Давидові останні слова

23 Ось останні слова Давида:

Давидові герої

⁸ Ось імена могутніх воїнів Давидових: Йошев-Башшевет^[b], такемонієць^[c], який був найголовнішим із трьох. Він списом убив вісімсот чоловік в одній битві.^[d]

⁹ Наступним був Елеазар, син Додая^[e], агогієць, один із трьох могутніх воїнів. Він був разом із Давидом у Пас-Даммимі^[f], коли филистимляни збиралися на битву. Коли ізраїльтяни почали відступати, ¹⁰ він кинувся в бій і почав рубати филистимлян, доки рука не втомилася й не прилипла до меча. Того дня Господь дарував їм велику перемогу. Війська повернулися до Елеазара, але вже тільки за тим, щоб пограбувати вбитих.

¹¹ Наступний Шамма, син Аґее гарарійського. Коли филистимляни згуртувалися поблизу чечевичного поля, ізраїльські війська втекли з Филистимської землі. ¹² Однак Шамма встав серед поля, захистив його й розбив филистимлян. І Господь дарував велику перемогу.

¹³ У жнивну пору троє командирів тридцяти воїнів пробралися до Давида, який переховувався в печері Адуллам, бо филистимське військо розташувалося в долині Рефаїм^[g]. ¹⁴ У той час Давид був у фортеці, а филистимські воїни знаходилися у Віфлеємі. ¹⁵ Давида мучила спрага, і він сказав: «От якби хтось приніс мені води напитися з Віфлеємської криниці, що біля брами!» ¹⁶ Троє героїв прорвали кордон филистимлян, набрали води з Віфлеємської криниці, що біля брами, й принесли Давидові. Але він відмовився пити ту воду і вилив її як пожертву Господу. ¹⁷ «Ні, нізащо, Господи, не можу я випити цю воду,—сказав Давид.—Хіба це не кров тих людей, що ризикували своїм життям, аби принести її?» Отож Давид нізащо не погодився випити ту воду. Ось такі були подвиги цих трьох героїв.

Інші хоробрі воїни

¹⁸ Авішай, брат Йоава, сина Зеруї, був командиром трійок. Він зі списом вийшов проти трьохсот чоловік і вбив їх. Тож ім’я його стало таким же славетним, як імена тих трьох героїв. ¹⁹ Авішая шанували більше, ніж тих трьох, адже він став їхнім командиром, хоч він і не належав до них.

²⁰ Беная, син Єгояди з Кавзеела, був хоробрим воїном, який здійснив багато видатних подвигів. Він убив двох найкращих моавських воїнів, а ще одного сніжного дня він спустився в яму і забив там лева. ²¹ Він також убив велетня-єгиптянина. Хоч в руках у єгиптянина був спис, Беная виступив проти нього лише з дубцем. Беная вихопив списа з рук єгиптянина і вбив того його ж списом. ²² Беная, син Єгояди, зробив багато подібних подвигів і став славетним, як і ті три герої. ²³ Його шанували більше, ніж будь-кого з тридцяти воїнів особливих підрозділів, але до трійці він все ж таки не входив.: Давид призначив його командиром своїх охоронців.

Тридцять героїв

²⁴ Серед Давидових тридцяти воїнів особливих підрозділів були:

Усього було тридцять сім сміливців.

Давид обліковує військо

24 Знову запалився Господній гнів на Ізраїль і запалив Давида проти ізраїльтян, намовляючи: «Іди й перелічи Ізраїль та Юдею».

² Цар сказав Йоаву та командирам його війська: «Обійди всі племена Ізраїлю від Дана до Беершеби^[i] й перелічи воїнів, аби я знав, скільки їх».

³ Та Йоав відповів царю: «Хай Господь твій Бог помножить народ твій у сотню разів і нехай очі мого володаря царя побачать це. Але, о царю, мій володарю, навіщо бажаєш ти зробити це?»

⁴ Однак слово царя переважило слова Йоава й військових командирів; вони залишили царя й подалися рахувати людей у війську ізраїльському.

