Añadir traducción en paralelo Imprimir Opciones de la página

19 І, ввійшовши Ісус, переходив через Єрихон.

І ось чоловік, що звався Закхей, він був старший над митниками, і був багатий,

бажав бачити Ісуса, хто Він, але з-за народу не міг, бо малий був на зріст.

І, забігши вперед, він виліз на фіґове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього проходити.

А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув угору до нього й промовив: Закхею, зійди зараз додолу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм!

І той зараз додолу ізліз, і прийняв Його з радістю.

А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: Він до грішного мужа в гостину зайшов!

Став же Закхей та й промовив до Господа: Господи, половину маєтку свого я віддам ось убогим, а коли кого скривдив був чим, верну вчетверо.

Ісус же промовив до нього: Сьогодні на дім цей спасіння прийшло, бо й він син Авраамів.

10 Син бо Людський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло!

11 Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну притчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж думали, що об'явиться Боже Царство тепер.

12 Отож Він сказав: Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись.

13 І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: Торгуйте, аж поки вернуся.

14 Та його громадяни його ненавиділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: Не хочемо, щоб він був над нами царем.

15 І сталось, коли він вернувся, як царство прийняв, то звелів поскликати рабів, яким срібло роздав, щоб довідатися, хто що набув.

16 І перший прийшов і сказав: Пане, міна твоя принесла десять мін.

17 І відказав він йому: Гаразд, рабе добрий! Ти в малому був вірний, володій десятьма містами.

18 І другий прийшов і сказав: Пане, твоя міна п'ять мін принесла.

19 Він же сказав і тому: Будь і ти над п'ятьма містами.

20 І ще інший прийшов і сказав: Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці.

21 Я бо боявся тебе, ти ж бо людина жорстока: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв.

22 І відказав той йому: Устами твоїми, злий рабе, суджу я тебе! Ти знав, що я жорстока людина, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.

23 Чому ж не віддав ти міняльникам срібла мого, і я, повернувшись, узяв би своє із прибутком?

24 І сказав він присутнім: Візьміть міну від нього, та дайте тому, хто десять мін має.

25 І відказали йому: Пане, він десять мін має.

26 Говорю бо я вам: Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що він має.

27 А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, і на очах моїх їх повбивайте.

28 А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим.

29 І ото, як наблизився до Вітфагії й Віфанії, на горі, що Оливною зветься, Він двох учнів послав,

30 наказуючи: Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, знайдете прив'язане осля, що на нього ніколи ніхто із людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.

31 Коли ж вас хто спитає: Нащо відв'язуєте?, відкажіть тому так: Господь потребує його.

32 Посланці ж відійшли, і знайшли, як Він їм був сказав.

33 А коли осля стали відв'язувати, хазяї його їх запитали: Нащо осля ви відв'язуєте?

34 Вони ж відказали: Господь потребує його.

35 І вони привели до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса.

36 Коли ж Він їхав, вони простилали одежу свою по дорозі.

37 А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь натовп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили,

38 кажучи: Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім'я! Мир на небесах, і слава на висоті!

39 А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: Учителю, заборони Своїм учням!

40 А Він їм промовив у відповідь: Кажу вам, що коли ці замовкнуть, то каміння кричатиме!

41 І коли Він наблизився, і місто побачив, то заплакав за ним,

42 і сказав: О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це.

43 Бо прийдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе валом оточать, і обляжуть тебе, і стиснуть тебе звідусюди.

44 І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоставлять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх...

45 А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавців,

46 до них кажучи: Написано: Дім Мій дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбійників.

47 І Він кожного дня у храмі навчав. А первосвященики й книжники й найважніші з народу шукали, щоб Його погубити,

48 але не знаходили, що вчинити Йому, бо ввесь народ горнувся до Нього та слухав Його.

20 І сталось одного з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Новину звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими,

та й до Нього промовили, кажучи: Скажи нам, якою владою Ти чиниш оце? Або хто Тобі владу цю дав?

І промовив до них Він у відповідь: Запитаю й Я вас одну річ, і відповідайте Мені:

Іванове хрищення з неба було, чи від людей?

Вони ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: З неба, відкаже: Чого ж ви йому не повірили?

А як скажемо: Від людей, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переконані, що Іван то пророк.

