Font Size
Йов 1-4
Ukrainian Bible
Йов 1-4
Ukrainian Bible
1 Був чоловік у країні Уц, на ім'я йому Йов. І був чоловік цей невинний та праведний, і він Бога боявся, а від злого втікав.
2 І народилися йому семеро синів та три дочки.
3 А маєток його був: сім тисяч худоби дрібної, і три тисячі верблюдів, і п'ять сотень пар худоби великої, і п'ять сотень ослиць та дуже багато рабів. І був цей чоловік більший від усіх синів сходу.
4 А сини його ходили один до одного, і справляли гостину в домі того, чий був день. І посилали вони, і кликали трьох своїх сестер, щоб їсти та пити із ними.
5 І бувало, як миналося коло бенкетних днів, то Йов посилав за дітьми й освячував їх, і вставав він рано вранці, і приносив цілопалення за числом їх усіх, бо Йов казав: Може згрішили сини мої, і зневажили Бога в серці своєму. Так робив Йов по всі дні.
6 І сталося одного дня, і поприходили Божі сини, щоб стати при Господі. І прийшов поміж ними й сатана.
7 І сказав Господь до сатани: Звідки ти йдеш? А сатана відповів Господеві й сказав: Я мандрував по землі та й перейшов її.
8 І сказав Господь до сатани: Чи звернув ти увагу на раба Мого Йова? Бо немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, що Бога боїться, а від злого втікає.
9 І відповів сатана Господеві й сказав: Чи ж Йов дармо боїться Бога?
10 Чи ж Ти не забезпечив його, і дім його, і все, що його? Чин його рук Ти поблагословив, а маєток його поширився по краю.
11 Але простягни тільки руку Свою, і доторкнися до всього, що його, чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?
12 І сказав Господь до сатани: Ось усе, що його, у твоїй руці, тільки на нього самого не простягай своєї руки! І пішов сатана від лиця Господнього.
13 І сталося одного дня, коли сини його та дочки його їли та вино пили в домі свого первородженого брата,
14 то прибіг до Йова посланець та й сказав: Худоба велика орала, а ослиці паслися при них.
15 Аж тут напали сабеї й позабирали їх, а слуг повбивали вістрям меча. І втік тільки я сам, щоб донести тобі...
16 Він ще говорив, аж прибігає інший та й каже: З неба спав Божий огонь, і спалив отару та слуг, та й пожер їх... А втік тільки я сам, щоб донести тобі...
17 Він ще говорив, аж біжить ще інший та й каже: Халдеї поділилися на три відділи, і напали на верблюдів, та й позабирали їх, а слуг повбивали вістрям меча... І втік тільки я сам, щоб донести тобі...
18 Поки він говорив, аж надбігає ще інший та й каже: Сини твої та дочки твої їли та вино пили в домі свого первородженого брата.
19 Аж раптово надійшов великий вітер з боку пустині, та й ударив на чотири роги дому, і він упав на юнаків, і вони повмирали... І втік тільки я сам, щоб донести тобі...
20 І встав Йов, і роздер плаща свого, й обстриг свою голову, та й упав на землю, і поклонився,
21 та й сказав: Я вийшов нагий із утроби матері своєї, і нагий повернусь туди, в землю! Господь дав, і Господь узяв... Нехай буде благословенне Господнє Ім'я!
22 При всьому цьому Йов не згрішив, і не сказав на Бога нічого безумного!
2 І сталося одного дня, і поприходили Божі сини, щоб стати перед Господом: і прийшов також сатана поміж ними, щоб стати перед Господом.
2 І сказав Господь до сатани: Звідки ти йдеш? А сатана відповів Господеві й сказав:
3 І сказав Господь до сатани: Чи звернув ти увагу на раба Мого Йова? Бо немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, який Бога боїться, а від злого втікає. І він ще тримається міцно в своїй невинності, а ти намовляв був Мене на нього, щоб без приводу його зруйнувати...
4 І відповів сатана Господеві й сказав: Шкіра за шкіру, і все, що хто має, віддасть він за душу свою.
5 Але простягни но Ти руку Свою, і доторкнись до костей його та до тіла його, чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?
6 І сказав Господь до сатани: Ось він у руці твоїй, тільки душу його бережи!
7 І вийшов сатана від лиця Господнього, та й ударив Йова злим гнояком від стопи ноги його аж до його черепа...
8 А той узяв собі черепка, щоб шкребти себе. І він сидів серед попелу...
