Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
Книга Друга
(Псалми 42-72)
1 Для диригента. Повчання родини Кора[a].
2 Я так Тебе жадаю,[b] Боже,
так олень прохолодного струмка жадає.
3 Душа моя жадає Бога, Живого Господа!
Коли я зможу знов прийти у храм до Нього?
4 Замість їжі ковтав я сльози день і ніч,
коли вороги мене питали: «Де твій Бог?»
5 Душа терзається, як згадую, що сталось.
Лиш пам’ятаю, як ішов я через натовп,
коли я вів його до Божої оселі
і слухав я пісні хвали щасливі.
6 Навіщо сумувати моїй душі?
Ми ще хвалитимемо Бога за рятунок!
7 Мій Боже, як душа моя страждає,
бо мушу пам’ятати про Тебе на цій горі[c],
там, де гора Хермон стрічається з Йорданом.
8 Один за одним поклики безодні.
Так хвилі відчаю мене одна за одною вкривають,
отак накочуються й хвилі бід.
9 Нехай удень Господь проявить ласку щиру,
щоб я вночі співав Йому пісень,
молився Богу, Який дає мені життя[d].
10 Звернутись хочу я до Бога-Скелі:
«Чому забув мене? Чому я мушу
терпіти від жорстоких ворогів?»
11 Мене шпиняють невблаганно вороги,
мордують запитаннями мене:
«То де ж твій Бог?»
12 Навіщо побиватися душі моїй?
Довіритися Богу просто мушу,
ми ще хвалитимемо Бога за рятунок!
Господь обіцяє благословити Єрусалим
8 Слово Господа Всемогутнього було знову. 2 Ось що Господь Всемогутній говорить: «Великою любов’ю кохаю Я Сіон, але ревно Я розгніваний на неї». 3 Ось що Господь говорить: «Я повертаюсь до Сіону й житиму серед Єрусалима. Єрусалим називатимуть „Вірне місто”, а гору Господа Всемогутнього—„Свята гора”».
4 Ось що Господь Всемогутній говорить: «Знову старі чоловіки й жінки сидітимуть вздовж вулиць Єрусалима. Кожен із ціпком у руці через глибоку старість. 5 Вулиці міста сповнені будуть хлопцями й дівчатами, що гратимуться там».
6 Ось що Господь Всемогутній говорить: «Хоча це може видаватися неможливим решткам цього народу в ті дні, хіба воно також неможливе для Мене?»
7 Ось що Господь Всемогутній говорить: «Я визволю народ Мій із країн сходу і з країн заходу. 8 Я приведу їх сюди, й вони житимуть у Єрусалимі. Вони будуть Моїм народом, а Я буду їхнім Богом у правді та праведності».
9 Ось що Господь Всемогутній говорить: «Хай сильними будуть руки ваші, ви, хто чує тепер ці слова з уст пророків, що жили, коли закладено було підвалини дому Господа Всемогутнього, щоб збудувати храм. 10 Бо перед тим не було грошей найняти робітників і не орендувати худобу[a]. Небезпечно було подорожувати, існувала постійна загроза, бо Я людей одне на одного підбурив. 11 Нині не так, як колись, Я буду з рештками цього народу».
Так говорить Господь Всемогутній: 12 «Справді, вони мирно сіятимуть, лоза даватиме плоди, земля даватиме врожай, а небо дасть росу. І це все Я дам у спадщину решткам Мого народу. 13 І буде так: як ви, доме Юди і доме Ізраїля, були прокляттям поміж народів, так само Я визволю вас, і ви будете благословенням. Не бійтеся, хай силою наповнитеся ви».
14 Бо ось що говорить Господь Всемогутній: «Як Я намислив заподіяти вам лихо, коли предки ваші Мене розгнівали». Так говорить Господь Всемогутній: «Я не змилостивився, 15 Я знову вирішив зробити добро в ці дні Єрусалиму й дому Юди. Та не бійтеся! 16 Ось що ви маєте робити: говоріть правду одне одному, провадьте правду й мирну справедливість у судах. 17 Ніхто хай не замислює в серці своєму лиха іншому, не беріть собі за звичку облудно присягатися, бо Я все це ненавиджу». Так говорить Господь.
Зцілення багатьох
(Мк. 1:29-34; Лк. 4:38-41)
14 Коли Ісус прийшов до хати Петра, то побачив його тещу, яка лежала в лихоманці. 15 І торкнувся Він її руки, й лихоманка залишила жінку. Та підвелася й почала прислуговувати Йому.
16-17 Коли настав вечір, до Нього привели багатьох одержимих нечистим, й Ісус вигнав злих духів словом, та зцілив усіх хворих, щоб збулося сказане через пророка Ісаю:
«Він забрав усі наші хвороби
й поніс наші недуги».(A)
Ісус зціляє двох біснуватих
(Мк. 5:1-20; Лк. 8:26-39)
28 Коли Ісус переплив на протилежний берег озера до землі Ґадаринської[a], двоє одержимих нечистими духами вийшли до Нього з-за гробниць. Вони були такі люті, що ніхто не наважувався ходити тією дорогою. 29 Вони кричали: «Що Тобі треба від нас, Сину Божий? Чи прийшов Ти сюди, щоб мучити нас іще до призначеного часу?» 30 Неподалік паслося велике стадо свиней. 31 І демони почали благати Його: «Якщо Ти маєш намір вигнати нас із цих людей, то пошли нас у свиней, аби ми могли вселитися в них». 32 Ісус їм відповів: «Ідіть!» Тож демони повиходили з людей і вселилися в свиней. Тоді все стадо кинулося з крутого берега в озеро й потонуло. 33 Коли свинопаси, які доглядали за стадом, побачили, що сталося, то побігли геть і розповіли про все по місту й околицях, а особливо про те, що сталося з біснуватими. 34 Тоді все місто, налякане, вийшло назустріч і, побачивши Ісуса, всі почали благати Його залишити їхню землю.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International