路加福音 23
Revised Chinese Union Version (Simplified Script) Shen Edition
耶稣在彼拉多面前受审(A)
23 众人都起来，把耶稣解到彼拉多面前。 2 他们开始控告他说：“我们见这人煽惑我们的国民，禁止我们纳税给凯撒，并说自己是基督，是王。” 3 彼拉多问耶稣：“你是犹太人的王吗？”耶稣回答：“是你说的。” 4 彼拉多对祭司长们和众人说：“我查不出这人有什么罪来。” 5 但他们越发竭力地说：“他煽动百姓，在犹太全地传道，从加利利起，直到这里了。”
耶稣在希律面前受审
6 彼拉多一听见，就问：“这人是加利利人吗？” 7 既知道耶稣属希律所管，彼拉多就把他送到希律那里去。那时希律正在耶路撒冷。 8 希律看见耶稣就非常高兴；因为听见过他的事，早就想要见他，并且指望看他行些神迹， 9 于是问他许多的话，耶稣却一言不答。 10 那些祭司长和文士都站着，竭力控告他。 11 希律和他的士兵就藐视耶稣，戏弄他，给他穿上华丽的衣服，把他送回彼拉多那里去。 12 从前希律和彼拉多彼此有仇，在那一天竟成了朋友。
耶稣被判死刑(B)
13 彼拉多传齐了众祭司长、官长和百姓， 14 对他们说：“你们解这人到我这里，说他是煽惑百姓的。看哪，我也曾在你们面前审问他，并没有查出这人犯过你们控告他的任何罪； 15 就是希律也是如此，所以把他送回来。可见他没有做什么该死的事。 16 所以，我要责打他，把他释放。”[a] 18 众人却一齐喊着说：“除掉这个人！释放巴拉巴给我们！” 19 这巴拉巴是因在城里作乱和杀人而下在监里的。 20 彼拉多愿意释放耶稣，就再次向他们讲话。 21 无奈他们喊着说：“把他钉十字架！把他钉十字架！” 22 彼拉多第三次对他们说：“为什么呢？这人做了什么恶事呢？我并没有查出他有什么该死的罪来。所以，我要责打他，把他释放。” 23 他们大声催逼彼拉多，要求他把耶稣钉十字架；他们的声音终于得胜。 24 彼拉多这才照他们的要求定案； 25 又把他们所要求的那因作乱和杀人而下在监里的人释放了，而把耶稣交给他们，随他们的意思处置。
耶稣被钉十字架(C)
26 他们把耶稣带去的时候，有一个古利奈人西门从乡下来，他们就拿住他，把十字架搁在他身上，叫他背着跟在耶稣后面。 27 有许多百姓跟随耶稣，其中有好些妇女为他号啕痛哭。 28 耶稣转身对她们说：“耶路撒冷的女子，不要为我哭，要为你们自己和你们的儿女哭。 29 因为日子将到，人要说：‘不生育的、未曾怀孕的，和未曾哺乳孩子的有福了！’
30 那时，人要向大山说：
‘倒在我们身上！’
向小山说：
‘遮盖我们！’
31 他们若在树木青绿的时候做这些事，那么在枯干的时候将会怎么样呢？”
32 另外有两个犯人也被带来和耶稣一同处死。 33 到了一个地方，名叫髑髅地，他们就在那里把耶稣钉在十字架上，又钉了两个犯人：一个在右边，一个在左边。〔 34 这时，耶稣说：“父啊！赦免他们，因为他们所做的，他们不知道。”[b]〕士兵就抽签分他的衣服。 35 百姓站在那里观看。官长也嘲笑他，说：“他救了别人，他若是基督，是 神所拣选的，救救他自己吧！” 36 士兵也戏弄他，上前拿醋送给他喝， 37 说：“你若是犹太人的王，救救你自己吧！” 38 在耶稣上方有一个牌子写着：“这是犹太人的王。”
39 同钉的犯人中有一个讥笑他，说：“你不是基督吗？救救你自己和我们吧！” 40 另一个就应声责备他，说：“你是一样受刑的，还不怕 神吗？ 41 我们是应得的，因为我们是自作自受，但这个人没有做过一件不对的事。” 42 他对耶稣说：“耶稣啊，你进入你国的时候，求你记念我。” 43 耶稣对他说：“我实在告诉你，今日你要同我在乐园里了。”[c]
耶稣之死(D)
44 那时大约是正午，全地都黑暗了，直到下午三点钟， 45 太阳变黑了，殿的幔子从当中裂为两半。 46 耶稣大声喊着说：“父啊，我将我的灵交在你手里！”他说了这话，气就断了。 47 百夫长看见所发生的事，就归荣耀给 神，说：“这人真是个义人！” 48 聚集观看这事的众人，见了所发生的事，都捶着胸回去了。 49 所有与耶稣熟悉的人，和从加利利跟着他来的妇女们，都远远地站着，看这些事。
耶稣的安葬(E)
50 有一个人名叫约瑟，是个议员，为人善良正直， 51 却没有附从别人的所谋所为。他是犹太的亚利马太城人，素常盼望着 神的国。 52 这人去见彼拉多，请求要耶稣的身体。 53 他把耶稣的身体取下来，用细麻布裹好，安放在凿岩而成的坟墓里；那坟墓从来没有葬过人。 54 那日是预备日，安息日快到了。 55 那些从加利利和耶稣同来的妇女跟在后面，看见了坟墓和他的身体怎样安放。 56 她们就回去，预备了香料香膏。在安息日，她们遵照诫命安息了。
Luke 23
King James Version
23 And the whole multitude of them arose, and led him unto Pilate.
2 And they began to accuse him, saying, We found this fellow perverting the nation, and forbidding to give tribute to Caesar, saying that he himself is Christ a King.
3 And Pilate asked him, saying, Art thou the King of the Jews? And he answered him and said, Thou sayest it.
4 Then said Pilate to the chief priests and to the people, I find no fault in this man.