І вони відповіли, що не знають, ізвідки...

А Ісус відказав їм: То й Я не скажу вам, якою владою Я це чиню.

І Він розповідати почав людям притчу оцю. Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винарям, та й відбув на час довший.

10 А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб дали йому частку з плодів виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим.

11 І знову послав він до них раба іншого, а вони й того збили й зневажили, та й відіслали ні з чим.

12 І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали.

13 Сказав тоді пан виноградника: Що маю робити? Пошлю свого сина улюбленого, може його посоромляться...

14 Винарі ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, щоб спадщина наша була.

15 І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що ж зробить їм пан виноградника?

16 Він прийде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть. Слухачі ж повіли: Нехай цього не станеться!

17 А Він глянув на них та й сказав: Що ж оце, що написане: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем!

18 Кожен, хто впаде на цей камінь розіб'ється, а на кого він сам упаде, то розчавить його.

19 А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись народу. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.

20 І вони слідкували за Ним, і підіслали підглядачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й владі намісника.

21 І вони запитали Його та сказали: Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обличчя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.

22 Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?

23 Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: Чого ви Мене випробовуєте?

24 Покажіте динарія Мені. Чий образ і напис він має? Вони відказали: Кесарів.

25 А Він їм відказав: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже!

26 І не могли вони перед людьми зловити на слові Його. І дивувались вони з Його відповіді, та й замовкли.

27 І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресіння, і запитали Його,

28 та сказали: Учителю, Мойсей написав нам: Як умре кому брат, який має дружину, а помре бездітний, то нехай його брат візьме дружину, і відновить насіння для брата свого.

29 Було ж сім братів. І перший, узявши дружину, бездітний умер.

30 І другий узяв був ту дружину, та й той вмер бездітний.

31 І третій узяв був її, так само й усі семеро, і вони дітей не позоставили, та й повмирали.

32 А по всіх умерла й жінка.

33 А в воскресінні котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її.

34 Ісус же промовив у відповідь їм: Женяться й заміж виходять сини цього віку.

35 А ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть ні женитись, ні заміж виходити,

36 ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони Анголам, і вони сини Божі, синами воскресіння бувши.

37 А що мертві встають, то й Мойсей показав при кущі, коли він назвав Господа Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим.

38 Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.

39 Дехто ж із книжників відповіли та сказали: Учителю, Ти добре сказав!

40 І вже не насмілювалися питати Його ні про що.

41 І сказав Він до них: Як то кажуть, що Христос син Давидів?

42 Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене,

43 поки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!

44 Отже, Давид Його Господом зве, як же Він йому син?

45 І, як увесь народ слухав, Він промовив до учнів Своїх:

46 Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки в синагогах, і перші місця на бенкетах,

47 що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжче осудження приймуть!

Ісус у Закхея

19 Ісус увійшов до Єрихона й йшов містом. Там мешкав багатій на ймення Закхей, який був головним збирачем податків. Він прагнув побачити, хто ж Такий Ісус, але через великий натовп не міг зробити цього, бо був низький на зріст. Тож Закхей забіг наперед усіх і заліз на чинару, щоб побачити Ісуса, бо Він якраз мав пройти повз те дерево.

І коли Ісус дійшов до цього місця, Він підвів очі й промовив: «Закхею, мерщій злазь, бо Я мушу сьогодні зупинитися в твоєму домі».

Тоді Закхей швидко зліз на землю й радісно привітав Ісуса. І всі це бачили й почали ремствувати: «Він пішов у гості до грішника». Але Закхей став і промовив до Господа: «Пане, послухай! Я віддам половину свого добра бідним. І якщо я колись у когось щось видурив, то поверну йому в чотири рази більше!»

Ісус сказав йому: «Сьогодні в цей дім прийшло спасіння, адже цей чоловік також один з обраного народу Божого[a]. 10 Бо ж Син Людський прийшов, щоб розшукати і спасти те, що було загублене».

Притча про таланти

(Мт. 25:14-30)

11 Коли вони слухали це, Ісус розповів їм іншу притчу. Деякі люди вважали, що Царство Боже з’явиться негайно, бо Ісус підходив до Єрусалиму. 12 Тоді Він сказав: «Один чоловік шляхетного походження вирушив у далеку країну. Там його мали проголосити царем, а по тому він планував повернутися додому. 13 Чоловік покликав десятьох слуг своїх і роздав їм десять талантів[b] срібла. Він сказав слугам: „Вкладайте ці гроші в діло до мого повернення”.

