Revised Common Lectionary (Semicontinuous)

¹ Давидова пісня прочан.

Кінець потопу

8 Та Бог не забув про Ноя і про всіх диких звірів та домашню худобу, що були з ним у ковчезі. Бог послав вітер на землю, й вода почала спадати. ² І замкнулися джерела великої безодні й загати небесні позачинялися, і вщух дощ із неба.

^3-4 Тоді вода, що покривала землю, почала поступово спадати й через сто п’ятдесят днів, сімнадцятого дня сьомого місяця ковчег зупинився, торкнувшись вершин біля Араратських гір. ⁵ Вода ще спадала аж до десятого місяця. Першого дня десятого місяця стало видно вершини гір.

^6-7 Сорок днів по тому Ной відчинив вікно, яке він зробив у ковчезі, й випустив крука. Той літав взад і вперед, аж доки не висохла земля.

Ной випускає голуба

⁸ Тоді Ной випустив голуба, щоб побачити, чи зійшла вода з поверхні землі. ⁹ Але голуб не знайшов місця для спочинку й повернувся назад до ковчега. Вода все ще вкривала землю. Ной тоді простягнув руку і, впіймавши голуба, забрав його назад до ковчега. ¹⁰ Він зачекав іще сім днів і знову випустив голуба.

¹¹ Голуб повернувся до нього того ж вечора, тримаючи в дзьобі свіжий, щойно зірваний оливковий листок. Так Ной дізнався, що вода вже зійшла з землі. ¹² І ще сім днів чекав Ной, і знову випустив голуба, і той уже більше не повернувся до нього.

Ной залишає ковчег

¹³ Шістсот першого року Ноєвого життя, першого дня першого місяця вода висохла з поверхні землі. Ной відчинив двері ковчега, подивися й побачив, що поверхня землі суха. ¹⁴ На двадцять сьомий день другого місяця земля зовсім висохла.

¹⁵ Бог тоді мовив до Ноя: ¹⁶ «Виходь із ковчега разом із дружиною своєю, і сини твої нехай виходять із жінками своїми. ¹⁷ І виведи з собою кожен вид диких звірів, домашньої худоби, птаства і всього, що плазує по землі, щоб плодилися вони, щоб множилися й заселяли землю».

¹⁸ І вийшов Ной з ковчега з синами, дружиною та невістками. ¹⁹ І всі тварини, всі плазуни і птахи, все, що рухається на землі, повиходило з ковчега з родом своїм.

Хто вмер для гріха, той житиме в Бозі

6 Що ж нам сказати? Чи залишатися нам у гріху, щоб примножити милість Божу? ² Зовсім ні! Ми померли в гріху, то як же все ще живемо в ньому? ³ Чи ви не знаєте, що коли ми охрестилися в Ісуса Христа, то охрестились і в смерть Його? ⁴ Тому, хрещенням в Його смерть ми були поховані із Ним для того, щоб так, як Христос був піднесений із мертвих славою Отця, і ми могли мати нове життя. ⁵ Якщо ми були з’єднані з Ним в такій смерті, яку Він прийняв, то будемо з’єднані з Ним і у воскресінні. ⁶ Ми знаємо, що наше старе існування розіп’яли разом з Ісусом, щоб наші гріховні тіла загинули і щоб нам не бути більше рабами гріха. ⁷ Бо той, хто помер, звільнився від влади гріха.

⁸ Отже, оскільки ми вмерли з Христом, то віримо, що й житимемо з Ним. ⁹ Бо ми знаємо, що Христос, Який воскрес із мертвих, більше не помре, і смерть більш не має влади над Ним. ¹⁰ Смерть, якою Він помер, то була смерть для гріха: раз і назавжди. Життя ж, яким Він живе,—для Бога.

¹¹ Так само і ви вважайте себе померлими для гріха, але живими для Бога в Ісусі Христі.