5 And they were the more fierce, saying, He stirreth up the people, teaching throughout all Jewry, beginning from Galilee to this place.
6 When Pilate heard of Galilee, he asked whether the man were a Galilaean.
7 And as soon as he knew that he belonged unto Herod's jurisdiction, he sent him to Herod, who himself also was at Jerusalem at that time.
8 And when Herod saw Jesus, he was exceeding glad: for he was desirous to see him of a long season, because he had heard many things of him; and he hoped to have seen some miracle done by him.
9 Then he questioned with him in many words; but he answered him nothing.
10 And the chief priests and scribes stood and vehemently accused him.
11 And Herod with his men of war set him at nought, and mocked him, and arrayed him in a gorgeous robe, and sent him again to Pilate.
12 And the same day Pilate and Herod were made friends together: for before they were at enmity between themselves.
13 And Pilate, when he had called together the chief priests and the rulers and the people,
14 Said unto them, Ye have brought this man unto me, as one that perverteth the people: and, behold, I, having examined him before you, have found no fault in this man touching those things whereof ye accuse him:
15 No, nor yet Herod: for I sent you to him; and, lo, nothing worthy of death is done unto him.
16 I will therefore chastise him, and release him.
17 (For of necessity he must release one unto them at the feast.)
18 And they cried out all at once, saying, Away with this man, and release unto us Barabbas:
19 (Who for a certain sedition made in the city, and for murder, was cast into prison.)
20 Pilate therefore, willing to release Jesus, spake again to them.
21 But they cried, saying, Crucify him, crucify him.
22 And he said unto them the third time, Why, what evil hath he done? I have found no cause of death in him: I will therefore chastise him, and let him go.
23 And they were instant with loud voices, requiring that he might be crucified. And the voices of them and of the chief priests prevailed.
24 And Pilate gave sentence that it should be as they required.
25 And he released unto them him that for sedition and murder was cast into prison, whom they had desired; but he delivered Jesus to their will.
26 And as they led him away, they laid hold upon one Simon, a Cyrenian, coming out of the country, and on him they laid the cross, that he might bear it after Jesus.