14 Але співвітчизники того чоловіка ненавиділи його. Вони вислали за ним навздогін посланців, щоб ті сказали в далекій країні: „Ми не хочемо, щоб цей чоловік царював над нами!”

15 Але його все одно проголосили царем, і він повернувся додому. А повернувшись, послав за тими слугами, яким роздав був гроші. Його цікавило, який прибуток вони одержали.

16 Перший з них прийшов і доповів: „Пане, твоя міна срібла принесла ще десять мін”. 17 То хазяїн сказав йому: „Гарна праця, ти добрий слуга! Оскільки ти в малому був вірний, я доручаю тобі управляти десятьма містами”.

18 Тоді прийшов другий слуга й мовив: „Пане, твоя міна принесла ще п’ять мін”. 19 Цьому слузі він сказав: „Ти правитимеш п’ятьма містами”. 20 Інший слуга прийшов і сказав: „Пане, ось твоя міна. Я тримав її загорнуту в хустину. 21 Я боявся тебе, бо ти чоловік жорстокий. Ти забираєш те, чого не клав, і жнеш те, чого не сіяв”.

22 Хазяїн промовив: „Я судитиму тебе твоїми ж словами, поганий ти слуга. Ти кажеш, що знаєш, що я жорстокий чоловік, що беру там, де не клав, та жну там, де не сіяв. 23 Тобі слід було пустити гроші в обіг[c], то ж повернувшись, я мав би їх із прибутком”. 24 І додав, звертаючись до тих, що стояли поруч: „Заберіть у нього цю міну й віддайте тому, хто має десять мін”.

25 А вони кажуть: „Пане, але ж він уже має десять мін!” 26 „Кажу ж вам,—відповів хазяїн,—кожному, хто має, додасться ще більше, а у того, в кого нічого не має, відніметься і той дріб’язок, що йому належить. 27 Щодо тих моїх ворогів, які не хотіли, аби я царював над ними, то приведіть їх сюди і вбийте перед моїми очима”».

Ісус в’їжджає до Єрусалиму як Цар

(Мт. 21:1-11; Мк. 11:1-11; Ін. 12:12-19)

28 Розповівши цю притчу, Ісус вирушив далі до Єрусалиму. 29 Підійшовши до міст Ветфаґія та Віфанія поблизу гори, що звалася Оливною, Ісус відіслав двох Своїх учнів 30 з такими словами: «Ідіть у це місто, що перед вами. Тільки-но ви ввійдете туди, то одразу ж знайдете там припнутого віслючка, на якому ніхто ще не їздив.: Відв’яжіть його й приведіть сюди. 31 А якщо хтось запитає вас: „Для чого ви відв’язуєте віслючка?”—то ви мусите відповісти: „Він потрібен Господу”».

32 Отож двоє з учнів пішли до села й там знайшли віслючка, точно так, як Він казав їм. 33 А коли вони віслючка відв’язували, його власники запитали їх: «Навіщо ви відв’язуєте віслючка?» 34 Вони відповіли: «Він потрібен Господу». 35 Привівши віслючка до Ісуса, вони поклали на нього свій одяг й посадили Його зверху.

36 Коли Ісус їхав, люди стелили перед Ним на дорозі свій одяг. 37 А як підійшов Він до сходу з Оливної гори, натовп учнів почав радісно й голосно славити Бога за всі чудеса, які вони побачили. 38 Вони вигукували:

«Благословенний Цар,
    Який приходить в ім’я Господнє!(A)
Мир на Небі й слава Господу!»

39 Серед людей у натовпі було кілька фарисеїв. Вони звернулися до Ісуса: «Вчителю, вгамуй Своїх учнів!» 40 Ісус відповів їм: «Повірте, якщо Мої послідовники зараз замовкнуть, то каміння почне вигукувати!»

