Revised Common Lectionary (Semicontinuous)

¹ Господь—то Бог караючий,
    явися нам, караючий Боже!
² Верши Свій суд земний, вставай,
    скарай пихатих по заслугах!
³ Як довго, Господи, ще тішитися їм? Допоки?

⁴ Як довго й далі лихі людці
    дбатимуть лише про себе?
⁵ Вони народ Твій, Господи, розбили,
    збиткуються з тих, хто Тобі належить.
⁶ Вони вбивають вдів, чужинців і сиріт.
⁷ Вони говорять:
    «Та ж Господь не бачить, що ми коїм!
    Бог Якова не знає геть нічого».

⁸ Отямтеся, ви, телепні!
    Коли ви, дурні, розуму дійдете?
⁹ Бог дав вам вуха, то ж і Він все чує,
    Бог дав вам очі, то ж і Він все бачить!
¹⁰ Народи Бог карає, тож і вас провчить!
    Людей навчає Він всього, що вони знають.
¹¹ Бог знає, що в людей на думці,
    Бог відає, що ті думки—лиш подих вітру.

¹² Благословенний той, кого навчає Бог,
    навчи нас, Господи, Свого закону,
¹³ щоб заспокоїть нас до того часу,
    коли для злодіїв вже буде вирито могилу.
¹⁴ Господь ніколи не залишить Свій народ,
    не відштовхне всіх, хто Йому належить.
¹⁵ І справедливість, правду нам поверне,
    і потім прийдуть добрі, чесні люди.

¹⁶ Хто встане проти кривдників підтримати мене?
    Хто допоможе із злочинцями боротись?
¹⁷ Якщо Господь мені не допоможе зараз,
    то дуже скоро я замовкну назавжди.
¹⁸ Хоч то був я, хто спотикався й падав,
    то щира Господа любов, яка підтримала мене.
¹⁹ Я жив, печалі сповнений і туги,
    Ти ж, Господи, утішив, дав блаженство!

²⁰ Чи може бути із Тобою той лихий престол,
    який законом крутить, щоб творити лихо?
²¹ Вони на добрих нападають,
    невинних звинувачують, вбивають.
²² Але Господь—то мій притулок в горах,
    Бог—моя Скеля, порятунок мій.
²³ За злочини Він їх скарає,
    Він знищить їх за їхні темні справи.
    Господь наш Бог погубить їх!

⁴ І я сказав: «Вони, мабуть, просто бідні,
    дурні вони, не знають що Господь звелів,
    не відають, чого від них Господь чекає.
⁵ Піду ж я до великих і поговорю з ними,
    бо їм відомо, що Господь звелів,
    чого Господь від них чекає.
Але усі вони від Бога відірвались,
    Всевишнього покинули вони.
⁶ Тож лев із лісу кинувся на них,
    вовк степовий їх нищить,
    леопард за містами пантрує.
Лиш хто виходить, на шматки деруть,
    бо скоїли вони гріхів багато,
    і відступництва їхні численні».

⁷ Каже Господь: «Як можу Я тебе простити?
    Сини Твої покинули Мене
    і присягаються богам, яких немає.
Я дав їм все, чого їм треба,
    але вони перелюби чинили,
    в розпусниці юрмилися під домом.
⁸ Вони немов годовані і хтиві жеребці,
    і кожен з них зазіхає до сусідської дружини».
⁹ Господь питає: «Чи Я не маю їх за що карати?
    Чи не слід Мені шукати,
    як по заслугам відплатить народові такому?

¹⁰ Ідіть рядами виноградників юдейських,
    руйнуйте, та не нищіть вкрай.
Зламайте паростки нові,
    бо не належать вони Господу.
¹¹ Бо народ Ізраїля й дім Юди геть Мені невірні».
    Так каже так Господь.

¹² Вони ж бо оббрехали Господа свого:
    «Нічого Він не зробить нам.
Страждання не впаде на нас
    і не побачим ми війни і голодомору.
¹³ Пророки лживі, ніби вітер^[a],
    бо слова Господа у них нема^[b].
    Так Я зроблю із ними».

¹⁴ Тож ось що Всеблагий Господь каже:
«Оскільки люди ці не вірили, що покарання прийде,
    вкладу тобі (Єреміє) слово в уста, мов вогонь.
    Народ цей, неначе дрова, пожере він.
¹⁵ О доме Ізраїля,
    Я здалеку веду на вас народ.
Народ цей могутній й віковічний,
    народ, чиєї мови ти не знаєш,
    не тямиш ти того, що каже він.
¹⁶ Сагайдак його—відкрита могила,
    в народі тому кожен—воїн.
¹⁷ Пожеруть вони урожай і всі харчі твої,
    понищать всіх дочок твоїх й синів.
Пожеруть вони вівці твої і худобу твою,
    пожеруть смокви твої й виноград.
Й мечем зруйнують фортеці твої,
    на які покладаєшся ти легковажно».