⁵ Перейшовши через Йордан, вони розташувалися біля Ароера, на південь від міста, у вузькій ущелині, а потім перейшли Ґад у напрямку до Язера. ⁶ Вони попрямували в Ґілеад, в землі Тахтим-Годші, тоді до Дан-Яана і навколо нього до Сидона. ⁷ Звідти пройшли до фортеці Тир, побували в усіх містах хивійців та ханаанців. Наприкінці завітали до Беершеби в юдейському Неґеві.

⁸ Обійшовши усі землі, вони через дев’ять місяців і двадцять днів повернулися в Єрусалим.

⁹ Йоав доповів царю, скільки вони нарахували воїнів. В Ізраїлі налічувалося вісімсот тисяч здорових мужів, які були здатні тримати меч, а в Юдеї—п’ятсот тисяч чоловік.

Господь карає Давида

¹⁰ Давид відчув себе винним після того, як він порахував воїнів. Він сказав Господу: «Я вчинив великий гріх, зробивши це. Благаю Тебе, Господи, зніми цей гріх з Твого слуги, бо я зробив величезну дурницю».

¹¹ Наступного ранку, коли Давид іще не підвівся з ліжка, пророку Ґаду, Давидовому ясновидцю, було Господнє слово: ¹² «Піди й розкажи Давидові про те, що говорить Господь: „Я даю тобі на вибір три покарання. Вибери одне із них, і Я саме так з тобою і вчиню”».

¹³ Ґад пішов до Давида і сказав йому: «Ось тобі на вибір три покарання: або нехай звалиться на тебе голод на цілих три роки^[j], або будеш три місяці тікати від ворогів, які тебе переслідуватимуть, або матимеш три дні мору в своєму краї. Обміркуй і виріши, що я маю відповісти Тому, Хто мене послав».

¹⁴ Давид сказав Ґаду: «Я у великій печалі. Нехай Господь мене покарає, бо милість Його величезна, але не дай мені потрапити до людських рук».

¹⁵ Отож Господь наслав моровицю на Ізраїль з ранку й до кінця призначеного часу. І померло сімдесят тисяч людей від Дана до Беершеби. ¹⁶ Коли Ангел простягнув руку, щоб знищити Єрусалим, Господь зажурився тією бідою і промовив до Ангела, який губив народ: «Досить, прибери руку!» Ангел Господній якраз тоді був біля току євусита^[k] Арауни^[l].

Давид купує Араунів тік

¹⁷ Коли Давид побачив, як Ангел губить людей, він звернувся до Господа: «Це я згрішив, це мій переступ. Люди ж бо як овечки. Що вони зробили? Нехай упаде Твоя рука на мене й мою родину».

¹⁸ Того ж дня прийшов до Давида Ґад і сказав йому: «Піднімися й зведи вівтар Господу на току євусита Арауни».

¹⁹ Тож Давид зробив так, як йому наказав Господь через Ґада. ²⁰ Коли Арауна поглянув і побачив царя з обслугою, він вийшов і вклонився Давиду до самої землі. ²¹ Арауна спитав: «Чому мій володар-цар прийшов до свого слуги?» «Щоб купити твій тік,—відповів Давид,—та збудувати вівтар для Господа, аби жахлива моровиця відступилася від людей».

²² Арауна сказав Давиду: «Нехай мій володар-цар робить усе, що вважає за потрібне, нехай принесе жертву. Ось воли для жертви всеспалення, а ось все дерев’яне знаряддя для вогнища. ²³ О царю, все це віддає Арауна царю». Потім Арауна додав: «Нехай Господь твій Бог прийме тебе».

²⁴ Але цар відповів Арауні: «Ні-ні, я мушу тобі заплатити. Я не принесу Господу моєму Богу жертви всеспалення, які мені нічого не коштують». І купив Давид тік, волів, заплативши за все п’ятдесят шекелів^[m] срібла.

²⁵ Давид збудував там вівтар Господу й приніс жертви всеспалення та мирні жертви. Господь зглянувся на молитви за край, і припинилася моровиця в Ізраїлі.

