 I will surely bless you(AI) and make your descendants(AJ) as numerous as the stars in the sky(AK) and as the sand on the seashore.(AL) Your descendants will take possession of the cities of their enemies,(AM) 18 and through your offspring[b] all nations on earth will be blessed,[c](AN) because you have obeyed me.”(AO)
19 Then Abraham returned to his servants, and they set off together for Beersheba.(AP) And Abraham stayed in Beersheba.
Nahor’s Sons
20 Some time later Abraham was told, “Milkah is also a mother; she has borne sons to your brother Nahor:(AQ) 21 Uz(AR) the firstborn, Buz(AS) his brother, Kemuel (the father of Aram), 22 Kesed, Hazo, Pildash, Jidlaph and Bethuel.(AT)” 23 Bethuel became the father of Rebekah.(AU) Milkah bore these eight sons to Abraham’s brother Nahor.(AV) 24 His concubine,(AW) whose name was Reumah, also had sons: Tebah, Gaham, Tahash and Maakah.
The Death of Sarah
23 Sarah lived to be a hundred and twenty-seven years old. 2 She died at Kiriath Arba(AX) (that is, Hebron)(AY) in the land of Canaan, and Abraham went to mourn for Sarah and to weep over her.(AZ)
3 Then Abraham rose from beside his dead wife and spoke to the Hittites.[d](BA) He said, 4 “I am a foreigner and stranger(BB) among you. Sell me some property for a burial site here so I can bury my dead.(BC)”
5 The Hittites replied to Abraham, 6 “Sir, listen to us. You are a mighty prince(BD) among us. Bury your dead in the choicest of our tombs. None of us will refuse you his tomb for burying your dead.”
7 Then Abraham rose and bowed down before the people of the land, the Hittites. 8 He said to them, “If you are willing to let me bury my dead, then listen to me and intercede with Ephron son of Zohar(BE) on my behalf 9 so he will sell me the cave of Machpelah,(BF) which belongs to him and is at the end of his field. Ask him to sell it to me for the full price as a burial site among you.”
10 Ephron the Hittite was sitting among his people and he replied to Abraham in the hearing of all the Hittites(BG) who had come to the gate(BH) of his city. 11 “No, my lord,” he said. “Listen to me; I give[e](BI) you the field, and I give[f] you the cave that is in it. I give[g] it to you in the presence of my people. Bury your dead.”
12 Again Abraham bowed down before the people of the land 13 and he said to Ephron in their hearing, “Listen to me, if you will. I will pay the price of the field. Accept it from me so I can bury my dead there.”
14 Ephron answered Abraham, 15 “Listen to me, my lord; the land is worth four hundred shekels[h] of silver,(BJ) but what is that between you and me? Bury your dead.”
16 Abraham agreed to Ephron’s terms and weighed out for him the price he had named in the hearing of the Hittites: four hundred shekels of silver,(BK) according to the weight current among the merchants.(BL)
17 So Ephron’s field in Machpelah(BM) near Mamre(BN)—both the field and the cave in it, and all the trees within the borders of the field—was deeded 18 to Abraham as his property(BO) in the presence of all the Hittites(BP) who had come to the gate(BQ) of the city. 19 Afterward Abraham buried his wife Sarah in the cave in the field of Machpelah(BR) near Mamre (which is at Hebron(BS)) in the land of Canaan.(BT) 20 So the field and the cave in it were deeded(BU) to Abraham by the Hittites as a burial site.(BV)
Isaac and Rebekah
24 Abraham was now very old,(BW) and the Lord had blessed(BX) him in every way.(BY) 2 He said to the senior servant(BZ) in his household, the one in charge of all that he had,(CA) “Put your hand under my thigh.(CB) 3 I want you to swear(CC) by the Lord, the God of heaven(CD) and the God of earth,(CE) that you will not get a wife for my son(CF) from the daughters of the Canaanites,(CG) among whom I am living,(CH) 4 but will go to my country and my own relatives(CI) and get a wife for my son Isaac.(CJ)”
5 The servant asked him, “What if the woman is unwilling to come back with me to this land?(CK) Shall I then take your son back to the country you came from?(CL)”
6 “Make sure that you do not take my son back there,”(CM) Abraham said. 7 “The Lord, the God of heaven,(CN) who brought me out of my father’s household and my native land(CO) and who spoke to me and promised me on oath, saying, ‘To your offspring[i](CP) I will give this land’(CQ)—he will send his angel before you(CR) so that you can get a wife for my son from there. 8 If the woman is unwilling to come back with you, then you will be released from this oath(CS) of mine. Only do not take my son back there.”(CT) 9 So the servant put his hand under the thigh(CU) of his master(CV) Abraham and swore an oath to him concerning this matter.
