Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Над вавилонськими річками ми сиділи
й сльозами обливались, згадуючи наш Сіон[a].
2 На вербах понад річкою повісили ми арфи.
3 Загарбники нам наказали тут читати вірші,
примусили співати величальних.
Вони звеліли нам:
«Співайте нам пісень сіонських[b]!»
4 Як можем ми на чужині співати пісні Господні?
5 Якщо забуду про Єрусалим,
нехай правиця зовсім втратить вміння гри на арфі!
Нехай до піднебіння мій язик прилипне,
якщо забуду я Єрусалим,
6 якщо я не згадаю як найбільшу радість мій Єрусалим!
7 Нехай Господь запам’ятає,
що зробили едомійці в той день,
коли упав Єрусалим.
Вони кричали: «Знищіть його вщент,
щоб не лишилось каменя на камені!»
8 Тебе, о Вавилоне, теж занапастять і пограбують!
Благословляю ворогів, які тобі відплатять,
з тобою вчинять так, як ти вчинив із нами.
9 Благословляю ворогів твоїх,
які дітей хапатимуть невинних
й забиватимуть об скелю!
16 Тому я й плачу, й сльози по щоках течуть.
Далеко ж бо від мене мій розрадник,
що буде здатний відновити мої сили.
Сини мої розорені, здолав їх ворог.
17 Руки простягає Сіон, і нікому розрадити її.
Господь звелів ворогам Якова оточити її.
І став Єрусалим огидним серед них.
18 Зараз Єрусалим говорить:
«Я не послухалась Його,
тож Він поводиться зі мною справедливо.
Почуйте всі народи, побачте біль мій,
бо моїх дівчат і хлопців взято всіх в неволю.
19 Покликала я своїх коханих,
однак вони всі зрадили мене.
Мої священики й старійшини загинули у місті,
шукаючи окраєць хліба—сили відновить.
20 О зглянься, Господи, бо я в журбі,
у мене все всередині палає.
У мене серце обірвалося,
бо була я непокірна.
На вулицях повбивано дітей,
а вдома—смерть сама.
21 Вони почули стогін мій,
нема розрадника у мене.
Всі вороги мої почули про біду мою,
зраділи, що таке мені зробив Ти.
Пришвидши той день, який проголосив Ти,
щоб і вони зазнали всіх моїх страждань.
22 Нехай все їхнє зло перед Тобою стане,
будь з ними, як зі мною був Ти за мої гріхи.
Неміряні мої страждання, хворе моє серце».
Про віру і мудрість
2 Брати і сестри мої, вважайте для себе за радість велику, коли на долю вашу випадають різні випробування. 3 Бо ви ж знаєте, що віра, проходячи через випробування, народжує терпіння. 4 Нехай ваше терпіння якнайкраще себе виявляє у всьому, що ви робите. Тож ви зможете стати досконалими й довершеними, щоб нічого вам не бракувало.
5 Отже, якщо комусь із вас бракує мудрості, то нехай просить у Бога. Він щедро і з радістю дарує всім людям і не дорікає нікому. 6 Але треба просити з вірою і без сумнівів. Той, хто сумнівається, подібний до хвилі морської, яку ганяє і носить вітер. 7 Нехай така людина й не сподівається щось дістати від Господа, 8 бо вона думає про різні справи одночасно і ніколи не може вирішити, що їй далі робити.
Про справжнє багатство
9 Якщо віруючий бідний, нехай пишається з того, що Бог дав йому духовне багатство[a]. 10 А багатий нехай пишається з приниження свого, бо дні його минуть[b], наче дика квітка. 11 Як сонце сходить і спека настає, квітка в’яне, цвіт її опадає, і краса зникає, так само й багатий загине разом зі справами своїми.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International