Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Для диригента. Псалом Давида.
Пустоголові думають що немає Бога!
Вони—руйнівники,
які чинять зло і не творять добра.
2 Господь на всіх нас дивиться з Небес,
шукає мудрих, хто Його поради прагне.
3 Вони ж бо відвернулися від Бога,
усі зіпсовані, жоден не творить добра!
4 Чи ті лиходії, що нищать мій народ,
знають про існування Бога? Ні.
Безбожники лиш накопичують скарби
не вшановуючи Його.
5 Коли ж карає Бог, вони тремтять від страху.
Чому? Бо захищає праведників Бог.
6 Ви смієтеся, кривдники, з поради,
яку шукають вбогі. А чому?
Бо бідним тим Господь дає притулок.
7 Я хочу, щоб Господь з Сіону
приніс Ізраїлю спасіння!
Коли Господь поверне із полону ізраїльтян,
що ворог захопив,
зрадіє Яків й Ізраїль[a] щасливий буде.
13 Мов хмари, ворог здіймається,
мов вихор колісниці його,
а коні його прудкіші від орлів.
Горе нам, бо нас розбито!
14 Єрусалиме, відмий від лиха свої серце,
щоб можна врятувати тебе було.
Як довго ще ти будеш дозволяти
лихим думкам селитися в тобі?
15 Це справді так, бо голос віщує від Дана,
і проголошує лихо від Ефраїмових гір[a].
16 Зробіть, щоб всі народи знали,
оповістіть Єрусалим.
Йдуть вороги здалеку,
бо в облогу взяти міста Юдеї,
лунають їхні крики бойові.
17 Мов варта, що охороняє поле,
вони уже стоять довкола.
Це через те,
що збунтувався проти Мене Єрусалим.
18 Твоє життя й твої діла це покарання спричинили.
Це твоя кара, вона гірка
й вражає в саме серце».
Так каже Господь.
Плач Єремії
19 О мій живіт, о корчусь я від болю,
шалено б’ється моє серце,
і ніяк не можу заспокоїть я його.
Бо звук сурми душа моя почула,
звук сурми бойової й битви грім.
20 Одне нещастя вслід іде за іншим,
авжеж, спустошена моя земля.
Зненацька пошматовано мої намети,
роздерті покривала мої вмить.
21 Як довго бачити мені,
як майорить військовий прапор?
Як довго мушу чути звук сурми?
29 Від тупоту копит,
від свисту стріл втікає місто кожне.
Ховається народ по печерах[a] та хащах,
здираються на скелі вгору.
Міста покинуто, ніхто там не живе.
30 Юдею, тебе спустошено.
Чого ж у кармазини вбралась?
Пощо наділа ти прикраси золоті?
Навіщо очі густо так нафарбувала?
Даремно ти прикрасила себе.
Твої коханці[b] нехтують тобою,
вони прийшли, аби забрати твоє життя.
31 Бо крик почув я, ніби жінка при пологах,
що корчиться від болю, звук страждань,
немов народжує дитину свою першу.
Я чую крик дочки Сіону,
вона істошно молиться, руки простягла.
І каже: «Горе мені!
Я мужність перед вбивцями втрачаю».
11 Я—добрий пастух. А добрий пастух і життя віддасть за овець. 12 Наймит—то не пастух, і вівці не належать йому. Побачивши вовка, він кидає овець і тікає геть. Вовк нападає на отару, й вівці кидаються врозтіч. 13 Наймит тікає, бо його просто найняли, і йому однаково, що станеться з вівцями.
14 Я—добрий пастух. Я знаю своїх овець, і вони знають Мене. 15 Так само, як Отець знає Мене, а Я знаю Отця Свого, і життя Своє Я віддам за овець. 16 Я маю ще й інших овець, що не з цієї отари. І Я маю привести їх сюди, щоб вони чули голос Мій і стали єдиною отарою з одним пастухом[a].
17 Через те Отець і любить Мене, що Я віддаю життя Своє, щоб потім здобути його знову. 18 Ніхто не забирає його в Мене, Я Сам віддаю його з власної волі. Я маю владу віддати життя й одержати його знову, бо маю заповідь таку від Отця Свого».
19 Після цих слів юдеї знову розділилися в суперечці. 20 Багато хто з них казав: «Він навіжений, то біс змусив Його втратити глузд. Навіщо ви Його слухаєте?» 21 Інші заперечували: «То не навіженого слова. Чи може навіжений сліпого зробити зрячим?»
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International