Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
Покликання Єремії
4 Дійшло до мене слово Господа:
5 «Перш, ніж Я утворив тебе в утробі,
Я вже знав тебе.
Перш, ніж вийшов ти з черева матері своєї,
Я обрав тебе,
призначивши тебе пророком для народів».
6 Я відповів: «Але ж, Господи, Боже мій, не вмію я говорити як пророк, бо я молодий». 7 Господь сказав мені:
«Не кажи, що ти лише юнак,
бо підеш ти до всіх, до кого Я пошлю тебе,
і говоритимеш усе, що накажу тобі.
8 Людей не бійся,
бо Я з тобою буду, щоб захистити тебе».
Це—слово Господа.
9 Тоді Господь простягнув руку й торкнувся уст моїх, сказавши:
«Я вклав Мої слова до уст твоїх.
10 Сьогодні Я призначаю тебе
стати над народами й царствами.
Ти будеш викорінювати,
губити, руйнувати і валити,
будувати і насаджувати знов».
1 Господи, я вірую у тебе,
тому й розчарувань ніколи не зазнаю.
2 Мене спасеш, врятуєш милістю Своєю.
Почуй мене, спаси мене!
3 Твердинею для мене будь,
притулком й сховищем безпечним.
Ти—моя Скеля, захист мій надійний,
то ж накажи мене порятувати.
4 Мій Боже, визволи від нечестивих,
спаси від злих, жорстоких і глумливих.
5 Володарю, в Тобі моя надія,
ще змалечку повірив в Тебе.
6 В Твоїй я владі був іще у череві материнськім,
ще ненароджений, на Тебе покладав надію[a].
18 Ви не прийшли до місця, яке можна побачити або торкнутись, подібно до гори, котру бачив народ ізраїльський, що горить вогнем, та вкрита темрявой, мороком й бурею. 19 Ви не почули звуків сурми й голосу, що промовляв слова, після яких кожен благав, щоб більше не було до нього ніяких слів. 20 Бо не могли вони витримати того, що було наказано їм: «Якщо хоча б тварина торкнеться тієї гори, то враз повинна бути побита камінням»(A). 21 Видовище було таким жахливим, що Мойсей промовив: «Я тремчу від страху»(B).[a]
22 Але ви прийшли до гори Сіон, до міста Бога живого—Небесного Єрусалиму[b], до тисяч і тисяч радісних Ангелів, які зібралися разом на свято. 23 Ви прийшли на зібрання першородних синів[c] Божих, чиї імена написані на небесах. Ви прийшли до Бога—Судді всіх людей. Ви прийшли до душ праведників, які вже стали досконалими. 24 Ви прийшли до Ісуса, Який приніс Новий Заповіт Своєму народу. Ви прийшли до крові, якою окропляють[d] і яка свідчить нам про кращі речі, ніж кров Авелева.
25 Будьте обережні і не відмовляйтеся слухати Господа, коли Він говорить. Якщо ті, хто відмовилися слухати Його попередження на землі, не уникли своєї долі, то чи не важче буде їм, коли Всевишній попереджатиме їх з небес? 26 Того разу голос Його потряс землю, а тепер Він пообіцяв: «Ще раз Я потрясу не лише землю, а й небеса»(C). 27 Слова «ще раз» означають, що все створене—нестійке, що воно буде знищене, а те, чого потрясти неможливо, залишиться незміненим.
28 Отже, якщо ми дістаємо царство, яке не можна потрясти, то будьмо вдячні, і служитимемо Богу з пошаною і страхом. 29 Бо наш Бог, немов вогонь палючий, який може знищити нас.
Ісус зцілює каліку в суботу
10 Якось у суботу Ісус навчав у синагозі. 11 Там була жінка, в яку вселився злий дух. І через це вона вже вісімнадцять років була немічна: вона була скорчена й не могла розпрямитися. 12 Побачивши жінку, Ісус покликав її до Себе і сказав їй: «Жінко, ти звільнена від хвороби твоєї!» 13 Тоді Він поклав руки на неї, і тієї ж митті жінка випросталась та почала славити Бога.
14 Тут озвався старший синагоги. Його розлютило те, що Ісус зцілив немічну в суботу. Він звернувся до народу: «Є шість днів на те, щоб працювати. Тож приходьте й зцілюйтеся в ті дні, а не в суботу!»
15 Господь відповів йому так: «Ви, лицеміри, чи є серед вас такий, хто б не відв’язав свого вола чи віслюка від ясел у суботу й не повів напувати? 16 А тут же перед нами дочка Авраамова[a], яку сатана тримав зв’язаною протягом вісімнадцяти років. То як же не звільнити її від цих пут у суботу?»
17 Як Він це сказав, усім супротивникам Його стало соромно, а весь натовп радів усім чудесним діянням Ісусовим.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International