10 Then the servant left, taking with him ten of his master’s camels(CW) loaded with all kinds of good things(CX) from his master. He set out for Aram Naharaim[j](CY) and made his way to the town of Nahor.(CZ) 11 He had the camels kneel down near the well(DA) outside the town; it was toward evening, the time the women go out to draw water.(DB)
12 Then he prayed, “Lord, God of my master Abraham,(DC) make me successful(DD) today, and show kindness(DE) to my master Abraham. 13 See, I am standing beside this spring, and the daughters of the townspeople are coming out to draw water.(DF) 14 May it be that when I say to a young woman, ‘Please let down your jar that I may have a drink,’ and she says, ‘Drink,(DG) and I’ll water your camels too’(DH)—let her be the one you have chosen for your servant Isaac.(DI) By this I will know(DJ) that you have shown kindness to my master.”
15 Before he had finished praying,(DK) Rebekah(DL) came out with her jar on her shoulder. She was the daughter of Bethuel(DM) son of Milkah,(DN) who was the wife of Abraham’s brother Nahor.(DO) 16 The woman was very beautiful,(DP) a virgin;(DQ) no man had ever slept with her. She went down to the spring, filled her jar and came up again.
17 The servant hurried to meet her and said, “Please give me a little water from your jar.”(DR)
18 “Drink,(DS) my lord,” she said, and quickly lowered the jar to her hands and gave him a drink.
19 After she had given him a drink, she said, “I’ll draw water for your camels(DT) too,(DU) until they have had enough to drink.” 20 So she quickly emptied her jar into the trough, ran back to the well to draw more water, and drew enough for all his camels.(DV) 21 Without saying a word, the man watched her closely to learn whether or not the Lord had made his journey successful.(DW)
22 When the camels had finished drinking, the man took out a gold nose ring(DX) weighing a beka[k] and two gold bracelets(DY) weighing ten shekels.[l] 23 Then he asked, “Whose daughter are you?(DZ) Please tell me, is there room in your father’s house for us to spend the night?(EA)”
24 She answered him, “I am the daughter of Bethuel, the son that Milkah bore to Nahor.(EB)” 25 And she added, “We have plenty of straw and fodder,(EC) as well as room for you to spend the night.”
26 Then the man bowed down and worshiped the Lord,(ED) 27 saying, “Praise be to the Lord,(EE) the God of my master Abraham,(EF) who has not abandoned his kindness and faithfulness(EG) to my master. As for me, the Lord has led me on the journey(EH) to the house of my master’s relatives.”(EI)
28 The young woman ran and told her mother’s household about these things.(EJ) 29 Now Rebekah had a brother named Laban,(EK) and he hurried out to the man at the spring. 30 As soon as he had seen the nose ring, and the bracelets on his sister’s arms,(EL) and had heard Rebekah tell what the man said to her, he went out to the man and found him standing by the camels near the spring. 31 “Come, you who are blessed by the Lord,”(EM) he said. “Why are you standing out here? I have prepared the house and a place for the camels.”
32 So the man went to the house, and the camels were unloaded. Straw and fodder(EN) were brought for the camels, and water for him and his men to wash their feet.(EO) 33 Then food was set before him, but he said, “I will not eat until I have told you what I have to say.”
“Then tell us,” Laban said.
34 So he said, “I am Abraham’s servant.(EP) 35 The Lord has blessed(EQ) my master abundantly,(ER) and he has become wealthy.(ES) He has given him sheep and cattle, silver and gold, male and female servants, and camels and donkeys.(ET) 36 My master’s wife Sarah has borne him a son in her old age,(EU) and he has given him everything he owns.(EV) 37 And my master made me swear an oath,(EW) and said, ‘You must not get a wife for my son from the daughters of the Canaanites, in whose land I live,(EX) 38 but go to my father’s family and to my own clan, and get a wife for my son.’(EY)
39 “Then I asked my master, ‘What if the woman will not come back with me?’(EZ)
40 “He replied, ‘The Lord, before whom I have walked faithfully,(FA) will send his angel with you(FB) and make your journey a success,(FC) so that you can get a wife for my son from my own clan and from my father’s family.(FD) 41 You will be released from my oath if, when you go to my clan, they refuse to give her to you—then you will be released from my oath.’(FE)
42 “When I came to the spring today, I said, ‘Lord, God of my master Abraham, if you will, please grant success(FF) to the journey on which I have come. 43 See, I am standing beside this spring.(FG) If a young woman(FH) comes out to draw water and I say to her, “Please let me drink a little water from your jar,”(FI) 44 and if she says to me, “Drink, and I’ll draw water for your camels too,” let her be the one the Lord has chosen for my master’s son.’(FJ)
45 “Before I finished praying in my heart,(FK) Rebekah came out, with her jar on her shoulder.(FL) She went down to the spring and drew water, and I said to her, ‘Please give me a drink.’(FM)
46 “She quickly lowered her jar from her shoulder and said, ‘Drink, and I’ll water your camels too.’(FN) So I drank, and she watered the camels also.(FO)
47 “I asked her, ‘Whose daughter are you?’(FP)
“She said, ‘The daughter of Bethuel(FQ) son of Nahor, whom Milkah bore to him.’(FR)
“Then I put the ring in her nose(FS) and the bracelets on her arms,(FT) 48 and I bowed down and worshiped the Lord.(FU) I praised the Lord, the God of my master Abraham,(FV) who had led me on the right road to get the granddaughter of my master’s brother for his son.(FW) 49 Now if you will show kindness and faithfulness(FX) to my master, tell me; and if not, tell me, so I may know which way to turn.”