Ісус плаче за Єрусалимом

41-42 Коли Ісус під’їхав до Єрусалиму й, побачивши місто, Він заплакав і промовив: «Якби ж ти сьогодні знало, що тобі може принести мир! Та зараз це приховано від очей твоїх. 43 Настануть дні, коли вороги твої насиплють довкола тебе вали й обложать тебе. Вони насуватимуться з усіх боків, 44 й знищать тебе і народ, який мешкає в стінах твоїх. Вони каменя на камені не залишать там, де ти стоїш нині. Бо не впізнало ти того часу, коли Бог прийшов спасти тебе».

Ісус у храмі

(Мт. 21:12-17; Мк. 11:15-19; Ін. 2:13-22)

45 Зайшовши у двір храму, Ісус почав виганяти звідти усіх торговців. 46 Він промовив: «У Святому Писанні сказано: „Мій храм буде домом молитви(B), а ви перетворили його на розбійницьке кубло!”(C)»

47 Щодня Ісус навчав у храмі, та головні священики, книжники та можновладці міркували, як убити Його. 48 Вони нічого зробити не могли, бо всі люди слухали Ісуса й горнулися до Нього.

Звідки влада в Ісуса

(Мт. 21:23-27; Мк. 11:27-33)

20 Одного дня, коли Ісус навчав людей у дворі храму, проповідуючи їм Благу Вість, до Нього підійшли головні священики, книжники й старійшини. Вони запитали: «Скажи нам, чиєю владою Ти все це робиш? Хто дав Тобі владу таку?»

3-4 У відповідь Ісус сказав: «Я також хочу поставити вам запитання. Скажіть Мені: Іоанове хрещення прийшло від Господа чи від людей?»

Головні священики та книжники почали радитися поміж собою, що відповісти, міркуючи: «Якщо ми скажемо, що від Господа, то Він спитає: „Чому ж тоді ви не повірили Іоану?” А якщо скажемо, що від людей, то весь цей люд закидає нас камінням, адже вони вважають, що Іоан був справді пророком». Тож вони відповіли: «Ми не знаємо, звідки прийшло Іоанове хрещення».

Тоді Ісус мовив до них: «Отож і Я вам не скажу, чиєю владою Я все це роблю».

Бог посилає Свого Сина

(Мт. 21:33-46; Мк. 12:1-12)

Після того Ісус розповів людям таку притчу: «Один чоловік посадив виноградник. Потім здав виноградник в оренду та й надовго вирушив у мандри. 10 Як настала пора, він послав слугу до виноградарів, щоб одержати свою частку врожаю, але орендарі побили його й відіслали ні з чим. 11 Тоді господар послав іншого слугу, але виноградарі й того побили. Вони безсоромно познущалися з нього й прогнали його з порожніми руками. 12 Господар послав третього слугу, та вони й цього покалічили і вигнали геть.

13 Тоді господар виноградника сказав собі: „Що ж мені робити? Мушу послати свого улюбленого сина. Може, вони хоч його поважатимуть”.

14 Та побачивши господаревого сина, орендарі сказали одне одному: „Це спадкоємець! Давайте вб’ємо його, то й спадщина буде наша!” 15 Тож вони викинули сина господаря з виноградника і вбили його. То що тепер власникові виноградника діяти з ними? 16 Він піде та вб’є тих орендарів, а виноградник здасть в оренду іншим».

Коли люди почули цю притчу, вони сказали: «Хай ніколи таке не трапиться!»

17 Та Ісус пильно подивився на них і мовив: «Яке ж тоді значення того, що сказано у Святому Писанні:

„Той камінь, що будівельники відкинули,
    став наріжним каменем?”(D)

18 Той, хто впаде на цей камінь, розіб’ється, а на кого цей камінь впаде, той буде розчавлений».

19 Почувши цю притчу, головні священики й книжники зрозуміли, що Ісус говорить саме про них, та почали вигадувати, як би негайно схопити Його, але побоялися народу.

Цезареві—цезареве, а Богові—Боже

(Мт. 22:15-22; Мк. 12:13-17)

20 Юдейські лідери пильно стежили за Ісусом Христом, намагаючись зловити Його на слові. Вони підіслали до Нього вивідників, які удавали з себе праведників, аби спровокувати Ісуса та мати підстави віддати Його до рук намісника, який мав владу заарештувати Христа. 21 Тож вони сказали Йому: «Вчителю, ми знаємо, що усе, що Ти говориш і вчиш, є істиною, не зважаючи, хто Тебе слухає, бо не дивишся на чин та звання людей. Ти правдиво наставляєш на шлях Божий. 22 Тож скажи нам, чи то справедливо для нас сплачувати податки цезареві, чи ні?»

