Revised Common Lectionary (Semicontinuous)
1 Маскіль Асафа.
Навіщо, Боже, Ти залишив нас назавжди?
Чи Ти розгнівавсь на Свою отару?
2 Згадай громаду, що колись Твоєю стала,
яку Ти викупив як плем’я Собі в спадок.
Згадай Сіон, ту гору, що Твоїм осідком стала.
3 Пройди по цих руїнах предковічних,
вернись до ворогом сплюндрованого храму.
4 Лунав у храмі ворогів військовий гук,
про перемогу їхню ватри сповіщали.
5 Немов сапою воїни бур’ян сікли,
6 вони сокири й сікачі пустили в хід,
аби понівечити різьблені панелі у Твоєму храмі.
7 А потім підпалили святу оселю Божу,
поруйнували до цеглинки храм,
який звели Тобі на славу.
8 Гукаючи собі: «Круши!»
Вони спалили всі святі місця побачень з Богом.
9 Ми вже не бачили своїх знамень,
немає більш пророка,
і ніхто не скаже з нас, як довго це ще буде.
10 Як довго, Боже, збиткуватися ворогам над нами?
Чи ж Ти дозволиш осквернить навік ім’я Твоє?
11 Чому відняв від нас Ти рятівну Свою могутність?
Яви Свою потугу, винищи їх вщент[a].
12 Бог був царем моїм одвіку,
спасіння Він вершить на цій землі.
13 Своєю владою Ти море розділив,
над водами розбив Ти голови чудовиськам морським.
14 Ти потрощив Левіафану[b] голови
його віддав пустельним звірам на поживу.
15 Ти змушуєш струмки і ріки бігти,
Ти висушив річки, що вічно струмували.
16 І день, і ніч в Твоїй безмежній владі,
і місяць, й сонце—витвір рук Твоїх.
17 Ти встановив кордони землям,
Ти витворив літо й зиму.
18 Не забувай, як ворог насміхається із Тебе,
як зневажають дурники Твоє ім’я!
19 Не дай звірині дикій ухопить Твою голубку,
про бідний Свій народ повіки не забудь.
20 Не забувай Свою Угоду з нами,
бо панує кривда по глухих кутках землі.
21 Народ Твій, Боже, ображали й гнобили,
не дозволяй же збиткуватися над ним.
Хай бідний і беззахисний народ Тобі хвалу возносить.
22 Устань, мій Боже, і відстоюй Свою справу!
І пам’ятай: злословлять проти Тебе дурні цілі дні!
23 Не забувай, як вороги Твої кричать,
як галасують заколотники невпинно.
24 Ось чому як полум’я пожирає солому, як зникає сіно у вогні,
так і їхнє коріння прогниє,
квітка зів’яне й полетить за вітром, мов порох.
Бо вони відмовилися від вчення[a] Господа Всемогутнього
і зневажили послання Святого Ізраїлю.
25 Ось тому й Господній гнів на Його народ розпалився,
тому заніс Він руку над людьми й покарав їх.
Затремтіли гори,
й тіла померлих, мов сміття, лежать посеред доріг.
Але навіть після цього Господь усе ще Свій гнів не вгамував,
рука Його все ще занесена для покарання?
Бог приведе Своє караюче військо
26 Він знак подав народу у далекім краї
і посвистом скликає народ
із найвіддаленіших куточків землі.
Погляньте, вороги швидко,
дуже швидко наближаються!
27 Жоден не стомився, не впав,
жодного дрімота не здолала, не заснув.
Жодна підв’язка не сповзла зі стегон,
жоден ремінь сандалії не перетерся.
28 Їхні стріли нагострені, а луки нап’яті,
підкови у коней, немов тверде каміння,
а колеса колісниць, мов вихор рвучкий.
29 Їхній рик, немов левиний, мов левенята молоді, вони ревуть.
Вони гарчать і хапають здобич, тягнуть її,
і нема кому врятувати захоплених і ніхто їх не спасе.
30 Того дня ревітимуть вони над Ізраїлем,
немов морський прибій.
Глянеш на землю, а там темінь і горе,
і хмари світло на пітьму перетворили.
44 Наші прабатьки мали з собою в пустелі святий намет. Він був зроблений, як Бог наказав Мойсею за тим зразком, який той бачив. 45 Одержавши цей намет, наші прабатьки принесли його з собою, коли Ісус[a] повів їх захопити землю інших народів. Та Бог виганяв їх, коли наші пращури наступали. Святий намет лишався з ними аж до часів Давидових.
46 Бог був дуже задоволений Давидом, і той попросив Господа дозволити йому звести оселю Богові Якова[b]. 47 Але то вже Соломон збудував храм Божий. 48 Втім, Всевишній не живе в будинках, зведених руками людськими. Як казав пророк[c]:
„Небо—Мій престол,—
сказав Господь.—
49 І земля—то Мій підніжок!
Який же дім зведете ви для Мене?
Де є те місце, щоби Я спочив?
50 Та чи ж не Я все це створив?”(A)
51 О вперті вожді юдейські! Ви відвернули серця ваші від Господа і не бажаєте слухати Його! Ви завжди опираєтеся Духові Святому. Ви такі ж, як ваші пращури. 52 Чи був хоч один пророк, якого б ваші предки не переслідували? Вони повбивали навіть тих, хто провіщав прихід Праведного. А зараз ви зрадили і вбили Його. 53 Ви ж ті, хто прийняли від Ангелів Закон, але не стали його дотримуватися».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International