Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Молитва стражденного злидаря, який благає Господа.
2 Мій Господи, почуй мою молитву,
нехай моє благання долетить до Тебе.
3 Не відсторонюйся від мене в час скрутний,
зваж на мольби мої, не зволікай, допоможи.
4-5 Моє життя, мов дим, втікає,
неначе хтиве полум’я поглинуло кістки.
Зів’яла сила, наче скошена трава,
бо я забув про їжу.
6 Як довго я страждаю і печалюсь,
обвисла шкіра на кістках.
7 Я усамітнився, немов сова пустельна,
на згарищі, серед руїни.
8 Вночі не сплю, вдивляючись,
мов одинока пташка на даху.
9 Мене весь час принижували вороги,
прокльони слали й збиткувалися з мене.
10 Печаль мав замість їжі,
а пив я власні сльози.
11 А це тому, що Ти на мене розлютився:
підніс спочатку, а тоді пожбурив геть.
12 Життя моє—лиш тінь, яка зникає,
я в’яну, наче скошена трава.
13 Ти ж, Господи, навіки на престолі,
і житиме Твоє ім’я із роду в рід.
14 Яви Свою любов горі-Сіону, час втішити її;
вже час[a] призначений настав.
15 Її каміння прагнуть бачити Твої раби,
бо люблять навіть порох з неї.
16 Народи інші, й ті боятимуться імені Твого,
царі народів тих шанують Твою Славу.
17 Це станеться, коли Господь з руїн Сіон підніме
й постане там у пишності і славі.
Суд Божий над поганськими народами
15 Тож ось що Господь Бог Ізраїлю сказав мені: «Візьми з руки Моєї винний келих цей, сповнений гніву Мого. Я примушу всі народи випити його. 16 Вони вип’ють його й захитаються, й будуть, мов божевільні перед мечем, що знище їх».
17 Тож взяв я з руки Господа той келих і примусив усі народи, до яких Він послав мене, випити його: 18 то були Єрусалим і всі міста юдейські з їхніми царями й вельможами. Я дав їм той келих, щоб зробити з них пустку й посміховисько, як і є воно зараз.
19 Я змусив і фараона, царя єгипетського, слуг, вельмож і усіх людей його випити той келих гніву Господа. 20 Я змусив випити усіх кочівників і всіх царів країни Уз, усіх царів землі Филистимської, Ашкелону, Ґазу, Екрон та решту Ашдода. 21 Осушили його Едом, Моав і сини Аммона. 22 Усі царі Тира і Сидона випили, а також і всі царі узбережжя по той бік моря. 23 Я змусив випити Дедан, Тему й Буц, та всі землі, де люди голять собі скроні. 24 Випили всі правителі Аравії і всі царі на прикордонних землях, що живуть у пустелі. 25 І всі царі Зимрі, Еламу і Мидії пили з цієї чаші. 26 І всі царі півночі, як сусідні, так і ті, що далеко одне від одного, і всі царства землі, що на тверді її існують, а цар Шешака[a] вип’є останнім.
27 Ти скажеш їм: «Ось що Господь Всемогутній, Бог Ізраїлю, каже: „Пийте, упийтеся, хай вас повивертає, падайте й не стійте перед мечем, що Я на вас насилаю. 28 Але якщо відмовляться вони з руки твоєї взяти келих цей і пити, тоді ти скажеш їм, що Господь Всемогутній каже: „Ви неодмінно вип’єте! 29 Бо Я вже насилаю лихо на Єрусалим, місто що носить ім’я Моє, то невже ви гадаєте, що уникнете кари? Вас кара не мине, бо ось Я меч насилаю на всіх мешканців землі”». Так каже Господь Всемогутній.
Суд Божий над усією землею
30 Так Господь каже: «Єреміє, пророкуй їм усі ці слова.
Ти скажеш їм: „Господь гукає із висоти,
зі Свого святого храму Він голос подає.
Могутній грім Його розноситься над паствою Його,
немовби згуки тих людей,
які виноградні грона топчуть.
31 Цей гук доходить аж до краю землі,
бо Господь призиває всі народи до суду.
Він починає суд над усім людством,
грішників віддаючи мечу”».
32 Ось що Господь Всемогутній каже:
«Лихо розходиться від народу до народу,
здіймається велика буря до найвіддаленіших країн.
5-6 Ісус вирядив цих дванадцятьох і наказав їм: «Не ходіть до поганських земель, ані до самарійського міста, а йдіть до народу ізраїльського—заблудлих овець. 7 Йдіть і проповідуйте, кажучи: „Царство Боже наближається”. 8 Лікуйте хворих, воскрешайте мертвих, зціляйте прокажених, виганяйте нечистих духів. Ви одержуєте цю владу даром, то й допомагайте іншим даром. 9-10 Не беріть з собою ні золота, ні срібла, ні міді, ні запасної одежини чи сандалів, ані палиці. Кажу вам так, бо робітнику буде дано все, що він потребує.
11 І як зайдете до міста чи села, то знайдіть там достойного чоловіка й лишайтеся в нього, доки не залишите те місто. 12 Входячи в дім, привітайте його словами: „Мир дому цьому!” 13 Якщо мешканці того дому гостинно привітають вас, тоді він достойний вашого миру. Якщо ж ні, то нехай ваш мир повернеться до вас. 14 А якщо десь вас не приймуть або не слухатимуть вашого слова, то залишіть те місто й обтрусіть порох з ніг ваших[a]. 15 Істинно кажу вам, що навіть людям Содома і Ґоморри легше поведеться Судного Дня, ніж тому негостинному місту».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International