23 Їхні підступні наміри були відомі Ісусові, тож Він на те відповів: 24 «Покажіть Мені динар. Хто тут зображений й чиє ім’я викарбуване на монеті?» Вони відповіли: «Цезареве». 25 Тоді Ісус і каже: «Тож віддайте цезарю—цезареве, а Богу—Боже».

26 Почувши таку відповідь, вивідники не могли схопити Його за те, що Він говорить перед людьми й, вражені його словами, вони замовкли.

Саддукеї намагаються зловити Ісуса на слові

(Мт. 22:23-33; Мк. 12:18-27)

27 Декілька саддукеїв (вони стверджують, буцімто ніякого воскресіння з мертвих не буде взагалі) прийшли до Ісуса й спитали Його: 28 «Вчителю, Мойсей заповів нам: „Якщо чоловік помре бездітний, то його брат мусить взяти шлюб з жінкою померлого і народити з нею дітей, аби продовжити рід свого брата”[d].

29 От було собі семеро братів. Перший одружився і скоро помер, не залишивши дітей. 30 Тож другий брат узяв шлюб із тією жінкою та також помер бездітним. 31 Те ж саме трапилося й з третім, а потім і з усіма сімома—вони померли, не залишивши дітей. 32 Останньою померла жінка. 33 Отже, в майбутньому житті, після воскресіння, чиєю дружиною вона буде, адже всі семеро мали шлюб з тією жінкою?»

34 Ісус відповів їм: «Люди в цьому житті одружуються. 35 Але ті, кого Бог визнає гідними ввійти у вічне життя й воскресіння з мертвих, не одружуватимуться. 36 Вони будуть подібні до Ангелів і не зможуть більше вмерти. Вони—діти Божі, оскільки Господь воскресив їх з мертвих.

37 Мойсей, в історії про палаючий кущ[e], ясно показав, що мертві воскресають, коли назвав Господа „Богом Авраама, Богом Ісаака і Богом Якова”[f]. 38 Тобто Господь є Богом живих, а не мертвих. Всі вони все ще живі для Господа».

39 Деякі з книжників промовили: «Добре сказано, Вчителю!» 40 І відтоді ніхто не наважувався Ісуса про щось питати.

Чи є Христос Сином Давидовим або Сином Божим?

(Мт. 22:41-46; Мк. 12:35-37)

41 Тоді Ісус запитав книжників: «Чому деякі люди стверджують, що Христос—Син Давидів? 42-43 Адже сам Давид сказав у книзі Псалмів:

„Господь Бог мовив до Господа мого:
Сядь по праву руку від Мене,
    доки не покладу Я ворогів Твоїх до ніг Твоїх”[g].(E)

44 Тобто сам Давид називав Христа „Господом” своїм. То як же Він може бути Сином Давидовим?»

Ісус викриває книжників

(Мт. 23:1-36; Мк. 12:38-40; Лк. 11:37-54)

45 Поки всі слухали, Ісус сказав Своїм учням: 46 «Стережіться книжників: вони люблять походжати в довгому вбранні, виглядаючи важливо. Вони полюбляють, щоб їх шанобливо вітали на базарах, й щоб у них були найповажніші місця в синагогах і найпочесніші місця на бенкетах. 47 А самі вони оббирають вдів і виживають їх із їхніх осель, а потім моляться довго напоказ, щоб виглядати щирими. Господь покарає їх найтяжче».

Notas al pie

  1. 19:9 один… Божого Буквально «син Авраама».
  2. 19:13 талант Біля 27-36 кілограмів золотих, срібних або мідних монет. Також див.: Лк. 19:16, 18, 20, 24, 25.
  3. 19:23 пустити… в обіг Або «віддати міняйлам».
  4. 20:28 Якщо чоловік… брата Див.: Повт. Закону 25:5-6.
  5. 20:37 Мойсей… палаючий кущ Див.: Вих. 3:1-12.
  6. 20:37 Богом… Якова Див.: Вих. 3:6.
  7. 20:42-43 не покладу… до ніг Твоїх Або «підкорю Твоїй владі».