9 І сказала йому його жінка: Ти ще міцно тримаєшся в невинності своїй? Прокляни Бога і помреш!...
10 А він до неї відказав: Ти говориш отак, як говорить яка з божевільних!... Чи ж ми будем приймати від Бога добре, а злого не приймем? При всьому тому Йов не згрішив своїми устами...
11 І почули троє приятелів Йовових про все те нещастя, що прийшло на нього, і поприходили кожен з місця свого: теманянин Еліфаз, шух'янин Біддад та нааматянин Цофар. І вмовилися вони прийти разом, щоб похитати головою над ним та потішити його.
12 І звели вони здалека очі свої, і не пізнали його... І піднесли вони голос свій, та й заголосили, і роздерли кожен одежу свою, і кидали порох над своїми головами аж до неба...
13 І сиділи вони з ним на землі сім день та сім ночей, і ніхто не промовив до нього ні слова, бо вони бачили, що біль його вельми великий...
3 По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день народження.
2 І Йов заговорив та й сказав:
3 Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: Зачавсь чоловік!
4 Нехай стане цей день темнотою, нехай Бог з висоти не згадає його, і нехай не являється світло над ним!...
5 Бодай темрява й морок його заступили, бодай хмара над ним пробувала, бодай темнощі денні лякали його!...
6 Оця ніч бодай темність її обгорнула, нехай у днях року не буде названа вона, хай не ввійде вона в число місяців!...
7 Тож ця ніч нехай буде самітна, хай не прийде до неї співання!
8 Бодай її ті проклинали, що день проклинають, що левіятана готові збудити!
9 Хай потемніють зорі поранку її, нехай має надію на світло й не буде його, і хай вона не побачить тремтячих повік зорі ранньої,
10 бо вона не замкнула дверей нутра матернього, і не сховала страждання з очей моїх!...
11 Чому я не згинув в утробі? Як вийшов, із нутра то чому я не вмер?
12 Чого прийняли ті коліна мене? І нащо ті перса, які я був ссав?
13 Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочинок
14 з царями та з земними радниками, що гробниці будують собі,
15 або із князями, що золото мали, що доми свої сріблом наповнювали!...
16 Або чом я не ставсь недоноском прихованим, немов ті немовлята, що світла не бачили?
17 Там же безбожники перестають докучати, і спочивають там змученосилі,
18 разом з тим мають спокій ув'язнені, вони не почують вже крику гнобителя!...
19 Малий та великий там рівні, а раб вільний від пана свого...
20 І нащо Він струдженому дає світло, і життя гіркодухим,
21 що вичікують смерти й немає її, що її відкопали б, як скарби заховані,
22 тим, що радісно тішилися б, веселились, коли б знайшли гроба,
23 мужчині, якому дорога закрита, що Бог тінню закрив перед ним?...
24 Бо зідхання моє випереджує хліб мій, а зойки мої полились, як вода,
25 бо страх, що його я жахався, до мене прибув, і чого я боявся прийшло те мені...
26 Не знав я спокою й не був втихомирений, і я не відпочив, та нещастя прийшло!...
4 І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:
2 Коли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова?
3 Таж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв,
4 того, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв!
5 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався...
6 Хіба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?
7 Пригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені?
8 Як я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її:
9 вони гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають!
10 Левине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби.
11 Гине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.
12 І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього.
13 у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей,
14 спіткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув,
15 і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм...
16 Він стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я:
17 Хіба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший?
18 Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів!
19 Що ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені!
20 Вони товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди...
21 Слава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!...
Job 1-4
New International Version
Job 1-4
New International Version
Prologue
1 In the land of Uz(A) there lived a man whose name was Job.(B) This man was blameless(C) and upright;(D) he feared God(E) and shunned evil.(F) 2 He had seven sons(G) and three daughters,(H) 3 and he owned seven thousand sheep, three thousand camels, five hundred yoke of oxen and five hundred donkeys,(I) and had a large number of servants.(J) He was the greatest man(K) among all the people of the East.(L)
4 His sons used to hold feasts(M) in their homes on their birthdays, and they would invite their three sisters to eat and drink with them. 5 When a period of feasting had run its course, Job would make arrangements for them to be purified.(N) Early in the morning he would sacrifice a burnt offering(O) for each of them, thinking, “Perhaps my children have sinned(P) and cursed God(Q) in their hearts.” This was Job’s regular custom.