50 Laban and Bethuel(FY) answered, “This is from the Lord;(FZ) we can say nothing to you one way or the other.(GA) 51 Here is Rebekah; take her and go, and let her become the wife of your master’s son, as the Lord has directed.(GB)”
52 When Abraham’s servant heard what they said, he bowed down to the ground before the Lord.(GC) 53 Then the servant brought out gold and silver jewelry and articles of clothing(GD) and gave them to Rebekah; he also gave costly gifts(GE) to her brother and to her mother. 54 Then he and the men who were with him ate and drank and spent the night there.
When they got up the next morning, he said, “Send me on my way(GF) to my master.”
55 But her brother and her mother replied, “Let the young woman remain with us ten days or so;(GG) then you[m] may go.”
56 But he said to them, “Do not detain me, now that the Lord has granted success(GH) to my journey. Send me on my way(GI) so I may go to my master.”
57 Then they said, “Let’s call the young woman and ask her about it.”(GJ) 58 So they called Rebekah and asked her, “Will you go with this man?”
“I will go,”(GK) she said.
59 So they sent their sister Rebekah on her way,(GL) along with her nurse(GM) and Abraham’s servant and his men. 60 And they blessed(GN) Rebekah and said to her,
“Our sister, may you increase
to thousands upon thousands;(GO)
may your offspring possess
the cities of their enemies.”(GP)
61 Then Rebekah and her attendants(GQ) got ready and mounted the camels and went back with the man. So the servant took Rebekah and left.
62 Now Isaac had come from Beer Lahai Roi,(GR) for he was living in the Negev.(GS) 63 He went out to the field one evening to meditate,[n](GT) and as he looked up,(GU) he saw camels approaching. 64 Rebekah also looked up and saw Isaac. She got down from her camel(GV) 65 and asked the servant, “Who is that man in the field coming to meet us?”
“He is my master,” the servant answered. So she took her veil(GW) and covered herself.
66 Then the servant told Isaac all he had done. 67 Isaac brought her into the tent(GX) of his mother Sarah,(GY) and he married Rebekah.(GZ) So she became his wife, and he loved her;(HA) and Isaac was comforted after his mother’s death.(HB)
Footnotes
- Genesis 22:13 Many manuscripts of the Masoretic Text, Samaritan Pentateuch, Septuagint and Syriac; most manuscripts of the Masoretic Text a ram behind him
- Genesis 22:18 Or seed
- Genesis 22:18 Or and all nations on earth will use the name of your offspring in blessings (see 48:20)
- Genesis 23:3 Or the descendants of Heth; also in verses 5, 7, 10, 16, 18 and 20
- Genesis 23:11 Or sell
- Genesis 23:11 Or sell
- Genesis 23:11 Or sell
- Genesis 23:15 That is, about 10 pounds or about 4.6 kilograms
- Genesis 24:7 Or seed
- Genesis 24:10 That is, Northwest Mesopotamia
- Genesis 24:22 That is, about 1/5 ounce or about 5.7 grams
- Genesis 24:22 That is, about 4 ounces or about 115 grams
- Genesis 24:55 Or she
- Genesis 24:63 The meaning of the Hebrew for this word is uncertain.
Ukrainian Bible (UKR)
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version (ERV-UK)
Copyright © 2007 by Bible League International
New International Version (NIV) 
Holy Bible, New International Version®, NIV® Copyright ©1973, 1978, 1984, 2011 by Biblica, Inc.® Used by permission. All rights reserved worldwide.
NIV Reverse Interlinear Bible: English to Hebrew and English to Greek. Copyright © 2019 by Zondervan.