27 And there followed him a great company of people, and of women, which also bewailed and lamented him.
28 But Jesus turning unto them said, Daughters of Jerusalem, weep not for me, but weep for yourselves, and for your children.
29 For, behold, the days are coming, in the which they shall say, Blessed are the barren, and the wombs that never bare, and the paps which never gave suck.
30 Then shall they begin to say to the mountains, Fall on us; and to the hills, Cover us.
31 For if they do these things in a green tree, what shall be done in the dry?
32 And there were also two other, malefactors, led with him to be put to death.
33 And when they were come to the place, which is called Calvary, there they crucified him, and the malefactors, one on the right hand, and the other on the left.
34 Then said Jesus, Father, forgive them; for they know not what they do. And they parted his raiment, and cast lots.
35 And the people stood beholding. And the rulers also with them derided him, saying, He saved others; let him save himself, if he be Christ, the chosen of God.
36 And the soldiers also mocked him, coming to him, and offering him vinegar,
37 And saying, If thou be the king of the Jews, save thyself.
38 And a superscription also was written over him in letters of Greek, and Latin, and Hebrew, This Is The King Of The Jews.
39 And one of the malefactors which were hanged railed on him, saying, If thou be Christ, save thyself and us.
40 But the other answering rebuked him, saying, Dost not thou fear God, seeing thou art in the same condemnation?
41 And we indeed justly; for we receive the due reward of our deeds: but this man hath done nothing amiss.
42 And he said unto Jesus, Lord, remember me when thou comest into thy kingdom.
43 And Jesus said unto him, Verily I say unto thee, Today shalt thou be with me in paradise.
44 And it was about the sixth hour, and there was a darkness over all the earth until the ninth hour.
45 And the sun was darkened, and the veil of the temple was rent in the midst.
46 And when Jesus had cried with a loud voice, he said, Father, into thy hands I commend my spirit: and having said thus, he gave up the ghost.
47 Now when the centurion saw what was done, he glorified God, saying, Certainly this was a righteous man.
48 And all the people that came together to that sight, beholding the things which were done, smote their breasts, and returned.
49 And all his acquaintance, and the women that followed him from Galilee, stood afar off, beholding these things.
50 And, behold, there was a man named Joseph, a counsellor; and he was a good man, and a just:
51 (The same had not consented to the counsel and deed of them;) he was of Arimathaea, a city of the Jews: who also himself waited for the kingdom of God.
52 This man went unto Pilate, and begged the body of Jesus.
53 And he took it down, and wrapped it in linen, and laid it in a sepulchre that was hewn in stone, wherein never man before was laid.
54 And that day was the preparation, and the sabbath drew on.
55 And the women also, which came with him from Galilee, followed after, and beheld the sepulchre, and how his body was laid.
56 And they returned, and prepared spices and ointments; and rested the sabbath day according to the commandment.
Від Луки 23
Ukrainian Bible: Easy-to-Read Version
Суд у Понтія Пилата
(Мт. 27:1-2, 11-14; Мк. 15:1-5; Ін. 18:28-38)
23 Тож всі вони підвелися й відвели Ісуса до Пилата. 2 І почали вони звинувачувати Ісуса кажучи: «Ми чули, як цей Чоловік заводив в оману наших людей. Він стверджує, що ми не повинні сплачувати податки цезареві і називає Себе Христом—Царем Юдейськім». 3 Тоді Пилат запитав Ісуса: «Ти—Цар Юдейський?» На що Ісус відповів: «Так, це Я. Але ж ти сам це сказав».
4 Тоді Пилат звернувся до головних священиків і натовпу: «Я не бачу ніякої вини за цим Чоловіком». 5 Та головні священики наполягали, кажучи: «Він Своїм вченням підбурює людей по всій Юдеї: Він почав у Ґалилеї та дійшов аж до сюди».
6 Почувши це, Пилат запитав, чи цей Чоловік ґалилеянин. 7 Довідавшись, що Ісус із тієї землі, якою править Ірод, Пилат відправив Його до Ірода, бо той саме перебував в Єрусалимі.