6 One day the angels[a](R) came to present themselves before the Lord, and Satan[b](S) also came with them.(T) 7 The Lord said to Satan, “Where have you come from?”
Satan answered the Lord, “From roaming throughout the earth, going back and forth on it.”(U)
8 Then the Lord said to Satan, “Have you considered my servant Job?(V) There is no one on earth like him; he is blameless and upright, a man who fears God(W) and shuns evil.”(X)
9 “Does Job fear God for nothing?”(Y) Satan replied. 10 “Have you not put a hedge(Z) around him and his household and everything he has?(AA) You have blessed the work of his hands, so that his flocks and herds are spread throughout the land.(AB) 11 But now stretch out your hand and strike everything he has,(AC) and he will surely curse you to your face.”(AD)
12 The Lord said to Satan, “Very well, then, everything he has(AE) is in your power, but on the man himself do not lay a finger.”(AF)
Then Satan went out from the presence of the Lord.
13 One day when Job’s sons and daughters(AG) were feasting(AH) and drinking wine at the oldest brother’s house, 14 a messenger came to Job and said, “The oxen were plowing and the donkeys were grazing(AI) nearby, 15 and the Sabeans(AJ) attacked and made off with them. They put the servants to the sword, and I am the only one who has escaped to tell you!”
16 While he was still speaking, another messenger came and said, “The fire of God fell from the heavens(AK) and burned up the sheep and the servants,(AL) and I am the only one who has escaped to tell you!”
17 While he was still speaking, another messenger came and said, “The Chaldeans(AM) formed three raiding parties and swept down on your camels and made off with them. They put the servants to the sword, and I am the only one who has escaped to tell you!”
18 While he was still speaking, yet another messenger came and said, “Your sons and daughters(AN) were feasting(AO) and drinking wine at the oldest brother’s house, 19 when suddenly a mighty wind(AP) swept in from the desert and struck the four corners of the house. It collapsed on them and they are dead,(AQ) and I am the only one who has escaped to tell you!(AR)”
20 At this, Job got up and tore his robe(AS) and shaved his head.(AT) Then he fell to the ground in worship(AU) 21 and said:
“Naked I came from my mother’s womb,
and naked I will depart.[c](AV)
The Lord gave and the Lord has taken away;(AW)
may the name of the Lord be praised.”(AX)
22 In all this, Job did not sin by charging God with wrongdoing.(AY)
2 On another day the angels[d](AZ) came to present themselves before the Lord, and Satan also came with them(BA) to present himself before him. 2 And the Lord said to Satan, “Where have you come from?”
Satan answered the Lord, “From roaming throughout the earth, going back and forth on it.”(BB)
3 Then the Lord said to Satan, “Have you considered my servant Job? There is no one on earth like him; he is blameless and upright, a man who fears God and shuns evil.(BC) And he still maintains his integrity,(BD) though you incited me against him to ruin him without any reason.”(BE)
4 “Skin for skin!” Satan replied. “A man will give all he has(BF) for his own life. 5 But now stretch out your hand and strike his flesh and bones,(BG) and he will surely curse you to your face.”(BH)
6 The Lord said to Satan, “Very well, then, he is in your hands;(BI) but you must spare his life.”(BJ)
7 So Satan went out from the presence of the Lord and afflicted Job with painful sores from the soles of his feet to the crown of his head.(BK) 8 Then Job took a piece of broken pottery and scraped himself with it as he sat among the ashes.(BL)
9 His wife said to him, “Are you still maintaining your integrity?(BM) Curse God and die!”(BN)
10 He replied, “You are talking like a foolish[e] woman. Shall we accept good from God, and not trouble?”(BO)
In all this, Job did not sin in what he said.(BP)
11 When Job’s three friends, Eliphaz the Temanite,(BQ) Bildad the Shuhite(BR) and Zophar the Naamathite,(BS) heard about all the troubles that had come upon him, they set out from their homes and met together by agreement to go and sympathize with him and comfort him.(BT) 12 When they saw him from a distance, they could hardly recognize him;(BU) they began to weep aloud,(BV) and they tore their robes(BW) and sprinkled dust on their heads.(BX) 13 Then they sat on the ground(BY) with him for seven days and seven nights.(BZ) No one said a word to him,(CA) because they saw how great his suffering was.
Job Speaks
3 After this, Job opened his mouth and cursed the day of his birth.(CB) 2 He said:
3 “May the day of my birth perish,
and the night that said, ‘A boy is conceived!’(CC)
4 That day—may it turn to darkness;
may God above not care about it;
may no light shine on it.
