Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Господь—то Бог караючий,
явися нам, караючий Боже!
2 Верши Свій суд земний, вставай,
скарай пихатих по заслугах!
3 Як довго, Господи, ще тішитися їм? Допоки?
4 Як довго й далі лихі людці
дбатимуть лише про себе?
5 Вони народ Твій, Господи, розбили,
збиткуються з тих, хто Тобі належить.
6 Вони вбивають вдів, чужинців і сиріт.
7 Вони говорять:
«Та ж Господь не бачить, що ми коїм!
Бог Якова не знає геть нічого».
8 Отямтеся, ви, телепні!
Коли ви, дурні, розуму дійдете?
9 Бог дав вам вуха, то ж і Він все чує,
Бог дав вам очі, то ж і Він все бачить!
10 Народи Бог карає, тож і вас провчить!
Людей навчає Він всього, що вони знають.
11 Бог знає, що в людей на думці,
Бог відає, що ті думки—лиш подих вітру.
12 Благословенний той, кого навчає Бог,
навчи нас, Господи, Свого закону,
13 щоб заспокоїть нас до того часу,
коли для злодіїв вже буде вирито могилу.
14 Господь ніколи не залишить Свій народ,
не відштовхне всіх, хто Йому належить.
15 І справедливість, правду нам поверне,
і потім прийдуть добрі, чесні люди.
16 Хто встане проти кривдників підтримати мене?
Хто допоможе із злочинцями боротись?
17 Якщо Господь мені не допоможе зараз,
то дуже скоро я замовкну назавжди.
18 Хоч то був я, хто спотикався й падав,
то щира Господа любов, яка підтримала мене.
19 Я жив, печалі сповнений і туги,
Ти ж, Господи, утішив, дав блаженство!
20 Чи може бути із Тобою той лихий престол,
який законом крутить, щоб творити лихо?
21 Вони на добрих нападають,
невинних звинувачують, вбивають.
22 Але Господь—то мій притулок в горах,
Бог—моя Скеля, порятунок мій.
23 За злочини Він їх скарає,
Він знищить їх за їхні темні справи.
Господь наш Бог погубить їх!
Молитва Єремії під час засухи
14 Слово Єремії від Господа про засуху:
2 «Юдея в жалобі, лементує по вмерлим.
Лежать знесилі по всій землі,
та в Єрусалимі люди молять Бога про спасіння.
3 Вельможі посилають слуг по воду,
але в колодязях нема води.
Приходять слуги, але посуд їх сухий,
а голови від сорому покриті.
4 Земля у розпачі, бо дощу немає в краї;[a]
пригнічені ганьбою хлібороби
також від сорому вкривають голови свої.
5 І навіть лань у полі, народивши,
кидає в полі оленя своє,
бо нема трави і нічим його годувати.
6 Осли здичавілі на горах голих,
мов шакали, нюхають повітря.
Заплющуються очі їхні,
бо трав немає і нічого поїсти.
7 О Господи, хоча наші беззаконня й проти нас,
заради імені Свого зроби що-небудь,
бо вже не раз ми відверталися від Тебе,
й грішили проти Тебе без кінця.
8 Ізраїлю Надіє, Рятівник в часи негоди.
Чому Ти, мов той чужинець в цім краю?
Мов подорожній, що залишається
у місті лише переночувати?
9 Чом Ти мов та здивована людина,
як воїн, що нездатний врятувати?
О Господи, Ти тут, між нами,
й звемося ми ім’ям Твоїм,
тож нас не покидай».
10 Ось що Господь каже про цей народ: «Справді, ноги їхні блукати люблять, та залишати Всевишнього Господа свого. Тож Бог не прийняв їх. Тепер чинитиме Він з ними згідно з беззаконнями, що вони зробили, та покарає їх за всі гріхи».
17 Ось чому Єремія каже народу Юдеї:
«Хай мої очі ллють сльози
щодня і щоночі невпинно.
Я плачу, бо тяжке нещастя
спіткало невинну дочку Мого народу[a],
бо так болить йому та невигойна рана.
18 Я вийду в поле, а там мечем побиті,
ввійду у місто, а там голодна смерть;
пророки і священики угнані в полон
до незнайомої землі.
19 Хіба Юдеї зовсім зрікся Ти?
Чи нехтує душа Твоя Сіоном?
Навіщо нас Ти так побив,
що зцілення немає?
На мир чекаєм ми,
але нічого доброго нема.
Ми прагнем зцілення,
та маєм тільки розпач.
20 Тобі відомі, Господи, гріхи всі наші,
і беззаконня наших праотців,
ми справді проти Тебе грішні.
21 Не нехтуй нами ради імені Твого,
не зневажай престолу величі Твоєї.
Пам’ятай про наш союз,
не розривай його.
22 Чи є серед ідолів поганських ті,
хто здатен сотворити зливу?
Хіба то небеса самі дощі дають?
Чи ж то не Ти, о Господи, наш Боже?
На тебе покладаємось,
бо Ти є Той, Хто все те творить».
Випробовування Петра
(Мт. 26:31-35; Мк. 14:27-31; Ін. 13:36-38)
31 «Симоне[a], Симоне, послухай! Сатана просив дозволу перевірити вас, неначе селянин перевіряє пшеницю, відділяючи добре зерно від поганого. 32 Та Я молився за тебе, щоб не втратив ти віру. То ж коли ти, Симоне, знов повернешся до Мене, укріпи віру братів своїх».
33 Однак Симон, якого ще звали Петром, відповів: «Господи, я готовий іти з Тобою до в’язниці й навіть на смерть».
Петро зрікається Ісуса
(Мт. 26:57-58, 69-75; Мк. 14:53-54, 66-72; Ін. 18:12-18, 25-27)
54 Вони схопили Ісуса й відвели Його до будинку первосвященика, а Петро, тримаючись віддалік, йшов за Ісусом. 55 Охоронці розклали серед двору багаття й повсідалися навколо. Петро сів разом із ними.
56 Одна з дівчат-служниць побачила Петра, сидячого біля вогнища. Вона пильно придивилася на нього в відблисках багаття й сказала: «Цей чоловік також був з Ісусом». 57 Та Петро заперечив, мовивши: «Жінко, я не знаю Його!»
58 Трохи згодом інший чоловік побачив Петра і сказав: «Ти також один із учнів Христових!» Та Петро відповів: «Ні, чоловіче! Це не так!»
59 Минуло щось близько години, і ще один чоловік почав стверджувати: «Безперечно, цей чоловік також був з Ісусом, адже він теж з Ґалилеї». 60 Але Петро відповів: «Чоловіче, я не знаю, про що ти говориш!» І тієї ж миті, коли Петро ще не закінчив речення, проспівав півень. 61 Тоді Ісус обернувся й подивився в очі Петру. І згадав Петро Господні слова: «Перш ніж сьогодні проспіває півень, ти тричі зречешся Мене». 62 Тоді Петро пішов геть, гірко ридаючи.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International