Ісус перед Іродом
8 Коли Ірод побачив Ісуса, то був дуже задоволений, бо ж багато чув про Нього та від давнього часу прагнув побачити Його. Він сподівався стати свідком якихось дивних знамень, створених Христом. 9 Він почав про все розпитувати Ісуса, але Той на жодне з запитань не відповів йому.
10 При цьому були присутні головні священики й книжники, які весь час запально звинувачували Його. 11 Ірод та його воїни насміхалися над Ісусом, одягнувши Його у пишні шати, подібні до тих, котрі носили царі. Опісля він знову відіслав Ісуса до Пилата.
12 У той день Ірод з Пилатом подружилися, хоч раніше вони ворогували.
Пилат намагається звільнити Ісуса
(Мт. 27:15-26; Мк. 15:6-15; Ін. 18:39–19:16)
13-14 Пилат, скликавши головних священиків, юдейських вождів та простий народ, звернувся до них: «Ви привели до мене Цього Чоловіка, звинувативши Його в тому, що Він вводив людей в оману. Отут, у вашій присутності, я допитав Його і не знайшов ніяких підстав для ваших звинувачень проти Нього. 15 Так само ніяких підстав не знайшов і Ірод. Тож він відіслав Ісуса знову до нас. Як бачите, Він не зробив нічого такого, за що заслуговував би смерті. 16 Отже, я покараю Його батогами, а потім відпущу».
17 [Щороку, під час святкування Пасхи, правитель, за звичаєм, відпускав на волю одного з в’язнів, за якого просив народ][a]. 18 У відповідь натовп загукав: «Нехай Ісуса розіпнуть на хресті! Відпусти нам Варавву!» 19 (Варавву було кинуто до в’язниці за участь у заколоті в місті й за вбивство).
20 Тоді знову Пилат звернувся до людей, кажучи, що він хотів би відпустити Ісуса. 21 Та вони й далі вигукували: «Розіп’ясти Його! Нехай Його розіпнуть на хресті!»
22 І втретє Пилат звернувся до народу, питаючи: «Який на Ньому злочин? Я не знайшов проти Нього нічого, за що слід було б карати смертю. Тож я покараю Його батогами й відпущу».
23-24 Але й далі народ голосно вимагав стратити Ісуса, і цей крик досяг такої сили, що Пилат вирішив задовольнити їхню вимогу. 25 Він наказав відпустити Варавву, чоловіка, якого було кинуто до в’язниці за участь у заколоті і вбивство, бо натовп просив саме за нього. А Ісуса, за волею народу, Пилат віддав на розп’яття.
Розп’яття
(Мт. 27:32-44; Мк. 15:21-32; Ін. 19:17-27)
26 Саме у той час, коли воїни вели Ісуса на страту, по дорозі до міста, повертаючись з поля, йшов Симон киринеянин. Тож солдати примусили його йти слід за Ісусом, та нести хрест, що призначався для Нього. 27 Та величезний натовп сунув за Ісусом. В натовпі були й жінки, які плакали й голосили за Ним.
28 Він обернувся до них і сказав: «Дочки Єрусалимські, не плачте за Мною. Плачте за собою самими й за дітьми своїми. 29 Бо настануть дні, коли люди казатимуть: „Щасливі ті жінки, в яких не може бути дітей, щасливі ті утроби, що нікому не дали життя, і щасливі ті груди, які нікого не годували”. 30 Люди проситимуть гори: „Впадіть на нас!” Люди проситимуть могили: „Поховайте нас!”(A) 31 Бо якщо таке траплятиметься з добрими людьми, то що ж тоді буде людям злим?»[b]
32 Разом з Ісусом воїни привели на страту ще двох злочинців. 33 Коли ж вони прийшли до місця, що називалося «Лобне місце», воїни розп’яли Ісуса, та ще двох злочинців: одного праворуч, а другого ліворуч від Нього.