Ісус у Закхея

19 Ісус увійшов до Єрихона й йшов містом. ² Там мешкав багатій на ймення Закхей, який був головним збирачем податків. ³ Він прагнув побачити, хто ж Такий Ісус, але через великий натовп не міг зробити цього, бо був низький на зріст. ⁴ Тож Закхей забіг наперед усіх і заліз на чинару, щоб побачити Ісуса, бо Він якраз мав пройти повз те дерево.

⁵ І коли Ісус дійшов до цього місця, Він підвів очі й промовив: «Закхею, мерщій злазь, бо Я мушу сьогодні зупинитися в твоєму домі».

⁶ Тоді Закхей швидко зліз на землю й радісно привітав Ісуса. ⁷ І всі це бачили й почали ремствувати: «Він пішов у гості до грішника». ⁸ Але Закхей став і промовив до Господа: «Пане, послухай! Я віддам половину свого добра бідним. І якщо я колись у когось щось видурив, то поверну йому в чотири рази більше!»

⁹ Ісус сказав йому: «Сьогодні в цей дім прийшло спасіння, адже цей чоловік також один з обраного народу Божого^[a]. ¹⁰ Бо ж Син Людський прийшов, щоб розшукати і спасти те, що було загублене».

Притча про таланти

(Мт. 25:14-30)

¹¹ Коли вони слухали це, Ісус розповів їм іншу притчу. Деякі люди вважали, що Царство Боже з’явиться негайно, бо Ісус підходив до Єрусалиму. ¹² Тоді Він сказав: «Один чоловік шляхетного походження вирушив у далеку країну. Там його мали проголосити царем, а по тому він планував повернутися додому. ¹³ Чоловік покликав десятьох слуг своїх і роздав їм десять талантів^[b] срібла. Він сказав слугам: „Вкладайте ці гроші в діло до мого повернення”.

¹⁴ Але співвітчизники того чоловіка ненавиділи його. Вони вислали за ним навздогін посланців, щоб ті сказали в далекій країні: „Ми не хочемо, щоб цей чоловік царював над нами!”

¹⁵ Але його все одно проголосили царем, і він повернувся додому. А повернувшись, послав за тими слугами, яким роздав був гроші. Його цікавило, який прибуток вони одержали.

¹⁶ Перший з них прийшов і доповів: „Пане, твоя міна срібла принесла ще десять мін”. ¹⁷ То хазяїн сказав йому: „Гарна праця, ти добрий слуга! Оскільки ти в малому був вірний, я доручаю тобі управляти десятьма містами”.

¹⁸ Тоді прийшов другий слуга й мовив: „Пане, твоя міна принесла ще п’ять мін”. ¹⁹ Цьому слузі він сказав: „Ти правитимеш п’ятьма містами”. ²⁰ Інший слуга прийшов і сказав: „Пане, ось твоя міна. Я тримав її загорнуту в хустину. ²¹ Я боявся тебе, бо ти чоловік жорстокий. Ти забираєш те, чого не клав, і жнеш те, чого не сіяв”.

²² Хазяїн промовив: „Я судитиму тебе твоїми ж словами, поганий ти слуга. Ти кажеш, що знаєш, що я жорстокий чоловік, що беру там, де не клав, та жну там, де не сіяв. ²³ Тобі слід було пустити гроші в обіг^[c], то ж повернувшись, я мав би їх із прибутком”. ²⁴ І додав, звертаючись до тих, що стояли поруч: „Заберіть у нього цю міну й віддайте тому, хто має десять мін”.

²⁵ А вони кажуть: „Пане, але ж він уже має десять мін!” ²⁶ „Кажу ж вам,—відповів хазяїн,—кожному, хто має, додасться ще більше, а у того, в кого нічого не має, відніметься і той дріб’язок, що йому належить. ²⁷ Щодо тих моїх ворогів, які не хотіли, аби я царював над ними, то приведіть їх сюди і вбийте перед моїми очима”».