5 May gloom and utter darkness(CD) claim it once more;
may a cloud settle over it;
may blackness overwhelm it.
6 That night—may thick darkness(CE) seize it;
may it not be included among the days of the year
nor be entered in any of the months.
7 May that night be barren;
may no shout of joy(CF) be heard in it.
8 May those who curse days[f] curse that day,(CG)
those who are ready to rouse Leviathan.(CH)
9 May its morning stars become dark;
may it wait for daylight in vain
and not see the first rays of dawn,(CI)
10 for it did not shut the doors of the womb on me
to hide trouble from my eyes.
11 “Why did I not perish at birth,
and die as I came from the womb?(CJ)
12 Why were there knees to receive me(CK)
and breasts that I might be nursed?
13 For now I would be lying down(CL) in peace;
I would be asleep and at rest(CM)
14 with kings and rulers of the earth,(CN)
who built for themselves places now lying in ruins,(CO)
15 with princes(CP) who had gold,
who filled their houses with silver.(CQ)
16 Or why was I not hidden away in the ground like a stillborn child,(CR)
like an infant who never saw the light of day?(CS)
17 There the wicked cease from turmoil,(CT)
and there the weary are at rest.(CU)
18 Captives(CV) also enjoy their ease;
they no longer hear the slave driver’s(CW) shout.(CX)
19 The small and the great are there,(CY)
and the slaves are freed from their owners.
20 “Why is light given to those in misery,
and life to the bitter of soul,(CZ)
21 to those who long for death that does not come,(DA)
who search for it more than for hidden treasure,(DB)
22 who are filled with gladness
and rejoice when they reach the grave?(DC)
23 Why is life given to a man
whose way is hidden,(DD)
whom God has hedged in?(DE)
24 For sighing(DF) has become my daily food;(DG)
my groans(DH) pour out like water.(DI)
25 What I feared has come upon me;
what I dreaded(DJ) has happened to me.(DK)
26 I have no peace,(DL) no quietness;
I have no rest,(DM) but only turmoil.”(DN)
Eliphaz
4 Then Eliphaz the Temanite(DO) replied:
2 “If someone ventures a word with you, will you be impatient?
But who can keep from speaking?(DP)
3 Think how you have instructed many,(DQ)
how you have strengthened feeble hands.(DR)
4 Your words have supported those who stumbled;(DS)
you have strengthened faltering knees.(DT)
5 But now trouble comes to you, and you are discouraged;(DU)
it strikes(DV) you, and you are dismayed.(DW)
6 Should not your piety be your confidence(DX)
and your blameless(DY) ways your hope?
7 “Consider now: Who, being innocent, has ever perished?(DZ)
Where were the upright ever destroyed?(EA)
8 As I have observed,(EB) those who plow evil(EC)
and those who sow trouble reap it.(ED)
9 At the breath of God(EE) they perish;
at the blast of his anger they are no more.(EF)
10 The lions may roar(EG) and growl,
yet the teeth of the great lions(EH) are broken.(EI)
11 The lion perishes for lack of prey,(EJ)
and the cubs of the lioness are scattered.(EK)
12 “A word(EL) was secretly brought to me,
my ears caught a whisper(EM) of it.(EN)
13 Amid disquieting dreams in the night,
when deep sleep falls on people,(EO)
14 fear and trembling(EP) seized me
and made all my bones shake.(EQ)
15 A spirit glided past my face,
and the hair on my body stood on end.(ER)
16 It stopped,
but I could not tell what it was.
A form stood before my eyes,
and I heard a hushed voice:(ES)
17 ‘Can a mortal be more righteous than God?(ET)
Can even a strong man be more pure than his Maker?(EU)
18 If God places no trust in his servants,(EV)
if he charges his angels with error,(EW)
19 how much more those who live in houses of clay,(EX)
whose foundations(EY) are in the dust,(EZ)
who are crushed(FA) more readily than a moth!(FB)
20 Between dawn and dusk they are broken to pieces;
unnoticed, they perish forever.(FC)
21 Are not the cords of their tent pulled up,(FD)
so that they die(FE) without wisdom?’(FF)
Ukrainian Bible (UKR)
New International Version (NIV) 
Holy Bible, New International Version®, NIV® Copyright ©1973, 1978, 1984, 2011 by Biblica, Inc.® Used by permission. All rights reserved worldwide.
NIV Reverse Interlinear Bible: English to Hebrew and English to Greek. Copyright © 2019 by Zondervan.