34 Тоді Ісус промовив: «Отче, прости цих людей, вони самі не знають, що вони чинять»[c]. Та охоронці, тим часом, поділили між собою Його вбрання, кидаючи жереб.
35 Навколо стояли люди й дивилися за всім, що трапилося. А вожді юдейські насміхалися з Ісуса, кажучи: «Він рятував інших, тож хай тепер Себе Самого врятує, якщо Він справді є Христос, обраний Богом!» 36-37 Навіть воїни, і ті збиткувалися й насміхалися з Ісуса. Вони запропонували Йому кислого вина, кажучи: «Якщо Ти Цар Юдейський, то врятуй Себе!»
38 На хресті, над головою Ісуса, солдати прибили дощечку, на якій було написане: це Цар Юдейський. 39 І один із злочинців, розіп’ятих разом з Ісусом, почав лихословити Його, кажучи: «Хіба ж ти не Христос? Тож врятуй Себе й нас!»
40 Але другий злочинець присоромив його, сказавши: «Чи ти не боїшся Бога? Ти ж маєш такий самий вирок. 41 Але наші з тобою вироки справедливі. Ми отримали те, що заслужили своїми вчинками, а цей Чоловік не зробив нічого лихого». 42 І додав: «Ісусе, згадай про мене, коли прийдеш у Своє Царство».
43 Ісус відповів йому: «Правду кажу тобі: сьогодні ж ти будеш зі Мною в раю».
Смерть Ісуса
(Мт. 27:45-56; Мк. 15:33-41; Ін. 19:28-30)
44 Близько полудня темрява вкрила всю землю, і було так аж до третьої години. 45 І сталося те тому, що сонце перестало світити. Та одразу завіса в храмі розірвалася навпіл.
46 Ісус голосно закричав: «Отче, передаю дух[d] Свій у Твої руки». І з цими словами Він помер.
47 Коли центуріон побачив, що трапилося, він почав славити Бога, мовивши: «Безперечно, це був праведний Чоловік». 48 Багато людей прийшли з міста, аби подивитися на страту. Та побачивши що трапилося, зажурилися, й засмучені пішли додому[e].
49 Та всі ті, хто знав Його, стояли й спостерігали здалеку за всім, що трапилося. Там також знаходилися і жінки, котрі йшли за Ісусом від самої Ґалилеї.
Поховання Ісуса
(Мт. 27:57-61; Мк. 15:42-47; Ін. 19:38-42)
50-51 Саме у той час, в Єрусалимі знаходився чоловік на ймення Йосип з юдейського міста Ариматея. Він був доброю і праведною людиною й також чекав на прихід Царства Божого. Йосип був членом ради юдейської та не погоджувався з її рішенням про Ісусову страту. 52 Він пішов до Пилата й попросив, щоб йому віддали тіло Христа.
53 Йосип зняв тіло Ісусове з хреста й, загорнувши у лляне полотно, поклав Його до нової гробниці, висіченої у скелі.
54 Була п’ятниця, день приготувань, наближалася субота. 55 Жінки, які супроводжували Ісуса від самої Ґалилеї, простежили за Йосипом й бачили, де було поховано Його. 56 Вони повернулися додому й приготували запашну олію й пахощі, аби намастити тіло Ісусове. В суботу жінки, згідно з законом Мойсея, відпочивали.
Footnotes
- 23:17 У деяких древньогрецьких рукописах цього вірша немає. Також див.: Мт. 27:15.
- 23:31 Бо якщо… людям злим Або «якщо таке чинять зеленому дереву, то що ж буде дереву сухому?»
- 23:34 Тоді… чинять У деяких древньогрецьких рукописах цього речення немає.
- 23:46 дух Або «життя». Див.: Пс. 31:5.
- 23:48 зажурилися… додому Буквально «пішли додому б’ючи себе в груди».
和合本修訂版經文 © 2006, 2010, 2017 香港聖經公會。蒙允許使用。 Scripture Text of Revised Chinese Union Version © 2006, 2010, 2017 Hong Kong Bible Society. www.hkbs.org.hk/en/ Used by permission.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International